Кафедра "Економіка бізнесу і міжнародні економічні відносини"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/1316

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/bapm

Від 2021 року кафедра має назву "Економіка бізнесу i міжнародні економічні відносини", попередня назва – "Менеджмент інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин".

Кафедра заснована в 1950 році, первісна назва – кафедра "Економіка промисловості та організації підприємств", у подальшому перейменовувано на: кафедра "Економіка і організація хімічної і приладобудівної промисловості" (1984); кафедра "Організація виробництва та управління персоналом" (1997); кафедра "Менеджмент інноваційного підприємництва та міжнародних економічних відносин"; кафедра "Економіка бізнесу i міжнародні економічні відносини" (2021).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут" . Міжнародні зв’язки кафедри збагачують навчальний процес досягненнями іноземних науковців.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють : 6 докторів економічних наук, 19 кандидатів наук: 17 економічних, 2 – технічних; 7 співробітників мають звання професора, 16 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 10

Формування процесів управління інтелектуальної власністю
(Український державний університет науки і технологій, 2024) Маслак, Марія Володимирівна
Надано пропозиції по формуванню процесів управління інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві. Визначено їх зміст та особливості, надано пропозиції по підвищенню ефективності створення та використання об’єктів інтелектуальної власності.
Економічна оцінка інтелектуальних продуктів на засадах маркетингової концепції життєвого циклу
(Національний університет "Одеська політехніка", 2023) Перерва, Петро Григорович; Маслак, Марія Володимирівна
У статті розглянуто теоретико-методичні питання визначення економічного ефекту від процесів створення та використання об’єктів інтелектуальної власності. Сформовано та обґрунтовано види економічних ефектів, що можуть виникати в процесі проведення економічної оцінки об’єктів інтелектуальної власності, які тісно корелюють з точністю та об’єктивністю здійснюваної оцінки. Вперше запропоновано методичний підхід до оцінки результативності інноваційної діяльності підприємств на засадах маркетингової концепції життєвого циклі інтелектуального продукту. Зроблено висновок про те, що весь життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності з точки зору оцінки ефективності його створення та споживання (в складі інноваційного товару або при частковому або повному відчужені) доцільно розбити на 9 стадій. Визначення ефекту життєвого циклу інтелектуального продукту в найбільш ефективному вигляді рекомендується робити в тому випадку, коли в інноваційному процесі задіяне тільки одне підприємство, яке є одночасно і розробником і споживачем інтелектуального продукту.
Дослідження методичних підходів до економічної оцінки інтелектуальної власності
(Національний університет "Одеська політехніка", 2023) Маслак, Марія Володимирівна; Перерва, Петро Григорович
У статті розглянуто як національні, так і міжнародні методи економічної оцінки об’єктів інтелектуальної власності, що представляють комплекс взаємопов’язаних норм і правил, які визначають поняття та принципи оцінки. Перша група включає в себе методи та методичні рекомендації засновані на вартісному оцінювання витрат на створення інтелектуальних об’єктів та доходів від їх споживання. Друга група включає в себе методи та методичні рекомендації, у яких оцінка інтелектуально-інноваційної діяльності розглядається з позицій ефективності інвестицій в інтелектуально-інноваційні проекти. Третя група методів оцінювання ефективності інтелектуальних продуктів використовується в тісному взаємозв’язку з видом ефекту, який можливо отримати при споживанні інтелектуальної власності. Четверта група методів оцінює ефективність інтелектуальних продуктів передбачає проведення відповідних розрахунків на окремих стадіях їх життєвого циклу.
Теоретико-методичні засади оцінювання ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності
(Національний університет "Одеська політехніка", 2023) Перерва, Петро Григорович; Маслак, Марія Володимирівна
Розглянуто теоретико-методичні питання вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності. Сформовано та обґрунтовано фундаментальні принципи вартісного оцінювання інтелектуальної власності, які тісно корелюють з точністю та об’єктивністю здійснюваної оцінки. Визначено дві базові складові вартісної оцінки інтелектуального продукту – аналітичну та розрахункову, – грамотне поєднання яких дозволяє сформувати науково обґрунтований результат оцінювання. Доведено, що крім ринкової вартості в науковому обігу використовуються і інші значення вартості об’єкту інтелектуальної власності: інвестиційна, страхова, заставна, установча, інвестиційна. Сформовано визначення кожного виду вартості та доведено залежність їх значення від стадії життєвого циклу інтелектуального продукту, вартість якого оцінюється. З використанням процедури колективної експертної оцінки отримано конкретні кількісні результати розрахунків різних видів вартості по стадіям життєвого циклу інтелектуального продукту, в основу яких покладено співвідношення ринкової вартості інтелектуального товару і інших видів вартості інтелектуальної власності.
