Кафедра "Менеджмент"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7475

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/mto

Від грудня 2021 року кафедра має назву "Менеджмент", попередня назва – "Менеджмент та оподаткування".

Кафедра "Менеджмент та оподаткування" заснована у 1991 році, добре відомим в Україні організатором науки та освіти, доктором технічних наук, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком Леонідом Миколайовичем Івіним та є першою в Україні кафедрою менеджменту.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". За понад 30-річний період кафедрою здійснено підготовку і випуск понад 2000 фахівців в області менеджменту.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора економічних наук, 23 кандидата наук: 18 –економічних, 2 – технічних, 1 – фізико-математичних, 1 – педагогічних, 1 – наук з державного управління; 2 співробітника мають звання професора, 18 – доцента. Викладачі кафедри мають практичний міжнародний досвід та володіють англійською мовою, що дає змогу проводити навчання як українською, так і англійською мовами.

Переглянути

Фільтри

2015 - 20184

Налаштування

ORCID: search.filters.orcid.https://orcid.org/0000-0001-5991-2002Ключове слово: search.filters.subject.промислові підприємства

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Оцінювання ефективності антикризового управління на підприємстві
    (ФОП Рубашкін Д. Ю., 2018) Дмитрієв, Ілля Андрійович; Горова, Ксенія Олександрівна; Мельниченко, Олександр Олексійович
    У поточних умовах господарювання, що характеризуються нестабільністю зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, погіршенням економічної та політичної ситуації в Україні та неможливість довгострокового прогнозування господарської діяльності, підприємства зіткнулися з необхідністю у впровадженні антикризового управління у свою діяльність. Визначено основні критерії оцінювання та розроблення методичного підходу до оцінювання ефективності антикризового управління на підприємстві. Використано загальнонаукові та спеціальні методи, які дали можливість системно вирішити поставлені завдання, зокрема теоретичного узагальнення і порівняння, аналізу та синтезу, конкретний і абстрактний методи. Запропоновано підхід до оцінювання ефективності антикризового управління на підприємстві. Основними критеріями оцінювання є динаміка показників оцінювання кризового стану, економічність управління, поліпшення показників діяльності підприємства за одиницю часу, досягнення балансу інтересів, забезпечення життєздатності підприємства, стратегічний характер управління. До того ж необхідно враховувати тип антикризового управління під час здійснення оцінювання його ефективності. Превентивне антикризове управління можна вважати ефективним, якщо воно дозволяє зберігати всі показники господарського стану підприємства в нормальному діапазоні. Поточне антикризове управління є ефективним, якщо воно забезпечує ліквідацію початкових кризових явищ і повернення підприємства до нормального господарського стану. Запізніле антикризове управління вважають ефективним, якщо після впровадження антикризових заходів відбувається реорганізація підприємства, перебудова його господарських зв’язків та нівелюється загроза ліквідації підприємства. Здійснення оцінювання ефективності антикризового управління за розробленим методичним підходом дозволить урахувати тип антикризового управління та основні критерії ефективності управління, їхню специфіку саме для антикризового управління та розробити заходи для його вдосконалення на підприємстві.
  • Ескіз
    Документ
    Аналіз привабливості регіону в якості виробничого аутсорсера
    (Атлант, 2016) Горова, Ксенія Олександрівна
  • Ескіз
    Документ
    Можливості України щодо виходу на глобальний ринок аутсорсингу
    (Атлант, 2015) Горова, Ксенія Олександрівна
  • Ескіз
    Публікація
    Стратегічні напрями розвитку промислових підприємств України
    (Приазовський державний технічний університет, 2017) Горовий, Дмитро Анатолійович; Горова, Ксенія Олександрівна
    З приєднанням України до Світової організації торгівлі (СОТ) та враховуючи її прагнення до інтеграції в Європейський Союз, внутрішній ринок України вже не є тією захищеною територією, на якій українські підприємства можуть отримувати прибуток за умов неможливості експорту власної продукції і загальносвітових тенденцій до занепаду промислових підприємств. Тому підприємства України потребують саме розробки стратегічних напрямків їх розвитку. Для підприємств нагальним питанням є необхідність підвищувати власну конкурентоспроможність шляхом покращення продукції, що виготовляється, зниженням її собівартості, запровадженням у виробництво новітніх розробок, популяризації товарів, що виробляються, шляхом створення програм лояльності, PR-заходів, промо-акцій, спонсорських та меценатських заходів, спрямованих на розвиток власного бренду. Стратегічний розвиток на промислових підприємствах в Україні має бути зосереджений на трьох головних компонентах: розвиток бренду підприємства, створення нових, так званих віртуальних підприємств, як унікальних суб'єктів підприємницької діяльності, що отримують головний зиск від своєї діяльності, володіючи переважно майновими правами або певним активом, пошук необхідних інвестицій в науку і нові технології. Неврахування або відсутність інвестицій в науку і нові технології найбільш гостро позначається на конкурентоспроможності продукції промислових підприємств України. Наприклад, продукція українських автовиробників характеризується майже повною відсутністю використання власних наукових розробок у масовому виробництві, торгові марки цих підприємств є відомими лише на вітчизняному ринку. Внаслідок цього українські виробники випускають морально застарілі моделі власної розробки або іноземної за ліцензією. Одним із шляхів виходу з цієї ситуації є забезпечення швидкого повернення грошових коштів для потенційних інвесторів. Такі механізми можуть бути основані на створенні проміжних віртуальних підприємств або за допомогою технологій капіталізації інвестицій в науку і нові технології.