Комунікативна стратегія критики (на матеріалі англомовного кінодискурсу)

Abstract

Висвітлено результати аналізу реалізації комунікативної стратегії критики в англомовному кінодискурсі. Зауважено, що критика є стратегією, комунікативним наміром суб’єкта якої є висловлення негативної оцінки об’єкта, як правило, людини, через невідповідність його/її поведінки онтологічним (утилітарним) нормам. Зроблено такі висновки: бенефіціантом критики є об’єкт оцінки: приведення поведінки у відповідність з утилітарними нормами піде йому/їй на користь; висловлення критики, як правило, ініціюються суб’єктом оцінки; за способом втілення комунікативні дії критики є вербальними і невербальними; вербальні висловлення критики мають як експліцитний, так і імпліцитний спосіб вираження; вербальні і невербальні комунікативні дії критики доповнюють одна одну, взаємодіючи за принципом координації; висловлення критики можуть бути спрямованими на самого себе, втілюючи самокритику.The article presents the results of the analysis of the communicative strategy of criticism realized in the English cinema discourse. The research is done within the methodological framework of the cognitive-discursive approach to language where the criticism communicative strategy is viewed as a verbal / co-verbal expression of a negative assessment of a certain object (usually, a person) as demonstrating behaviour that deviates from the ontological (utilitarian) norms. The communicative intention of the subject of criticism is realised through verbal and co-verbal actions which interact on the principles of coordination. The verbal expression of criticism can be explicit, employing, among other means, negatively coloured nouns and adjectives, or implicit, employing rhetoric questions or any other linguistic units that can be interpreted as criticism in the situation of communication. Verbal utterances of criticism can be self-addressed to express self-criticism. The theoretical value of the research is determined by the implementation of the cognitive-discursive approach which makes it possible to analyse a speech strategy as a cognitive phenomenon, and its practical value is determined by the possibility of using the methodical technique developed in the paper to analyse other communicative strategies.