Кафедра "Органічний синтез та фармацевтичні технології"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7484

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/nanochem

Від січня 2022 року кафедра має назву "Органічний синтез та фармацевтичні технології", попередня назва – "Органічний синтез та нанотехнології" (НАКАЗ 31 ОД від 21.01.2022 року).

Найбільш істотну реорганізацію зазнала кафедра в 1929-1950 роках, коли відбувся поділ на ряд галузевих інститутів, і в їх числі був організований Харківський хіміко-технологічний інститут (ХХТІ). Кафедра технології органічних і фарбувальних речовин була розділена на 3 випускаючі кафедри: кафедра коксобензольного виробництва, кафедра технології органічних барвників і проміжних продуктів і кафедра технології жирів. Кафедра коксобензольного виробництва в 1933 році була перейменована в кафедру технології пірогенних процесів, в 1946 році – в кафедру хімічної технології палива, в 1959 році – в кафедру хімічної технології твердого палива. У 1975 році створено кафедру "Технологія органічних речовин" шляхом злиття кафедр хімічної технології твердого палива та технології органічних барвників і проміжних продуктів.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора наук: 1 – фармацевтичних, 1 – біологічних; 7 кандидатів наук: 3 – технічних, 3 – фармацевтичних, 1 – хімічних; 1 співробітник має звання професора, 7 – доцента 1 – старшого наукового співробітника.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Методичні вказівки до лабораторних та практичних робіт з курсу "Хімія і технологія ароматичних сполук"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Фалалєєва, Тетяна Василівна; Дістанов, Віталій Баламірович; Петров, Сергій Олександрович
Згідно Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та Переліків основних видів методичної й організаційної роботи викладачів вищих закладів освіти 1 і 2 рівнів акредитації" від 13.03.98 року № 103 лабораторне заняття проводиться зі слухачами, кількість яких не перевищує половини академічної групи. Для здійснення цього виду навчальної роботи виділяється не менше однієї академічної години на лабораторну групу. З окремих навчальних дисциплін припускається поділ половини академічної групи на підгрупи з меншою чисельністю із урахуванням особливостей вивчення цих дисциплін та техніки безпеки. Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях із використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу, а зі спецпредметів або зі спецтехніки – у відповідно обладнаних лабораторних аудиторіях. Лабораторна робота – це форма навчального заняття, при якому слухач вищого закладу освіти під керівництвом викладача особисто проводить натурні чи імітаційні експерименти або досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, відповідною апаратурою, оволодіває методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі [1 ]. Основними завданнями лабораторних робіт як форм навчальної роботи у вищих закладах освіти є такі: - поєднати в єдине ціле лекційну форму занять із систематичною самостійною роботою слухачів із підручниками, навчальними посібниками та іншими джерелами; - для того, щоб провести на належному науковому і методичному рівні лабораторну роботу, студентам недостатньо прослухати на цю тему лекцію. Йому слід прочитати і вивчити рекомендовану літературу, підготувати себе до роботи з приладами і установками, вивчити їхню будову, принцип дії, усвідомити мету роботи [2]. Як відомо, всі складні речовини поділяють на неорганічні та органічні. До органічних речовин відносять вуглеводні та їх похідні. В свою чергу органічні речовини поділяють на циклічні, що мають замкнутий вуглеводневий ланцюг та ациклічні які мають не замкнутий ланцюг. Сполуками з сполученими зв'язками називаються такі сполуки, які мають у складі своїх молекул ланцюжок кратних і ординарних зв'язків, що чергуються. До них відносяться: - аліфатичні, що містять подвійні або потрійні зв'язки; - циклічні ароматичні; - циклічні неароматичні і антіароматичні. Ароматичні сполуки характеризуються наявністю ароматичної системи. Часто до ароматичних сполук відносять тільки ті, що мають бензоідну систему зв'язків, тобто арени (бензол і поліциклічні сполуки, побудовані з конденсованих бензольних кілець) і їх заміщені. Один з типів ароматичних сполук – жирноароматичні з'єднання, тобто ароматичні сполуки, що мають аліфатичні ("жирні") заступники. Навчальне видання: методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія ароматичних сполук" для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" сприятиме засвоєнню знань, що до хімії і технології ароматичних сполук, надбанням навиків синтезу ароматичних сполук, роботі в лабораторії з агресивними речовинами, розрахунку необхідної кількості і концентрації агентів, та виходу продукту реакції, містить рекомендації, щодо роботи над індивідуальним розрахунковим завданням.
