Кафедра "Філософія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3016
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/philosophy
Сучасна назва – кафедра "Філософія", первісна – кафедра діалектичного та історичного матеріалізму.
Кафедра створена 20 квітня 1957 року з ініціативи Івана Івановича Чорного, який і став її першим завідувачем.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 4 доктора і 4 кандидата філософських наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.
Переглянути
19 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Про інтелектуальні зрушення в історії людства (мислення для інформаційного простору)(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Сунь, Вей; Дольська, Ольга ОлексіївнаСтаття присвячена одному з найактуальніших питань сучасної філософії, а саме ‒ проблемі формуванні інтелектуального багажу людства. Мова йде про інтелектуальні революції, про їхній характер і періоди становлення. Автори використовують метод філософської рефлексії, спираючись на першоджерела попередніх дослідників цього процесу, починаючи з їхнього концептуального аналізу з метою відстежити періоди і характерні ознаки розвитку цих складних процесів еволюції людини і її інтелектуального підґрунтя. Автори висувають тезу, що сьогодні людство знаходиться на порозі третьої інтелектуальної революції. Підтвердженням цього є активне використання нового термінологічного словника, який вже став "повсякденням" нашого життя, не зважаючи на те, що він є результатом розвитку високих технологій інформаційного характеру. Підкреслюється також ідея того, що трансформація мислення окремих людей, які працюють і думають за нових умов, викликана наукою та високими технологіями. Цей фактичний матеріал прямо і побічно "впливає" на зміни у характері мислення широких верств суспільства, і, як слідство, адаптування до трансформацій у евристичній сфері охоплює величезні за масштабом маси людей.Документ Трансгуманізм як технологія до безсмертя: історико-філософські розвилки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Косс, Андрій МиколайовичУ статті використовується аналітико-системний, антропологічний, концептуальний, порівняльно-емпатичний, історико-хронологічний, історико-компаративістський та інші підходи, які дають можливість спиратися на терміни: теогуманізм, класичний гуманізм, механістично-функціональний гуманізм, постгуманізм, неогуманізм. В античний період починають з’являтися різні джерела та підходи щодо розуміння людини як природної істоти. Виникають різноманіття джерел та течій розуміння гуманізму. У той час існував рабовласницький лад, в якому розглядали рабів як знаряддя праці, які мають здатність розмовляти, на відмінну від биків, візків, лопат та плугів. Такі стосунки не можна назвати емпатичними взаємовідносинами, в той самий час рабовласники проявляли емпатію до рівних своєму соціальному класу. В епоху Середньовіччя виникає гуманізм, який базується на сутності обожнювання людини, її взаємозв'язків із себе подібними та світом через призму теоцентризму. Цей підхід сформував теорію теогуманізму, на базі якого сформувався теотрансгуманізм, який застосовував релігійно-духовні технології для вдосконалення душі. На цьому еволюційному етапі гуманізму тіло розглядається як джерело низинних егоїстичних бажань та гріхів. Теотрансгуманізм відкриває шлях до безсмертя через порятунок від гріховних думок та вчинків, а взаємини між людьми базуються на любові через божественну іскру в кожному індивіді. В епоху Відродження відбувається повернення до природності людини, але вже на біологічній основі. Цей гуманізм базується на антропоемпатії та застосовує тілесно спрямовані технології для вдосконалення індивіда. Антропогуманізм, на відмінну від теогуманізму, розглядає тілесні потреби людини не як гріховну природу, а джерело, яке дозволило підкорити тварин та природу своїй волі. Цей еволюційний етап гуманізму базується на антропоцентризмі та антропоемпатії та вбачає вдосконалення людини через тілесно спрямовані технології. Завдяки активному розвитку різноманіття технологій з'являються заводи та фабрики, робиться акцент на необхідності задоволення постійно зростаючих потреб суспільства, а людина починає розглядатися як природно-функціонуюче явище. Виникає механістичний гуманізм, у рамках якого індивід ототожнюється з механізмом, годинником та вічним двигуном, та використовує для