Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving

Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".

Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.

За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 8 з 8

Правові напрями й особливості оновлення українського регулювання скидання забруднювальних речовин
(Національний університет "Одеська юридична академія", 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджено головний правовий засіб забезпечення якості поверхневих вод екологічного законодавства України: лімітаційне регулювання скидання забруднювальних речовин (ЗР) з точкових джерел (РСЗР). Удосконалення РСЗР вимагається доктринальними природоохоронними документами. Зазначено, що РСЗР існує в українському водному законодавстві у майже незмінному вигляді біля 60 років, ґрунтується на застарілих екологічних уявленнях, еколого-політичних та еколого-економічних принципах, містить помилки і вимагає реформування та оновлення. Цілями змін є забезпечення дотримання вимог актів українського водного і екологічного законодавства, створення умов для наближення до європейського водного законодавства та дій у післявоєнний відновлюваний період. Виявлено, що при використанні поняття ЗР не враховується його релятивність. Констатується, що поняття «водна екосистема» та її властивості «асиміляційна спроможність» (АС) і «самоочисна здатність» (СЗ), через які здійснюється РСЗР, не відображено у водному законодавстві. Зазначено, що першочергові зміни мають стосуватися понятійного апарату Водного кодексу України. У його регулятивних нормах необхідно встановити вимоги до складових законодавчого механізму РСЗР, а у підзаконних нормативно-правових актах – до операційних методичних засобів та екологічних властивостей водних об’єктів, до інструментів регулювання складу та якості поверхневих вод. До таких належать: об’єкти регулювання – ЗР з урахуванням їх релятивності; екологічні фактори впливу на склад води – АС і СЗ; інструменти регулювання – нормативи ГДС, зона змішування; вимоги до результатів – ЕНЯВ та нормативи ГДК. Доведено, що басейновий принцип визначення нормативів ГДС не відповідає вимогам законодавства. Напрями змін визначаються: 1) невиявленими раніше прогалинами, розбіжностями та помилками в актах водного законодавства; 2) політикою адаптації до acquis ЄС; 3) кризовим погіршенням екологічної безпеки водокористування в умовах воєнного стану та необхідністю післявоєнного відновлення економіки.
Правові особливості екосистемних послуг для регулювання скидання забруднювальних речовин в Україні і в ЄС
(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджено принципи та правові особливості властивостей водних екосистем – самоочисної здатності (СЗ) і асиміляційної спроможності (АС), як факторів водних екосис темних послуг з регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у зонах змішування (ЗЗ), прилеглих до точкових скидів ЗР у поверхневі води. Аналізуються та порівнюються еколого-правова структура та поняттєві засади українського та європейського підінститутів РСЗР. Перший базується на принципі «емісія – іммісія» ЗР, правовими інструментами якого є нормативи ГДС на скидах та екологічні нормативи (або ГДК) ЗР для водного об’єкта. Європейський РСЗР використовує комплексний підхід (КП), головним елементом якого є найкращі доступні технології (НДТ) для джерел ЗР. Законодавче виокремлення СЗ і АС потрібно для забезпечення якості води водних об’єктів у воєнний час та при післявоєнному відновленні на шляху переходу до європейського РСЗР. Досліджено статус та особливості водних екосистемних послуг, які можуть використовуватися для встановлення ГДС, а також поняттєві особливості АС і СЗ українського РСЗР. Виявлено, що ці властивості стосуються різних екологічних механізмів, характеризуються різними показниками й принципово відрізняються. Крім того, в українському водному законодавстві та у нормативно-технічних документах щодо ГДС здійснюється необґрунтована підміна важливих понять, містяться помилкові визначення та суперечливі вимоги. Зазначено, що центральний методичний засіб українського РСЗР – басейновий принцип визначення ГДС, базується на вигаданому праві водокористувачів на «отримання квоти» АС і містить невідповідності законодавству. Причиною є успадкування наукових помилок із застарілих документів та нормативних актів. Задля створення поняттєвої бази екосистемних послуг з РСЗР пропонується включити в екологічне та водне законодавство понять «водна екосистема» та її головних властивостей – АС і СЗ. Саме цими властивостями забезпечується зменшення шкідливості ЗР, що скидаються зі зворотною водою, до рівня екологічного нормативу якості води для ЗР або до ГДК у водному об’єкті. Зазначається необхідність розроблення Закону України «Про екологічні послуги», вимоги якого могли б слугувати необхідною тимчасовою альтернативою КП.
