Тіло / тілесність між смертю та життям у часи штучного інтелекту (до підґрунтя появи питання етики ШІ)

Abstract

Стаття присвячена дослідженню онтологічного та етичного підґрунтя впровадження штучного інтелекту (далі – ШІ) крізь призму концептів тіла та тілесності. Об’єктом роботи є теоретичне та практичне коріння виникнення питання етики ШІ, а предметом – етичні наслідки інтеграції ШІ у життєвий простір людини з урахуванням специфіки суб’єктивності в біологічних (тіло) та штучних структурах. Методологія трансдисциплінарності дослідження сформована на перетині різнопланових напрямів: нейробіології, когнітивних наук, фізики, психології технологій, обчислювальної соціальної науки, економіки, бізнесу, інженерії, медицини та права. Метою статті є обґрунтування переходу від абстрактних дискусій про свідомість до розробки практичних механізмів відповідального проєктування технологій. У роботі проаналізовано фундаментальну відмінність між людиною та машиною: на основі праць Г. Нортгоффа, А. Буччеллато, Ф. Зіліо та С. Гувейя доведено, що ШІ бракує унікальної «просторо-часової динаміки» та нейропластичності, які є основою суб’єктивної точки зору. Спираючись на концепцію «отілесненого розуму» О. Дольської, обґрунтовано, що будь-яка раціональність обмежена біологічним втіленням, через що ШІ демонструє лише «компетентність без усвідомлення» (Д. Деннетт, Р. Хаклі, П. Мякеля, В. Мюллер). Особлива увага приділена питанню, чи отримує людина у часи ШІ шанс на якісно нове тілесне життя або смерть (еволюцію), чи потрапляє у зону екзистенційних ризиків. Розглянуто соціально-економічні загрози дегуманізації праці та «знецінення навичок» (Е. Бріньолфссон, Д. Лі, Л. Реймонд, Ж. Мансо, А. Косс, Д. Аутор), а також ризики алгоритмічного контролю (К. Келлог, М. Валентайн, А. Крістін). На перетині ШІ та нейротехнологій виявлено виклики для приватності та свободи волі, про що попереджають Р. Юсте, С. Ґерінг, Б. Аґуера і Аркас, Ґ. Бі, Х. Кармена, А. Картер, Дж. Фінс, Ф. Фрізен, Дж. Галлант, Дж. Гаггінс, Дж. Іллес, Ф. Келльмаєр, Е. Кляйн, А. Марблстоун, К. Мітчелл, Е. Паренс, М. Фам, А. Рубел, Н. Садато, Л. Спеккер Салліван, М. Тейхер, Д. Вассерман, А. Векслер, М. Віттакер та Дж. Волпо. Як ключовий інструмент мінімізації цих загроз обґрунтовано підхід «етика через дизайн» (Б. Фрідман, Ф. Брей, Б. Дайноу), що передбачає інтеграцію суспільних цінностей безпосередньо в архітектуру систем. Це підкріплюється даними «Експерименту моральної машини» (Е. Авад, С. Дсоуза, Р. Кім, Д. Шульц, Д. Генріх, А. Шаріфф, Ж.-Ф. Боннефон, І. Рахван). Юридичний аспект регулювання без визнання морального статусу ШІ представлений поглядами Д. Брайсона, М. Діамантіса, Т. Гранта, А. Бертоліні та Д. Айелло.The article is devoted to the research of the ontological and ethical basis of the implementation of artificial intelligence (hereinafter – AI) through the prism of the concepts of body and corporeality. The object of the work is the theoretical and practical roots of the emergence of the issue of AI ethics, and the subject is the ethical consequences of the integration of AI into human living space, taking into account the specifics of subjectivity in biological and artificial structures. The interdisciplinary research methodology is formed at the intersection of diverse directions: neurobiology, cognitive sciences, physics, psychology of technology, computational social science, economics, business, engineering, medicine, and law. The aim of the article is to substantiate the transition from abstract discussions about consciousness to the development of applied mechanisms for responsible technology design. The paper analyzes the fundamental difference between humans and machines: drawing on the works of G. Northoff, A. Buccellato, F. Zilio, and S. Gouveia, it is demonstrated that AI lacks the unique «spatiotemporal dynamics» and neuroplasticity, which form the basis of a subjective point of view. Drawing on O. Dolska’s concept of the «embodied mind», it is argued that all rationality is constrained by biological embodiment, which is why AI demonstrates only «competence without comprehension» (D. Dennett, R. Hakli, P. Mäkelä, V. C. Müller). Special attention is paid to the question of whether humans in the era of AI receive a chance for a qualitatively new bodily life or death (evolution), or fall into the zone of existential risks. The socioeconomic threats of dehumanization of labor and «deskilling» (E. Brynjolfsson, D. Li, L. Raymond, J. Manseau, A. Koss, D. Autor) are considered, as well as the risks of algorithmic control (K. Kellogg, M. Valentine, A. Christin). At the intersection of AI and neurotechnologies, challenges to privacy and free will are identified, as warned by R. Yuste, S. Goering, B. Agüera y Arcas, G. Bi, J. Carmena, A. Carter, J. Fins, P. Friesen, J. Gallant, J. Huggins, J. Illes, P. Kellmeyer, E. Klein, A. Marblestone, C. Mitchell, E. Parens, M. Pham, A. Rubel, N. Sadato, L. Specker Sullivan, M. Teicher, D. Wasserman, A. Wexler, M. Whittaker, and J. Wolpaw. The approach of «ethics by design» (B. Friedman, P. Brey, B. Dainow) is substantiated as a key tool for minimizing these threats, which implies the integration of societal values directly into the system architecture. This is supported by data from the «Moral Machine Experiment» (E. Awad, S. Dsouza, R. Kim, J. Schulz, J. Henrich, A. Shariff, J.-F. Bonnefon, I. Rahwan). The legal aspect of regulation without recognizing the moral status of AI is presented by the views of J. Bryson, M. Diamantis, T. Grant, A. Bertolini, and D. Aiello.