Кафедра "Соціологія і публічне управління"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5835

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/sp

Від квітня 2021 року кафедра має назву "Соціологія і публічне управління", попередня назва – кафедра "Соціологія і політологія" (від вересня 1992 року), первісна – кафедра наукового комунізму (заснована в 1964 році).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора соціологічних наук, 3 доктора наук з державного управління, 2 кандидата соціологічних, 1 – філософських наук; 4 співробітника мають звання професора, 5 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 207

Політичне лідерство в Україні: гендерний аспект
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Семке, Ніна Миколаївна
Проблема політичного лідерства існувала у всі часи і завжди привертала до себе увагу. Довгий час вона вивчалась без урахування соціальної статі. Хоча філософи усіх історичних періодів звертались до трактування ролі жінки в суспільстві. В ХХ ст. жінки заявили про себе на політичній арені. Метою дослідження є виявлення особливостей та механізмів формування жіночого політичного лідерства в Україні. Відносно цієї мети у статті звертається увага на процеси соціалізації, які повинні сприяти подоланню гендерних стереотипів щодо участі жінок в політичному процесі та ролі політичних партій у залучені жінок до політики. З часу проголошення державної незалежності України проблеми участі жінок у політиці, жіночого політичного лідерства в Україні набули надзвичайної актуальності. Розробкою цієї проблематики на сучасному етапі розвитку українського політикуму класично вивчається в рамках гендерного підходу, таким чином усвідомлення того, що суспільніявища по-різному впливають на чоловіків та жінок, викликають у них неоднакові реакції є ключовою парадигмою статті. Обмін досвідом і наставництво більш досвідчених жінок-політиків, поглиблене вивчення та тренінги з основ державного управління, лідерства, публічних виступів повинні організовувати політичні партії для підтримки професійного розвитку своїх кандидаток-жінок, таким чином посилювати позиції партії в конкурентній передвиборчій боротьбі.
Особенности политической девиации как технология работы с электоратом
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Малявин, Евгений Викторович
В статье автор рассматривает особенности политического поведения людей в период избирательных кампаний. Выборы это особый вид деятельности в котором электорат может проявлять свое девиантное поведение. В тоже время, политическая элита, используя объективные и субъективные факторы может манипулировать поведением электората. Автор выделяет формы политической девиации. Особое место занимают различные виды пропаганды. Автор показывает переход политического поведения из социально принятого в отклоняющееся. Также автор доказывает, что в случае комплексного манипулирования с учетом региональных особенностей, у электората формируется не протестное поведение, а согласие и поддержка правящей элиты, даже при условии резкого ухудшения уровня жизни. Таким образом, в отдельном случае политические девиации становятся нормой в отдельно взятом государстве.
Факторы "Сhildfree"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Ляшенко, Наталья Александровна
В статье приведены результаты теоретического исследования факторов макроуровня, которые способствовали распространению добровольных отказов от рождения ребенка и в целом снижению уровня рождаемости, а именно охарактеризовано влияние технологических, экономических, политических, культурно-бытовых, социально-статусных, функционально-групповых и эстетических факторов. Оценено их влияние в зависимости от уровня образования населения и его материального обеспечения. Выявлены типовые группы причин, на которые указывают люди, которые не хотят иметь детей, поясняя свое отношение к ним. Отдельно охарактеризованы особенности отказа от рождения детей у мужчин и женщин. Во время исследования репродуктивных установок современных украинских студентов автор выявил группу респондентов, которые заявили про нежелание в будущем иметь детей вообще и обосновывали свое решение. Приведены результаты интервью с ними и было выявлено, что наиболее значимыми причинами являются нежелание утратить личный комфорт, свободное время и связать себя обязанностью заботы о ребенке. Второе место заняли страхи материальных трудностей, возникающих с появлением ребенка и необходимостью удовлетворять все его потребности. Третье место заняли проблемы при реализации собственных карьерных притязаний, которые может вызвать появление ребенка.
