Вибір стратегії здійснення організаційних змін на основі сукупності чинників

Abstract

У статті проаналізовано та узагальнено підходи до визначення стратегій запровадження організаційних змін. Побудовано стратегічний континуум від «жорстких» до «м’яких» напрямів та визначено місце існуючих варіантів стратегій і відповідних тактик на цьому континуумі. Обґрунтовано, що основним впливовим чинником, що визначає доцільність тієї чи іншої стратегії, є наявність чи обмеження ресурсів, які, своєю чергою, можуть бути поділені на три групи: фінансові, часові та людські. Комбінація достатності або дефіциту таких ресурсів по групах указує на доцільність застосування насильницької, раціонально-емпіричної, перевиховної або адаптивної стратегії. Сукупність чинників представлена у вигляді карти, що дає змогу обґрунтувати вибір стратегії й тактики здійснення організаційних змін. Описано застосування означеного підходу на виробничому підприємстві, що спеціалізується на виготовленні пакування.

The article analyzes and generalizes approaches to determination strategies for implementing organizational change. A strategic continuum from “hard” to “soft” directions has been constructed, and possible options for strategies and corresponding tactics have been identified on this continuum. In the first case, speed of change is preferred, and it requires power-coercive tactics. The second case is focused on maintaining the organizational human resources, interested in and satisfied with the changes. It is substantiated that the basic influential factor determining the expediency of a strategy type is the sufficiency or limit of resources, which in turn can be divided into three groups: financial, time and human resources. Provided that the financial condition is stable or the external environment is relatively favorable, the enterprise has sufficient financial and time resources to gradually evolution using “soft” methods of transformation. Provided critical shortage of financial resources or a crucial impact of the external environment, the possibility of losing an organization generally outweighs the negative effects of personnel loss or demoralization, and therefore “hard” methods become more appropriate. The impact of the human resources factor consist in organization's dependence on the competencies of the staff, and therefore the choice of “hard” or “soft” focus is appropriate in cases of low or high dependence respectively. The combination of the sufficiency or limit of particular resources indicates the expediency of using a power-coercive, rational-empirical, re-educative or adaptive strategy. The shortage of time and financial resources and the low dependence on human competences make the power-coercive strategy feasible. A re-education strategy is most appropriate in the case of sufficient time resources, low dependence on human competence and limited financial resources. The limitation of time resources in the context of high dependence on human competence and the adequacy of financial resources indicates the feasibility of a rational and empirical strategy. The set of factors is presented in the form of a map, which allows to justify the choice of strategy and tactics for implementing organizational change. It is described an application of such approach in a manufacturing enterprise specializing in creating packaging.