Інтелектуальна власність як об'єкт управління
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Маслак, Марія Володимирівна
В статті доведено, що найбільш важливою складовою інтелектуального капіталу промислового підприємства є інтелектуальна власність. Істотною умовою підвищення конкурентоспроможності інтелектуального капіталу є комерціалізація та ефективне керування об'єктами інтелектуальної власності. Під поняттям управління інтелектуальною власністю запропоновано розуміти інтегровану систему підготовки та забезпечення різних рівнів управління для ефективного планування, контролю та прийняття управлінських рішень щодо об'єктів інтелектуальної власності. Воно покликане забезпечити координацію, взаємодію та узгодженість окремих елементів управління для досягнення стратегічних цілей підприємства та його ефективну діяльність. Процес управління інтелектуальною власністю автор рекомендує розглядати як сукупність низки етапів. Перший етап – це процес створення об’єкту інтелектуальної власності, ефективна реалізація якого дозволяє підприємству стати їх правовласником. На другому етапі слід здійснити низку дій, завдяки яким згодом правовласник зможе захистити нематеріальний актив від незаконних посягань. Третім етапом управління запропоновано вважати оборот об'єктів інтелектуальної власності. Він передбачає власне монетизацію інтелектуальної власності, зокрема, використання її у діяльності самого підприємства. Четвертий етап передбачає забезпечення актуальності правоохоронних документів на результати інтелектуальної діяльності. Головною задачею управління на даному етапі є підтримка охоронних документів у силі. П'ятий етап - це один із найважливіших етапів управління правами на інтелектуальну власність - це запобігання та припинення порушень виняткових прав компанії та стягнення з порушників компенсацій та штрафів, тобто захист своєї інтелектуальної власності. Дії в рамках цього етапу ведуться у двох основних напрямках: моніторинг використання належної компанії інтелектуальної власності та претензійна робота з порушниками її прав; захист прав на інтелектуальну власність у суді, якщо така необхідність становиться нагальною. Важливим етапом управління є проведення реєстрації об’єкту інтелектуальної власності в інших країнах. Важливо відзначити, що при розвитку підприємства та виведення продукції на міжнародний ринок може знадобитися отримання правової охорони відповідно до законодавства інших держав. Як окремий етап управління можна також назвати процес відчуження об'єкта інтелектуальної власності. Ці етапи зовсім не повинні в такому порядку здійснюватися. Як правило, це комплексний процес, у якому створення, оформлення, монетизація, контроль та захист прав здійснюються паралельно та регулярно.
Ефективність управління інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Маслак, Марія Володимирівна; Перерва, Петро Григорович
Стаття присвячена дослідженню існуючих та розробці нових підходів до оцінки ефективності управління інтелектуальною власністю у виробничо-комерційній діяльності промислових підприємств. Доведена необхідність підвищення ефективності управління інтелектуальною власністю на промислових підприємствах випливає зі змін у світовій економіці та змін в організації сучасного бізнесу. На основі запропонованої трьохрівневої системи управління інтелектуальною власністю визначено та обґрунтовано критерії ефективності інтелектуально-інноваційної діяльності підприємств та організацій. Дано економічну характеристику нематеріальних активів підприємства. Визначено фактори підвищення ефективності механізму управління інтелектуальною власністю на промислових підприємствах та надано характеристику. Визначено основні функції системи управління інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві та розкрито їх теоретико-методичний зміст. Формування та ефективний розвиток системи управління інтелектуальною власністю на підприємстві, залучення її об'єктів у господарський оборот відповідно до цих напрямів дозволить підприємству досягти цілого комплексу конкурентних переваг, які представлено як важливий елемент ефективності управління інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві. Сформовано та обґрунтовано конкурентні переваги, які забезпечує підприємству використання об'єктів інтелектуальної власності та ефективне управління ними.
