Кафедра "Українська мова"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2352

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/lingvo

Сучасна назва – кафедра "Українська мова", попередня назва – кафедра української, російської мов та прикладної лінгвістики (від 2005), первісна – кафедра російської мови (від 1954 року).

Науково-педагогічні працівники кафедри викладають для українських студентів різних спеціальностей дисципліни "Українська мова" та "Лексикографія", а для студентів-іноземців – дисципліни "Мова професійного навчання (українська)" та "Українська мова як іноземна".

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту міжнародної освіти Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор педагогічних наук, 3 кандидата філологічних наук, 2 – історичних наук, 1 – філософських наук; 4 співробітника мають звання доцента.

Переглянути

Фільтри

20231

Налаштування

Автор: search.filters.author.Северин, Надія ВасилівнаDOI: search.filters.doi.https://doi.org/10.30970/PPS.2023.46.20

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Світоглядна концепція зв’язку космосу і людини Володимира Вернадського
    (Видавничий дім "Гельветика", 2023) Северин, Надія Василівна
    Стаття присвячена проблемі вивчення космосу, розглядається взаємозв’язок та взаємовплив космосу і людини. Ця проблема сягає своїм корінням у глибоку давнину та знаходить розвиток у вчених різних епох, країн і народів. Ідеї космізму використовувалися ще у дослідженнях давньоіндійської філософії, у філософсько-науковій школі Піфагора (к. 580–500 р. до н.е.). Термін «космос» почав використовуватися у філософських школах Давньої Греції, і Піфагор першим назвав Всесвіт «космосом». Розглядаються вчення античних філософів Аристотеля, Піфагора, Платона, Демокрита та інших про «космос» як упорядковане і гармонійне ціле, яке протиставляється «хаосу». Філософи вбачали у цьому понятті дві функції – упорядковуючу і естетичну. В епоху середньовіччя у дослідженнях Галілео Галілея, Миколи Коперника, Джордано Бруно ідеї космізму продовжували розвиватися і удосконалюватися. Космізм отримав подальший імпульс у фундаментальних теоретичних і практичних розробках відомих українських вчених В. Вернадського, Й. Міхневича, Ю. Кондратюка, М. Барабашова, С. Корольва, які розробляли концепцію зв’язку космосу і розуму, людини і Всесвіту, стверджували необхідність існування і всебічного розвитку людства для впорядкування і розвитку Всесвіту. Сергій Корольов реально відкрив космічну еру, створюючи космічні проєкти та апарати для їх застосування. З’ясовується філософське вчення про ноосферу Володимира Вернадського та його наукові відкриття. Це дало природничу основу для вивчення життя, яке трактується ним як космічне явище. Вернадський став основоположником багатьох наук – біогеохімії, геохімії, радіогеології, автором закону біогенної міграції атомів, закону константності, що було унікальним явищем у ХХ столітті. Окрім досягнень в Україні, вчений відіграв значну роль у науковому розвитку багатьох країн Європи й Америки.