Методичні вказівки до практичних робіт з курсу "Зелена хімія"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Петров, Сергій Олександрович; Фалалєєва, Тетяна Василівна
В умовах лінійної економіки з однооборотним використанням продукції, продукти вживаються, а потім утилізуються — такий підхід позбавляє нас доступу до все ще цінних природних ресурсів, що часто виснажуються, призводячи до ще більшого забруднення навколишнього середовища. Сучасним пріоритетом є технології замкнутого циклу, коли весь життєвий цикл продукту спроектований таким чином, щоб зменшити кількість відходів та рівень забруднення навколишнього середовища. При цьому компоненти процесу, відходи та залишки повинні максимально використовуються повторно, або уловлюватися та перероблятися різними способами. Все йде на переробку, що призводить до регенерації, яка спостерігається в природних екосистемах. Відходи виробництва - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, хімічних сполук, що утворилися під час виробництва продукції або виконання робіт і втратили повністю або частково вихідні споживчі властивості. Відходи споживання - вироби та матеріали, що втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного чи морального зносу. Відходи виробництва та споживання є вторинними матеріальними ресурсами, які можуть повторно використовувати у народному господарстві [1]. Спеціаліст в галузі хімічних технологій та інженерії повинен мати навички розробляти і реалізовувати проекти, що стосуються технологій та обладнання хімічних виробництв, беручі до уваги цілі, ресурси, наявні обмеження, соціальні та економічні аспекти та ризики з метою забезпечення безпеки персоналу та навколишнього середовища під час професійної діяльності у сфері хімічної інженерії. Навчальне видання: методичні вказівки до практичних робіт з курсу "Принципи зеленої хімії", "Принципи "Зеленої" хімії та технологій", а також "Зелена хімія" для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" сприятиме засвоєнню знань, що до здатності проектувати хімічні процеси з урахуванням технічних, законодавчих та екологічних обмежень, використовувати знання з теоретичних основ хімії, технології органічних сполук, харчових добавок та косметичних засобів для вирішення професійних проблем та принципів зеленої хімії.
Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія синтетичних лікарських сполук"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Фалалєєва, Тетяна Василівна; Жирнова, Світлана Вікторівна; Петров, Сергій Олександрович; Тімофєєв, С. В.
Лікарські синтетичні речовини – одержані синтезом хімічні сполуки, що мають лікувальні властивості. Сучасна медицина широко використовує біологічно активні, переважно органічні лікарські синтетичні речовини у вигляді хіміко-фармацевтичних препаратів. Завдяки розвитку хімії і біології, починаючи з другої половини XIX століття, були створені умови для одержання екстрактів лікувальних препаратів, активніших за лікарську сировину (рослинного або мінерального походження), з якої їх виробляють. Лікарські активні сполуки, що виділяються з рослинної сировини та очищені відповідним чином від баластних речовин, розподіляють на дві групи: новогаленові (наприклад, препарат конвалії – конвазид, горицвіту – адонізид) алкалоїди (морфін, кофеїн, кокаїн, ефедрин, хінін, атропін тощо). Встановлення хімічної будови цих речовин зробило можливим використовувати їх як вихідні сполуки для синтезу нових лікарських синтетичних речовин, що мають цінні лікувальні властивості. Наприклад, з морфіну було одержано діонін і кодеїн, а з останнього – гідрокодон, з теоброміну – діуретин, з ерготоксину й ерготаміну – їх дигідропохідні тощо. Тепер для більшості алкалоїдів, уживаних у медицині, винайдено синтетичні замінники, що часто мають більш ефективні терапевтичні властивості. Наприклад, промедол та ізопромедол замінюють морфін, бігумаль та акрихін – хінін, новокаїн і совкаїн – кокаїн, метилкофеїн – кофеїн, дитилін – курарин, фосфакол – пілокарпін, прозерин – езерин тощо. У зв’язку з швидким зростанням хімічної промисловості в медицину почали широко впроваджуватися лікарські синтетичні речовини, незабаром виробництво їх перетворилось в окрему галузь промисловості синтетичних хіміко-фармацевтичних препаратів. Цьому сприяли досягнення хімії, фармацевтичної хімії, фармакології і терапії, зокрема експериментальної. Вивчення дії лікарських синтетичних речовин на організм дало можливість встановити ряд закономірностей зв’язку між хімічною будовою й фармакологічним впливом різних груп лікарських синтетичних речовин, синтезувати речовини з певним фармакологічним ефектом. З багатьох варіантів синтезованих речовин відбирали найцінніші і найефективніші препарати. Так, наприклад, з 500 синтезованих похідних барбітурової кислоти відібрано 15-18 речовин, з 6000 сульфамідів – близько 20 [1 ]. Лікарські синтетичні речовини стали найчисленнішою групою лікарських речовин, уживаних у сучасній медицині. Існує кілька різних класифікацій лікарських синтетичних речовин. У деяких випадках застосовують хімічну класифікацію на неорганічні сполуки (за групами періодичної системи елементів) і органічні сполуки – вуглеводні, спирти та ефіри, феноли, альдегіди й кетони, карбонові кислоти та їх ефіри, елементоорганічні сполуки (сірки, фосфору, арсену, стибію, ртуті), аміносполуки й аміди, барвники, гетероциклічні сполуки, алкалоїди, вуглеводи і глікозиди, гормони, вітаміни, антибіотики. Недоліком такої класифікації є необхідність розглядати в одній і тій самій групі сполуки з різним фармакологічним ефектом. Більш поширені змішані класифікації, в основу яких покладено подібність фармакологічного ефекту, але деякі речовини доводиться виділяти в окремі групи за хімічною ознакою (наприклад, сульфаміди, ртутні сечогінні, барвники). За цією класифікацією в одну й ту саму групу входять речовини, що мають різну хімічну будову.
