Кафедра "Хімічна техніка та промислова екологія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7479

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/htpe

Від 1999 року кафедра має назву "Хімічна техніка та промислова екологія", попередня назва – кафедра механічного устаткування хімічних виробництв.

Кафедра механічного устаткування хімічних виробництв була організована 18 жовтня 1946 року у складі факультету технології неорганічних речовин Харківського хіміко-технологічного інституту. Становлення кафедри пов’язане з іменами доцентів Георгія Веніаміновича Петрова, М. Ковальова, Абрама Натановича Цейтліна, Анісіма Рудольфовича (Рувиновича) Ястребнецького . У 1960 році на базі кафедри створено Факультет хімічного машинобудування.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора та 14 кандидатів технічних наук, 4 доктора філософії; 3 співробітника мають звання професора, 12 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 34

Шляхи повоєнного відновлення національних парків на північному сході України
(Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, 2024) Приймачук, Л. С.; Бабенко, Володимир Миколайович
Методика оцінки впливу конструкційних та режимних параметрів на ефективність систем біологічної очистки газоподібних викидів
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Бахарєва, Ганна Юріївна; Шестопалов, Олексій Валерійович; Тамаза, Дмитро Романович
Аналіз сучасних технологій та методів очистки гальванічних стоків машинобудівних підприємств
(Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2022) Босюк, Альона Сергіївна; Шестопалов, Олексій Валерійович
Екологічна безпека – одна з головних задач сучасності, при вирішенні якої гостро стоїть питання щодо контролю над рівнем забруднення навколишнього середовища та раціонального використання водних ресурсів. На сьогодні, залишається не вирішеним питання очищення стічної води промислових підприємств, у т.ч. машинобудівних, від екологічно небезпечних домішок, які негативно впливають на природне середовище. Тому, у статті було вирішено актуальне науково-практичне завдання – підвищення екологічної безпеки машинобудівних підприємств шляхом удосконалення вже існуючих методів очистки стічної води, та зниження впливу забруднюючих речовин на довкілля. Обґрунтовано актуальність теми статті, сформульовано мету та завдання. Проведено аналіз науково-технічних джерел інформації, щодо використання сучасних технологій та методів очистки гальванічних стоків машинобудівних підприємств. Було виявлено, що стічні води від гальванічного виробництва є одним із небезпечних забруднювачів довкілля, тому у статті визначено основні чинники їх впливу на навколишнє середовище. Проведено аналіз чинників забруднення у галузі машинобудування. Проаналізовано склад та характер впливу забруднювачів гальванічних стоків на природне середовище, а також сучасні технології та методи очистки гальванічних стоків машинобудівних підприємств. Обрані критерії оцінювання дають змогу виявити наслідки прояву ризиків для виробничої діяльності. Встановлено, що небезпечні відходи мають канцерогенну, токсичну і мутагенну властивості. Була наглядно представлена принципова схема реагентної очистки стічних вод від іонів важких металів, як найпоширеніший метод. Виявлено, що універсального способу очистки стічної води не існує, тому було запропоновано використовувати комбіновані методи для більш ефективної очистки. Ключові слова: гальванічне виробництво, стічні води, машинобудування, реагентні технології, вплив на довкілля.
Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни "Моніторинг довкілля"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бабенко, Володимир Миколайович; Тихомирова, Тетяна Сергіївна; Сакун, Антоніна Олегівна
Практична робота студентів базується на принципах розвиваючого навчання та відбувається при участі викладача й під його керівництвом. У процесі практичної роботи реалізується одна з важливіших функцій навчального процесу при отриманні студентом максимального обсягу знань та їх закріплення і перетворення у стійкі практичні навички. Виконання практичного завдання студентом допомагає йому набути поглиблених знань з курсу, що вивчається, а також продемонструвати свої раніше придбані навички, вміння працювати з простими приладами, вміння оформлювати та представляти результати своєї практичної роботи в закінчену форму звіту та вміння відповідати на запитання по пройденої теми. Необхідно приділяти увагу на вміння студента працювати з різноманітними вимірювальними приладами, так як сам "Моніторинг довкілля" спирається на спостерігання та документування процесів і факторів навколишнього середовища, обробку інформації та аргументовано відповідати на питання по зібраному матеріалу. В умовах дистанційної форми навчання такий досвід можна отримати через перегляд великої кількості зображень та відео інформації, що допомагає розуміти принципи роботи приладів з публічним обговоренням результатів виконання завдання, та навіть створити презентацію по зроблений роботі й провести захист її за допомоги суспільної конференції на дистанційних платформах для навчання. У XX столітті, в науці виник термін моніторинг для визначення системи повторних цілеспрямованих спостережень за фіксованими елементами навколишнього природного середовища в просторі і часі, а "Екологічний моніторинг" з’явився як комплекс виконуваних за науково обґрунтованими програмами спостережень, оцінок, прогнозів і розроблюваних на їх основі рекомендацій та варіантів управлінських рішень, необхідних і достатніх для забезпечення управління станом навколишнього природного середовища та екологічною безпекою.
