Ідея отілесненого ("embodied") розуму в якості обґрунтування тілесної раціональності

Abstract

Питання раціональності Пост-Просвітництва звертає до себе думки вчених різних галузей. Автор вважає, що її розуміння необхідно посилити зверненням до тілесної раціональності. Розуміючи її як нормативну інтерактивність, оформлення якої чітко диктується морфологією тіла і має прикладний характер, вважає, що для її більш ґрунтовного розуміння необхідно звернутися до останніх робіт відомих фахівців в галузі семантичної та когнітивної лінгвістики ‒ Дж. Лакоффа та М. Джонсона. Вони висувають такі головні тези: мислення за природою має тілесне забарвлення, думки формуються здебільшого на ґрунті несвідомого, а абстрактні поняття в основному метафоричні. Згідно ідеї отілеснення, людина ‒ це істота, яка підвладна центральній нервовій системі. Тобто людина може думати тільки про те, що пропускає розум-тіло (отілеснений / втілений розум). Відштовхуючись від роздумів про виникнення метафор, вони приходять до висновків, що тіло людини визначає комплекс фундаментальних просторових відносин, які використовуються не тільки в процесі самоорієнтації, але і в процесі сприйняття просторових відносини між об'єктами. Опис тіла та наші уявлення, розуміння, складність роздумів формуються за рахунок системи ментальних образів і моторики. Тіло і сенсомоторна система є ключовими компонентами концептуальної схеми. Само ж мислення протікає на рівні «когнітивного несвідомого» (цей рівень мислення охоплює автоматичні когнітивні операції, приховані знання, приховані переконання тощо). Таке «когнітивне несвідоме» виробляє свідоме мислення. Вони допускають, що джерелом категорій є нервові структури і тілесний досвід, а для утворення абстрактних понять застосовуються терміни отілесненого характеру. Такі «втілені абстрактні поняття» є основою мислення, а це означає, що людське мислення також є отілесненим/втіленим. Тим самим ідея отілесненого/втіленого розуму підтверджує відмову від картезіанської дихотомії розум-тіло як антинаукової, а будь-яке розуміння раціональності повинне враховувати тілесну раціональність.The question of Post-Enlightenment rationality attracts attention of scientists in various fields of knowledge. Author believes that its justification should be strengthened by an appeal to corporal rationality. With understanding it as normative interactivity, the design of which is clearly dictated by the morphology of body and has an applied character, author believes that for its more thorough understanding, it is necessary to turn to the latest works of famous specialists in the field of semantic and cognitive linguistics, to J. Lakoff and M. Johnson. According to the idea of the corporeal mind, man is a creature that is subject to central nervous system. That is, person can only think about what mind / body is transmitting (the embodied mind). Based on reflections about emergence of metaphors, they conclude that human body determines a set of fundamental spatial relationships used not only in the process of self-orientation but also in the process of perception of spatial relationships between objects. The description of body and our views, understanding, complexity of thoughts are formed due to the system of mental images and motility. Body and sensorimotor system is a key component of the conceptual scheme. Thinking process itself takes place on the level of "cognitive unconscious" (this level of thinking process includes automatic cognitive operations, hidden knowledge, hidden beliefs etc.). Such "cognitive unconscious" produces conscious thinking without participation of consciousness. They assume that the source of categories are neural structures and bodily experience, and the terms of embodiment are used to form abstract concepts. Such "embodied abstract concepts" are the basis of thinking, which means that human thinking is also embodied. Thus the idea of embodied mind confirms the rejection of Cartesian dichotomy mind-body as anti-scientific, and any understanding of rationality must take into account corporal rationality.