Vector management of enterprise development in an unstable environment

Abstract

Vector management of enterprise development under uncertainty is an innovative concept combining systems analysis, cybernetics, and strategic management. The research addresses the lack of universal approaches enabling enterprises to redirect development, redistribute resources, and adjust goals while maintaining stability in dynamic environments. This is crucial for educational and innovation-oriented enterprises adapting to knowledge and technology markets. The study develops a vector management method by adapting technical concepts to economic systems, using vectors as integral indicators of development direction determined by internal/external factors and strategic priorities. The mechanism enables controlled transitions between economic paradigms while preserving system integrity and competitiveness. Key vector transition types (adaptive, transformational, innovative, compensatory) are classified, and a basic management model is developed including diagnostics, modeling, evaluation, correction, and consolidation stages. Practical application is demonstrated through KhNEU's transition to innovation-oriented strategy under educational digitalization.Векторне управління розвитком підприємства в умовах невизначеності є інноваційною концепцією, що поєднує системний аналіз, кібернетику та стратегічне управління. Дослідження вирішує проблему відсутності універсальних підходів, які дозволяють підприємствам змінювати напрям розвитку, перерозподіляти ресурси та коригувати цілі, зберігаючи стабільність у динамічному середовищі. Це критично важливо для освітніх та інноваційно-орієнтованих підприємств, що адаптуються до ринків знань і технологій. Дослідження розробляє метод векторного управління шляхом адаптації технічних концепцій до економічних систем, використовуючи вектори як інтегральні показники напряму розвитку, визначені внутрішніми/зовнішніми факторами та стратегічними пріоритетами. Механізм забезпечує контрольовані переходи між економічними парадигмами, зберігаючи цілісність системи та конкурентоспроможність. Класифіковано типи векторних переходів (адаптивний, трансформаційний, інноваційний, компенсаційний) та розроблено базову модель управління, що включає діагностику, моделювання, оцінку, корекцію та консолідацію. Практичне застосування продемонстровано на прикладі переходу ХНЕУ до інноваційно-орієнтованої стратегії в умовах цифровізації освіти.