вдосконалення своєї тілесності особливості роботи верстатів, машин та інших механізмів. Застосування механістичних технологій дозволяє підвищити функціональні можливості людини, а тілесність виступає її просторово-часовим обмеженням. На цьому етапі починають виникати постгуманістичні тенденції. Якщо механістичний гуманізм розглядає технології для поліпшення процесів функціонування, то постгуманізм їх застосовує в аспекті вдосконалення якості тілесного вмістилища, яке є межею буття людини. З’являється більш глибинне розуміння можливостей людського функціонування та перспектива реалізації давньої мрії людства набуття безсмертя. У рамках постгуманізму постає проблема установлення меж буття людини. Адже їх технотрансгуманістичне порушення веде до деформування антропоцентризму та ставить до провідних позицій технології та егоїзму. У рамках постгуманізму формується нове ставлення до розуміння людини як біологічно-штучного явища. При використанні біоетики межа розуміння людини постійно змінюється та залежить від прогресу науки та технологій. Все це призводить до формування нового еволюційного етапу гуманізму – неогумагнізму, який базується на антропобіоцентризмі та біоантропоемпатії, та має вплив на формування сучасного планетарного світогляду.Документ Трансформації гуманізму: між наукою і філософією(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Косс, Андрій МиколайовичВ результаті використання аналітико-системного підходу з урахуванням емпатії вдалось розкрити вектор розвитку гуманізму та виділити його структурні етапи: гуманістичного, постгуманістичного та неогуманістичного. При їх розкритті використані філософські та наукові розробки. Проведений аналіз не заперечує досягненням сучасних наукових досліджень і дає можливість розглянути еволюційні стадії гуманізму. Першим етапом його розвитку є природна людина та він базується на «антропоцентризмі». Другий еволюційний етап є постгуманізм, що має різноманіття напрямків, які в теперішній час вивчаються дослідниками гуманітарних та спеціальних наук. Особливої уваги у роботі приділено розкриттю загальних рис формуванню «сучасного техногенного гуманізму», продуктом якого є трансгуманізм як один з основних його напрямків. Завдяки активному розвитку та впровадженню технологій в суспільстві провідну роль почала займати техносфера. Варто відзначити, що цей етап ряд дослідників називали як постгуманізмом так і трансгуманізмом, але вони не виділяли зв'язків, що визначені в цій роботі. Дослідники, розкриваючи зв'язки між трансгуманізмом і постгуманізмом, або ототожнюють ці феномени, або представляють їх як різні етапи в історичній еволюції гуманізму. У роботі обґрунтовується, що трансгуманізм є складовою постгуманізму і трансформується у його межах, та є перехідним періодом в розвитку емпатичних відносин і передує майбутньому становленню неогуманізму. А постгуманізм як історична ланка гуманізму передує новому гуманістичному етапові, який формується на основі «біоантропогуманізму» як «неогуманізм». В статті також були визначені якісні характеристики емпатії на кожній історичній стадії розвитку гуманізму. При розкритті специфіки гуманізму, постгуманізму та неогуманізму були визначені основні складові гуманістичного, постгуманістичного і планетарного світоглядів. Отримані результати добре узгоджуються з сучасними науковими дослідженнями, але мають більш загальний характер, а методика їх отримання може бути використана для подальших наукових розробок.Документ "Cogito ergo sum et sentio ergo sum": Philosophical Reflections on Contemporary Education(Uniwersytetu Warmińsko-Mazurskiego, 2021) Dolska, Olga; Godz, NataliіaThe focus of today’s discussion is on education and the application of online learning. The ideology of the Enlightenment emphasized the mind and required the development of self-knowledge and self-awareness of the individual, starting from Cogito as a central position in educational practice. Online education has provided an opportunity to look at the transformations in it from broader perspectives and to speak about the urgent necessity of the adjustment of the classical theory of education or even significant changes in it. A new paradigm of education (paradigm of understanding) is impossible without taking into account the heuristics of the corporeal and the harmonious combination of philosophical positions – Cogito ergo sum and Scentio ergo