Кафедра "Філософія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3016
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/philosophy
Сучасна назва – кафедра "Філософія", первісна – кафедра діалектичного та історичного матеріалізму.
Кафедра створена 20 квітня 1957 року з ініціативи Івана Івановича Чорного, який і став її першим завідувачем.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 4 доктора і 4 кандидата філософських наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.
Переглянути
9 результатів
Результати пошуку
Документ Освіта в епоху інформаційних технологій: як забезпечити розвиток особистості?(Дніпровська академія неперервної освіти, 2024) Міщенко, Віктор Іванович; Городиська, Ольга Миколаївна; Дишкант, Тетяна МиколаївнаУ статті розглянуті найбільш важливі питання філософії освіти в умовах розвит ку інформаційно-комунікаційних технологій. У ході аналізу інформатизації освітнього проце су зроблено висновок про те, що він не може обмежуватися формальною стороною використання «високих» технологій, – вони мають відрізнятися не тільки «наукомісткістю», але й «людиномірністю», реалізовувати не тільки функції комп’ютеризації і медіатизації, але й завдання процесу інтелектуалізації, спрямованого на зростання інтелектуального потенціалу особистості і суспільства, забезпечувати не тільки технократичний, але й гуманітарний підхід, при якому інформаційна технологія вважається важливою частиною людського життя, а філософія освіти розглядає питання існування системи освіти у взаємозв’язку з проблемами культури, духовності, цивілізаційним розвитком взагалі і глобальними проблемами, характером духовного розвитку особистості. Наголошено, що людина може зберегти шанс на існування в умовах взаємодії з надпотужним штучним інтелектом, якщо вона збереже мотивацію до творчості і інтелектуального лідерства, але вирішення цього питання залежить від подолання можливого «шоку майбутнього», її здатності адаптуватися в умовах «кібернетичної революції» і «технологічної сингулярності», коли технологічний прогрес стане неке рованим та необоротним. Надано рекомендації щодо перебудови свідомості і ціннісних орієнтацій світогляду з метою збереження соціальної активності людини, її прагнення до інтелектуального лідерства. Проаналізовано проблему втрати невербальних засобів комунікації, експресивності при проведенні занять з використанням інформаційно-комунікаційних засобів інформації та дистанційного навчання, звертається увага на необхідності використання активних методів навчання. Оскільки робота з великими обсягами інформації може привести до втрати здатності до концентрації й труднощам розміркування на абстрактному рівні, розглядається завдання щодо розвитку пошукової активності, критичного та проблемного мислення. З метою виведення людини зі стану «занурення у віртуальний простір» робляться певні спроби щодо визначення практичної спрямованості навчального процесу в «суспільстві знань».Документ Контури ноосферності у ХХІ столітті: погляд у майбутнє(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Міщенко, Віктор Іванович; Смоляга, Марина ВіталіївнаУ статті зроблено спробу осмислити сучасне розуміння ноосфери з урахуванням як досягнень людства у створені високих технологій, так і кризових явищ, які виникають в процесі досягнення планетарної стадії розвитку. Розглянуто деструктивні види діяльності і прагнення людини до творення; вказано на домінуючи види діяльності людства по відношенню до природи в різних типах цивілізацій. Виявлено глобальний ноосферний аспект інтелекту, який розкриває ноосферну єдність природи і людства, розглянуто зміст ноосферного інтелекту як цивілізаційного надбання; вказано на ознаки ноосферності в інтелектуальності особистості; запропоновано чотири етапи становлення та розвитку ноосферного суспільства.Документ Філософія техніки між ХХ і ХХІ століттями як відповідь на виклики війни і виходу до нової цивілізації(Харківський національний університет імені B. H. Каразіна, 2022) Городиська, Ольга Миколаївна; Міщенко, Віктор ІвановичРоздуми про техніку завжди були в центрі уваги науковців. Вони були різноманітними, що привело до диференціації форм рефлексії над технікою. Зміни торкалися, перш за все, онтологічної і гносеологічної концепцій техніки, бо саме вони «вказували» на зміни у ціннісних орієнтаціях культури і, в подальшому, цивілізації, усього людства. Сьогодні суспільство зіткнулося із викликами глобального характеру, коли активними і «безжалісними» стали питання про військову техніку, про військово-технічні зрушення і революції, про те, якою мірою людство стало заручником тих технічний відкриттів, винаходів, які можуть повністю перевернути онтологію і вітальні характеристики людства. Автори підкреслюють, що філософія завжди намагалася розглядати техніку в її єдності із соціально-культурною проблематикою. Питання майбутнього типу цивілізації не викликає жодного сумніву: вона вибудовується за рахунок технічних надбань.