Діалектична єдність позитивного та негативного зворотного зв'язку як чинник розвитку педагогічної системи

Abstract

Надано теоретичне обґрунтування важливості діалектичної єдності позитивного та негативного зворотного зв’язку в поступальному розвитку педагогічної системи. Конкретизовано визначення останньої як цілісності, позначеної закономірним функціональним зв’язком елементів, відкритої, самореферентної, здатної до відповіді на виклики зовнішнього середовища, підвищення рівня організації та змін. Розглянуто дефініції позитивного та негативного зворотного зв’язку, які з позицій системно-синергетичного підходу тотожні інтеграційним і диференційним процесам та у діалектичній єдності забезпечують здатність педагогічної системи до поступального розвитку й позитивних змін. Проаналізовані негативні наслідки домінування в педагогічній системі позитивного чи негативного зворотного зв’язку та окреслено шляхи досягнення їхнього оптимального співвідношення. Вказано на переважну корелятивність позитивного зворотного зв’язку із мотиваційною функцією, а негативного – із виховною і коригувальною. Проаналізовано значення діалектичної єдності позитивного та негативного зворотного зв’язку в досягненні комунікативного балансу та комунікативного консенсусу як передумов ефективного функціонування та розвитку педагогічної системи. Продемонстровано, що на мікрорівні педагогічного процесу необхідність поєднання позитивного та негативного зв’язку в педагогічній системі корелює із взаємодоповнюваністю схвалення та об’єктивного неупередженого контролю як методів ефективної педагогічної взаємодії. Зауважено, що негативний зворотний зв’язок «редукує» девіації в педагогічному процесі, що розбалансовують функціонування педагогічної системи, унормовує діяльність студентів щодо утверджених навчальних еталонів і нормативних вимог, а позитивний слугує налагодженню позитивно забарвленого емоційного контакту між студентами та викладачами й стимулює навчальний процес. Підкреслено, що для досягнення максимальної ефективності зворотного зв’язку в навчальному процесі важливо використовувати стратегії, що поєднують схвалення і критику у збалансованій формі. Аргументовано, що необхідними характеристиками як позитивного, так і негативного зворотного зв’язку є конструктивність, корелятивність педагогічній меті, узгодженість із поточними завданнями та педагогічними ситуаціями, методична обґрунтованість, інструментальна забезпеченість.A theoretical justification is provided for the significance of the dialectical unity of positive and negative feedback in the progressive development of the pedagogical system. The definition of the pedagogical system is further specified as an integrated entity characterized by a regular functional interconnection of its elements, which is open, self-referential, capable of responding to external challenges, enhancing its level of organization, and undergoing transformation. The concepts of positive and negative feedback are examined through the lens of a systemic-synergetic approach, equating them with integrative and differential processes. Their dialectical unity ensures the pedagogical system’s capacity for continuous development and positive transformation. The study also analyzes the detrimental consequences of the predominance of either positive or negative feedback within the pedagogical system and outlines strategies for achieving their optimal balance. A correlation is established between positive feedback and motivational functions, whereas negative feedback is associated with educational and corrective roles. The research explores the role of dialectical unity between positive and negative feedback in attaining communicative balance and consensus, which serve as prerequisites for the effective functioning and advancement of the pedagogical system. At the micro-level of the pedagogical process, the necessity of integrating both types of feedback is shown to align with the complementary nature of approval and objective, impartial control as methods of effective pedagogical interaction. It is noted that negative feedback mitigates deviations in the pedagogical process that disrupt systemic functioning, regulates student activity in accordance with established educational standards and normative requirements, whereas positive feedback fosters emotionally favorable interactions between students and educators and stimulates the learning process. The study emphasizes that to achieve maximum feedback efficiency in the educational process, strategies that integrate approval and criticism in a balanced manner should be employed. It is argued that both positive and negative feedback must exhibit characteristics such as constructiveness, alignment with pedagogical objectives, coherence with current tasks and educational contexts, methodological substantiation, and instrumental adequacy.