Методичні вказівки для виконання практичних робіт з курсу "Загальна технологія фармацевтичних виробництв"
(2023) Анан'єва, Валерія Вікторівна; Фалалєєва, Тетяна Василівна
В основі промислового виробництва лікарських засобів лежить широке використання машин, апаратів, потокових механізованих та автоматизованих ліній, сувора регламентація технологічних процесів. Курс "Загальна технологія фармацевтичних виробництв" передбачає вивчення студентами сучасних проблем та способів одержання готових лікарських засобів, технічної оснащеності фармацевтичних підприємств та перспектив розвитку хіміко-фармацевтичної індустрії. Методичні вказівки для виконання практичних робіт з курсу "Загальна технлоогія фармацевтичних виробництв" мають за мету закріпити та поглибити теоретичні знання, отриманні на лекційних заняттях, шляхом вирішення практичних та ситуаційних завдань. Зокрема, обгрунтування стадій технологічних процесів виробництва лікарських препаратів , здійснення постадійного контролю, виконання необхідних розрахунків матеріального балансу виробництва за для грамотного налагодження технологічного процесу та підбору обладнання тощо. Також не менш важливим є ознайомлення з нормативною документацією у сфері фармацевтичного виробництва та методами стандартизації готової продукції. Дані методичні розробки призначені для студентів для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" освітньої програми "Технології органічних речовин, харчових добавок і косметичних засобів" тобто фахівців-технологів у сфері хімічних технологій, зокрема у хіміко-фармацевтичній галузі.
Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт з курсу "Загальна технологія фармацевтичних виробництв"
(2023) Анан'єва, Валерія Вікторівна; Фалалєєва, Тетяна Василівна
В основі промислового виробництва лікарських засобів лежить широке використання машин, апаратів, потокових механізованих та автоматизованих ліній, сувора регламентація технологічних процесів. Курс "Загальна технологія фармацевтичних виробництв" передбачає вивчення студентами сучасних проблем та способів одержання готових лікарських засобів, технічної оснащеності фармацевтичних підприємств та перспектив розвитку хіміко-фармацевтичної індустрії. Методичні вказівки для виконання лабораторних робіт з курсу "Загальна технологія фармацевтичних виробництв" мають за мету закріпити та поглибити теоретичні знання, отриманні на лекційних заняттях, шляхом опанування практичних навичок у лабораторному залі. Зокрема, сборка лабораторних установок для отримання екстрактів, настоянок та ефірних олій з підбіром необхідних технологічних параметрів процесів, приготування фармацевтичних розчинів тощо. Також не менш важливим є ознайомлення з нормативною документацією у сфері фармацевтичного виробництва та методами стандартизації готової продукції. Дані методичні розробки призначені для студентів для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" освітньої програми "Технології органічних речовин, харчових добавок і косметичних засобів" тобто фахівців-технологів у сфері хімічних технологій, зокрема у хіміко-фармацевтичній галузі.
Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія органічних барвників і люмінофорів"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Фалалєєва, Тетяна Василівна; Дістанов, Віталій Баламірович; Петров, Сергій Олександрович; Мироненко, Лілія Сергіївна; Школьнікова, Тетяна Василівна
Навчальне видання: методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу "Хімія і технологія органічних барвників і люмінофорів" для студентів спеціальності 161 "Хімічні технології та інженерія" сприятиме надбанням навиків синтезу органічних барвників і люмінофорів, роботі в лабораторії з агресивними речовинами, розрахунку необхідної кількості сировини та оцінки виходу продуктів реакції.
Програма, методичні вказівки, контрольні завдання з курсу "Теплові електричні станції"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Тютюник, Лариса Іванівна; Іванова, Лідія Анатоліївна; Фалалєєва, Тетяна Василівна; Тарасенко, Олександр Миколайович
В методичних вказівках наведено матеріал, необхідний студентам технічних спеціальностей при вивченні курсів теплотехніки, енергопостачання, підготовці індивідуальних завдань, проходженні технологічної та переддипломної практики, виконанні курсового та дипломного проектування. На прикладі Харківської ТЕЦ-5 висвітлюються теоретичні й практичні питання виробництва теплової та електричної енергії.