Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
16 результатів
Результати пошуку
Документ Архітектор Олексій Миколайович Бекетов(Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця", 2024) Новгородов, Дмитро ВолодимировичПублікація Діяльність Петра Мухачова на посаді директора Харківського технологічного інституту(Видавнича група "Наукові перспективи", 2024) Заверющенко, Микола ПетровичМетою статті є необхідність висвітлити основні принципи та визначити пріоритетні напрями в керівництві державними підприємствами та вишами на початку ХХ сторіччя на теренах України. Показано, що вже через 15 років після заснування вишу, лише в 1898 – 1903 рр., викладачі та керівники Харківського технологічного інституту неодноразово очолювали заклади вищої освіти країни, наприклад, Київську політехніку та двічі – Санкт-Петербурзький технологічний інститут. Наведено основні принципи розв’язання серйозної проблеми того часу – відновлення занять у закритому в 1905 р. більш ніж на 10 місяців вишу. Новому директору Харківського технологічного інституту Петру Мухачову довелося використати всі можливості для того, щоб скасувати відміну занять зі студентами. Петро Мухачов використовував не лише листування з керівництвом, але й засоби масової інформації, наприклад, місцеву пресу. Завдяки енергії, такту та дипломатичності нового директора вдалося в 1905 р. відновити заняття у виші. Доведено, що завдяки керівництву Петра Мухачова Харківський технологічний інститут не лише відновив заняття, але й почалося його зростання та розширення. Збільшення контингенту студентів призвело до зростання чисельності викладачів. Незважаючи на це, заздалегідь ужиті заходи щодо підготовки до отримання професорського звання дали свої результати: в Харківському технологічному інституті практично не було проблем із заміщенням вакантних посад викладачів. У каденції Петра Мухачова викладачами інституту стало чимало колишніх випускників вишу, які працювали в ньому та на ниві Народної освіти довгі роки. Показано, що Петро Мухачов не лише був першим виборним директором, але й обирався та виконував обов’язки директора ще дві каденції. Визначено основні причини, завдяки яким Петро Мухачов залишив адміністративну посаду та зосередився лише на викладацькій діяльності. У статті наведено причини, що змусили Петра Мухачова залишити виш, у якому він три каденції виконував посаду директора. Наприкінці наведено відомості про активну участь Петра Мухачова в організації та становленні одного з перших науково-дослідних інститутів України – Українського науково-дослідного інституту металів, який було засновано в 1928 р.Документ Інноваційні підходи у викладанні навчальних дисциплін на початку ХХ ст. (на прикладі Харківського технологічного інституту)(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2024-08) Гутник, Марина ВалеріївнаУ статті досліджено впровадження інноваційних підходів у викладанні у вищій школі на початку ХХ ст. Висвітлено, що сучасні українські університети активно застосовують цифровізацію освіти, запроваджуючи онлайн-платформи для дистанційного навчання, створюючи електронні бібліотеки та використовуючи цифрові інструменти для інтерактивного викладання. Це дозволяє студентам мати доступ до навчальних матеріалів з будь-якого місця та в будь-який час. Проаналізовано історичний контекст формування системи вищої освіти в Україні на початку ХІХ ст., коли вступні іспити мали формальний характер, а система оцінювання не була регламентованою. У цей період професори мали значну свободу у викладанні, що впливало на навчальний процес та оцінювання студентів. Наведено приклади індивідуальних методів оцінки, що використовувалися в університетах того часу. Особлива увага приділена переходу від курсової до предметної системи навчання в Харківському технологічному інституті на початку ХХ ст. Запровадження предметної системи із іспитами за опанування конкретних предметів дозволило студентам мати гнучкий графік навчання, однак призвело до подовження терміну навчання. Такий підхід спирався на досвід Європейських країн. Разом із тим, результати наукових досліджень викладачів впроваджувалися у практику, таким чином відбувалося оновлення навчальних планів. Проаналізовано бюрократичний процес переходу на нову систему навчання та розглянуто вплив цього переходу на організацію навчального процесу. Представлено інформацію про роботу тогочасного ректора та провідних викладачів із впровадження нових для того часу підходів у викладанні та організації навчального процесу, а також наведено приклади найбільш знакових методик. Окрім суто адміністративної діяльності ректор проводив наукову та методичну роботу, що у підсумку оформилося у оригінальні методичні підходи. Підкреслено, що інноваційні підходи початку ХХ ст. включали насамперед внесок окремих особистостей, що прагнули змін у вищій освіті та вдосконалення методів подачі матеріалу студентам. Ці зміни стали фундаментом для сучасної системи вищої освіти, що продовжує розвиватися і адаптуватися до нових викликів.