Кафедри
Постійне посилання на розділhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35393
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ Philosophy of education and restoration of educational principles in the concept of Jurgen Habermas(Харківський національний університет імені B. H. Каразіна, 2022) Tytar, Olena Volodmyrivna; Fradkinа, Nataliia Volodymyrivna; Havryliuk, Yurii Romanovych; Alimova, Viktoriia MarkivnaThe goal is to investigate the modern philosophy of education and the principles of European enlightenment on the example of the concept of Jürgen Habermas, to prove that the European educational project is the heart of modern civilization. Research methods — historical and philosophical, hermeneutics, discourse pragmatics, analytical method. Scientific novelty. In the concept of rationality of Y. Habermas, the following are organically included and synthesized: - the relation of the acting person to the world (Aktor- Welt-Beziehung); - his relation to other people, precisely such an important factor as the processes of "speech", speech, expression of certain language sentences and hearing the counterparties of the action. The teleological orientation of history for Habermas, as well as for one of the founders of the Enlightenment project, Herder, is in the principle of the "formation" of humanity (Bildung), where the progress of civilization is connected with the moral development of the individual, and therefore the improvement of education and upbringing. For Habermas, this is possible primarily through a continuous collective "learning process" (Lernprozess) through overcoming social challenges and cultivating the best moral qualities. Conclusions. The modern philosophy of education and the principles of European enlightenment are based on the need for rationality and critical thinking. This is the basis of Jürgen Habermas' concept of the justification of reason and rational action. The European educational project as the heart of modern civilization is based on the Kantian understanding of the independence of the mind and the understanding of its boundaries, as well as a revived rationality. In his concept, Habermas critically overcomes the subjectivist tendencies of transcendentalist philosophy, which, in the epistemic struggle against substantialist metaphysics, brought the doctrine of mind to the level of the philosophy of consciousness. Reason and rationality are nurtured and corrected in the public sphere, in everyday and political dialogue, acting as a guarantee not only of the education of society, but of its development as a whole.Документ Внесок Семена Дементійовича Стрільбицького в музейництво та культуру Харківщини(ФОП "Жукова Ірина Віталіївна", 2023) Кабачек, Володимир Вікторович; Фрадкіна, Наталя ВолодимирівнаРеволюція 1917 року призвела не тільки до зміни влади. Відбулася переоцінка цінностей, насамперед, в галузі освіти і культури. В аграрній країні, в якій рівень грамотності не перевищував чверті населення, ісля революції з'явився величезний інтерес до освіти. Безумовно, чималий внесок у це було зроблено державою в умовах кампанії з ліквідації неписьменності. Але і інтерес народних мас не тільки до оволодіння грамотністю, а й до отримання вищої і середньої спеціальної освіти, був рушійним фактором. У цих умовах особливого значення набували наявність наочних посібників для самих різних технічних знань. Одним з них і був Технічний музей. У статті проаналізовано спроби видатного педагога і політичного діяча Семена Стрільбицького організувати музей історії техніки в Харкові. Педагог за освітою, Семен Стрільбицький добре розумів важливість наочних посібників у засвоєнні знань, особливо, технічних. Тому, він ратував за якнайшвидше відкриття музею. Саме йому належить думка про подальший розвиток музею, про організацію при ньому бібліотеки, лабораторій, друкованого органу, можливостей отримання необхідних консультацій від провідних фахівців. Під проводом Стрільбицького було проведено через органи влади виділення земельної ділянки в районі сучасного авіазаводу, розроблено план її забудови під будівництво Музею, проведено початкову обробку програм окремих розділів музею, організовано історико-технічну бібліотеку, оформлено картотеку музеїв та історико-технічних об'єктів, підібрано основні експонати. Саме за його активної участі готувалися майбутні музейні працівники, проводилося систематичне керівництво периферійних виставок та інше. Планувалося відкрити на базі Українського технічного музею науково-дослідну кафедру історії техніки. Під керівництвом Стрільбицького Музей займався не лише екскурсіями та консультаціями, а й приймав активну участь в науковій роботі країни. Наприклад, в жовтні – листопаді 1931 р. за активної участі керівництва та провідних співробітників Українського технічного музею було проведено в Харкові Всесоюзний VI Менделеєвський з’їзд з хімії. На жаль, грандіозні плани по влаштуванню технічного музею не було втілено у життя. Харків'яни так і не побачили запланованих історичних реконструкцій різних форм господарства – від збирання до капіталістичного способу виробництва з характерними для кожної епохи обладнання і пристосувань. Причин, з яких не було реалізовано амбітні проекти, було чимало. Це і зміна керівництва Всеукраїнської Ради народного господарства, і гігантські кошти, які були витрачено на створення інфраструктури в новобудовах ХТЗ, і зайнятість керівництва музеєм роботою за сумісництвом, яка майже у всіх керівників музею, згодом, стала основною. Репресії 1930-х років також вплинули на долі не лише співробітників Українського технічного музею, а й на долю самого Музею. На жаль, жертвами необґрунтованих репресій стали Семен Стрільбицький, Михайло Криворотченко, Володимир Беньяш, Пантелеймон Свистун та багато інших осіб, які так, чи інакше були пов’язані із заснуванням або будівництвом Українського технічного музею. На довгі роки імена Семена Стрільбицького, Олексія Криворотченка, Володимира Беньяша, Пантелеймона Свистуна та мільйонів інших інженерів, дослідників, науковців були забуті, їх імена викидали з історіографії, їхні добутки шельмувалися та спростовувалися. На жаль проект Українського технічного музею не було реалізовано.