Принципи українського правового регулювання скидання забруднювальних речовин та його адаптація до екологічного законодавства Європейського Союзу
(Запорізький національний університет, 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджується проблема адаптації українського правового регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) із точкових джерел у поверхневі води до екологічного законодавства Європейського Союзу. Аналізуються вимоги водної політики України до регулювання скидання забруднювальних речовин як засобу забезпечення доброго стану та якості вод, їх екологічної безпеки. Зазначається, що адаптація має ґрунтуватися на порівняльних дослідженнях правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин, головним чином лімітаційного регулювання, у складі інститутів водних послуг, регулювання впливу промислової діяльності й інтегрованого управління за басейновим принципом екологічного законодавства Європейського Союзу, відповідно, інститутів спеціального водокористування й екологічної безпеки водного законодавства України. Визначається шлях та пропонуються заходи щодо змін у сукупності чинних норм українського водного законодавства, які забезпечують адаптацію його регулювання скидання забруднювальних речовин до європейського відповідника. Виявлено, що суттєвою проблемою адаптації є відмінність цих підінститутів за базовими еколого-політичними принципами. Українське регулювання скидання забруднювальних речовин ґрунтується на застарілому принципі “emission – immission” щодо забруднювальних речовин, який передбачає економічне (господарське) використання властивості асимілювальної спроможності (АС) ділянок водних об’єктів у всіх випадках лімітаційного регулювання. Європейське регулювання здійснюється за комбінованим підходом і засновано на сучасних принципах «обережності» та «ліквідації шкоди довкіллю передусім у його джерелі», а використання асимілювальної спроможності дозволяється як виняток лише щодо пріоритетних забруднювальних речовин в окремих випадках. Визначено шлях для швидкої адаптації, яка досягається змінами та доповненнями до Водного кодексу України (ВКУ). Відповідні заходи полягають у 2-х змінах чинного понятійно-категоріального апарату Водного кодексу України та у включенні до нього 11-и європейських дефініцій. У розділах II, III та V Водного кодексу України треба змінити регулятивні норми у 9-и статтях та додати 4 нові статті. Для конкретизації нових вимог варто розробити та змінити 11 підзаконних нормативно-правових актів, 5 із яких належать до завдань Кабінету Міністрів України. Запропонованими змінами створюється ланцюг європейського еколого-правового регулювального впливу на скид забруднювальних речовин.
Правові особливості басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин у поверхневі води
(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського", 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджується еколого-правовий механізм українського лімітаційного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у водні об’єкти (ВО). Розгляд зосереджено на центральній методологічній ланці РСЗР: «басейновому принципі визначення нормативів гранично допустимого скидання ЗР» (БПВНГДСЗР). Останній запроваджено застарілими нормативно-правовими та нормативно-технічними актами минулого століття. Басейновий принцип (БП) ґрунтується на використанні асимілювальної спроможності (АС) ВО задля еколого-економічних цілей зменшення шкідливості ЗР, що скидаються у ВО, до рівня гранично допустимих концентрацій (ГДК) у воді для різних цілей водокористування. Такий спосіб РСЗР не відповідає вимогам гармонізації із сучасним водним законодавством ЄС. Термінологічна помилка у назві не дозволяє диференціювати поняття «басейнового принципу управління», яке має коріння у водному законодавстві ЄС, та не пов’язаний з ним БПВНГДСЗР. Натомість запропоновано термін «визначення нормативів ГДС для каскадного скидання ЗР». Виявлено еколого-правові підстави, обґрунтованість та наслідки застосування БПВНГДСЗР, вимоги до гранично допустимих скидів (ГДС) ЗР в екологічному та водному законодавстві України. Визначено, що за БП явище АС має розглядатися як спільна корисна властивість ВО для каскаду скидів ЗР, яка підлягає розподілу між суб’єктами господарювання при спеціальному водокористуванні. Доведено, що насправді АС має не басейнову, а локальну (точкову) належність, і тому не може бути поділеною. В екологічному та водному законодавстві України і ЄС поняття АС відсутнє, а вимоги до користування АС не встановлені. Зроблено висновки, що «права квотування» АС для водокористувачів, на якому ґрунтується БП, не існує, а фактична реалізація БП призводить до порушення базового законодавчого права на користування однаковими ГДК для всієї території України. Запропоновано шлях до правового врегулювання каскадного скидання ЗР через внесення в українське водне законодавство змін, спрямованих на організацію спільного спеціального водокористування.