Документ Urban planning in Ukraine from the 19th to the early 20th century: integration of science and state management(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Tverytnykova, Olena; Gutnyk, Maryna; Heinemann, ManfredThe research is dedicated to analyzing the process of urbanization, particularly the formation and development of cities in northeastern Ukraine at the end of the 19th and beginning of the 20th cen. Special attention is given to the city of Kharkiv and the activities of its mayor, Oleksandr Kostiantynovych Pohorelko (1848–1912). The importance of urban studies as a key direction of humanities research that determines the development of the nation, community, and state is justified. The main tasks faced by the city during that period, such as the municipalization of the economy and the expansion of the city’s rights to private property objects, are highlighted. The role of scientists and researchers, including D. I. Bahalii and M. F. Sumtsov, in promoting the modernization of the city through active participation in municipal authorities is discussed. As a result of the research, significant contributions of O. K. Pohorelko and his colleagues to the development and improvement of Kharkiv at the end of the 19th cen. are identified. The conclusions of the research emphasize the importance of combining scientific potential and civic activism for the implementation of infrastructure development projects in the city.Документ Харків. Втрата архітектурної спадщини міста(ФОП Жукова Ірина Віталіївна, 2024-02) Гутник, Марина ВалеріївнаРозглянуто проблему втрати архітектурної спадщини міста Харкова. Місто одним із перших опинилося під масованим ударом росіян і сьогодні залишається у постійній небезпеці. Втрати як військових так і мирного населення відбуваються у місті майже не щодня. На сьогодні на Харківщині частково або повністю знищені понад 170 культурних пам’яток. Серед них: 20 релігійних споруд; чотири музеї, серед яких Музей Сковороди та Куп’янській краєзнавчий музей; два театри, серед яких Харківський театр опери та балету; шість навчальних закладів та будинок творчості; п’ять будинків культури; 18 історичних будівель, серед яких харківський будинок «Слово». Представлено аналіз останніх публікацій за темою, а також питання що підіймалися авторами щодо збереження пам’яток архітектури. Серед одних із перших втрат це будівлі в історичному центрі міста. Насамперед старовинні, деякі початку ХХ ст., але є такі що були збудовані у ХІХ ст. Наведено відомості про архітекторів та замовників цих будівель. Подана інформація про стан будинків напередодні знищення росіянами. Разом із тим показана проблема реставрації. Іноді після реставраційних робіт пам’ятка архітектури втрачає свій статус. Чимало харківських архітекторів та громадських діячів виступають проти такої «реставрації», тобто вже мова йде про руйнацію. Харків славиться своїми архітектурними школами. Чимало архітекторів закінчили Харківський технологічний інститут, згодом заснували свої архітектурні школи. Харків’яни пишаються своїм містом і всіляко намагаються зберегти його архітектурний стиль. На прикладі Берліну показано шляхи повоєнного відновлення об’єктів архітектури, зокрема наведені суми та час що витрачає керівництво держави на відтворення пам’яток архітектури. Стверджується, що іноді у Харкові чи області, на місці вчорашнього будинку ХІХ ст. виникає розважальний центр. Війна йде на руку таким нечесним забудовникам. Підсумовується необхідність залучення міжнародних фондів для збереження культурної спадщини. Наголошується що діяти потрібно негайно, вже зараз.Документ Науковий доробок Сергія Фокіна у галузі хімії(Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2020) Ткаченко, Світлана СергіївнаДокумент Деякі питання політики більшовиків у галузі вищої освіти України(Харківський національний автомобільно-дорожній університет, 2023) Ковтун, Георгій Андрійович; Сміян, Олександр ВалерійовичДокумент До 170-річчя з дня народження професора Івана Михайловича Пономарьова(Друкарня-видавництво Твори, 2022) Кабачек, Володимир Вікторович; Бєлєвцов, В. І.Документ Вища політехнічна освіта України у реформаційні 1920-1930-ті рр.(Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2020-10) Гутник, Марина ВалеріївнаДокумент The contribution of Technological institute teachers to the transformation of the architectural space of Kharkiv city(Дніпровський національний університет ім. Олеся Гончара, 2022) Gutnyk, Maryna; Tverytnykova, OlenaThe article analyzes the transformation processes that took place in the Kharkiv city in the late XIX – early XX centuries. Kharkiv was one of the largest cities in the South of the then Russian Empire. With the beginning of the industrial revolution, the urban environment changed in its facilities and infrastructure. The interaction of city dwellers with the built environment was manifested in the erection of stone townhouses, the opening of the Institute of Technology, a Public Library, and religious buildings, as well as the improvement of life conditions. It was the teachers and graduates of the Institute of Technology who played a leading role in the development of the urban environment. Among the leading architects of that time, it is necessary to single out the achievements of Marian-Jozef-Zdzislaw Charmanskyi, Oleksiy Beketov, Oleksandr Hinzburh, Serhyi Zagoskin, and Mykhailo Lovtsov. If at the end of the XIX century the architectural style of the city of Kharkiv was more of a combination of rationalism, Neo- Renaissance and Neo-Gothic, then from the beginning of the new century the city was built in the Art Nouveau style. It was on the territory of Ukraine that this style had its peculiarities, the so-called Ukrainian Art Nouveau (Modern) appeared. Today, Kharkiv has the largest number of buildings in this style.