Інтелектуалізація економіки як фактор її сталого розвитку
(2022) Маслак, Марія Володимирівна; Перерва, Петро Григорович
Доведена важливість та значущість інтелектуалізації економіки для виконання завдань її сталого розвитку. Обґрунтовано, що будь-яка економіка тією чи іншою мірою ґрунтується на концепції сталого розвитку. З цієї позиції всяке виробництво здійснюється в результаті взаємодії особистого фактору виробництва як носія стабільності і речового фактору виробництва, що набуває цього статусу лише завдяки інтелекту і включає певний обсяг уречевлених знань. Тому всяка цінність створюється інтелектом кожного працівника, безпосередньо у процесі виробництва, упредметненим у засобах праці, енергії та сировини.
Економіка і менеджмент цифрового маркетингу при просуванні інноваційного товару на ринок
(Національний технічний інститут "Харківський політехнічний інститут", 2020) Перерва, Петро Григорович; Долина, Ірина Володимирівна; Борзенко, Володимир Іванович; Маслак, Марія Володимирівна; Косенко, Андрій Васильович
Викладені в статті результати проведених досліджень свідчать про те, що для цифрової трансформації недостатньо розвитку інформаційних технологій (цифровізації), необхідна перебудова бізнес-процесів, нова організація роботи з даними, формування нових моделей і стратегій бізнесу, навчання і адаптація людей, формування цифрової культури і цифрового суспільства. Важливо, що ці процеси взаємопов'язані, а потенціал організації необхідно розглядати в контексті екосистеми. Доведено, що можливості цифрового маркетингу, цифрових технологій дозволяють компаніям не тільки задовольняти потреби свого клієнта, а й залучати його в свій бізнес, при цьому клієнт отримує дохід. Авторами виділено кілька трендів в роботі підприємств та організацій при формуванні клієнтського досвіду. Як показали результати проведених досліджень, навіть деякі великі підприємства, що працюють на українському ринку, виявилися не готові до швидкої цифрової трансформації свого бізнесу. Це призводить до зниження прибутку, конкурентоспроможності. З іншого боку, отримані результати дослідження дозволили авторам сформулювати і деякі парадокси цифровий трансформації: а) наявність великої клієнтської бази, клієнтських показників не дозволяє розробити правильну маркетингову стратегію, якщо ми говоримо про формування лояльності споживачів до компанії; б) використання цифрових маркетингових інструментів дозволяє значно прискорити шлях проходження споживача від потенційного до лояльного клієнта, клієнта як бізнес-партнера компанії; в) реклама не тільки просуває товар, але і шкодить йому. В цілому ставлення суспільства до реклами різко негативне. Результати досліджень показують, як тільки в популярній телепрограмі настає рекламна пауза витрата води населенням різко зростає: хтось ставить чайник, хтось йде в туалет, а рекламу мало хто дивиться. У будь-якому житловому багатоповерховому будинку перед поштовими скриньками кожен день виростають купи викинутого рекламного сміття якщо постояти і подивитися, то майже все викидають не читаючи; г) реклама схильна прикрашати рекламований предмет. І чим краще вона це робить, тим вона вважається більш ефективніше. Однак, чим ефективніше реклама, тим більше у споживача буде розчарувань і тим імовірніше, що навіть дуже якісний продукт буде недооцінений; д) антиреклама може стати рекламою. На основі викладено матеріалу зроблено узагальнюючий висновок про те, що цифрова маркетингова трансформація дійсно актуальна. У разі своєчасного впровадження і практичного використання ця технологія може допомогти випередити конкурентів і істотно збільшити свою частку на ринку.