Порівняльні особливості європейського та українського правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин
(Ужгородський національний університет, 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
Досліджується проблема адаптації українського правового регулювання скидання (РС) забруднювальних речовин (ЗР) з точкових джерел у поверхневі води до екологічного законодавства ЄС. Зазначається, що законодавче лімітування надходження ЗР є одним з актуальних й найбільш дієвих напрямів забезпечення якості вод та їх охорони від забруднення. Базою для адаптації мають слугувати порівняльні дослідження правових механізмів лімітаційного регулювання екологічного законодавства ЄС та водного законодавства України, зосереджені у підінститутах регулювання скидання ЗР (РСЗР) комплексних інститутів якості води та її регулювання. В умовах інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом (ІУВРБП) основні елементи РСЗР повинні зазначатися у планах управління річковими басейнами (ПУРБ) і показуватися у звітах. Перехід до сучасного РСЗР та його наближення до європейського відповідника вимагає порівняльного дослідження структури й складу правових механізмів РСЗР екологічних законодавств ЄС та України. Дослідження виявило, що європейське РСЗР принципово відрізняється від українського за цілеспрямуванням, системною побудовою і правовими інструментами, є більш ґрунтовним та детально розробленим. Запропоновано методику порівняння принципів регулювання, правових дефініцій та регуляторних норм РСЗР п’яти головних законодавчих джерел європейського екологічного права та двох основних джерел України. Використовувався набір (шкала) з 18 предметно-функціональних ознак механізму та ланцюга еколого-правового впливу РСЗР. Визначено, що з 35 оцінок за ознаками порівняння відповідність відсутня у 51 %. Така невідповідність регулятивних норм РСЗР визначається стосовно найбільш важливих ознак правового регулювання. Зроблено висновки, що здійснення ІУВРБП вимагає переходу до сучасних європейських правовідносин щодо РСЗР, відповідного структурування та деталізації певних вимог ПУБР.
Скидання забруднювальних речовин: адаптація вітчизняногозаконодавства до екологічного законодавства ЄС
(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджується проблема адаптації українського правового регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових джерел у поверхневі води до екологічного законодавства ЄС. Аналізуються вимоги водної політики України до РСЗР, як засобу забезпечення доброго хімічного стану та якості вод, їх екологічної безпеки. Зазначається, що адаптація має ґрунтуватися на порівняльних дослідженнях правових механізмів РСЗР, головним чином лімітаційного регулювання, у складі інститутів водних послуг, регулювання впливу промислової діяльності та інтегрованого управління за басейновим принципом екологічного законодавства ЄС і, відповідно, інститутів спеціального водокористування та екологічної безпеки водного законодавства України. Визначається шлях та пропонуються конкретні заходи щодо змін у сукупності чинних норм українського водного законодавства, які забезпечують адаптацію його РСЗР до європейського відповідника. Виявлено, що суттєвою проблемою адаптації є відмінність цих підінститутів за базовими еколого-політичними принципами. Український РСЗР ґрунтується на принципі «emission – immission» ЗР, який передбачає економічне (господарське) використання властивості асимілювальної спроможності (АС) ділянок водних об’єктів у всіх випадках лімітаційного регулювання. Тоді як європейське регулювання здійснюється за комбінованим підходом і засновано на сучасних принципах «обережності» та «ліквідації шкоди довкіллю в першу чергу у його джерелі», а використання АС дозволяється як виняток лише щодо пріоритетних ЗР в окремих випадках. Визначено шлях для швидкої адаптації, яка досягається змінами та доповненнями до Водного кодексу України (ВКУ). Відповідні заходи полягають у 2-х змінах поняттєво-категоріального апарату ВКУ та у включенні до нього 11-и європейських термінів. Також у розділах ІІ, ІІІ та V ВКУ пропонується змінити регулятивні норми у 9-и статтях та додати 4 нових статті. Для конкретизації нових вимог слід розробити та змінити 11 підзаконних нормативно-правових актів, зміст 5-и з яких належить до завдань Кабінету Міністрів України. Запропонованими змінами створюється весь ланцюг еколого-правового регулювального впливу на скид ЗР.
