051 "Економіка"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/49026
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Розвиток методів вартісного оцінювання об'єктів інтелектуальної власності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Свіщова, Наталія СергіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2022. Роботу виконано на кафедрі «Економіки бізнесу і міжнародних економічних відносин» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова 2. У дисертаційній роботі розкрито теоретичні аспекти та науково-методичні підходи до вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності та запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення процесу оцінки для підвищення конкурентоспроможності підприємства та економічного ефекту від інновацій. Об’єктом дослідження є процес вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних положень і практичних розробок щодо вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності. Метою дослідження є обґрунтування та розробка теоретико-методичних рекомендацій та науково-практичних пропозицій щодо вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність є значним важелем в інноваційній діяльності промислових підприємств. Підприємства повинні використовувати інтелектуальну власність, щоб підтвердити свою технологічну могутність на ринку технологій. Також інтелектуальна власність важлива під час пошуку та переговорів з партнерами з інновацій та комерціалізації. Крім того, це покращує доступ до дуже необхідного фінансування. Однак, не зважаючи на доказ істотного значення інтелектуальної власності в ефективному привласненні прибутку від використання об’єктів інтелектуальної власності та важливості розвитку промислових підприємств для інноваційного зростання країни, спостерігається відсутність єдиного зрозумілого механізму вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності, а також нестача практичних розробок щодо стратегій оцінки патентів та портфелів патентів в Україні. Таким чином, розробка та наукове обґрунтування теоретичних та науково-методичних підходів до вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності є актуальним науково-практичним завданням, яке потребує подальшого доопрацювання і визначає напрям дисертаційного дослідження. Теоретико-методичними засадами стали фундаментальні положення загальної економічної теорії, наукові розробки та праці українських та зарубіжних вчених з питань вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи: методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння – для уточнення сутності економічних категорії «інтелектуальна власність»; системного підходу – для систематизації допоміжних коефіцієнтів для оцінки об’єктів інтелектуальної власності; процесного та сценарного – при моделюванні алгоритму оцінки об’єктів промислової власності; статистичні та графічні – для аналізу стану інноваційної активності промислових підприємств України та світу; експертних оцінок – для визначення коефіцієнтів та зазначення діапазону кількісних значень; економіко-математичного та структурно-логічного моделювання – для розробки методичних положень вартісної оцінки об’єктів інтелектуальної власності; абстрактно-логічного – для теоретичних узагальнень результатів дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведена наукова новизна та сформульоване практичне значення отриманих результатів. У першому розділі дисертаційної роботі уточнене поняття «інтелектуальна власність» розглядається як економіко-правова категорія та запропоновано композицію інтелектуальної власності з огляду на потрійний характер даної категорії: винахідництво, правова охорона, економічна комерціалізація. Кожна складова доповнює інші, тим самим створює цілісний образ поняття «інтелектуальна власність». Розглянуто можливості введення інтелектуальної власності в господарський обіг з огляду на здатність об’єктів інтелектуальної власності одночасно набувати властивостей і як фактор виробництва у частині ресурсного потенціалу підприємства або у частині нематеріальних активів, і як окремий предмет купівлі-продажу, тобто товар. Проведено ґрунтовний аналіз розвитку та проблем ринку інтелектуальної власності в Україні та світі з визначенням низки проблем, котрі заважають позитивному розвитку системи інтелектуальної власності для українських підприємств, та проведено аналіз сильних і слабких сторін національної системи інтелектуальної власності. У другому розділі дисертації проведено дослідження залежності цілей капіталізації та комерціалізації інтелектуальної власності від використання підходів до ціноутворення – дохідного, порівняльного і витратного. Здійснено порівняльний аналіз доцільності використання методів кожного підходу, виявлено переваги та недоліки. Запропонована модель безперервного циклічного відображення життєвого циклу об’єктів інтелектуальної власності в якості тривимірної спіралевидної воронки з урахуванням технічного (морального) старіння та прагнення виробника приборкувати атакуючу технологію та розроблювати вдосконалення на власному виробництві. Проведено патентний пошук та визначено стадії життєвого циклу оцінюваємих в роботі об’єктів інтелектуальної власності галузі енергетичного машинобудування Харківської області. Запропоновано вдосконалений комбінований підхід для визначення вартості об'єкта інтелектуальної власності, модель якого передбачає деталізацію розрахунків за іншими трьома підходами з поправкою на інтегральний коефіцієнт, котрий формується індивідуально для конкретного об’єкта інтелектуальної власності. Надані методичні рекомендації розрахунку інтегрального коефіцієнта впливу якісних та кількісних факторів з урахуванням типу об’єкта та особливостей стандартизованих підходів до оцінки. Розраховано вартість об’єкта промислової власності за патентом України UA85101 патентовласника АТ "Українські енергетичні машини" та окремих винаходів галузі енергетичного машинобудування підприємств Харківської області (Україна) на підставі запропонованих коефіцієнтів корегування вартості об’єктів інтелектуальної власності. Результатом досліджень у третьому розділі є погляд на оцінку ІВ не тільки як окремого предмету (патента), а вкупі зі спорідненими технологіями, які разом формують портфель патентів. Математично обґрунтовано підхід «максимум-мінімум» для визначення діапазону оцінки об’єкта інтелектуальної власності, а також виокремлення пошукової ринкової вартості з метою укладання угод купівлі-продажу. Практичним застосуванням запропонованих методик вартісного оцінювання слугувала оцінка вартості портфеля патентів АТ «Українські електричні машини» (м. Харків, Україна) в галузі гідромашинобудування. Наукова новизна проведеного дослідження складається з розвитку теоретико-методичних положень та розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності на підприємстві. Удосконалено дефініцію «інтелектуальна власність» з огляду на потрійну композицію даної категорії: винахідництво, правова охорона, економічна комерціалізація. Доповнено класифікацію ліцензійних договорів за характером використання в зовнішній економічній діяльності, сферою використання об’єкту ліцензії, стадією життєвого циклу об’єктів інтелектуальної власності та за рівнем техніки об’єктів інтелектуальної власності. Здобуло подальшого розвитку розуміння життєвого циклу об’єктів інтелектуальної власності шляхом включення у виробничий процес складових циклічності та безперервності перебігу інноваційних розробок. Практичне застосування аналізу дало змогу провести сегментування деяких ОІВ галузі енергетичного машинобудування Харківської області в залежності від впливу на конкурентоспроможність та використання під час виробництва товарів (прогресуючі, центральні, базові, витіснені та нові технології). Розроблено вдосконалений комбінований підхід до визначення вартості об'єкта інтелектуальної власності, модель якого передбачає деталізацію розрахунків за іншими трьома підходами з поправкою на інтегральний коефіцієнт, котрий формується індивідуально для конкретного об’єкта інтелектуальної власності, з огляду на етапи життєвого циклу, вид об’єкта, охороноспроможність, стадію впровадження тощо. Надані методичні рекомендації розрахунку інтегрального коефіцієнта впливу якісних та кількісних факторів з урахуванням типу об’єкта та особливостей стандартизованих підходів до оцінки. Дістали розвитку методичні положення щодо вартісного оцінювання окремих патентів та портфеля патентів, де ціна визначається як сума додаткової вартості, забезпеченою охоронним документом або групою таких документів. Розроблено механізм розкриття діапазону можливого вартісного оцінювання: нижньою межою слугують понесені витрати патентоволодільця, пов’язані зі створенням даного об’єкту, а верхньою – максимально можливий додатковий прибуток, котрий дозволить отримати застосування даного об’єкту та представлено математичні формули методу «максимума-мінімума» та запропоновано формулу обґрунтованою вартості ОІВ. Апробацію запропонованих методик вартісного оцінювання здійснено на прикладі оцінки вартості портфеля патентів АТ «Українські електричні машини» (м. Харків, Україна). Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методичні положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств та організацій: ВАТ «СКБ «Укрелектромаш» (акт впровадження від 18.10.2019), ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОМПАНІ» (довідка №132 від 12.09.2019), ТОВ «Ювента інжиніринг» (акт впровадження від 23.05.2019), ЗАТ «НТМЕЦ «Екосистема» (довідка №45/37 від 12.02.2020) та у навчальний процес Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (акт впровадження від 22 квітня 2022 р.).Документ Економічна оцінка аутсорсингу інформаційних технологій(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Назаренко, Станіслав МиколайовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 - Економіка (05 - Соціальні та поведінкові науки). - Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2022. Роботу виконано на кафедрі «Економіки бізнесу і міжнародних економічних відносин» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова 2. У дисертаційній роботі представлені результати дослідження теоретичних та науково-методичних положень, а також розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення процесів формування, управління та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Об’єктом дослідження є процеси розвитку аутсорсингу інформаційних послуг для промислових підприємств. Предметом дослідження є теоретичні та методичні підходи, принципи та методи визначення ефективності аутсорсингу інформаційних послуг. Методичною та теоретичною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, методичні розробки та наукові праці провідних вчених з питань розвитку аутсорсингу інформаційних послуг машинобудівних підприємств. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи: методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння - для уточнення сутності економічних категорій; системного підходу - для систематизації показників впливу ІТ-аутсорсингу на показники роботи машинобудівного підприємства; процесного та сценарного - при моделюванні алгоритму оцінювання ІТ-аутсорсингу; статистичні та графічні - для аналізу сучасного стану національного та світового ринку інформаційних послуг; експертних оцінок - для виокремлення індикаторів та визначення їх впливу на розвиток інформаційних технологій; структурно-логічного та економіко-математичного моделювання - для розробки методичних положень комплексного оцінювання результатів вибору аутсорсеру промисловими підприємствами; абстрактно-логічного - для теоретичних узагальнень результатів дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі здійснено дослідження та аналіз аутсорсингу як економічної категорії. Детально розглянуто визначення цього терміну та надано пропозиції по його уточненню. Проаналізовано різні види аутсорсингу, які в цей час найбільш поширені в практиці роботи українських промислових підприємств. Серед них виділено та детально досліджено роль і значенні в сучасній економіці аутсорсингу інформаційних послуг. Надано авторське визначення цієї дефініції. Проведено дослідження закордонного досвіду використання аутсорсингу в підприємницькій діяльності. Виявлено особливості його змісту та практичного використання в різних країнах. Досліджено та проаналізовано світові та вітчизняні тенденції розвитку аутсориснгу в сучасних умовах вітчизняної економіки. Сформовано пропозиції по впровадженню в практику вітчизняних підприємств кращих зарубіжних практик використання аутсорсингу в цілому та аутсорсингу інформаційних послуг зокрема. У другому розділі проведено дослідження та аналіз розвитку інформаційних технологій в діяльності українських промислових підприємств та можливості їх аутсорсингу. Виявлено фактори позитивного та негативного спрямування, які сприяють або гальмують розвиток процесів діджиталізації української економіки. Проведено дослідження сучасного стану та перспектив розвитку українського та європейського ринку аутсорсингу інформаційних технологій. Визначено роль і значення на національному та світовому ринку українських розробників та аутсорсерів інформаційних технологій. Розглянуто складові маркетингу інформаційних технологій, сформовано та обґрунтовано відповідні принципи, дотримання яких дозволяє фірмі-аутсорсеру та його маркетинговій службі ефективно виконувати завдання, що стоять перед ними. На основі пропонованих принципів маркетингу розроблено послідовність стадій розробки стратегії маркетингової діяльності ІТ-аутсорсера на ринку інформаційних послуг. В якості концептуальної моделі формування стратегії маркетингу запропоновано трирівневу ітеративну модель, сутність якої полягає в її ітеративній можливості прийняття менеджерських рішень для кожного з трьох пропонованих рівнів управління ІТ-підприємства (корпоративний рівень, бізнес-рівень та функціональний рівень). У третьому розділі проведено аналіз існуючих методів економічної оцінки аутсорсингу інформаційних технологій. Виявлено основні переваги та недоліки сучасних підходів до обґрунтування економічних переваг ІТ-аутсориснгу перед самостійним здійсненням послуг в сфері інформаційних технологій. Розроблено методичні основи економічної оцінки аутсорсингу інформаційних технологій на промислових підприємствах. Запропоновано визначати ефективність використання ІТ-аутсорсингу з використання графо-аналітичного методу, сутність якого полягає в графічному порівняльному аналізі та аналітичному обґрунтуванні ефективності рішень щодо ІТ-аутсорсингу i реалізації ІТ-функції власними силами підприємства. Розроблено економічні засади щодо економічного обґрунтування доцільності проведення ІТ-аутсорсингу та вибору аутсорсера. Сформовано та обґрунтовано принципи обґрунтування вибору ефективного ІТ-аутсорсера, що дозволило дозволяють сформувати перелік та визначити вагомість найбільш важливих факторів, які мають ключове значення при обґрунтуванні вибору постачальника ІТ-послуг. Запропоновано факторно-аутсорсингову матрицю вибору ІТ-аутсорсера з використанням визначених ступенів вагомості кожного з ключових факторів впливу на обґрунтування вибору постачальника ІТ-послуг. Проведено апробацію запропонованих методів на прикладі підприємств Харківського промислового регіону. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в розробці та обґрунтуванні теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо економічного оцінювання аутсорсингу інформаційних технологій при його формуванні та використанні. В дисертаційній роботі удосконалено визначення сутності та змісту категорії «аутсорсинг» та «аутсорсинг інформаційних технологій», яке, на відмінну від існуючих, виокремлює та узагальнює найбільш спільні та відмінні риси для цього поняття, що дозволяє розуміти більш точну та більш об’єктивну характеристику цих дефініцій. Здобувачем розвинуто методичні положення щодо позиціонування ІТ-аутсорсингу на ринку ІТ-послуг, які передбачають, в порівнянні з існуючим положенням, врахування трьох важливих аспекти позиціонування: стратегічного, аналітичного (функціонального) та інструментального (операційного), що дозволяє в повному обсязі враховувати вплив факторів внутрішнього та зовнішнього ринкового середовища на результати роботи підприємства ІТ-аутсорсера. Також удосконалено методичний підхід до економічної оцінки ІТ-аутсорсингу за рахунок розділення всіх ефектоутворюючих факторів на фактори прямого (відносяться бе6зпосереджньо до ІТ-функції, яка передається на аутсорсинг) і непрямого (відносяться до всього підприємства в цілому) економічного ефекту, що дозволяє усунути негативний вплив на розрахунки ефективності ІТ-аусорсингу факторів різнонаправленої дії; Дістали подальшого розвитку методичні рекомендації щодо визначення економічної ефективності ІТ-аутсорсингу з використанням графо-аналітичного методу, що на відміну від діючої практики, дозволяє здійснити безпосереднє порівняння ефективності рішень щодо ІТ-аутсорсингу i практичної реалізації ІТ-функції власними силами підприємства-аутсорсі. Набув розвитку науково-методичний підхід до економічного обґрунтування доцільності проведення ІТ-аутсорсингу та вибору аутсорсера, в основу якого покладено факторно-аутсорсингову матрицю, з використанням визначених ступенів вагомості кожного з ключових факторів впливу на вибір постачальника ІТ-послуг. Внесені пропозиції по подальшому розвитку компонентної структури теоретико-методичного забезпечення маркетингу ІТ-аутсорсингу за рахунок додаткового введення в неї принципів спільної позиції та економічної доцільності, використання яких дає можливість розробити більш обґрунтовану послідовність стадій формування маркетингової програми ІТ-аутсорсера. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні, методологічні та методичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств: ООО “СКБ “Укрелектромаш” (акт від 18.10.2019), АТ “Електромашина” (акт від 17.09.2019), ДП “Харківський інститут землеустрою” (акт від 06.05.2019), ТОВ “ЕВЕРЕСТ КОМПАНІ” (довідка від 12.09.2019), ПП “ВІТАР ГРУП” (довідка від 14.02.2019), ТОВ “Ювента інжиніринг” (акт від 23.05.2019), ЗАТ “НТМЕЦ “Екосистема” (довідка від 12.02.2020) та у навчальний процес Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (акт від 22.04.2022 р.).Документ Управління процесами формування та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Марчук, Леся СергіївнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2021. Роботу виконано на кафедрі "Менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин" Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова 2. У дисертаційній роботі представлені результати дослідження теоретичних та науково-методичних положень, а також розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення процесів формування, управління та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Об'єктом дослідження є процеси розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних підходів та практичних розробок щодо оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Методичною та теоретичною базою дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, методичні розробки та наукові праці провідних вчених з питань процесів розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи: методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння – для уточнення сутності економічних категорій; системного підходу – для систематизації показників впливу інтелектуального потенціалу; процесного та сценарного – при моделюванні алгоритму оцінювання інтелектуального потенціалу; статистичні та графічні – для аналізу сучасного стану інтелектуального потенціалу на машинобудівних підприємствах України; експертних оцінок – для виокремлення індикаторів та визначення їх впливу на розвиток інтелектуального потенціалу; структурно-логічного та економіко-математичного моделювання – для розробки методичних положень комплексного оцінювання інтелектуального потенціалу на машинобудівних підприємствах; абстрактно-логічного – для теоретичних узагальнень результатів дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведено наукову новизну та сформовано практичне значення одержаних результатів. В першому розділі здійснено дослідження та аналіз близьких за економічною сутністю, але не тотожних таких економічних категорій, як: інтелектуальний капітал, інтелектуальні ресурси, інтелектуальний потенціал, трудовий та економічний потенціал. Проведено детальний аналіз сучасного стану та перспективи розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівної галузі України. Виділено причини, що перешкоджають вітчизняним підприємствам здійснювати інтелектуальну діяльність. Проведено дослідження та порівняльний аналіз існуючих методів оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Визначено переваги та недоліки існуючих методів. В результаті дослідження запропоновано використання відповідних методів оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств, що обумовлено їх особливостями, відмінністю критеріїв та показників. У другому розділі проведено дослідження методів формування інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств та наведено їх порівняльну характеристику. Досліджено та проаналізовано світові та вітчизняні тенденції розвитку інтелектуального потенціалу машинобудівної галузі. Проведено дослідження українського ринку промислових насосів. Сформовано систему показників впливу інтелектуального потенціалу машинобудівної галузі, з використанням експертно-аналітичних методів розроблено методичні положення по їх ранжуванню та визначенню вагових коефіцієнтів груп показників ефективності та окремих показників в складі кожної з груп окремо із урахуванням їхньої специфіки. Розроблено методичні рекомендації стосовно організації системи управління формування та розвитком інтелектуального потенціалу машинобудівного підприємства. У третьому розділі проведено дослідження стосовно розвитку методів оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств та ефективності його використання. Визначено специфіку управління знаннями персоналу, спрямовану на безперервну освіту, що призведе до підвищення ефективності використання інтелектуального потенціалу промислового підприємства. Створено ефективну модель комплексної оцінки інтелектуального потенціалу машинобудівного підприємства, удосконалено теоретико-методичний підхід щодо визначення рівня інтелектуального потенціалу промислового підприємства, що на відміну від існуючих, ґрунтується на оптимальних значеннях його коефіцієнтів і не потребує бази порівняння, при цьому запобігає штучному завищенню рівня потенціалу та неправильному визначенню стратегічних напрямів розвитку інтелектуального потенціалу та неефективному вкладенню коштів в його підвищення. На прикладі насособудування, замінивши старе обладнання новим за рахунок впровадження інтелектуального потенціалу у вигляді висококваліфікованих фахівців з ремонту та обслуговування насосного обладнання вдалося досягти значної економії електроспоживання. Розраховано систему якісних та кількісних показників інтелектуального потенціалу, що має логічну та чітку структуру. Проведено комплексне оцінювання як окремих складових інтелектуального потенціалу, так і визначено інтелектуальний рівень підприємства в цілому. На основі удосконаленого декомпозиційно-агрегатного методу визначено оцінку рівня інтелектуального потенціалу конкуруючих машинобудівних підприємств Харківського промислового регіону. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо управління процесами формування та оцінювання інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Удосконалено сутність економічної категорії «інтелектуальний потенціал», шляхом надання авторського визначення, яке на відмінну від існуючих, виокремлює та узагальнює найбільш спільні та відмінні риси для цього терміну, що дозволяє зрозуміти більш точну характеристику економічної категорії. В дисертаційній роботі також удосконалено систему показників та методів оцінювання інтелектуального потенціалу, яка на відмінну від існуючих положень, дозволяє ранжувати та визначати вагові коефіцієнти груп показників впливу на ефективність інтелектуального потенціалу та окремих показників в складі кожної групи окремо для кожного стану інтелектуального потенціалу з урахуванням особливостей кожного з них. Дістав подальшого розвитку методичний підхід до оцінювання рівня інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств, який, в порівнянні з існуючою практикою, дозволяє систематизувати методи оцінювання інтелектуального потенціалу, що надає можливості оцінити рівень інтелектуального потенціалу як за його окремими складовими, так і за комплексом в цілому. Набув розвитку концептуальний підхід до управління інтелектуальним потенціалом машинобудівного підприємства, на відмінну від існуючих, враховує процеси управління формуванням та використанням інтелектуального потенціалу, що надає можливості більш ефективно управляти інтелектуальним потенціалом підприємства та приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення. Дістали подальшого розвитку методичні положення щодо інтегральної оцінки інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств, відмінною рисою яких є формування індивідуальної системи показників на основі застосування лінійного масштабування та відбору найвпливовіших з них, шляхом зваженої середньоарифметичної кількісних індексів, з подальшою їх трансформацією в інтегральний показник оцінки інтелектуального потенціалу машинобудівних підприємств. Набув подальшого розвитку методичний підхід до комплексної оцінки рівня інтелектуального потенціалу підприємств машинобудівної галузі, який, на відмінну від існуючих, передбачає рекомендації щодо підвищення рівня інтелектуального потенціалу, шляхом визначення та класифікації показників рівня інтелектуального потенціалу, розрахунку якісних та кількісних показників впливу, порівняння рівню рівня інтелектуального потенціалу досліджуваного підприємства стосовно конкурентів, що дозволяє підприємствам більш ефективно управляти інтелектуальним потенціалом та розробляти заходи щодо його підвищення. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні, методологічні та методичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств: ООО «СКБ «Укрелектромаш» (акт впровадження від 18.10.2019), АТ «Електромашина» (акт впровадження від 17.09.2019), ДП «Харківський інститут землеустрою» (акт впровадження від 06.05.2019), ТОВ «ЕВЕРЕСТ КОМПАНІ» (довідка №132 від 12.09.2019), ПП «ВІТАР ГРУП» (довідка №44 від 14.02.2019), ТОВ «Ювента інжиніринг» (акт впровадження від 23.05.2019), ЗАТ «НТМЕЦ «Екосистема» (довідка №45/37 від 12.02.2020), ТОВ «Пригородна нерухомість» (акт впровадження від 24.03.2020), ТОВ «АМБ Технолоджи» (акт впровадження від 02.02.2021), та у навчальний процес Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (акт впровадження 17.09.2021).Документ Економічна оцінка промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу товару(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Мартиненко, Аліна ВасилівнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2021. Роботу виконано на кафедрі Менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. У дисертаційній роботі представлені результати дослідження теоретичних та науково-методичних положень, а також розробки практичних рекомендацій щодо удосконалення економічної оцінки промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу товару. Об’єктом дослідження є процес оцінки ефективності промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу товару. Предметом дослідження є сукупність теоретичних та методичних положень і практичних розробок щодо оцінювання ефективності промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу товару. Методичним і теоретичним підґрунтям дослідження стали фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці та методичні розробки провідних вчених з питань теорій інновацій, життєвого циклу та інноваційного розвитку. При вирішенні завдань дисертаційного дослідження застосовано сучасні загальнонаукові та спеціальні методи: методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння – для уточнення сутності економічних категорій; системного підходу – для систематизації показників оцінки ефективності інновацій; процесного та сценарного – при моделюванні алгоритму оцінки інноваційного товару; статистичні та графічні – для аналізу стану інноваційної активності промислових підприємств України; експертних оцінок – для виокремлення індикаторів та визначення їх впливу на ефективність інновацій; економіко-математичного та структурно-логічного моделювання – для розробки методичних положень економічної оцінки промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу; абстрактно-логічного – для теоретичних узагальнень результатів дослідження. У вступі обґрунтовано актуальність задач дослідження, наведена наукова новизна та сформульоване практичне значення отриманих результатів. В першому розділі здійснено дослідження та аналіз близьких за економічною сутністю, але зовсім не тотожних, таких економічних категорій, як ефективність, результативність, економічність та продуктивність. Проведено детальний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств України, виявлено тенденції розвитку та стан їх інноваційної активності. Виділено причини, що перешкоджають вітчизняним підприємствам здійснювати інноваційну діяльність. Проведено дослідження та порівняльний аналіз традиційних та сучасних, статичних та динамічних методів економічної оцінки промислових інновацій. Визначено переваги та недоліки існуючих методів з урахуванням життєвого циклу товару. В результаті дослідження запропоновано використання відповідних методів оцінки інновацій на різних стадіях життєвого циклу, що обумовлено їх особливостями, відмінністю критеріїв та показників ефективності. У другому розділі проведено дослідження життєвих циклів товарів промислового призначення, наведена порівняльна характеристика стадій життєвого циклу промислового товару. Запропоновано методичний підхід до економічної оцінки ефективності інноваційного товару на різних стадіях життєвого циклу товару. Обґрунтовано систему ефектів від впровадження промислових інновацій. Сформовано систему показників для оцінювання ефективності промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу та з використанням експертно-аналітичних методів розроблено методичні положення по їх ранжуванню та визначенню вагових коефіцієнтів груп показників ефективності та окремих показників в складі кожної групи окремо для кожної стадії життєвого циклу товару з урахуванням специфіки кожної з них. Проведено дослідження життєвих циклів електродвигунів ПАТ «Харкiвський електротехнiчний завод «Укрелектромаш». Проілюстрована історія та хронологія випуску моделей електродвигунів серії АІР. Розроблений концептуальний підхід до порівняння цін в різних валютах та в різні проміжки часу та їх приведення до сьогоднішніх. У третьому розділі розроблена класифікація інноваційних товарів по критерію їх залежності від рівня ефективності товару на окремих стадіях життєвого циклу. Розроблено методичні положення оцінювання промислових інновацій, що складаються з семи послідовних етапів. Запропонована шкала градації для оцінювання рівня економічної ефективності інноваційного товару промислового призначення на окремих стадіях життєвого циклу товару. Проведено апробацію теоретичних розробок автора на низці електротехнічних вітчизняних підприємств. Проведено розрахунки та інтерпретація інтегральних показників економічної ефективності електродвигунів електротехнічних підприємств на окремих стадіях життєвого циклу. За допомогою PEST-аналізу згруповано найсуттєвіші чинники зовнішнього середовища, що визначають основні проблеми та перспективи інноваційного розвитку електротехнічних підприємств України. Визначено основні ризики, перспективи та стратегічні напрямки ефективного розвитку вітчизняних електротехнічних підприємств. Побудовані прогнозні моделі та визначені найбільш впливові фактори на окремих стадіях життєвого циклу електродвигуна на прикладі моделі АІР 80 ПАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш"". З використанням методу кореляційно-регресійного аналізу обрано найбільш важливі показники та складено на кожній стадії життєвого циклу багатофакторні регресійні моделі, параметри яких мають високий рівень коефіцієнту детермінації та значимості, прогнозні дані несуттєво відрізняються від фактичних, що підтверджує доцільність даного методу прогнозування. Обґрунтовано та представлено економічні ефекти від зміни рівня ефективності досліджуваних електродвигунів електротехнічних підприємств. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у обґрунтуванні теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо економічної оцінки промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу товару. Удосконалено сутність економічних категорій "ефективність", "результативність", "економічність" та "продуктивність" шляхом надання авторських визначень, які на відміну від існуючих, виокремлюють та узагальнюють найбільш спільні та відмінні для цих близьких понять риси, що дозволяє розуміти більш точну та об’єктивну характеристику кожної з цих категорій та виключити випадки заміни одного поняття іншим. В дисертаційній роботі також удосконалено систему показників та методів оцінювання ефективності промислових інновацій, яка, на відміну від існуючих положень, дозволяє ранжувати та визначати вагові коефіцієнти груп показників ефективності та окремих показників в складі кожної групи окремо для кожної стадії життєвого циклу товару з урахуванням особливостей кожної з них. Дістав подальшого розвитку методичний підхід до економічної оцінки ефективності інноваційного товару на різних стадіях життєвого циклу, який, в порівнянні з існуючою практикою, дозволяє систематизувати методи оцінювання та контролю інновацій на кожній стадії життєвого циклу, що надає можливості більш ефективно управляти інноваційними проектами, починаючи від появи ідеї створення нового товару до моменту виведення його з ринку та приймати ефективні та своєчасні управлінські рішення. Набув розвитку концептуальний підхід до порівняння цін в різних валютах та в різні роки та їх приведення до сучасних, який, на відміну від існуючих, враховує девальвацію сталих валют, що дозволяє здійснювати обґрунтоване співставлення цін, обсягу виробництва, товарообігу та інших показників промислових інновацій за весь життєвий цикл товару, уникаючи спотворень, що вносяться інфляцією та іншими економічними факторами. Дістали подальшого розвитку методичні положення щодо оцінювання ефективності промислових інновацій на окремих стадіях життєвого циклу, відмінною рисою яких є формування індивідуальної системи показників для кожної стадії на основі використання експертно-аналітичних методів, їх ранжування та відбору найвпливовіших за допомогою принципу Парето, з подальшою їх трансформацією в інтегральний показник оцінки ефективності інноваційного товару на окремих стадіях життєвого циклу. Набула подальшого розвитку класифікація інноваційних товарів в залежності від рівня ефективності товару на окремих стадіях життєвого циклу, яка, на відміну від існуючих, передбачає рекомендації по проведенню НДДКР, розробки нових, модернізації існуючих та вилученню з виробництва неефективних товарів, що дозволяє промисловим підприємствам більш ефективно управляти своїм товарним портфелем та визначати точку переходу інноваційного товару з однієї стадії в іншу, розробляти конкретну стратегію і тактику маркетингу та за допомогою застосування ефективних рішень впливати на тривалість і перебіг циклу життя товару. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні, методологічні та методичні положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств: ООО "СКБ "Укрелектромаш" (акт від 18.10.2019), АТ "Електромашина" (акт від 17.09.2019), ТОВ "ІТЦ "Донвентилятор" (довідка від 20.11.2018), ДП "Харківський інститут землеустрою" (акт від 06.05.2019), ТОВ "ЕВЕРЕСТ КОМПАНІ" (довідка від 12.09.2019), ПП "ВІТАР ГРУП" (довідка від 14.02.2019), ТОВ "Ювента інжиніринг" (акт від 23.05.2019), ЗАТ "НТМЕЦ "Екосистема" (довідка від 12.02.2020), ТОВ "ЕНЕРДЖІ СЕЙВІНГ СОЛЮШН" (довідка від 17.03.2020) та у навчальний процес Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" (акт від 16.02.2021).Документ Формування та оцінювання показників сталого розвитку підприємств енергетичного сектора(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Туран, Угур; Turan, UgurДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2020. Роботу виконано на кафедрі Менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» за адресою: 61002, м.Харків, вул. Кирпичова, 2. Метою дослідження є уточнення теоретичних положень, розробка методичного інструментарію та практичних рекомендацій щодо формування і оцінювання показників сталого розвитку підприємств енергетичного сектору. Обє’кт дослідження – процеси формування та оцінювання показників сталого розвитку підприємств енергетичного сектору. Предмет дослідження – є розвиток теоретико – методичних положень з формування та оцінювання сталого розвитку підприємств енергетичного сектору. Сучасні економічні умови підкреслили той факт, що підприємства стають все більш чутливим до змін зовнішнього середовища і підвищують ризики своєї господарcької діяльності, особливо в умовах нестабільного функціонування енергетичного ринку. Саме тому, на нашу думку, вони потребують відповідної методичної підтримки у напрямку використання можливостей концепції сталого розвитку. Щороку все більше науковців розробляють нові технології безвідходного виробництва, альтернативних джерел електроенергії та багато інших інновацій, проте багато із цих розробок так і не знаходять свого споживача. Водночас, вектор європейського розвитку вимагає від вітчизняних підприємств шукати ефективні технології виробництва і все більше орієнтуватися на успішний європейський досвід. У таких умовах важливою складовою сучасного економічного розвитку є енергетична безпека України, ефективність та подальший розвиток енергетичного сектору, саме, за допомогою інноваційних рішень та найкращих європейських практик. У розвинених країнах підприємства (і бізнес) стають все більш відповідальними до загальних вимог сталого розвитку. Існує нагальна потреба пошуку і визначення показників для підприємств, що відповідають інноваційному характеру сучасної економічної системи. Значною проблемою для підприємств, які визначають для себе необхідність впровадження стратегій, що пов’язані зі сталим розвитком, є недостатня компетентність у питаннях відповідності до умов сталого розвитку, важливість розуміння та впровадження "енергетичної концепції 4.0" з точки зору розвитку, аналізу та оцінки найкращих світових практик, визначення напрямків розвитку тенденцій в енергетичному секторі, які висвітлюють проблеми та можуть вчасно реагувати на їх появу. Виробник, орієнтований на європейський ринок збуту, також часто має відповідні проблеми, пов’язані з нерозумінням та впровадженням концепції сталого розвитку, відсутності відповідних стратегій та інструментарію, які б дозволяли це робити. У роботі були використані наступні методи для вирішенні науково-дослідницьких завдань: методологія нормування, програма Statistica, графічні методи, багатофакторний аналіз, компаративний аналіз, порівняльний аналіз з використанням найкращих європейських практик, методи системного підходу, синтезу, групування, порівняння та узагальнення, економіко-статистичні методи, методи анкетування і експертної оцінки. Вступна частина розкриває актуальність теми дослідження, визначає мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, відображає наукову новизну та практичне значення, наводить дані щодо підтвердження результатів. У першому розділі "Теоретичний аналіз сталого розвитку в енергетичному секторі" основна увага приділялась аналізу та узагальненню літературних джерел, порівнянню концепції стійкості та сталого розвитку, а також дослідженню економічних наслідків сталого розвитку, розумінню його внеску в енергетичний сектор та узагальненню цілей дисертаційного дослідження за допомогою