sum. This is a fundamental position for understanding the rationality of the Post-Enlightenment. The new pedagogical theories are based on a foundation that takes into account not only the traditional Cogito (I think), but also the conceptual and philosophical foundations of the theory of bodily cognition. Contexts of modern scientific research on human evolution allow us to put forward the thesis of the urgency of forming a very complex methodology, which should be based on knowledge of human morphology and take into account the constant process of coevolution of body, environment and mind (consciousness), because human perceptions and actions are improved due to their harmonious interaction. This thesis is reinforced by the development of HCI (Human-Computer Interaction Programs), because they focus on the introduction of those sensations into cyberspace, which can only be bodily heuristics, that can improve and make educational practices more successful and methodologically diverse.Документ The military-technical revolution of the ХХI st century (Philosophical and analytical review)(University of Zulia, 2021) Korostylov, Henadii L.; Dolska, Olga; Dezhong, Wang; Protsenko, Andrii; Makieshyna, YuliiaThe article discusses the history of the military-technical revolution, revealing its main characteristics. It was interesting to explain to others theconnection between the revolution and the technical and technological structure ofsociety, on the one hand, and the changes in modern warfare, its timing, the scale of the deployment of hostilities, on the other hand. The study is based on the methodology of systems analysis, as well as the use of logical generalization, synthesis, and abstraction. The authors rely on a wide range of illustrative material, which allowed to show the changes of the sixth military-technological revolution. The nature of the use of unmanned aerial vehicles in modern warfare is considered factual material. Based on specifi material, it is argued that the nature of modern warfare is hybrid in nature, but this hybridization itself is heterogeneous. Possible options for waging war and using certain equipment are shown. Based on analytical research, the authors focused on the transformation’s characteristic of modern wars. It is concluded that there is a transition period between the sixth and seventh technical-military revolutions that demand future interdisciplinary research.Документ Філософський аналіз військово‐технічної революції ХХІ століття(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2021) Коростильов, Геннадій ЛеонідовичНа початку XXI ст. все частіше став використовуватися термін військово‐технічна революція (ВТР). У статті проводиться його філософський аналіз та історія появи, даються головні ознаки самих революцій, обґрунтовується їхня кількість, спираючись на аналітичні розвідки дослідників розвитку суспільства і сучасних аналітиків у галузі філософії війни, як вітчизняних, так і закордонних. Показується зв'язок між революцією і техніко‐технологічним укладом суспільства, з одного боку, і змінами в характері ведення сучасної війни, термінами і масштабами розвитку бойових дій, з іншого. Відштовхуючись від традиції філософських роздумів про філософію техніки, автор зосередився на трансформаціях, характерних для сучасної війни, важливості онтологічного і антропологічного чинників в сучасній військовій справі. Автор спирається на широкий ілюстративний матеріал, який дав можливість показати зміни в шостій військово‐технічній революції. В якості прикладу (свого роду метод Сase study) розглядається характер використання в сучасній війні безпілотних літальних апаратів і роботизованих військових систем. Спираючись на конкретний матеріал, автор доводить, що характер сучасної війни має гібридний характер, але і сама гібридність неоднорідна за своїм характером. Останнє дозволило стверджувати наявність перехідного періоду між шостою та сьомою військово‐технічними революціями.Документ Роль і місце теорії суперструн у соціальному просторі(Право, 2009) Владленова, Іліана ВікторівнаУ статті аналізується роль та місце теорії суперструн у соціальному просторі. Показано, що не зважаючи на те, що теорія суперструн не дає жодних істотних результатів для фізики, вона торкається важливих онтологічних проблем. Статус теорії суперструн у соціальному просторі неоднозначний, основні ідеї і методи теорії суперструн поділяє не все фізичне співтовариство, але не дивлячись на критику, вона успішно функціонує в сучасному суспільстві, розвивається і є новим науковим напрямом, який розробляється сучасними фізиками.