Але роздуми над технікою у військовій площині, які відрізняються своєю рефлексією і відкривають нові горизонти значення техніки і технічного, ще раз потребують філософського осмислення такого суттєвого феномену для людства, як техніка. Питання збалансованого підходу до техніки із відповіддю, що має стати тією могутньою силою, яка стримає деструктивні елементи предмету дослідження, знаходиться в центрі уваги авторів. У перехідний період між ХХ і ХХІ ст. філософія техніки зосереджується на питанні ідей, за рахунок яких має вибудовуваться методологічні лінії дослідження техніки і усього технічного. Очевидність того, що техніка, особливо її військові зразки набувають все більше страшенного, антилюдського характеру, не викликає сумніву. Єдине, що може змінити такі негативні елементи прогресу, ‒ це вирішальне значення духу людини. Саме дух людини має перетворитися на силу, яка має здійснювати контроль над технікою, особливо військовою, а реалізація потужності духу в ситуації сьогоднішнього дня має бути покладена в основу ідеї для оформлення будь-якої методологічної лінії у філософських роздумах про техніку.Документ Совість як основа інтелектуально-моральної духовності(2022) Міщенко, Віктор ІвановичДокумент Історичний вимір духовності(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2023) Міщенко, Віктор ІвановичУ статті розглядається проблема визначення загальноісторичного рівня розвитку духовності з метою осягнення її ніверсального філософського смислу, ролі в долі цивілізації. Автор виділяє психологічний, психолого-педагогічний, психолого-соціальний, соціально-психологічний та аксіологічний рівень аналізу, які застосовуються сучасними дослідниками. З метою виявлення найзагальнішого рівня аналізу – соціального автор застосовує діалектичний підхід, розглядає духовність в історичному русі, тобто як історичне поняття. У пошуках методології наукового дослідження автором виявлені певні недоліки загальноприйнятих світоглядних підходів: матеріалізму, суб’єктивного та об’єктивного ідеалізму. Визначається, що певну роль інтегративного підходу може здійснити звернення до категорії «цивілізація», яка поєднує матеріальні та духовно-культурні складники, є підґрунтям виявлення екоантропологічного підходу. Застосування екоантропологічного підходу дає можливість виділити основні історичні типи цивілізаційної діяльності людства – освоєння, підкорення й одухотворення природи, та відповідні їм історичні типи цивілізації: космогенну, техногенну та антропогенну. Автор робить висновок про те, що історичні типи духовності відповідають цим типам цивілізаційного устрою, та вказує на їх зв’язок з відповідними типами духовного устрою – катарсичної, інноваційної та інтелектуально-моральної духовності. Розкривається історичне завдання кожного типу духовності стосовно людини: створення людського в людині, розвиток та удосконалення лю дини, реалізація людиною власної місії або покликання людини у Всесвіті. Інтелектуально моральна духовність має первинне завдання: гармонізувати цивілізаційний розвиток на зламі тисячоліть, усі складники антропо-інфо-техно-екосфери, забезпечити створення справжнього технотронного суспільства, трансформацію до планетарно-космічної в найбільш загрозливий час існування людства. Робиться висновок про те, що нова форма не скасовує стару взагалі, а народжується на її основі, але визначає нові пріоритети існування, стратегії розвитку нової цивілізації. Розвиток нових типів духовності стає когерентним стосовно розвитку матеріальних утворень Всесвіту, форм руху матерії (фізичної, хімічної, біологічної, соціальної), що може розглядатися як подальший крок у розвитку теорії глобального еволюціонізму.Документ В каком мире мы живём, и что есть технотронное общество в будущем человечества(Гілея, 2020) Мищенко, Виктор ИвановичВ статье рассматриваются проблемы информационного общества, его влияние на духовное развитие личности, сферу человеческого общения и социальные процессы. Выдвигается гипотеза о возможной роли техники, как способа возвращения человека в пространство реального бытия, преодоления интернет-зависимости, минимизации угрозы превращения информационной среды в сферу развлечений. В тоже время, указывается на возможность преодоления негативных антропогенных факторов конвейерного производства с помощью управляющих информационных технологий. Анализируется термин "технотронное общества", роль электроники и кибернетики в его функционировании. На основе метода экстраполяции рассматриваются этапы его развития в ХХI – ХХII столетии. Рассматривается понятие "антропо-инфо-техносфера", его возможные девиации. С целью гармонизации баланса компонентов антропо-инфо-техносферы и устойчивого развития технотронного общества, разрабатывается концепция интеллектуально-нравственной духовности, анализируются его основные принципы. На основе метода системного подхода рассматривается концепция духовного облика личности, его базисные структурные компоненты, интеллектуальные модели типологии духовной личности. Выдвигается стратегия опережающего технологического созидания по преобразованию ландшафта планеты с целью решения экологической проблемы и предотвращения социальных катаклизмов при массовом внедрении искусственного интеллекта во все сферы жизнедеятельности общества.