Кафедра "Філософія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3016
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/philosophy
Сучасна назва – кафедра "Філософія", первісна – кафедра діалектичного та історичного матеріалізму.
Кафедра створена 20 квітня 1957 року з ініціативи Івана Івановича Чорного, який і став її першим завідувачем.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 4 доктора і 4 кандидата філософських наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.
Переглянути
20 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Про інтелектуальні зрушення в історії людства (мислення для інформаційного простору)(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Сунь, Вей; Дольська, Ольга ОлексіївнаСтаття присвячена одному з найактуальніших питань сучасної філософії, а саме ‒ проблемі формуванні інтелектуального багажу людства. Мова йде про інтелектуальні революції, про їхній характер і періоди становлення. Автори використовують метод філософської рефлексії, спираючись на першоджерела попередніх дослідників цього процесу, починаючи з їхнього концептуального аналізу з метою відстежити періоди і характерні ознаки розвитку цих складних процесів еволюції людини і її інтелектуального підґрунтя. Автори висувають тезу, що сьогодні людство знаходиться на порозі третьої інтелектуальної революції. Підтвердженням цього є активне використання нового термінологічного словника, який вже став "повсякденням" нашого життя, не зважаючи на те, що він є результатом розвитку високих технологій інформаційного характеру. Підкреслюється також ідея того, що трансформація мислення окремих людей, які працюють і думають за нових умов, викликана наукою та високими технологіями. Цей фактичний матеріал прямо і побічно "впливає" на зміни у характері мислення широких верств суспільства, і, як слідство, адаптування до трансформацій у евристичній сфері охоплює величезні за масштабом маси людей.Документ Трансгуманізм як технологія до безсмертя: історико-філософські розвилки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Косс, Андрій МиколайовичУ статті використовується аналітико-системний, антропологічний, концептуальний, порівняльно-емпатичний, історико-хронологічний, історико-компаративістський та інші підходи, які дають можливість спиратися на терміни: теогуманізм, класичний гуманізм, механістично-функціональний гуманізм, постгуманізм, неогуманізм. В античний період починають з’являтися різні джерела та підходи щодо розуміння людини як природної істоти. Виникають різноманіття джерел та течій розуміння гуманізму. У той час існував рабовласницький лад, в якому розглядали рабів як знаряддя праці, які мають здатність розмовляти, на відмінну від биків, візків, лопат та плугів. Такі стосунки не можна назвати емпатичними взаємовідносинами, в той самий час рабовласники проявляли емпатію до рівних своєму соціальному класу. В епоху Середньовіччя виникає гуманізм, який базується на сутності обожнювання людини, її взаємозв'язків із себе подібними та світом через призму теоцентризму. Цей підхід сформував теорію теогуманізму, на базі якого сформувався теотрансгуманізм, який застосовував релігійно-духовні технології для вдосконалення душі. На цьому еволюційному етапі гуманізму тіло розглядається як джерело низинних егоїстичних бажань та гріхів. Теотрансгуманізм відкриває шлях до безсмертя через порятунок від гріховних думок та вчинків, а взаємини між людьми базуються на любові через божественну іскру в кожному індивіді. В епоху Відродження відбувається повернення до природності людини, але вже на біологічній основі. Цей гуманізм базується на антропоемпатії та застосовує тілесно спрямовані технології для вдосконалення індивіда. Антропогуманізм, на відмінну від теогуманізму, розглядає тілесні потреби людини не як гріховну природу, а джерело, яке дозволило підкорити тварин та природу своїй волі. Цей еволюційний етап гуманізму базується на антропоцентризмі та антропоемпатії та вбачає вдосконалення людини через тілесно спрямовані технології. Завдяки активному розвитку різноманіття технологій з'являються заводи та фабрики, робиться акцент на необхідності задоволення постійно зростаючих потреб суспільства, а людина починає розглядатися як природно-функціонуюче явище. Виникає механістичний гуманізм, у рамках якого індивід ототожнюється з механізмом, годинником та вічним двигуном, та використовує для вдосконалення своєї тілесності особливості роботи верстатів, машин та інших механізмів. Застосування механістичних технологій дозволяє підвищити функціональні