Кафедра "Загальна економічна теорія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/1740
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/oet
Сучасна назва – кафедра "Загальна економічна теорія", первісна назва – кафедра "Політична економія".
Кафедра "Політична економія" була створена у 1950 році. У її джерел стояв видатний економіст академік Олексій Матвійович Румянцев.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор та 9 кандидатів економічних наук; 1 співробітник має звання професора, 9 – доцента.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Публікація Методичні вказівки до виконання розрахункового завдання з дисципліни "Мікроекономіка"(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Волоснікова, Наталія Миколаївна; Решетняк, Наталя Борисівна; Яцина, Вікторія ВалентинівнаВиконання розрахункової роботи з дисципліни «Мікроекономіка» є однією з складових частин навчального процесу і являє собою важливий елемент вивчення дисципліни. Це один із видів індивідуальних завдань науково-дослідного характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з навчальної дисципліни «Мікроекономіка», а й застосування їх при вирішенні конкретного завдання моделювання поведінки ринкових суб’єктів в ринковій економіціПублікація Напрями розвитку конкурентоспроможності України в умовах глобалізації(ТОВ "Фінтехальянс", 2022) Волоснікова, Наталія Миколаївна; Климова, Світлана Олегівна; Губанова, Ніно Нодарівна; Косич, Марина Василівна; Яцина, Вікторія ВалентинівнаЗа умови зближення національних економік деяких країн світу та посилення глобалізаційних процесів суттєво зростає міжнародна конкуренція саме між державами. Тому для України в умовах сьогодення важливим є пошук чинників підвищення національної конкурентоспроможності. У більшості випадків під конкурентоспроможністю розуміють здатність національної економіки займати провідні позиції на світовому ринку на базі інноваційної економіки, що забезпечує зростання рівня життя населення. Міжнародними узагальнюючими показниками конкурентоспроможності національних економік є Індекс глобальної конкурентоспроможності від Всесвітнього економічного форуму та рейтинг глобальної конкурентоспроможності за версією Інституту розвитку менеджменту. Обидва ці дослідження за останнє десятиріччя демонструють невисокі позиції України в міжнародних рейтингах конкурентоспроможності серед інших держав світу. Слабкі позиції рівня конкурентоспроможності за різними методиками виділяють однакові проблеми в соціально-економічному розвитку України: неефективне функціонування державних інститутів (значний рівень корупції, відсутність верховенства права та незахищеності права власності); низька результативність фінансового ринку (ненадійність банків та нерозвиненість фондових бірж); макроекономічна нестабільність (низький кредитний рейтинг країни та високі темпи інфляції); посилення проблем у сфері здоров’я (незначні доходи на душу населення та нерозвиненість інфраструктури охорони здоров’я скорочують тривалість здорового життя та в цілому погіршують якість життя). Таким чином, Всесвітній економічний форум відніс Україну до країн із перехідним станом від факторно-орієнтованої економіки до економіки, спрямованої на ефективність. Країнам, що перебувають на цьому етапі розвитку, Всесвітній економічний форум для підсилення національної конкурентоспроможності пропонує забезпечити ефективне функціонування державних та приватних інститутів і стабілізацію макроекономічного середовища, а далі покращувати ефективність виробничих процесів та професійну підготовку кадрів. Тому напрямами державної політики у сфері підвищення конкурентоспроможності України повинні стати: зниження рівня корупції, посилення ефективності діяльності фінансового ринку, забезпечення макроекономічної стабілізації, підсилення трудового потенціалу країни.Публікація Забезпечення збалансованого інноваційного розвитку економіки України в умовах глобальної невизначеності(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Решетняк, Наталя Борисівна; Назаренко, Олена Василівна; Єгорова, Юлія ВалеріївнаНеобхідність забезпечення збалансованого інноваційного розвитку України зумовлена глобальною невизначеністю, динамічними процесами та структурними змінами, які мають місце сьогодні у світовій економіці. В цих умовах актуальним є визначення позицій України у світовій системі координат саме за параметрами інноваційності. Оцінювання стану науково-технічної сфери, інноваційного розвитку, результатів наукових досліджень у країнах світу на міжнародному рівні здійснюється за багатьма показниками різноманітних рейтингів, до найбільш авторитетних з яких, відносяться: Глобальний інноваційний індекс, Глобальний індекс конкурентоспроможності, Європейське іннов аційне табло. Проведення аналізу досягнутого стану інноваційного розвитку економіки України за показниками міжнародних рейтингів потребує визначення методологічних принципів їх розрахунку. За результатами дослідження встановлено, що, незважаючи на деякі позитивні тенденції, в цілому існує значний розрив між рівнем інноваційного розвитку України та розвинутих країн. З’ясовано, що позиції нашої країни за Глобальним індексом конкурентоспроможності в останні декілька років коливаються в межах 76-89 місць, з чого зроблено висновок про відсутність дієвих реформ у сфері наукових досліджень, технологій та інновацій. Дослідження інноваційної діяльності європейських країн та країн - регіональних сусідів продемонструвало належність України до групи зі статусом «Повільний інноватор». Низькі значення показників у міжнародних рейтингах пов’язані з помилками в політиці уряду та існуючими проблемами в інноваційній сфері – використання людського потенціалу, якості інноваційної інфраструктури, формування сталих взаємозв’язків між елементами національної інноваційної системи в цілому. Залишаються невирішеними питання співробітництва з міжнародними інститутами та слабкої інтегрованості в міжнародну науково-технічну та інноваційну кооперацію. У зв’язку з цим запропоновані кроки у напряму приєднання України до глобальних інноваційних процесів, що дозволить наблизити результати рейтингів до рівня розвинутих країн у майбутньому.