Методичні вказівки до практичних робіт та самостійної роботи з дисципліни "Оцінка впливу антропогенних факторів на сучасні екосистеми"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Самойленко, Наталія Миколаївна; Цейтлін, Мусій Абрамович; Шестопалов, Олексій Валерійович
На сьогодні в Україні однією із найбільш актуальних проблем є вплив війни на екосистеми, що потерпають від пожеж, ракетних обстрілів та замінування території. Для їх відновлення необхідно провести оцінку завданої шкоди, розробити та втілити відповідні плани щодо ліквідації негативних наслідків. Методичні вказівки включають матеріали для виконання завдань трьох практичних робіт. У них розглядаються питання порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та детально вивчаються відповідні методики розрахунку за напрямками шкоди завданої земельним ресурсам та атмосферному повітрю. Результатом виконаної практичної роботи є письмовий звіт, в якому представляється завдання з самостійної роботи.
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Загальна екологія"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бабенко, Володимир Миколайович; Тихомирова, Тетяна Сергіївна; Сакун, Антоніна Олегівна
Технології захисту навколишнього середовища це комплекс сучасних універсальних знань, які потрібно застосувати у сферах діяльності людини, що пов’язаній не тільки з екологією, а і з промисловістю, техногенною безпекою та охороною праці. Об’єктом дисципліни є технології захисту навколишнього середовища, що забезпечують природоохоронні та екологічні параметри технологічних процесів, розглядають принципи та розроблення нових технологій захисту навколишнього середовища, можливості існуючих методів та правил що засновуються на застосування чинної законодавчої та нормативної бази природокористування та екології. Хоча екологія, як наука це досить молода галузь знання, а її розвиток почався лише в другій половині двадцятого сторіччя, сам розвиток ідей занурюється в VI сторіччя до нашої ери. У XX столітті, в сучасній науці виник термін моніторинг (екологічний моніторинг) для визначення системи повторних цілеспрямованих спостережень за одним або більше елементами навколишнього природного середовища в просторі і часі. І вже після цього, з’явився напрям «Екологічний моніторинг», саме як комплекс науково обґрунтованих програмами спостережень, оцінок, прогнозів і розроблюваних на їх основі рекомендацій та варіантів управлінських рішень, необхідних і достатніх для забезпечення управління станом навколишнього природного середовища та екологічною безпекою. А створювати екологічну безпеку можна завдяки технологіям захисту навколишнього середовища.
Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни "Загальна екологія"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бабенко, Володимир Миколайович; Тихомирова, Тетяна Сергіївна; Сакун, Антоніна Олегівна
Екологія як наука це досить молода галузь знання, її фактичний розвиток почався лише в другій половині двадцятого сторіччя, хоча розвиток ідей занурюється в VI сторіччя до нашої ери. По сучасний класифікації становлення та розвиток екології має вісім етапів, де кожен з них відіграє свою роль. Перший з яких відображав примітивні знання та їх накопичення. Другий був вже в античні часи не тільки з накопиченням даних, а і з першими роботами рослин і тварин з дійсно філософським підходом, де від "колиски всіх наук" відокремлювались прикладні дисципліни. Третій етап – як продовження зборуінформації на сьогодні можна було б назвати "моніторинговим накопиченням", коли знання вже оброблялись та систематизувались і це було як раз в "епоху Відродження". Четвертий етап припадає на кінець XVIII – та початок XIX століття і базується на великих географічних та ботанічних відкриттях, коли з’явилось розуміння, що таке дія екологічних факторів у природі. П’ятий етап характеризувався у XIX столітті вивченням взаємозв’язків в природних комплексах. Шостий етап мав рамки з 1866 до 1936 року та мав напрям на вивчення природних зв’язків видів що постійно перебудовуються стосовно до зміни факторів середовища, з’являються самі терміни "екологія", "екологічна ніша", "поліморфізм" та інші, чому сприяло формування концепції біоценозів які фактично пов’язані між собою. Сьомий етап – це вже більш сучасний підхід, що відображає системний підхід до вивчення та досліджень процесів матеріально-енергетичного обміну з застосуванням математичного моделювання. І нарешті останній восьмий етап з так званою "екологізацією" екологічних наук, з розумінням формування біогеоценозів, зв’язком антропогенних факторів в природі та розвитком методів екологічного моніторингу.
