Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Документ Україна у "довгому" ХІХ столітті: історія, наука та культура(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Фрадкіна, Наталя Володимирівна; Дворкін, Ігор Володимирович; Журило, Дмитро ЮрійовичНавчальний посібник присвячений розгляду української культури та науки ХІХ століття як цілісного явища в широкому світовому та європейському контексті. Включає текст лекції та контрольні завдання – питання до вивченої теми нормативної дисципліни, тести, творчі завдання. Призначено для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання, а також може бути корисним аспірантам.Документ Внесок Семена Дементійовича Стрільбицького в музейництво та культуру Харківщини(ФОП "Жукова Ірина Віталіївна", 2023) Кабачек, Володимир Вікторович; Фрадкіна, Наталя ВолодимирівнаРеволюція 1917 року призвела не тільки до зміни влади. Відбулася переоцінка цінностей, насамперед, в галузі освіти і культури. В аграрній країні, в якій рівень грамотності не перевищував чверті населення, ісля революції з'явився величезний інтерес до освіти. Безумовно, чималий внесок у це було зроблено державою в умовах кампанії з ліквідації неписьменності. Але і інтерес народних мас не тільки до оволодіння грамотністю, а й до отримання вищої і середньої спеціальної освіти, був рушійним фактором. У цих умовах особливого значення набували наявність наочних посібників для самих різних технічних знань. Одним з них і був Технічний музей. У статті проаналізовано спроби видатного педагога і політичного діяча Семена Стрільбицького організувати музей історії техніки в Харкові. Педагог за освітою, Семен Стрільбицький добре розумів важливість наочних посібників у засвоєнні знань, особливо, технічних. Тому, він ратував за якнайшвидше відкриття музею. Саме йому належить думка про подальший розвиток музею, про організацію при ньому бібліотеки, лабораторій, друкованого органу, можливостей отримання необхідних консультацій від провідних фахівців. Під проводом Стрільбицького було проведено через органи влади виділення земельної ділянки в районі сучасного авіазаводу, розроблено план її забудови під будівництво Музею, проведено початкову обробку програм окремих розділів музею, організовано історико-технічну бібліотеку, оформлено картотеку музеїв та історико-технічних об'єктів, підібрано основні експонати. Саме за його активної участі готувалися майбутні музейні працівники, проводилося систематичне керівництво периферійних виставок та інше. Планувалося відкрити на базі Українського технічного музею науково-дослідну кафедру історії техніки. Під керівництвом Стрільбицького Музей займався не лише екскурсіями та консультаціями, а й приймав активну участь в науковій роботі країни. Наприклад, в жовтні – листопаді 1931 р. за активної участі керівництва та провідних співробітників Українського технічного музею було проведено в Харкові Всесоюзний VI Менделеєвський з’їзд з хімії. На жаль, грандіозні плани по влаштуванню технічного музею не було втілено у життя. Харків'яни так і не побачили запланованих історичних реконструкцій різних форм господарства – від збирання до капіталістичного способу виробництва з характерними для кожної епохи обладнання і пристосувань. Причин, з яких не було реалізовано амбітні проекти, було чимало. Це і зміна керівництва Всеукраїнської Ради народного господарства, і гігантські кошти, які були витрачено на створення інфраструктури в новобудовах ХТЗ, і зайнятість керівництва музеєм роботою за сумісництвом, яка майже у всіх керівників музею, згодом, стала основною. Репресії 1930-х років також вплинули на долі не лише співробітників Українського технічного музею, а й на долю самого Музею. На жаль, жертвами необґрунтованих репресій стали Семен Стрільбицький, Михайло Криворотченко, Володимир Беньяш, Пантелеймон Свистун та багато інших осіб, які так, чи інакше були пов’язані із заснуванням або будівництвом Українського технічного музею. На довгі роки імена Семена Стрільбицького, Олексія Криворотченка, Володимира Беньяша, Пантелеймона Свистуна та мільйонів інших інженерів, дослідників, науковців були забуті, їх імена викидали з історіографії, їхні добутки шельмувалися та спростовувалися. На жаль проект Українського технічного музею не було реалізовано.Документ Внесок Віктора Данилевського в музейництво та культуру Харківщини. До 125-річчя з дня народження(Видавнича група "Наукові перспективи", 2023) Журило, Дмитро Юрійович; Фрадкіна, Наталя ВолодимирівнаРеволюція 1917 року призвела не тільки до зміни влади. Гігантська кількість матеріальних цінностей змінила своїх власників. Це стосувалося як приватної власності, так і, здавалося б, непорушних величин – суспільного надбання. У статті наведено долю експонатів гірничої виставки З'їздів гірничопро мисловців півдня Росії. З'їзд гірничопромисловців півдня Росії - могутня громадська організація, що об'єднувала до революції зусилля ділових людей величезного регіону: від Донецького кряжу і Війська Донського до Херсонської та Харківської губерній, промисловців Уралу, Слов'яно-сербського повіту. Це була не просто громадська організація, а це був найпотужніший трест, інструмент політики, що оперував багатомільйонними грошовими коштами, горами вугілля, штабелями чавунних чушок, горами залізної і марганцевої руди, сотнями кілометрів рейок і прокату, десятками морських суден, сотнями паровозів і тисячами залізничних вагонів, що забезпечував роботою до мільйона чоловік. Займалася організація і просвітницькою роботою. З її участю було відкрито Харківський технологічний інститут, Катеринославський гірничий інститут, кілька штейгерських училищ. З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії випускав власний технічний журнал, займався благодійністю та благоустроїм міст Харкова, Маріуполя, Алчевська. Гірничопромисловий музей було відкрито в будівлі З'їзду гірничо промисловців півдня Росії (вул. Сумська, 18), в 1912 р. В той час він займав 6 залів: кам'яно-вугільний, антрацитовий, нафтовий, рудний, металургійний, зал кераміки, флюсів та цементу. Крім того, в музеї зберігалися різні карти Геологічного комітету. Вхід до музею був вільним, без оплати. Нова влада не змогла прийти до рішення, як же потрібно використовувати фонди музею. Його - то намагалися передати різним організаціям, то розформувати. Незважаючи на унікальні колекції, музей постійно ущільнювали, віднімаючи у нього виставкові зали. Незважаючи на те, що гірничий інженер Едуард Карлович Фукс, професійно допоміг описати колекцію музею, використовувати музей в повному обсязі влада не поспішала. На базі повністю знищеного гірничопромислового музею було згодом організовано український технічний музей в Харкові, в становленні якого брав участь видатний вчений і педагог Віктор Данилевський. Завдяки роботі співробітників музею, до середини 1930-х років український технічний музей став помітним культурним осередком України.