Кафедра "Соціологія і публічне управління"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5835
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/sp
Від квітня 2021 року кафедра має назву "Соціологія і публічне управління", попередня назва – кафедра "Соціологія і політологія" (від вересня 1992 року), первісна – кафедра наукового комунізму (заснована в 1964 році).
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора соціологічних наук, 3 доктора наук з державного управління, 2 кандидата соціологічних, 1 – філософських наук; 4 співробітника мають звання професора, 5 – доцента.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Публікація Інновації в системі державного управління(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Круглов, Віталій Вікторович; Терещенко, Діна АкрамівнаУ статті розглядаються сучасні підходи до впровадження інновацій у системі державного управління. В умовах швидких технологічних змін та глобалізації, інновації є ключовим фактором адаптації системи державного управління до складних викликів. Метою статті є аналіз та вивчення сучасних підходів у галузі інновацій державного управління. Дослідження тематики показує зростаючий інтерес науковців до питань інновацій у державному управлінні. Водночас залишаються проблеми, пов’язані з безпекою та особливостями впровадження інноваційних стратегій у вказаній сфері. Розглянуто різні форми інновацій, зокрема технологічні (впровадження цифрових технологій, штучного інтелекту, інформаційних систем тощо), соціальні (нові підходи у взаємодії зі споживачами публічних послуг та державою), інновації в управлінських процесах і наданні послуг, що передбачає підвищення якості та ефективності державного управління. Огляд практичного досвіду засвідчує, що провідну роль в інноваціях державного управління відіграє цифрова трансформація – розвиток електронного урядування, відкритих даних, інтегрованих платформ надання адміністративних послуг. Виокремлено ключові інновації електронного урядування: електронні податки, документообіг, платежі, портали надання адміністративних послуг. Проаналізовано переваги використання відкритих даних. Розглянуто інтегровані багатофункціональні центри обслуговування громадян та концепцію "держави як платформи" з єдиною екосистемою даних та сервісів. Окремо виділено підходи до класифікації інновацій за сферами: сервісні, технологічні, управлінські, системні, соціальні. Проаналізовано інноваційні моделі державного управління: класичну бюрократичну модель, новий публічний менеджмент, мережеве управління, неовеберіанську модель. Розглянуто перспективи застосування штучного інтелекту та забезпечення кібербезпеки як пріоритетні напрями в контексті цифрової трансформації. Впровадження інновацій у державному управлінні є комплексним стратегічним завданням, яке потребує системних зусиль щодо модернізації як організаційних структур, так і кваліфікації державних службовців.Документ Технології самопросування в соціальних мережах(Класичний приватний університет, 2021) Бірюкова, Марина ВасилівнаУ статті представлено авторські роздуми щодо систематизації соціологічного дискурсу стосовно сучасних технологій самопрезентації та самопросування особистості в соціальних мережах. Передумовою вибухового прояву таких технологій стала передусім світова пандемія, яка перенесла більшість соціальних інтереакцій у віртуальний простір. Робота продовжує серію статей щодо сучасних технологій діджиталізації у віртуальному просторі за допомогою мобільних месенджерів та соціальних мереж. У статті проаналізовано особливості поширення технологій самопрезентації в соціальних мережах у період глобальних трансформації, а особливо в період світової пандемії. Визначено, що в недалекому минулому важливими функціями соціальної комунікацій та соціального управління слугували домінантні технології суб’єктно-об’єктної взаємодії, потім їх замінили партнерські технології суб’єктно-суб’єктної інтеракції, а нині актуалізуються технології самопросування як організаційного рівня, так і особистісного. У статті констатовано, що до класичних функцій соціальних мереж, серед яких найпоширенішими виступають зрощування, переплетіння реального та віртуального соціального життя; "глобалізація" життєвого простору людини (створення груп, які реально включають людей, що фізично проживають та перебувають у різних країнах); зберігання персональних даних анкет учасників та інформації про їхні зв’язки; можливість встановлювати зв’язки типу "друг", "читач", "колега" та інші. Натепер одними з важливіших функцій соціальних мереж стають функції самоактуалізації, "оцінювання" та фільтрації. Визначено, що основною технологією, що дає змогу реалізовувати всі вищезазначені функції в соціальних мережах, виступає особистий аккаунт, який розвивається за допомогою фото-контенту, постів і сторіз. Для просування "власного бренду" використовуються лайки, дізлайки, коментарі, хештеги, проведення конкурсів і здійснення діалогу з "армією" підписників. Новою технологією самопросування за допомогою соціальних мереж виступають різноманітні колаборації. Соціальні мережі так само активно допомагають просувати не тільки свої блоги й онлайн-бізнес, але й оффлайн-бізнес, послуги та товари. Однак наявні деструктивні технології, але вони також стають технологіями самопрезентації та самопросування, – це технології хайпу й кібербулінгу.Документ Згуртованість в сучасному світі: realem vs virtual(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Бірюкова, Марина ВасилівнаУ статті представлено авторські роздуми щодо питання згуртованості, які розглянуто в методології соціального партнерства. Проаналізовано особливості проявів соціальної згуртованості в оффлайн і онлайн. Передумовою вибухового прояву технологій згуртованості стала, передусім, світова пандемія, яка перенесла більшість соціальних інтереакцій у віртуальний простір. Стаття продовжує серію публікацій щодо сучасних технологій диджиталізації у віртуальному просторі за допомогою мобільних месенджерів та соціальних мереж. У роботі констатовано, що сучасна теорія соціальної згуртованості базується на ідеях О. Ярської-Смирнової та В. Ярського, які визначають її як системні зусилля основних акторів, що спрямовані та ресурсно забезпечують добробут населення і соціальну інтеграцію за допомогою інституційної бази, у тому числі установ і організацій, які проводять цю політику на практиці. Між тим із праксиологічних позицій дослідження соціальної згуртованості дають змогу оцінювати її як намір або колективну дію, яку здійснює особистість або співтовариство, які здатні до досягнення як внутрішньої згоди, кооперації і консенсусу, так і вибудовування партнерства у соціальному середовищі, в якому вони діють. У вітчизняних умовах велику популярність отримала ідея соціального партнерства, яка тлумачиться як корпоративізм. Як визначається у статті, метою соціального партнерства виступає спільне вирішення соціально значущих проблем шляхом налагодження конструктивної співпраці між державними, владними структурами, бізнесом і некомерційними організаціями. Між тим сьогодні, під час поширення пандемії, ідеї та практика соціального партнерства, а з ними й згуртованість переходять із взаємодії у реальному світі у віртуальний. При цьому віртуальний простір дає змогу особистості відчувати себе не одинокою в складні часи. Між тим міжособистісна інтеракція під час пандемії сконцентрувалася у соціальних мережах. Глобальна пандемія стимулювала появу нової соціальної мережі Clubhouse, яка з’явилася у квітні 2020 р. та серед призначень якої виступають пошук і створення співтовариств партнерів для живого спілкування за інтересами.