Документ Плани семінарських занять з курсу "Етномовні процеси в Україні другої половини ХХ – на початку ХХІ ст."(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Скляр, Володимир Миколайович; Фрадкіна, Наталя ВолодимирівнаПредметом вивчення дисципліни «Етномовні процеси в Україні другої половини ХХ – на початку ХХІ ст.» є сукупність основних тенденцій у динаміці етнічної та мовної структури населення України від часів Середньовіччя до початку ХХІ ст., особливостей його територіального розміщення, процесів мовної асиміляції та причин, що зумовили ці зміни. Мета курсу полягає в розкритті сутності етномовних процесів в Україні в діахронному вимірі та встановленні етномовної структури населення, з урахуванням її територіальних особливостей, опираючись на науковий доробок попередників та залучення широкого кола джерел, насамперед статистичні матеріали переписів населення.Документ Методичні вказівки з навчальної дисципліни "Історія та культура України"(2023) Гайдамачук, Ольга Володимирівна; Дворкін, Ігор Володимирович; Красіков, Михайло Михайлович; Міщенко, Марина Миколаївна; Мотенко, Ярослав Володимирович; Робак, Ігор Юрійович; Фрадкіна, Наталя Володимирівна; Шишкіна, Євгенія КостянтинівнаНавчальна дисципліна «Історія та культура України» базується на поєднанні двох наук – історії та культурології, що передбачає міждисциплінарний підхід в її вивченні. Матеріали курсу укладено за притаманним історії України хронологічним поділом, який водночас враховує періодизацію загальноєвропейської історії та культури.Документ Внесок Віктора Данилевського в музейництво та культуру Харківщини. До 125-річчя з дня народження(Видавнича група "Наукові перспективи", 2023) Журило, Дмитро Юрійович; Фрадкіна, Наталя ВолодимирівнаРеволюція 1917 року призвела не тільки до зміни влади. Гігантська кількість матеріальних цінностей змінила своїх власників. Це стосувалося як приватної власності, так і, здавалося б, непорушних величин – суспільного надбання. У статті наведено долю експонатів гірничої виставки З'їздів гірничопро мисловців півдня Росії. З'їзд гірничопромисловців півдня Росії - могутня громадська організація, що об'єднувала до революції зусилля ділових людей величезного регіону: від Донецького кряжу і Війська Донського до Херсонської та Харківської губерній, промисловців Уралу, Слов'яно-сербського повіту. Це була не просто громадська організація, а це був найпотужніший трест, інструмент політики, що оперував багатомільйонними грошовими коштами, горами вугілля, штабелями чавунних чушок, горами залізної і марганцевої руди, сотнями кілометрів рейок і прокату, десятками морських суден, сотнями паровозів і тисячами залізничних вагонів, що забезпечував роботою до мільйона чоловік. Займалася організація і просвітницькою роботою. З її участю було відкрито Харківський технологічний інститут, Катеринославський гірничий інститут, кілька штейгерських училищ. З'їзд гірничопромисловців Півдня Росії випускав власний технічний журнал, займався благодійністю та благоустроїм міст Харкова, Маріуполя, Алчевська. Гірничопромисловий музей було відкрито в будівлі З'їзду гірничо промисловців півдня Росії (вул. Сумська, 18), в 1912 р. В той час він займав 6 залів: кам'яно-вугільний, антрацитовий, нафтовий, рудний, металургійний, зал кераміки, флюсів та цементу. Крім того, в музеї зберігалися різні карти Геологічного комітету. Вхід до музею був вільним, без оплати. Нова влада не змогла прийти до рішення, як же потрібно використовувати фонди музею. Його - то намагалися передати різним організаціям, то розформувати. Незважаючи на унікальні колекції, музей постійно ущільнювали, віднімаючи у нього виставкові зали. Незважаючи на те, що гірничий інженер Едуард Карлович Фукс, професійно допоміг описати колекцію музею, використовувати музей в повному обсязі влада не поспішала. На базі повністю знищеного гірничопромислового музею було згодом організовано український технічний музей в Харкові, в становленні якого брав участь видатний вчений і педагог Віктор Данилевський. Завдяки роботі співробітників музею, до середини 1930-х років український технічний музей став помітним культурним осередком України.Документ Українська культура в іменах(ТО "Эксклюзив", 2017) Петутіна, Олена Олександрівна; Вандишева-Ребро, Надія Валентинівна; Голозубов, Олександр Вячеславович; Євсеєв, Сергій Леонідович; Красіков, Михайло Михайлович; Маліков, Василь Володимирович; Міщенко, Марина Миколаївна; Фрадкіна, Наталя Володимирівна"Українська культура в іменах" – навчальне видання довідкового характеру, що містить упорядкований матеріал про видатних творців вітчизняної культури. Автори розкривають перед студентами 200 творчих біографій митців, культурологів, істориків, філософів, громадських діячів. Призначено для студентів усіх спеціальностей.