використання порівняльного аналізу різних прикладів у рамках проектування концепції сталого розвитку. У розділі висвітлено науково-прикладну значущість досліджуваної проблеми. Розкрито сучасний стан питань, що пов’язані з концепцією сталого розвитку, проаналізовано та представлено формування ефективних комунікацій в енергетичному секторі як на місцевих, так і на міжнародних рівнях взаємодії, наведено особливості сталого розвитку для ефективної взаємодії підприємств в енергетичному секторі. Було детально проаналізовано основні європейські інформаційні джерела у галузі формування та визначення показників сталого розвитку, проведено порівняльний аналіз відповідно до стратегічних цілей України в цьому напрямку. Крім того, у цьому розділі представлено структуру енергетичного сектору України як в цілому, так і на рівні підприємств. У другому розділі «Розвиток методичних підходів до оцінки макро- та мікро-економічних показників сталого розвитку підприємств» запропоновано методичні рекомендації щодо оцінки макро- та мікро- економічних показників сталого розвитку підприємства. Сталий розвиток підприємств було визначено як складову частину концепції сталого розвитку. Доведено необхідність дослідження відповідних факторів (проведення аналізу впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища) підприємств відповідно до цілей сталого розвитку на підставі трендового аналізу показників за період з 2000–2018 роки. У прикладній частині запропоновано методичний підхід, за яким аналізується 121 показник та проводиться процедура узагальнення показників відповідно до визначених чотирьох основних інноваційних груп сталого розвитку: економічної та політичної; енергетичної та навколишнього середовища; інновацій та підприємництва; інтелектуального та соціального капіталу. До показників відповідних груп було застосовано метод нормалізації, коефіцієнти кореляції показників визначені за допомогою програми Statistica. Також ряд показників були вилучені за шкалою Чеддока, проведена процедура багатофакторного аналізу та досліджено вплив різних груп факторів на обрані показники. Після проведення всіх етапів, відповідно до запропонованого методичного підходу, фактори та визначені групи було проаналізовано за допомогою методу компаративного аналізу. Такий підхід дозволив задовольнити потребу визначення факторів, які мають найбільший вплив на сталий розвиток на макро- та мікро- рівні підприємств та можливості розробити ефективну систему їх взаємодії. Все це стане підґрунтям для підприємств при формуванні відповідних стратегій розвитку. У третьому розділі "Формування методичного забезпечення з оцінювання показників сталого розвитку підприємств в енергетичному секторі України", на підставі визначених методичних рекомендацій з формування показників сталого розвитку підприємств, були проаналізовані аналітичні звіти 20-ти підприємств українського енергетичного сектору та за допомогою експертного аналізу визначено внутрішні фактори впливу на сталий розвиток підприємств. Також результати діяльності підприємств, з врахуванням можливих змін обраних факторів були детально проаналізовані. Сформований, таким чином, методичний підхід було використано для визначення матриці стратегій в існуючому бізнес-середовищі підприємств енергетичного сектору України для забезпечення процесу використання можливостей сталого розвитку. Завдяки запропонованим рекомендаціям можна буде ще більше висвітлити необхідність змін в енергетичному секторі та включити механізм швидкої адаптації їх до концепції "Energy 4.0" у майбутньому, зрозуміти нагальні проблеми цифровізації. Також у розділі було представлено стратегії та рекомендації підприємствам відповідно до визначених внутрішніх та зовнішніх факторів впливу, базуючись на аналізі двадцяти підприємств. Такий методичний підхід надасть відповідну перспективу підприємствам при дослідженні та визначені своїх стратегії на підставі формування та оцінки показників внутрішніх та зовнішніх факторів сталого розвитку. У роботі було зазначено, що цілі Енергетичної стратегії України на 2035 рік та Цілі сталого розвитку, які є важливими для посилення енергетичної економіки України, складають стратегію, за якою країна буде слідувати у найближчі 10–15 років. З цієї точки зору, існування правильних стратегічних рішень підприємств, орієнтованих на зростання, інновації, прозорість та модернізацію, мають вирішальне значення для ефективної роботи підприємств на довгі роки. Ключове завдання, до якого привертається увага в дисертаційній роботі, полягає у активному використанні успішних європейських економічних практик для можливого розвитку та встановленні більш стійкої енергетичної структури з більш визначеними, стратегічними планами, спрямованими на збільшення використання відновлюваної енергії та діджиталізації. Як певну додану вартість цієї дисертаційної роботи, слід розглядати можливість створення альтернативних перспектив для підприємств та розвитку академічних досліджень у напрямку, визначеному Міжнародним енергетичним агентством, відповідно з яким, енергетична економіка рухається до цифровізації. Дана дисертаційна робота зосереджена на дослідженні можливостей сталого розвитку для підприємств енергетичного сектора в Україні та формуванні відповідного методичного інструментарію для оцінки показників забезпечення сталого розвитку підприємств. – Запропоновано концептуальні положення формування та оцінювання показників сталого розвитку підприємств, які синтезують в собі аналіз впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на сталий розвиток та на цій підставі враховують можливі ризики для підприємств, що дозволить розширити конкурентні можливості на енергетичному ринку; – Теоретико–методичний підхід до побудови формування відповідних груп показників впливу зовнішнього і внутрішнього середовища на сталий розвиток підприємства, реалізації бізнес-процесів, як системи взаємозв’язків між функціональними підрозділами підприємства на мікро– рівні, де визначено набір основних параметрів та здійснено їх оцінку за допомогою багатофакторної моделі, новизна якої полягає в комплексному дослідженні різнохарактерних чинників та їх об'єднанні з урахуванням потенційних інтересів суб'єктів господарювання, що надає можливість суттєво підвищити об’єктивність та достовірність проведеного оцінювання; – Визначено стратегії ділового середовища підприємств енергетичного сектора за матрицею, що базуються на підставі методичного інструментарію, який дозволяє формувати та оцінювати показники сталого розвитку за якісними обмеженнями та відповідно запропонованими стратегіями управління ризиками; – Подальший розвиток понятійно-категоріального апарату, а саме понять «сталий розвиток», яке, на відміну від інших, доповнено необхідністю пошуку сучасних підходів до використання ресурсів відповідно до сталого бізнесу та враховує пошук нових більш енергозберігаючих, "сталий бізнес" трактується як ефективна взаємодія суб’єктів господарювання на різних рівнях та в різних сферах господарської діяльності, закріплена формальною чи усною домовленістю, характерною ознакою якої є наявність спільної кінцевої мети, та поняття "відносини", що визначаються як тип економічних відносин, які формуються між суб’єктами господарювання на взаємовигідній основі за рахунок оптимізації об’єднання та вибору ресурсів для енергетичних джерел, відповідальності та ризиків при використанні сучасних технологічних процесів, з чітко визначеним часовим діапазоном їх реалізації, з метою захисту та зміцнення конкурентних позицій на ринку відповідно з запропонованим концептуальним підходом до забезпечення сталого розвитку підприємства; – Методичний підхід для комплексного оцінювання складових формування сталого розвитку підприємств, який, на відміну від існуючих, базується на чотирьох групах: "Економіка та політика", "Енергетика та екологія", "Інновації та підприємництво", "Інтелектуальний та соціальний капітал", на основі проведення багатофакторного аналізу з визначенням резервів розвитку та можливістю аналізу причинно– наслідкових