Методичні вказівки до практичних занять за темою "Основні групи екотоксикантів та їх характеристика"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Шестопалов, Олексій Валерійович; Портянник, Сергій Васильович
Забруднюючі навколишнє природне середовище речовини (полютанти, ксенобіотики), що потрапляють у довкілля внаслідок природного чи антропогенного фактора володіють токсичністю і спричиняють негативний вплив на живі організми, популяції, які існують в екосистемах.
Методичні вказівки до практичних занять за темою "Біологічні способи вирішення екологічних проблем"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Портянник, Сергій Васильович; Босюк, Альона Сергіївна
Дані методичні вказівки призначені для виконання практичних робіт з дисциплін: «Біологія», «Біотехнологічний захист навколишнього середовища» для студентів зі спеціальностей 101 «Екологія», 183 «Технології захисту навколишнього середовища». Метою курсу є формування практичних навичок застосування біотехнологій для вирішення екологічних викликів та усвідомлення важливості інтеграції біологічних інновацій у різні сфери людської діяльності. У рамках практичних занять студенти мають можливість ознайомитися з передовими біологічними розробками, які спрямовані на вирішення екологічних проблем у таких галузях, як харчова промисловість, сільське господарство, енергетика тощо. Акцент зроблено на ролі біосенсорів і екобіопрепаратів, що є ключовими елементами для моніторингу стану навколишнього середовища, оцінки рівня забруднення та розробки систем захисту природи. Дані методичні вказівки допоможуть студентам: • розвинути розуміння основних принципів біотехнологічних підходів; • засвоїти методи оцінки та аналізу впливу екологічних технологій на довкілля; • навчитися застосовувати біологічні інновації для вирішення актуальних екологічних проблем. Методичні матеріали складені таким чином, щоб сприяти активному засвоєнню знань, формуванню навичок самостійної роботи та підготовці студентів до професійної діяльності у сфері захисту навколишнього середовища.
Дослідження впливу відходів сонячних фотоелектричних панелей на ґрунт
(Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, 2023) Самойленко, Наталія Миколаївна; Корогодська, Алла Миколаївна; Катенін, Вадим Дмитрович
Світова тенденція використання сонячної енергії є важливим напрямком для сталого розвитку та екологічної стабільності країни. Україна активно розвиває виробництво сонячної енергії, проте війна призвела до значних втрат у сфері сонячної енергетики. Руйнування сонячних електростанцій та приватних домогосподарств, що використовували сонячну енергію, стало причиною утворення значної кількості відходів сонячних фотоелектричних панелей. Це, в першу чергу, стосується Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей, де розташовані найбільші сонячні електростанції в країні та проводились чи проводяться активні військові дії. Серед компонентів зруйнованих сонячних панелей, однією з потенційно небезпечних складових для навколишнього середовища є електрична частина, яка містить мідь. Цей важкий метал чинить негативний вплив на довкілля, а його потрапляння в землю може негативно вплинути на якість ґрунту, водних ресурсів та на здоров′я людини. Для дослідження даного негативного чинника використовувались дернові ґрунти, що були відібрані у с. Великий Раковець, Закарпатській області, та мідні дроти, які застосовуються у конструкції електричної частини сонячної фотоелектричної панелі. Експеримент проходив у природних умовах, що характеризувались сезонною зміною. Модельний дріт мав механічні пошкодження та обпалення, які характерні для військового ураження електричних провідників. Проведений абсорбційно-спектрометричний аналіз ґрунту показав перевищення ГДК міді у порівнянні з еталонним зразком у всіх випадках: у 2,74 рази при дослідженні дроту з механічним пошкодженням та у 1,34 рази – дроту з обпаленням силіконової ізоляції. Водночас валова концентрація міді у ґрунті, що мав контакт з провідником, зростала до 40 разів. Результати дослідження можуть бути використані у системі моніторингового аналізу ґрунтів, які постраждали від бойових дій, а також ґрунтів, на яких тривалий час розміщуються відходи сонячних фотоелектричних панелей. Отримані експериментальні дані доцільно застосувати при оцінці екологічного стану ґрунтів певних районів України, що необхідно при розробці науково-обґрунтованих заходів поліпшення екологічної ситуації територій країни та зменшення екологічної небезпеки, зумовленої наслідками війни.