можливості людини, а тілесність виступає її просторово-часовим обмеженням. На цьому етапі починають виникати постгуманістичні тенденції. Якщо механістичний гуманізм розглядає технології для поліпшення процесів функціонування, то постгуманізм їх застосовує в аспекті вдосконалення якості тілесного вмістилища, яке є межею буття людини. З’являється більш глибинне розуміння можливостей людського функціонування та перспектива реалізації давньої мрії людства набуття безсмертя. У рамках постгуманізму постає проблема установлення меж буття людини. Адже їх технотрансгуманістичне порушення веде до деформування антропоцентризму та ставить до провідних позицій технології та егоїзму. У рамках постгуманізму формується нове ставлення до розуміння людини як біологічно-штучного явища. При використанні біоетики межа розуміння людини постійно змінюється та залежить від прогресу науки та технологій. Все це призводить до формування нового еволюційного етапу гуманізму – неогумагнізму, який базується на антропобіоцентризмі та біоантропоемпатії, та має вплив на формування сучасного планетарного світогляду.Документ Трансформації гуманізму: між наукою і філософією(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Косс, Андрій МиколайовичВ результаті використання аналітико-системного підходу з урахуванням емпатії вдалось розкрити вектор розвитку гуманізму та виділити його структурні етапи: гуманістичного, постгуманістичного та неогуманістичного. При їх розкритті використані філософські та наукові розробки. Проведений аналіз не заперечує досягненням сучасних наукових досліджень і дає можливість розглянути еволюційні стадії гуманізму. Першим етапом його розвитку є природна людина та він базується на «антропоцентризмі». Другий еволюційний етап є постгуманізм, що має різноманіття напрямків, які в теперішній час вивчаються дослідниками гуманітарних та спеціальних наук. Особливої уваги у роботі приділено розкриттю загальних рис формуванню «сучасного техногенного гуманізму», продуктом якого є трансгуманізм як один з основних його напрямків. Завдяки активному розвитку та впровадженню технологій в суспільстві провідну роль почала займати техносфера. Варто відзначити, що цей етап ряд дослідників називали як постгуманізмом так і трансгуманізмом, але вони не виділяли зв'язків, що визначені в цій роботі. Дослідники, розкриваючи зв'язки між трансгуманізмом і постгуманізмом, або ототожнюють ці феномени, або представляють їх як різні етапи в історичній еволюції гуманізму. У роботі обґрунтовується, що трансгуманізм є складовою постгуманізму і трансформується у його межах, та є перехідним періодом в розвитку емпатичних відносин і передує майбутньому становленню неогуманізму. А постгуманізм як історична ланка гуманізму передує новому гуманістичному етапові, який формується на основі «біоантропогуманізму» як «неогуманізм». В статті також були визначені якісні характеристики емпатії на кожній історичній стадії розвитку гуманізму. При розкритті специфіки гуманізму, постгуманізму та неогуманізму були визначені основні складові гуманістичного, постгуманістичного і планетарного світоглядів. Отримані результати добре узгоджуються з сучасними науковими дослідженнями, але мають більш загальний характер, а методика їх отримання може бути використана для подальших наукових розробок.Документ Філософський аналіз військово‐технічної революції ХХІ століття(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2021) Коростильов, Геннадій ЛеонідовичНа початку XXI ст. все частіше став використовуватися термін військово‐технічна революція (ВТР). У статті проводиться його філософський аналіз та історія появи, даються головні ознаки самих революцій, обґрунтовується їхня кількість, спираючись на аналітичні розвідки дослідників розвитку суспільства і сучасних аналітиків у галузі філософії війни, як вітчизняних, так і закордонних. Показується зв'язок між революцією і техніко‐технологічним укладом суспільства, з одного боку, і змінами в характері ведення сучасної війни, термінами і масштабами розвитку бойових дій, з іншого. Відштовхуючись від традиції філософських роздумів про філософію техніки, автор зосередився на трансформаціях, характерних для сучасної війни, важливості онтологічного і антропологічного чинників в сучасній військовій справі. Автор спирається на широкий ілюстративний матеріал, який дав можливість показати зміни в шостій військово‐технічній революції. В якості прикладу (свого роду метод Сase study) розглядається характер використання в сучасній війні безпілотних літальних апаратів і роботизованих військових систем. Спираючись на конкретний матеріал, автор доводить, що характер сучасної війни має гібридний характер, але і сама гібридність неоднорідна за своїм характером. Останнє дозволило стверджувати наявність перехідного періоду між шостою та сьомою військово‐технічними революціями.