Документ О душе, приятном и неприятном, а также о важности философии для науки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Фидровская, Мария ГеоргиевнаВ данной статье говориться о важности философии для современной науки, акцентируются проблемы, связанные с отхождением современной науки от философии. Также анализируется важность эмоциональных проявлений человека и предлагается новая концепция и парадигма человека для последующего использования в науке, в том числе естественной через гносеологические аспекты теории. Мы говорим о том, что современную науку, в частности парадигму человека на сегодняшний день необходимо пересмотреть, сделать это необходимо прежде всего в философии, а затем и в науке. Дело в том, что почему-то в науке осталась устаревшая парадигма человека, кроме того и в самой философии необходимо сделать существенное дополнение по этому поводу. В этой статье также есть и критика некоторых более-менее современных подходов, тем не менее, основной темой этой статьи являются авторские разработки на тему парадигмы человека в философии, их изложение и обоснование. Это значит, что мы предлагаем новую концепцию, над которой работаем в настоящий момент, и хотим представить ее с точки зрения современной науки, и, кроме того, как уже было сказано, посмотреть на ту ситуацию, которая сегодня в науке сложилась. Мы обратимся к работе Дельгадо «Мозг и сознание», которая как раз является научным трудом на стыке наук и посмотрим, как же обстоит дело в современных наукаx о человеке. Вопрос о человеке, как говорят многие антропологи – это один из важнейших вопросов для самого человека, а здесь мы рассматриваем не только, конкретно человека, но и живую душу вообще, вместе с ним. Безусловно, проведется анализ существующей парадигмы науки, будут кратко показаны ее недостатки. И кроме того, в данной работе будет вновь изложен фундаментальный взгляд Немецкой Классической философии о необходимости возвращения философии в лоно современной науки.Документ Психологические основания научной деятельности(Гілея, 2014) Владленова, Илиана ВикторовнаВ основе научной деятельности лежит индивидуальное мышление ученых, подверженное логическим, психологическим закономерностям и особенностям. В научном познании можно выделить важную компоненту – психологическую, обусловленную включением в процесс познания волевых, эмоциональных элементов, интеллектуальную интуицию, субъективного мировосприятия, обусловленного темпераментом, характером, творчеством, стилем мышления. В науке есть ряд принципов, которые иллюстрируют важную роль личностного знания в научном познании. Методологические принципы в науке определяют границы и правила построения теорий, ограничивают круг научных проблем, влияют на результаты научной деятельности. В рамках антропного принципа развивается эндофизика. Эта концепция опирается на представление о необходимом наличии наблюдателя, признании того факта, что наблюдатель и окружающий мир – единое целое.Документ Влияние экстернальных и интернальных факторов на трансформационные процессы в науке(Гілея, 2014) Владленова, Илиана ВикторовнаЦелью данной статьи является исследование различных факторов, которые влияют на динамику и развитие современной науки. Выделены различные модели, описывающие динамику и развитие науки. В рамках различных моделей можно выделить исследования, в которых выделяются интернальные и экстернальные факторы, что определяет проблемный круг вопросов, которые оформляются в философском дискурсе. При акценте на экстернальных факторах исследования концентрируются в русле историзма, который признает важную роль социокультурного, исторического контекста в развитии научного знания, социологии знания и социальной эпистемологии, призванных выявлять социальные условия научной деятельности, рассматривать науку как социальный институт. Акцент на интернальных факторах смещает исследования в русло позитивистской традиции, логики, методологии науки, научного и структурного реализма. Выведено, что интернальные и экстернальные факторы действуют подобно двум фильтрам между компонентами науки, обусловливая стратегию научного поиска, поэтому их нельзя нивелировать.