Кафедра "Соціологія і публічне управління"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5835

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/sp

Від квітня 2021 року кафедра має назву "Соціологія і публічне управління", попередня назва – кафедра "Соціологія і політологія" (від вересня 1992 року), первісна – кафедра наукового комунізму (заснована в 1964 році).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора соціологічних наук, 3 доктора наук з державного управління, 2 кандидата соціологічних, 1 – філософських наук; 4 співробітника мають звання професора, 5 – доцента.

Переглянути

Фільтри

20181

Налаштування

Автор: search.filters.author.Клименко, Олена ЮріївнаКлючові слова: search.filters.subject.inclusion

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Соціальна інклюзія дітей з особливими потребами: українські реалії
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Клименко, Олена Юріївна
    У статті визначаються основні складові проблеми соціальної інклюзії дітей в Україні з точки зору державної соціальної політики, аналізуються шляхи виникнення відчуження, розкриваються правовий, економічний та соціальний напрямки досягнення інклюзії. Особливу увагу автор приділяє висвітленню процесів соціальної ізоляції дітей бо втрата між поколінного зв’язку безпосередньо впливає на ґенезу соціальної солідарності та аналізу проблеми впровадження в українському суспільстві політики соціальної інклюзії як одного з пріоритетних напрямків національної соціальної політики. Соціальна інклюзія розглядається в контексті повної участі всіх членів співтовариства у його життєдіяльності та має ряд аспектів: політико-правової (можливість реалізації своїх прав та інтересів), соціально-економічний (подолання бідності та підвищення рівня соціальних стандартів), соціокультурний (доступна й якісна освіта, включення в культурну спільноту та суспільне життя), психологічний (толерантність, позитивна самоідентифікація, відчуття приналежності до суспільства). За умов доручення України до європейських стандартів особливої уваги заслуговує проблема інклюзивної освіти, яка передбачає необхідність охоплення просвітницьким процесом усіх вікових груп дітей з особливими потребами. Курс на деінстітуціоналізаціі як основу державних програм в сфері соціального захисту дітей з особливими потребами на думку автора передбачає наступні основні напрямки роботи: запобігання переміщення дитини в державну установу; пошук і розвиток прийнятних альтернативних форм влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, в першу чергу сімейних; якісне поліпшення умов проживання, виховання та освіти тих дітей, які з різних причин не можуть самостійно відвідувати освітні заклади.