Документ Роль і місце теорії суперструн у соціальному просторі(Право, 2009) Владленова, Іліана ВікторівнаУ статті аналізується роль та місце теорії суперструн у соціальному просторі. Показано, що не зважаючи на те, що теорія суперструн не дає жодних істотних результатів для фізики, вона торкається важливих онтологічних проблем. Статус теорії суперструн у соціальному просторі неоднозначний, основні ідеї і методи теорії суперструн поділяє не все фізичне співтовариство, але не дивлячись на критику, вона успішно функціонує в сучасному суспільстві, розвивається і є новим науковим напрямом, який розробляється сучасними фізиками.Документ Кризис в физике: конец науки или становление новой научной парадигмы?(Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут", 2009) Владленова, Илиана ВикторовнаДокумент Розгляд наукових та екологічних досліджень в умовах еволюції інформаційного суспільства(Мадрид, 2021) Годзь, Наталія Борисівна; Хунвей, ЧжанДокумент О душе, приятном и неприятном, а также о важности философии для науки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Фидровская, Мария ГеоргиевнаВ данной статье говориться о важности философии для современной науки, акцентируются проблемы, связанные с отхождением современной науки от философии. Также анализируется важность эмоциональных проявлений человека и предлагается новая концепция и парадигма человека для последующего использования в науке, в том числе естественной через гносеологические аспекты теории. Мы говорим о том, что современную науку, в частности парадигму человека на сегодняшний день необходимо пересмотреть, сделать это необходимо прежде всего в философии, а затем и в науке. Дело в том, что почему-то в науке осталась устаревшая парадигма человека, кроме того и в самой философии необходимо сделать существенное дополнение по этому поводу. В этой статье также есть и критика некоторых более-менее современных подходов, тем не менее, основной темой этой статьи являются авторские разработки на тему парадигмы человека в философии, их изложение и обоснование. Это значит, что мы предлагаем новую концепцию, над которой работаем в настоящий момент, и хотим представить ее с точки зрения современной науки, и, кроме того, как уже было сказано, посмотреть на ту ситуацию, которая сегодня в науке сложилась. Мы обратимся к работе Дельгадо «Мозг и сознание», которая как раз является научным трудом на стыке наук и посмотрим, как же обстоит дело в современных наукаx о человеке. Вопрос о человеке, как говорят многие антропологи – это один из важнейших вопросов для самого человека, а здесь мы рассматриваем не только, конкретно человека, но и живую душу вообще, вместе с ним. Безусловно, проведется анализ существующей парадигмы науки, будут кратко показаны ее недостатки. И кроме того, в данной работе будет вновь изложен фундаментальный взгляд Немецкой Классической философии о необходимости возвращения философии в лоно современной науки.Документ Трансформація природи людини: виклик сучасних технологій (за Ю. Габермасом)(Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, 2014) Владленова, Іліана ВікторівнаУ статті проаналізовано проблеми трансформації природи людини у зв'язку з розвитком науки і техніки. Висвітлено проблеми людської особистості в умовах зростаючих процесів відчуження, які ведуть до антропологічної кризи. Небезпека втрати ідентичності – це одна з інших проблем, яка гостро стоятиме перед людиною майбутнього. Із впровадженням високих технологій актуалізується проблема тілесності, гостро постає питання про співвідношення біологічного, соціального та іншого (технічного, штучного).Документ Динаміка розвитку науки в нелінійних моделях: нові пошуки духовності технотронне суспільство(Гілея, 2020) Владленова, Іліана ВікторівнаВ рамках нелінійної моделі розвивається концепція "теорія мережевого актора", яка використовує трансдисциплінарний підхід, який дозволяє багатоаспектно проаналізувати процеси, що протікають в сучасній науці, виявити великі масштаби технологічних розробок в контексті політичних, організаційних, правових, технічних, світоглядних, внутрішніх наукових і т. ін. чинників. Мережі служать своєрідними зв’язками між різними науковими і соціальними компонентами, які просувають наукові факти.