Кафедра "Філософія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3016
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/philosophy
Сучасна назва – кафедра "Філософія", первісна – кафедра діалектичного та історичного матеріалізму.
Кафедра створена 20 квітня 1957 року з ініціативи Івана Івановича Чорного, який і став її першим завідувачем.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 4 доктора і 4 кандидата філософських наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості філософських методів у вивченні культури, суспільства, людини(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Владленова, Іліана ВікторівнаДосліджено філософські методи, які відрізняються універсальністю та націленістю на пошук фундаментальних засад, що дозволяє доповнити наукові методи у пошуку кореневих причин та загальних закономірностей. Доведено, що філософія не тільки перетинається з іншими науками та галузями знання, а й створює нові галузі дослідження. Розглянуто створення нових методів в рамках самої філософії. Обґрунтовано філософські методи як більш вільні та гнучкі у порівнянні з науковими методами, що дозволяє філософам досліджувати ньюанси та складності концепцій та ідей. Проаналізовано розвиток філософії мови, який дав потужний поштовх формуванню універсальних програм перекладачів на засадах штучного інтелекту.Документ Філософсько‐концептуальні підходи до визначення глобалізації(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2021) Владленова, Іліана Вікторівна; Сун, ЧанлунГлобалізація визначає процес об’єднання всього людства на планеті Земля. Саме планетарний рівень окреслює процес «глобальності». Відбувається уніфікація людської діяльності, розвиток міжнародної торгівлі, збільшується потік капіталу між країнами, відкривається доступ до іноземних ресурсів, включаючи ринки праці, відбуваються загальні тенденції інтеграції в соціокультурному та економічному контексті. Ця конвергенція сприяє посиленню взаємодії, інтеграції та взаємозалежності між націями. В філософії Е. Кассірера глобалізацію можна розуміти як символічну форму, яка в сучасних дискурсах функціонує як світогляд. Глобалізація як символічна форма стала зображенням світу, його образом, вона змінила наше розуміння простору і часу. В рамках світ‐системного аналізу капіталізм представлено як історична та соціальна система, яка інтегрує свої досягнення у «світ‐економіку», і саме методи сучасного капіталізму дозволили сучасній світовій економіці вийти за межі політичних кордонів окремих країн. На тлі глобалізаційних процесів у масовій свідомості та громадській думці формується протиріччя, представлене раціональним оптимізмом, який породив цивілізацію, і з іншої, сторони, спричинив кризу (екзистенціальну, екологічну, економічну). Процес глобалізації має онтологічний вимір. Це, перш за все, процес розширення кордонів реальності. З позицій інструменталізму та прагматизму саме наука, освіта та демократія спроможні допомогти вийти за межи часових та просторових контурів людської діяльності. В філософії техніки приділяється увага науково‐технічній революції, яка каталізувала процес глобалізації. Глобалізація породжує комплекс найгостріших соціокультурних протиріч та вимагає адекватного осмислення та дослідження, яке плідно можна проводити в рамках філософського аналізу, який сам по собі має високий рівень системного узагальнення. Процес глобалізації має онтологічний вимір, який знаходиться в процесі розширення кордонів реальності, як фізичної, так і віртуальної. В рамках інструменталізму та прагматизму глобалізація ототожнюється з процесом демократизації. Ці ідеї розвинуті в політичній філософії Д. Роулза, який вважає можливою формування моделі глобальної справедливості на міжнародному рівні. Структураліський підхід робить спроби сформулювати онтологію процесів глобалізації на рівні міжнародних відносин. Ю. Хабермас в контексті своїх космополітичних поглядів намагається окреслити контури наднаціональної демократії. В межах соціальної онтології глобалізацію розглядають як взаємно‐конститутивні відносини між аналітично‐автономними агентами та структурами. Позиція постмодерністів окреслює можливості різних траєкторій розвитку країн на міжнародній арені.Документ Посткоронавірусний світ: кризис в національній безпеці та мрії про "суспільство споживання"(Гілея, 2020) Владленова, Іліана ВікторівнаМетою статті є вивчення нових реалій, спричинених пандемією, з використанням філософського аналізу. Коронавірусна пандемія вважається найбільшим викликом сучасності. Нові реалії життя змінюють соціальні структури, релігійні установи, систему освіти. Перехід до дистанційної роботи, освіти, цифрових послуг трансформує наше уявлення про комунікацію та передачу знання. Соціальне дистанціювання прискорює розробку нових засобів спілкування та нових технологій, які людство буде використовувати й після пандемії. Отримали імпульс медицина та біотехнологія. Але карантин та зменшення попиту на товари приводить до економічної кризи, від якої страждають також бідні країни. Активізуються політичні протистояння, які націлено на національну безпеку: в цих умовах розповсюджується популізм, марксистка ідеологія "рівності" та неприязнь до багатих. Формується небезпечне поле дезінформації, в якому циркулюють конспірологічні теорії, які створюють паніку і сіють недовіру.Документ Нові методи навчання в цифровому суспільстві(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Владленова, Іліана Вікторівна; Єрмоловський, Микола Анатолійович; Тарароєв, Яків ВолодимировичПроаналізовано основні тенденції в розвитку цифрового суспільства. Цифрове суспільство є наслідком розвитку інформаційного суспільства і формування високотехнологічної інфраструктури у цифровому просторі. Показано, що комунікаційні та інформаційні технології нерозривно пов’язані з сутністю, особливостями і розвитком цифрового суспільства. Спостерігається формування нових сфер соціального простору від електронного бізнесу, електронного адміністрування та охорони здоров’я до цифрового уряду і цифрової освіти. Сьогодні ці процеси органічно включають систему навчання, і ми можемо з упевненістю стверджувати про формування нової цифрової освіти. Ці процеси намагаються осмислити філософи. Наприклад, філософи освіти намагаються «схопити» сутність освіти, вивчають, що представляє собою виховання, як воно пов’язано з цінностями і нормами. Протягом більшої частини історії західної філософії філософські питання, які стосувалися освіти, центрувалися навколо філософських роздумів Сократа, Платона і Аристотеля. Починаючи з двадцятого століття, філософські роздуми стосовно освіти формувалися в роботах філософів різних течій. Інформаційне суспільство розвивається швидкими темпами. Відбувається трансформація в усіх формах суспільного життя. Незважаючи на чіткий і зрозумілий термінологічний апарат, концепції інформаційного/цифрового суспільства не існує. У своєму повсякденному значенні інформаційне суспільство – це суспільство, в якому інформація і знання відіграють особливу роль, а компьютерно-інформаційні технології служать для передачі та обробки інформації. Цифрове суспільство є наслідком розвитку інформаційного суспільства і формування високотехнологічної інфраструктури у цифровому просторі. Комунікаційні та інформаційні технології нерозривно пов’язані з сутністю, особливостями і розвитком інформаційного суспільства. Сьогодні ці процеси включають освіту, і ми можемо з упевненістю стверджувати про формування нової цифрової освіти.Документ Динаміка розвитку науки в нелінійних моделях: нові пошуки духовності технотронне суспільство(Гілея, 2020) Владленова, Іліана ВікторівнаВ рамках нелінійної моделі розвивається концепція "теорія мережевого актора", яка використовує трансдисциплінарний підхід, який дозволяє багатоаспектно проаналізувати процеси, що протікають в сучасній науці, виявити великі масштаби технологічних розробок в контексті політичних, організаційних, правових, технічних, світоглядних, внутрішніх наукових і т. ін. чинників. Мережі служать своєрідними зв’язками між різними науковими і соціальними компонентами, які просувають наукові факти.