Порівняльна характеристика європейського й українського правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин
(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського", 2021) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджуються та порівнюються структури і базові норми правових механізмів регулювання скидання (РС) забруднювальних речовин (ЗР) із точкових техногенних джерел у поверхневі води законодавств Європейського Союзу й України. Для аналізу системної побудови європейського регулювання скидання забруднювальних речовин та змістовного вивчення її головних елементів визначено інструмент, яким є ланцюг поширення обмежувального / лімітувального правового впливу, його законодавчі ланки та регулювальні норми. Виявлено структуру та склад зазначеного ланцюга європейського регулювання скидання забруднювальних речовин, досліджено потоки забруднювальних речовин та інформаційні зв’язки між обмежувальними нормативами. Зазначено, що головними гілками структури європейського регулювання скидання забруднювальних речовин є технологічний і екологічний правові впливи. Друга гілка є додатковою: доповнює першу для окремих пріоритетних речовин і використовує для обмеження скидання забруднювальних речовин ділянку масиву води, прилеглої до скиду забруднювальних речовин, так званої зони змішування (ЗЗ). Досліджено місце і значення підінституту регулювання скидання забруднювальних речовин у європейському водному законодавстві. Визначено особливості європейських регулювальних нормативів регулювання скидання забруднювальних речовин. Виконано порівняння європейського й українського регулювання скидання забруднювальних речовин, яке здійснюється за шкалою ознак, що характеризують ланки ланцюга лімітувального правового впливу. Відповідність ознак українського регулювання скидання забруднювальних речовин європейським оцінювалася за категоріями: «відповідає цілком», «відповідає частково», «не суперечить», «не відповідає», «не врегульовано законодавством Європейського Союзу». Розподіл оцінок відповідності свідчить про принципову відмінність європейського регулювання скидання забруднювальних речовин від українського. Досліджено найважливіші відмінності. Зроблено висновок, що головна розбіжність двох систем регулювання скидання забруднювальних речовин полягає у тому, що українське регулювання базується лише на економічному використанні асимілювальної спроможності зони змішування. Зазначається, що поняття зони змішування за 60 років свого фактичного використання не отримало належного правового обґрунтування в українському законодавстві. На відміну від українського регулювання, основний вплив європейського регулювання скидання забруднювальних речовин спрямовано на безпосереднє лімітування джерел забруднювальних речовин. Визначено першочергові зміни у водному законодавстві України, необхідні для імплементації вимог законодавства Європейського Союзу щодо регулювання скидання забруднювальних речовин.
Базові елементи структури правових механізмів регулювання скидання забруднювальних речовин у водному законодавстві ЄС та України
(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила Антонівна
У статті досліджено структуру та базові норми правових механізмів регулювання скидання (РС) забруднювальних речовин (ЗР) із точкових техногенних джерел у поверхневі води, зазначені у законодавствах ЄС та України. Дослідження спрямовано на визначення шляхів апроксимації водного законодавства України до екологічного законодавства ЄС і створення першочергових змін в українському законодавстві. Показано, що концептуальними відмінностями європейського та українського РСЗР є відповідно: 1) фактори впливу на якість води: хімічні речовини vs зворотна вода; 2) реципієнти забруднювального впливу: людина та всі складники водних екосистем vs певне водокористування. Виявлено структуру та головні елементи базової частини правового механізму регулювального впливу інституту РСЗР у законодавстві ЄС та визначена їхня відмінність від українських відповідників. Запропоновано шкалу ознак для порівняння предметно-функціонального значення норм інститутів РСЗР обох законодавств. Визначено головні розбіжності інститутів РСЗР за п’ятьма значеннями ознак відповідності: «відповідає повністю», «не суперечить», «відповідає частково», «не відповідає», «не врегульовано законодавством ЄС». Із 35 отриманих оцінок розбіжності значення «не відповідає» мають 18 (51%), а значення «не суперечить» – 12 (34%). Зроблено висновок, що європейське еколого-правове РСЗР за системною побудовою і змістом базових елементів регулювального впливу принципово відрізняється від українського. Наголошено, що головний нормативний вплив європейських вимог спрямовано на найкращі доступні технології для джерел скидання всіх ЗР, а додатковий – на створення у приймальному масиві води зон змішування (ЗЗ) і використання їхніх властивостей для зменшення вмісту певних пріоритетних ЗР, тоді як в українському законодавстві головним інструментом обмежувального впливу на техногенні джерела ЗР є ЗЗ. Визначено першочергові зміни, потрібні у водному законодавстві України для імплементації вимог законодавства ЄС щодо РСЗР.