зв'язків між складовими груп сталого розвитку, що дозволяє не тільки визначити відповідні напрями, а і окремі вузькі місця сталого розвитку підприємства, що дає змогу більш точно визначати напрями формування стратегічних цілей і отриманих результатів діяльності підприємств; Також у дисертаційному дослідженні було обґрунтовано та розроблено методичні рекомендації щодо формування та оцінки макро- і мікро- показників для характеристики сталого розвитку підприємств. У них включені такі групи факторів як: економічні, соціальні та екологічні, які є ключовими, з точки зору, сталого розвитку та підприємницький фактор. Дана методика враховує відповідні 4-и групи, які були запропоновані автором. Алгоритм складається з п'яти підетапів, які включають побудову факторної моделі і виділення найбільш значущих чинників, аналізу та відбору 121-го показника із 231-го за період 2000–2018 років. У роботі доведено, що українські підприємства повинні і надалі зосередитись на цілях ЕСУ 2035, а розвиток перспективних можливостей відбуватиметься за допомогою визначення та впровадження відповідних стратегій, які були запропоновані. Також стратегічно важливим є розуміння концепції "Енергії 4.0", що стає життєво необхідною умовою для прискорення доручення до реалізації європейських економічних проектів та зосередження уваги на структурних проблемах та на розвитку необхідної інфраструктури.Документ Управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Бурлака, Євгеній ОлексійовичДисертація на здобуття наукового ступеня доктор філософії за спеціальністю 051 Економіка, Харківський національний університет будівництва та архітектури, Міністерства освіти і науки України, Харків, 2021. Роботу виконано на кафедрі економіки та бізнесу Харківського національного університету будівництва та архітектури. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. Дисертація присвячена розробленню теоретичних положень, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо комплексного управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. Актуальність роботи обумовлена ключовою стратегічною роллю залізничного транспорту в економіці України, необхідністю підвищення його конкурентоспроможності шляхом ефективного управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. У першому розділі розроблено теоретичні підходи щодо управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, а саме: удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, уточнено сутність поняття «управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту» як реалізації функцій управління з метою забезпечення процесу накопичення, удосконалення та трансформації ресурсів і взаємозв'язків між ними у відповідності зі змінами зовнішнього середовища, що враховує системний підхід і розглядає ресурсний потенціал як динамічну характеристику. Це дає змогу визначити основні складові ресурсного потенціалу (матеріальні, трудові, фінансові й інформаційні ресурси) й окреслити місце ресурсного потенціалу у загальній структурі потенціалу підприємства (зв'язок з об'єктною та суб'єктною складовими потенціалу підприємства). Узагальнено загальні принципи управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, які включають авторські принципи – взаємозалежність і взаємодоповнюваність. В результаті аналізу існуючих у науковій літературі моделей управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств розроблено схему управління розвитком ресурсного потенціалу залізничного транспорту, що враховує трансформації залізничного транспорту й умови його функціонування. Схема охоплює управління на всіх етапах процесу розвитку ресурсного потенціалу (формування, використання та відновлення), є циклічною та завершеною, що дозволить раціонально використовувати ресурси підприємств галузі. У другому розділі визначено місце та роль залізничного транспорту в системі господарського комплексу України; проаналізовано сучасний стан й основні тенденції розвитку залізничного транспорту; розглянуто ієрархію стратегічних і тактичних цілей розвитку залізничного транспорту, а також перспективи його розвитку. Систематизовано показники оцінки рівня розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, що об'єднані в групи за ознакою однорідності (матеріальні, трудові, фінансові й інформаційні) з визначенням стимуляторів і дестимуляторів розвитку ресурсного потенціалу, що дозволить всебічно розкрити зміст даного процесу, оцінити його рівень, надасть можливість контролювати розвиток ресурсного потенціалу. Удосконалено методичний підхід до оцінки рівня розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту шляхом визначення інтегрального показника, що являє собою чутливий математичний апарат оцінки рівня розвитку ресурсного потенціалу залізничного транспорту при використанні широкого кола показників і дозволить отримувати об'єктивну інформацію стану розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. Даний методичний підхід ґрунтується на застосуванні методу аналізу ієрархій для визначення питомої ваги кожного виду ресурсів і використанні вербально-числової шкали Харрінгтона з метою інтерпретації значення інтегрального показника оцінки. За даним підходом проведено розрахунки рівня розвитку ресурсного потенціалу реально діючих підприємств залізничного транспорту та їх виробничих підрозділів, а саме: регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" та виробничого підрозділу "Моторвагонне депо Люботин" РФ "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця". У третьому розділі представлено практичні рекомендації з управління розвитком ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту, а саме: удосконалено алгоритм оптимізації планування розвитку ресурсного потенціалу, що дозволяє діагностувати ефективність використання ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту за рахунок визначення проблемних зон та обирати оптимальні заходи з розвитку ресурсного потенціалу підприємств, виходячи з їх фінансових можливостей, що надасть змогу здійснювати пошук ефективного плану з розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту. Систематизовано чинники, які впливають на рівень розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту за рівнем впливу та своїм походженням. Дана систематизація дозволить вищому керівництву підприємств залізничного транспорту здійснювати дієвий вплив на стан розвитку ресурсного потенціалу. Запропоновано схему державного регулювання розвитку ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту України за рівнями управління (мікро-, мезо-, макро- та метамакрорівні) із зазначенням функцій суб'єктів управління на кожному з цих рівнів. У результаті дослідження визначено, що сума бюджетних коштів, яка виділяється на розвиток ресурсного потенціалу підприємств залізничного транспорту є обмеженою і потребує найефективнішого розподілу. З цієї причини розроблено модель розподілу коштів між підприємствами залізничного транспорту та їх виробничими підрозділами, що являє собою задачу багатовимірної нелінійної оптимізації з обмеженням і вирішується за допомогою методу множників Лагранжа та дозволяє оптимально розподіляти бюджетні кошти на розвиток ресурсного потенціалу на двох рівнях: між регіональними філіями залізничного транспорту та всередині філій між виробничими підрозділами. При цьому бюджетні кошти спрямовуються, в першу чергу, до тих підрозділів, які найбільше потребують розвитку ресурсного потенціалу. Це дозволить концентрувати фінансові зусилля на пріоритетних аспектах розвитку ресурсного потенціалу підприємств. У роботі представлено розрахунок за наведеною моделлю на базі даних господарського обліку діючих підприємств залізничного транспорту (регіональних філій АТ "Укрзалізниця" та вагонних депо РФ "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця").Документ Формування інструментів управління сталим розвитком промислових підприємств(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Подрез, Ольга ІванівнаДисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 051 – Економіка (05 – Соціальні та поведінкові науки). – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2020. Роботу виконано на кафедрі Менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Кирпичова, 2. У дисертаційній роботі удосконалено та проведено подальший розвиток теоретичних та методичних положень, науково-методичних рекомендацій з формування інструментів управління сталим розвитком промислових підприємств. Об’єктами дослідження є процес управління сталим розвитком промислових підприємств. Предметом дослідження – удосконалення теоретико-методичних та науково-практичних засад формування інструментів управління сталим розвитком промислових підприємств. Теоретико-методичну базу дисертаційної роботи склали загальнонаукові положення економічної теорії, теорії управління підприємством, наукові праці провідних вчених. У роботі використано загальнонаукові методи: абстрактно-логічний і діалектичний – для уточнення категоріального апарату управління сталим розвитком підприємств; аналізу й синтезу – для розробки методичних положень щодо оцінки якості управління розвитком на прикладі коксохімічних підприємств; спеціальні методи (статистичний, індексний, регресійний аналіз, економіко-математичне моделювання) – для формування інструментів управління капіталізацією доходів, змішаного бюджетування витрат, оцінки соціальної відповідальності підприємства. У першому розділі проаналізовано наукові джерела з проблем теорії управління підприємствами та сталим розвитком, що дозволило сформувати науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження. Запропоновано класифікацію інструментів управління сталим розвитком, яка базується на чотирьох складових (економічній, соціальній, екологічній й енергетичній) та враховує функції підприємства (інформаційно-правова, виробнича, соціальна, маркетинг-менеджмент). Доведено, що інструменти управління базуються на теоретичному та функціональному підходах. Теоретичний підхід дозволяє чітко встановлювати суб’єкт, об’єкт, мету дослідження, а функціональний – завдання, функції підприємства та його взаємодію з рівнями управління (мезо- та макро-) через відповідні інституції. На основі зарубіжного досвіду щодо інструментів управління підприємствами (Bain & Company), здійснено їх систематизацію за функціями та напрямами розвитку. Інструменти умовно розподілено на дві групи – інформаційно-технічні та аналітико-розрахункові. Перша група фіксує зміни у нормативно-законодавчих аспектах управління суб’єктами господарювання, а друга зосереджує увагу на методичних особливостях їх практичного застосування. Такий підхід дозволяє побудувати управління підприємством на чітко визначеній системній основі. У другому розділі дисертаційній роботі уточнено поняття "процес управління розвитком підприємств", що здійснюється за чотирма складовими – економічною, соціальною, екологічною та енергетичною. Встановлено, що на складові впливають фактори зовнішнього середовища та сфери діяльності. При цьому до загальновідомих (економічна, соціальна та екологічна) додано енергетичну складову. Економічна складова охоплює виробничо-технологічну, інвестиційну та організаційно-управлінську сфери діяльності. До соціальної складової, окрім організаційно-кадрової сфери діяльності, додано економіко-енергетичну забезпеченість та екологічну захищеність персоналу. Екологічна складова базується на кількісно-якісних показниках, що характеризують дії підприємства за видами охорони навколишнього середовища та поводження з відходами, а також фінансово-інноваційну діяльність. Енергетична складова показує забезпеченість підприємства первинними джерелами енергії й водними ресурсами та використання вторинних джерел енергії й оборотного водопостачання. На всі визначені складові через відповідні індикатори зовнішнього середовища впливають макро- та мезо- рівні управління. За допомогою системи індикаторних оцінок, інтегрального показника та шкали оцінювання, визначено рівні управління розвитком промислових підприємств (на прикладі коксохімічних підприємств). Індикатори є відносними показниками, оскільки показують зміни у якості управління розвитком підприємств. Новизна полягає у комплексному вирішенні проблеми встановлення показників за чотирма складовими та сферами діяльності, які враховують вплив зовнішнього середовища (макро- та мезорівень) на кожну складову. У третьому розділі дисертаційної роботи уточнено сутність поняття «капіталізація доходів промислового підприємства», яка характеризує процес покращення стану фондів (виробничих, природоохоронних), нематеріальних активів, матеріалів (сировини, палива, енергії), умов праці, витрат, доходів, прибутків з метою збільшення доходів. Побудовано логічну модель та інструмент управління сталим розвитком підприємств за рахунок капіталізації доходів, який базується на покращенні стану виробничих та природоохоронних фондів, що призводе до зростання середньорічної виробничої потужності та обсягів реалізації продукції. Прогнозування доходів від проведення капіталізації засновано на визначені груп факторів та показників, що впливають на величину доходів. За допомогою Парето відсіювання обрано найбільш важливі показники та складено багатофакторну регресійну модель. Апробацію моделі зроблено на прикладі ПрАТ "Авдіївський КХЗ", ПрАТ "Запоріжкокс" та ПрАТ "Южкокс". Розрахунки свідчать про те, що параметри регресійних моделей мають високий рівень коефіцієнту детермінації та значимості за критерієм Фішера. Запропоновано методичні рекомендації щодо формування інструменту управління сталим розвитком за методом змішаного бюджетування, яке полягає у поєднанні бюджетного (непрямі витрати) та безбюджетного управління (прямі витрати) промисловими підприємствами. При цьому вони одержують резерви економії, за рахунок яких знижується собівартість продукції. У роботі наведено процедуру узгодження бюджетування і безбюджетного управління витратами та схему їх взаємодії. Розроблено економіко-математичну модель лінійного програмування мінімізації собівартості продукції на прикладі коксохімічних підприємств. Модель сформовано за допомогою теорії міжгалузевого балансу, яка враховує зниження витрат на: матеріальні ресурси (вугілля за марками та шахтами), паливно-енергетичні (природний газ, електроенергія, теплоенергія) та водні (зворотне водопостачання) ресурси. Визначено економію прямих витрат за рахунок використання вторинних ресурсів. Уточнено поняття «соціальна відповідальність підприємства» (СВП), відмінністю якого від раніше існуючих є управління соціальною відповідальністю конкретного підприємства та не є внутрішньою соціальною відповідальністю, оскільки вирішує питання забезпечення не тільки працівників підприємства, а й мешканців регіону, де працює суб’єкт господарювання. Оцінка СВП в рамках сталого розвитку здійснюється шляхом розрахунку загального інтегрального показника, який складається з показників впливу зовнішніх стейкхолдерів на економічну складову (перший рівень оцінки) та економічної на екологічну, енергетичну та соціальну складові (другий рівень оцінки). При цьому враховуються показники, які характеризують діяльність підприємства щодо покращення умов життя мешканців регіону, де працює підприємство. Методичний підхід базується на використанні індексного методу, відрізняється від існуючих тим, що визначено показники за стейкхолдерами, та за складовими (економічна, соціальна, екологічна та енергетична) сталого розвитку. Апробацію здійснено на прикладі ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", ПрАТ "Запоріжкокс" та ПрАТ "Южкокс" та встановлено шкалу оцінки рівня СВП для коксохімічних підприємств. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні, та методичні положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи доведені до рівня практичних розробок та впроваджені в діяльність підприємств та організацій: ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (АКТ від 17.06.2018 р.), ДП "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)" (АКТ від 3.03.2020 р.), НТУ "ХПІ" (Акт від 25.06.2020 р.).