Теория и практика изучения этнической идентичности в социологии и социальной психологии
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Козлова, Елена Аркадьевна
В настоящий момент проблема изучения этнической идентичности в современной Украине чрезвычайно актуальна. Активное содействие росту положительной этнической идентичности должно получить статус приоритетных в социальной политике нашего государства. Автором рассмотрены ряд теоретических и практических аспектов изучения этнической идентичности и особенностей ее формирования в украинском обществе. Проанализированы этапы формирования этнической идентичности а также ее типы. Использованы материалы собственного исследования, в ходе которого были проанализированы особенности формирования этнической идентичности у студентов-социологов НТУ «ХПИ». Исследование показало, что для большинства студентов (около 75%) характерна моноэтническая идентичность, они стойко идентифицируют себя с украинским этносом. Также, к важнейшим агентам социализации, которые повлияли на становлении их этнической идентичности, студенты относят семью, систему образования, школьных учителей, СМИ. Тестирование, проводимое с помощью опросника Г. В. Солдатовой, показывает, что около 65% студентов имеют позитивную этническую идентичность (норму), реже встречается этническая индифферентность и этонигилизм.
Соціальна інклюзія дітей з особливими потребами: українські реалії
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Клименко, Олена Юріївна
У статті визначаються основні складові проблеми соціальної інклюзії дітей в Україні з точки зору державної соціальної політики, аналізуються шляхи виникнення відчуження, розкриваються правовий, економічний та соціальний напрямки досягнення інклюзії. Особливу увагу автор приділяє висвітленню процесів соціальної ізоляції дітей бо втрата між поколінного зв’язку безпосередньо впливає на ґенезу соціальної солідарності та аналізу проблеми впровадження в українському суспільстві політики соціальної інклюзії як одного з пріоритетних напрямків національної соціальної політики. Соціальна інклюзія розглядається в контексті повної участі всіх членів співтовариства у його життєдіяльності та має ряд аспектів: політико-правової (можливість реалізації своїх прав та інтересів), соціально-економічний (подолання бідності та підвищення рівня соціальних стандартів), соціокультурний (доступна й якісна освіта, включення в культурну спільноту та суспільне життя), психологічний (толерантність, позитивна самоідентифікація, відчуття приналежності до суспільства). За умов доручення України до європейських стандартів особливої уваги заслуговує проблема інклюзивної освіти, яка передбачає необхідність охоплення просвітницьким процесом усіх вікових груп дітей з особливими потребами. Курс на деінстітуціоналізаціі як основу державних програм в сфері соціального захисту дітей з особливими потребами на думку автора передбачає наступні основні напрямки роботи: запобігання переміщення дитини в державну установу; пошук і розвиток прийнятних альтернативних форм влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, в першу чергу сімейних; якісне поліпшення умов проживання, виховання та освіти тих дітей, які з різних причин не можуть самостійно відвідувати освітні заклади.
Особенности политики России в пространстве ЕАЭС
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Доля, Ирина Николаевна
В статье автор анализирует политику России на евразийском пространстве. Автор детально исследует особенности надгосударственного объединения  Евразийский экономический союз. Именно через эту структура Россия создает новую платформу не только для усилении контроля за рядом республик постсоветского пространства, но и для расширения этой зоны за счет «третьих стран». Одним из инструментов российской политики является принцип «кнута и пряника», а именно государствам через подконтрольные России финансовые системы выдаются льготные кредиты или льготные цены на те ресурсы в которых нуждаются государства. Но все эти льготы при необходимости лишают государства-членов союза самостоятельности в выборе внешнеполитических курсов своих государств. Более этого в рамках союза, Россия сознательно поддерживает внутреннюю конкуренцию между государствами-членами, для сохранения роли арбитра. Автор для раскрытия темы использовал такие методы как исторически, сравнения, статистики, анализа.