Документ Аксиологическое измерение деятельности: созидательность как явление миру духовного облика личности(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2018) Мищенко, Виктор ИвановичАвтор предлагает обратиться к детальному рассмотрению такой формы активности, как "созидательность", предложив её как основную форму практического преломления духовного облика личности, как его существенный действенный компонент, животворящая сила духа, проявление воли к жизни. Категория "созидательность" рассматривается как синтез творчества и готовности к преобразованию мира, мотивации к труду, направленному на благо человечества. Созидательность раскрывается нам как категория, воплощающая в себе творчество, но к нему не сводящаяся, в большей степени учитывающая характер взаимосвязи с предшествующими преобразованиями, преемственности, по сути дела, как проявление культуры в своём изначальном значении улучшения, обработки, усовершенствования. В этом контексте категория "созидательность", учитывающая характер гомеостаза, поддержания стабильности системы, может рассматриваться как необходимый элемент устойчивого развития, устремлённости к ноосферному обществу, преодоления системы экологических, демографических проблем. Созидательность проявляется как органическое единство социального и личного, поэтому может рассматриваться как своеобразный духовный мост, соединяющий культуру и цивилизацию, мир мечты, мир воображения, мир духовный и мир повседневности. Созидательность – это не только онтологическое выражение практики, "укоренённой" в системе личного и социального бытия, это такой характер жизнедеятельности, который гарантирует выживание, защиту и безопасность, мотивационную готовность к кардинальному преобразованию мира, позволяющему предотвратить губительное воздействие на цивилизацию глобальных проблем современности. Именно созидательность должна рассматриваться как ведущая концепция образования, поддерживающая в личности её естественные стремления к самоутверждению и развитию, способствующая утверждению личности как существа духовного, её планетарной идентичности.Документ Созидательность, как стратегия выживания и концепция образования(Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 2018) Мищенко, Виктор ИвановичИсходя из необходимости подготовки человека будущего к кардинальным преобразованиям мира, реализации стратегии опережающих действий в нейтрализации угроз, связанных с глобальными проблемами цивилизации, осуществляется анализ термина созидательность, как основы формирования духовного облика личности, педагогики духовности, как современной концепции философии образования. Рассматриваются возможные девиации и риски, возникающие в условиях отхода от принципов духовного воспитания при реализации концепций компетентностного подхода, эвристического воспитания, необихевиористических и неопрагматических подходах, теории дистанционного обучения, концепции ноосферного воспитания. Анализируются онтологический, проективный и метафизический аспект созидательности, как практического преломления духовного. Демонстрируется развитие идей созидательности в современной философской антропологии, отечественными и зарубежными исследователями. Подчёркивается связь теории созидательности с концепцией устойчивого развития, экологической безопасностью, теорией ноосферного общества. Анализируются конструктивные возможности данной категории в формировании высокой гражданской мотивации личности, утверждении нового мироустройства. Изучаются возможности духовной коррекции созидательных усилий человечества на основе реализации задач спецкурсов "Сопричастность" и "Миропостижение". Выносятся на рассмотрение основные принципы формирования созидательности с учётом теоретических, педагогических, методологических и организационных аспектов. Теория созидательности рассматривается как основа педагогической духовности, как стратегия современного образования и логическое продолжение теории трудового воспитания. Формирование созидательности, интеллигентности и открытости миру рассматривается в качестве основополагающих компонентов общепланетарной идентичности, как основы единения человечества для решения глобальных проблем цивилизации.Документ Трагизм Homo Faber и надежды Homo Humanus(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2019) Мищенко, Виктор ИвановичВ статье рассматривается роль человека труда Homo Faber в развитии цивилизации, становлении самого человека, как мыслящего существа (Homo sapiens). Констатируется факт глубокого кризиса Homo Faber, зафикстрованного в художественной литературе и философских исследованиях. Анализируются попытки представителей «школы человеческих отношений» активизировать мотивацию и творческую деятельность Homo Faber. Выявляются факторы современного производства, способствующие разрушению духовности личности и деградации Homo Faber. Рассматриваются возможности его духовного развития, заключённые в модели Homo Humanus, дающего надежды Homo Faber на лучшую судьбу. Исследуются возможные варианты развития Homo Faber: использование ресурсов саморазвития личности, адаптация человека к цивилизованным тектоническим сдвигам, а так же вариант управления эволюции человека. Стратегия эволюционных изменений включает в себя: цель – формирование Homo Spiritus (человека духовного), как высшей формы Homo Humanus. Она определяет выбор средств управленческого воздействия – использования мощного арсенала образования, науки и современной техники, позволяющей существенного расширить исследование космоса, микромира, сознания и, получив инновационные знания о мире, вызвать катарсические процессы в душе человека, сформировать стремление к духовному восхождению.