Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving

Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".

Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.

За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.

Переглянути

Фільтри

20232

Налаштування

Автор: search.filters.author.Уберман, ВолодимирКлючове слово: search.filters.subject.екологічне законодавство України

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Відповідність екологічному законодавству басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин
    (Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила Антонівна
    Досліджується головна компонента еколого-правового механізму нормативного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України – «басейновий принцип» розрахунку гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є визначення відповідності українському законодавству термінологічних, базових екологічних та еколого-правових особливостей чинного БПРГДС. Дослідження БПРГДС, який є складовою комплексного еколого-правового інституту якості вод та її регулювання, здійснюється методами порівняльного правознавства. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики та екологічної безпеки, Водною стратегією України тощо. Виявлено, що у назві БПРГДС використовується некоректний прикметник «басейновий», який пропонується змінити на «каскадний». Визначено, що асиміляційна спроможність (АС) водного об’єкта, яка використовується водокористувачами для екологічної реалізації правового регулювання, має не басейнову, тобто подільну між всіма скидами, а локальну – точкову для одного скиду, еколого-правову природу. Відсутність подільності не дозволяє розподіляти властивість АС між окремими водокористувачами розрахункового басейну. Головний результат полягає у виявленні порушення вимоги екологічного законодавства щодо загальнодержавної «єдиності» обмежень концентрацій ЗР у поверхневій воді в межах розрахункового басейну. Також виявлено, що т. зв. «право водокористувача на квоту АС», на якому ґрунтується БПРГДС, у законодавстві відсутнє, спільна діяльність водокористувачів з реалізації БПРГДС водним законодавством не передбачена, а її здійснення створює умови для погіршення якості води. Зроблено висновки, що запровадження БПРГДС створило законодавчі протиріччя з початку свого існування (з 1977 р.), а вимоги до найбільш дієвих інструментів РСЗР, якими є нормативи ГДС, не відповідають екологічному (з 1992 р.) та водному (з 1995 р.), а також цивільному та господарському законодавствам.
  • Ескіз
    Документ
    Поняття "забруднення" у водному законодавстві України і ЄС та вимоги повоєнної екологічної безпеки
    (Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила Антонівна
    Досліджуються базові еколого-правові поняття українського та європейського водних законодавств, які стосуються їх цільової водоохоронної спрямованості та інститутів регулювання скидання (емісії) хімічних речовин: «забруднення» (З) та «забруднюючи речовини» (ЗР). Метою статті є виявлення головних особливостей законодавчих визначень понять ЗР і З, їх зв’язку із загальноекологічними поняттями, можливостей зближення з відповідними визначеннями законодавства ЄС і врахування особливостей повоєнного часу. Вперше виявлено, що в українському водному законодавстві поняття ЗР має релятивний (відносний) характер, який вимагає спеціальних попередніх досліджень для визнання статусу речовини як ЗР. Зазначено, що поняття З порівняно з іншими українськими законодавствами та усіма європейськими визначеннями є значно звуженим через відсутність посилань на властивості, якість та можливий вплив води. Такі визначення ЗР і З перешкоджають правозастосовчій діяльності. Виявлено, що разом з важливими поняттєвими відмінностями від законодавства ЄС українське водне законодавство базується на застарілих еколого-політичних принципах регулювання скидання ЗР. Стверджується, що для гармонізації водного законодавства України і ЄС потрібні зміни української парадигми охорони вод від задоволення господарських потреб у напрямі екологічної якості, яка вимагає глибинних поняттєвих змін. Умови та вимоги повоєнного відновлення передбачають реформу регулювання промислового забруднення. Остання разом з переходом до європейських технік повинна враховувати ризики збільшення транскордонного надходження ЗР, збільшення попиту та обмеження пропозицій води кращої якості. Зроблено висновки що: чинні українські поняття ЗР і З вимагають змін у бік створення окремих змістовних визначень; зміни поняття З шляхом розширення спектра факторів впливу та зазначення про шкідливі властивості речовин.