Оцінювання ефективності трансферу технологій на підприємствах туризму та гостинності
(Донецький національний технічний університет, 2019) Маслак, Марія Володимирівна; Ілляшенко, Сергій Миколайович; Долина, Ірина Володимирівна; Кобєлєва, Тетяна Олександрівна; Глізнуца, Марина Юріївна
Мета роботи полягає у розробці теоретико-методичних основ економічної оцінки трансферу технологій на підприємства індустрії туризму. Об'єктом дослідження є процес комерціалізації інноваційних технологій на туристичних підприємствах. Методи досліджень. Для досягнення поставленої мети були виконані аналітичні дослідження с використанням методів статистичного аналізу та функціонального аналізу, експертних оцінок, групувань, порівняння. Результати. У статті визначено, що системи трансферу технологій на підприємствах туризму та гостинності, її функціонування та розвиток знаходиться під перманентним впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Авторами визначено внутрішні та зовнішні фактори розвитку системи трансферу технологій. Доведено, що трансфер технологій в сфері туризму та гостинності забезпечує низку ефектів: підвищення інноваційної активності підприємства, підвищення прогресивності виробничо-технологічної бази, фінансова ефективність, інвестиційно-інноваційна ефективність, інноваційність персоналу, маркетингова, комунікативна та екологічна ефективність. Для оцінювання ефективності системи трансферу технологій в сфері туризму та гостинності на основі аналізу сучасних теоретичних і методичних джерел сформовано систему показників-індикаторів, об’єднаних за функціональними складовими. Наукова новизна. Удосконалено систему факторів, які в найбільшій мірі впливають на рівень економічної ефективності процесів трансферу технологій, до яких авторами віднесено: інноваційну активність, прогресивність виробничо-технологічної бази, фінансову забезпеченість, інвестиційно-інноваційна ефективність, маркетингову, комунікативну та екологічну складові. Практична значимість. Інноваційний розвиток суб'єктів бізнесу в в сфері туризму та гостинності та науково-обґрунтовані рекомендації по трансферу інноваційних технологій в даній сфері сприятиме досягненню конкурентних переваг, заснованих на регіональному історично-культурному і природно-ресурсному потенціалі, кваліфікованих кадрах, очікуваннях споживачів.
Організаційно-економічні засади реструктуризації та фінансової санації туристичного підприємства
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Косенко, Андрій Васильович; Маслак, Марія Володимирівна; Матросова, Вікторія Олександрівна; Долина, Ірина Володимирівна
В багатьох туристичних підприємствах в цей час спостерігається наявність кризових явищ, складнощей при ведені туристичного бізнесу, низький рівень рентабельності при наданні туристичних послуг. Все це нагально потребує розробки спеціальних науково обгрунтованих методів (моделей, методик, алгоритмів) та методичного забезпечення процесів реструктуризації та фінансової санації туристичних підприємств. Актуальність реструктуризації туристичного підприємства суттєво підвищується в умовах макроекономічних кризових явищ, подолання яких можливе тільки при наявності активної інноваційної політики туристичного підприємства, розробки інноваційних технологій реструктуризації. Доведено, що банкрутство – це завершальний етап кризової ситуації, який супроводжується розбалансуванням фінансових потоків підприємства і порушенням його фінансової стійкості. В тому разі, коли підприємство немає ніякої перспективи відновити свою платоспроможність за рахунок власного потенціалу, то воно переходить в нову якість – стає банкротом. Обгрунтовано, що вихідною посилкою проведення реструктуризації тури стичного підприємства є зміна зовнішнього середовища і неможливість своєчасної і адекватної адаптації підприємств до цих змін, наслідком якої є його стан. Таким чином, основною метою проведення реструктуризації є зміна вихідного стану підприємства, відновлення його функцій і, зрештою, фінансове оздоровлення. Реструктуризація розглядається на туристичному підприємстві як постійний процес оптимізації діяльності відповідно до швидкозмінних вимог економічного середовища. Напрями реструктуризації конкретизуються в бізнес-планах підприємства, які щорічно розробляються, з врахуванням чинників зовнішнього та внутрішнього економічного середовища. В статті сформовано методи реструктуризації туристичного підприємства, які не лише не виключають один одного, а поєднуються, забезпечуючи підвищення ефективності реструктуризації. Авторами розроблено науково-методичні положення реструктуризації туристичного підприємства, яке знаходиться в державній власності та проведено їх практичну реалізацію на туристичних підприємствах міста Харкова. В результаті реструктуризації цього підприємства і впровадження комплексу антикризових заходів отримано суттєві фінансово-виробничі результати в роботі підприємства, суть яких зводитися до виходу туристичного підприємства з кризового стану та проведення стабільної виробничо-підприємницької діяльності.