Соціальна держава: сутність та змістовні ознаки
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Бурега, Валерій Васильович
У статті зроблено спробу з’ясувати з позицій нової наукової соціологічної дисципліни – «соціологія держави» сутність та основні змістовні характеристики держави, яка претендує на статус соціальної. Підкреслюється, що чинна декларація щодо соціальності української держави потребує певного уточнення не тільки за своєю сутністю, а й за змістом, орієнтування на соціальний механізм, який буде здатним реалізувати ідею державної соціальності. Таке уточнення має базуватися на з’ясуванні сутності понять «соціальне» та «держава» виходячи з сучасних українських вітчизняних реалій. Наголошено на тому, щозмістовні характеристики держави, яка є соціальною, повинні розглядатися в органічному зв’язку з характеристиками держави як правової, демократичної, суверенноїта такої, що має соціально орієнтовану економіку. Проаналізовано існуючі підходи до тлумачення поняття «соціальна держава». Виділено основні функції держави, що претендує на статус соціальної та обгрунтовано, що їх реалізація має відбуватися на засадах спеціального механізму у вигляді втановлення та дотримання певного соціального порядку. Встановлено, що держава повною мірою відповідає свому соціальному призначенню лише за умов того, що вона за своєю сутністю та змістом функціонування являється соціальною. Запропоновано авторське розуміння поняття «соціальної держави» як соціальної форми масштабної організаційної структури, що об’єднує населення країни, забезпечує реалізацію та захист корінних прав й інтересів громадян, делегує владні повноваження органам державного управління, які виконують функції управління процесами забезпечення бажаного соціального порядку.
Соціальний простір у науковому дискурсі
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2018) Розова, Олена Володимирівна
У статті розкривається сутність поняття «соціальний простір» і аналізуються основні напрямки наукового дискурсу з цього напрямку. На основі проведеного аналізу виявлено, що соціальний простір являє собою логічно мислимий ідеальний об'єкт (конструкт), який включає події та дії, процеси та відносини, пов'язані з соціальною практикою. Доводиться, що соціальний простір має активну, діяльну сутність і є феноменом, який формується за рахунок впливу багатьох чинників: політичних, економічних, культурних тощо. Визначається, що в умовах особливого ставлення українського суспільства до університетської освіти, що формує стратегію формування суспільної свідомості, важливо визначити позицію університету в соціальному просторі. Крім того, для сучасного вітчизняного вишу, який функціонує в різних соціальних підпросторах: інформаційному, науковому, освітньому, культурному і т.д. вельми істотним є не тільки визначення його позиції в соціальному просторі, а й вплив на цю позицію за допомогою прес-служби університету.
Інформаційний простір як складова соціального простору
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Розова, Олена Володимирівна
Розвиток державно-приватного партнерства в Україні: механізми державного регулювання
(Видавництво ХарРІ НАДУ "Магістр", 2019) Круглов, Віталій Вікторович
У монографії розглянуто теоретико-методологічні основи формування механізмів державного регулювання розвитку державно-приватного партнерства в Україні, охарактеризовано його сучасний стан та проблеми розвитку в умовах реформування суспільних відносин, визначено шляхи вдосконалення механізмів державного регулювання державно-приватного партнерства та підвищення його дієвості в процесі децентралізації. Досліджено сутність і соціально-економічну та правову природу ДПП в умовах сучасних суспільних відносин, узагальнено його основні принципи та моделі на основі аналізу світового досвіду. ДПП виявляє себе як перспективний інструмент трансформації інвестицій різних форм власності в суспільно важливі об’єкти, послуги та якісні зміни, досягаючи за результатами реалізації відповідних проєктів позитивного впливу на зростання конкурентоспроможності держави, посилюючи функції держави, спрямовані на регулювання безпеки, освіти, охорони здоров’я, захисту довкілля, логістичної діяльності та ін. Визначено механізми регулювання ДПП, виділено та класифіковано ризики держави та приватного власника у проєктах ДПП, розроблено методичні підходи до визначення його ефективності, проаналізовано розподіл ризиків держави та приватного власника. Обґрунтовано підходи до політики формування та розвитку ДПП. Виявлено умови розвитку системи ДПП в секторі безпеки та в системі міжмуніципального співробітництва в умовах децентралізації влади. Досліджено правові механізми реалізації проєктів розбудови інфраструктури шляхом ДПП. Розроблено концептуальні підходи до державного регулювання розвитку організаційного механізму ДПП. Запропоновано шляхи вдосконалення правового механізму державного регулювання ДПП. Визначено напрями підвищення дієвості державного регулювання ДПП.