Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving
Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".
Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.
За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Культура безпеки праці як складова професійної діяльності фахівця з охорони праці(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2023) Мовмига, Наталія Євгенівна; Мезенцева, Ірина Олександрівна; Панчева, Ганна Михайлівна; Ященко, Лариса ОлександрівнаТехнологічний прогрес та інтенсивний вплив конкуренції стрімко змінюють умови праці, планування та організацію трудового процесу. Першорядне значення належить законодавству, але саме собою воно недостатньо у тому, щоб керувати цими змінами і попереджати нові виробничі небезпеки та ризики. В управлінських системах, які функціонують у соціальному середовищі, головним і провідним є людський фактор. В даному ракурсі ми актуалізуємо питанням удосконалення менеджменту підприємств з точки зору безпеки та охорони праці, зокрема формування культури безпеки праці на підприємстві. В роботі приведені дані щодо напрацювань з культури безпеки праці зарубіжних та вітчизняних авторів, розглянуто сучасні підходи до формування культури безпеки праці та визначено основні положення, принципи та аспекти. Стаття присвячена аспектам раціонального використання людського ресурсу в питаннях безпеки, сформованості та підвищенню культури безпеки, підвищенню ступеню професійної відповідальності з безпеки діяльності та сінергійному поєднанню людського ресурсу з організаційною системою культури безпеки праці на підприємстві. Культура безпеки має розглядатися в якості невід’ємної частини професійної активності та довгострокової ефективної діяльності підприємства, та є важливою складовою працеохоронного менеджменту. У статті також визначається професійна діяльність фахівця з охорони праці в цьому напрямі та основні аспекти його професійної культури. Культура безпеки професійної діяльності є інтегральною якістю особистості фахівця з охорони праці, що характеризується цілісною єдністю його знань, умінь щодо попередження небезпечних ситуацій і загроз, і ступеня готовності до саморозвитку, засноване на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв’язання будь−яких професійних завдань. В роботі визначено провідну роль фахівця з охорони праці з формування та розвитку сприятливої культури безпеки праці на підприємстві, підвищення інтересу працівників до питань власної безпеки.Документ Розробка легкоплавких склокерамічних зв'язок для високоресурсного алмазно-абразивного інструменту(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Федоренко, Олена Юріївна; Ященко, Лариса Олександрівна; Федоренко, Дмитро Олегович; Федорович, Володимир Олексійович; Конєв, Олександр МиколайовичДослідження спрямовано на створення високоресурсних алмазно-абразивних інструментів з крупнопористою структурою робочого шару, використання яких зменшує виникнення дефектів шліфування при обробці чутливих до перегріву матеріалів. За наявності відкритої структури робочого шару забезпечується ефективне видалення стружки, що виключає зниження різальної здатності інструменту внаслідок забруднення шліфувальним шламом та створює сприятливі умови для інтенсивного різання матеріалів при використанні за швидкісних режимів шліфування. Для реалізації цієї задачі розроблено легкоплавкі склокерамічні зв’язки для алмазно-абразивних інструментів, які дозволяють збільшити ресурс експлуатації інструменту завдяки попередженню передчасного руйнування алмазних зерен та створенню умов для раціонального самозвточування алмазних зерен під час шліфування. З використанням комплексу розрахункових даних щодо основних характеристик склокомпозицій шляхом факторного планування визначено залежності «склад – властивості» та встановлено область оптимальних складів склокерамічних зв’язок, які забезпечують спікання алмазовмісного композиту за температури 550–650 °С. Показана ефективність використання алюмосилікатних мікросфер техногенного походження як структуроутворюючого наповнювача, що забезпечує формування крупнопористої структури. Визначено особливості хімічного і фазового склад техногенних золосфер, вилучених із золи виносу Криворізької ТЕС. Встановлено, що при спіканні алмазоносного шару інструменту в оболонці золосфер відбувається формування кристалічних новоутворень з високою твердістю (герциніт, муліт, маггеміт, шпінель). З використанням золосфер та розроблених легкоплавких зв’язок, до складу яких входять до 30 мас. % відходів скловиробництва, виготовлено лабораторні зразки алмазовмісних композитів з відкритою пористістю 45–50 %. Дослідження їх мікроструктури та морфологічних особливостей дозволили визначити розміри пор (130– 200 мкм) та встановити, що при шліфуванні відбувається часткове руйнування золосфер з утворенням додаткових різальних елементів, що підвищує різальну здатність інструменту в цілому. Результати досліджень вказують на доцільність використання обраного підходу до вибору складових алмазно-керамічного композиту, а також режимів термообробки алмазоносного шару при створенні інструменту. Такий підхід суттєво розширить можливості виготовлення алмазно-абразивного інструменту на легкоплавких склокерамічних зв’язках та сприятиме покращенню обробки деталей з важкооброблюваних матеріалів.Документ Прогнозна оцінка теплозахисних і механічних властивостей конструкційно–теплоізоляційних керамічних матеріалів(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Щукіна, Людмила Павлівна; Галушка, Ярослав Олегович; Ященко, Лариса Олександрівна; Лігезін, Станіслав ЛеонідовичПропонується комплексний підхід до визначення раціональної конструкції виробів стінової кераміки на основі моделювання їх поведінки в умовах експлуатації, який використано при розробці технології поризованої конструкційно–теплоізоляційної будівельної кераміки для енергозберігаючого будівництва. Для двох моделей пористо–пустотілих керамічних виробів з поризованим каркасом (40% пустот) і щільним каркасом (60% пустот) проведена прогнозна оцінка їх теплозахисних і механічних властивостей. Розрахунками еквівалентного коефіцієнту теплопровідності моделей на основі закону Фур‘є встановлено, що при зменшенні пустотності виробів з поризованою стінкою коефіцієнт їх теплопровідності знижується на 12%, що покращує теплозахисні властивості. За результатами комп‘ютерно–імітаційного 3D–моделювання поведінки моделей під дією статичних силових навантажень визначено, що поризація керамічного каркасу виробів за їх меншої пустотності приводить до деградації механічної міцності майже пропорційно зниженню пустотності. Проаналізовано напружено–деформований стан 3D–моделей керамічних структур з різною геометрією пор (сферичні, глобулярні, еліпсоїдні) і показано, що напруги концентруються в контактних зонах керамічної матриці з порами, а найбільш міцною є структурна модель зі сферичними порами. Показана доцільність організації такої структури, необхідність зміцнення керамічної матриці матеріалів та локальних зон, оточуючих пори як найбільш уразливих структурних ділянок. Результати прогнозних розрахунків експериментально підтверджені при розробці технології конструкційно–теплоізоляційних керамічних матеріалів композиційного типу на основі легкотопкого суглинку та зольних мікросфер, які забезпечували задану структурну картину керамічного матеріалу.