Формування здоров'язбережувальної компетентності у здобувачів вищої освіти засобами фізичної культури та спорту

Abstract

У статті досліджуються питання головних особливостей формування здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти засобами фізичної культури та спорту. Розглянуто, що компетентнісний підхід – це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей особистості, які вона буде використовувати під час професійної діяльності. Визначено, що компетентність – це готовність вирішувати завдання зі знаннями справи. Надано авторське визначення здоров’язбережувальної компетентності: це знання особистості щодо основ здоров’я: психічного, фізіологічного та духовного; вміння: дотримуватися здорового способу життя та правильного харчування; навички: здійснювати різні вправи, займатися психогігієною та психопрофілактикою щодо власних сфер здоров’я. Розроблено структуру здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти. До неї віднесено наступні компоненти: когнітивний, емоційно-рефлексивний, мотиваційний та вольовий. Охарактеризовано, що: когнітивний компонент здоров’язбережувальної компетентності полягає у формуванні знань щодо фізичного виховання та спорту, про закономірності збереження і розвитку здоров’я і прагнення до самоосвіти в питаннях здоров’язбереження; емоційно-рефлексивний компонент полягає у здійсненні постійного аналізу та осмислення своїх власних дій та емоційних станів самопізнання в процесі заняття фізичною культурою та спортом; мотиваційний компонент здоров’язбережувальної компетентності має на меті постійне спонукання до занять фізичною культурою та спортом, задля забезпечення здорового способу життя; вольовий компонент – це здатність зосереджуватися на досягненні мети, пошуку шляхів та способів дотримання вибраної стратегії вдосконалення знань та постійне заняття фізичною культурою та спортом. Акцентовано увагу на тому, що для того, щоб студенти набули навичок здоров’язбереження, необхідно впроваджувати в освітню діяльність низку завдань: оздоровчих; освітніх; виховних. Зроблено висновок, що розвиток здоров’язбережувальної компетентності студентів вищих навчальних закладів засобами фізичної культури і спорту набуває особливого значення в сучасних умовах, оскільки йдеться про формування системи ціннісних орієнтацій і установок, що відповідають активній життєвій позиції майбутніх фахівців, їх позитивної мотивації до саморозвитку і самовдосконалення, відповідальності за власне здоров’я і самореалізацію в соціальному та професійному середовищі.The article examines the main features of the formation of health-saving competence of higher education students by means of physical culture and sports. It is considered that the competence approach is the focus of the educational process on the formation and development of key and subject competencies of the individual, which he or she will use in professional activities. It is determined that competence is the willingness to solve problems with knowledge of the matter. The author's definition of health competence is provided: it is the person's knowledge of the basics of health: mental, physiological and spiritual; skills: to adhere to a healthy lifestyle and proper nutrition; skills: to perform various exercises, to engage in psychohygiene and psychoprophylaxis in their own areas of health. The structure of health-saving competence of higher education students is developed. It includes the following components: cognitive, emotional and reflective, motivational and volitional. It is characterized that: the cognitive component of health-saving competence consists in the formation of knowledge about physical education and sports, about the laws of preservation and development of health and the desire for self-education in health issues; the emotional-reflective component consists in the constant analysis and comprehension of their own actions and emotional states of self-knowledge in the process of physical education and sports; the motivational component of health-saving competence aims to constantly encourage physical education and sports. It is emphasized that in order for students to acquire health-preserving skills, it is necessary to introduce a number of tasks into educational activities: health improvement; educational; and education. It is concluded that the development of health-saving competence of students of higher educational institutions by means of physical culture and sports is of particular importance in modern conditions, since it is a question of forming a system of value orientations and attitudes that correspond to the active life position of future specialists, their positive motivation for self-development and self-improvement, responsibility for their own health and self-realization in the social and professional environment.