Кафедра "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64968

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/hirurgiyi-normalnoyi-ta-topografichnoyi-anatomiyi

Від 2-го листопада 2021 року кафедра має назву "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія", первісна назва – кафедра "Хірургія".

Кафедра "Хірургія" заснована в 2021 році (НАКАЗ 305 ОД від 02.07.2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 2 кандидата медичних наук, 1 – доктор філософії.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 11

Хірургічні захворювання і травми стравоходу
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Захворювання стравоходу становлять досить велику групу серед різної патології шлунково-кишкового тракту. До захворювань, які найбільш часто зустрічаються, відносяться такі захворювання як рак, кардіоспазм, дивертикули, хімічні опіки і рубцеві стриктури, ятрогенні пошкодження стравоходу. Так, кардіоспазм зустрічається в 16-25% випадках серед усіх захворювань стравоходу і займає 3 місце після раку і рубцевих стриктур. Дивертикули стравоходу становлять від 5 до 29% випадків, часто їх існування носить безсимптомний характер і вони є рентгенологічною знахідкою, а іноді приносять хворому тяжкі страждання, приводячи, при відсутності лікування, до інвалідності, а при приєднанні деяких ускладнень і до смерті. З вищевказаними захворюваннями стравоходу доводиться зустрічатися всім лікарям основних спеціальностей і кожен з них повинен вміти розбиратися в даній патології, призначити необхідне обстеження і в разі необхідності консервативне лікування або направити його на операцію.
Травми грудної клітки
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Кількість хворих з травмою грудей неухильно зростає у зв'язку з технічним прогресом і посиленою автомобілізацією країни. В економічно розвинених країнах травма, як причина смерті, займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Понад сто тисяч чоловік щорічно гинуть в США через нещасні випадки, а травма залишається провідною причиною смерті людей працездатного віку. Серед причин травматичних ушкоджень грудей особливе місце займає дорожньо-транспортна пригода (ДТП), на частку якої, за даними численних авторів, припадає 60-90% випадків закритих ушкоджень грудей. Травма грудей є однією з найбільш важких видів пошкодження. Навіть при сучасних досягненнях хірургії та анестезіології летальність при важкій травмі грудної клітки залишається високою і становить від 10 до 35%, а при супутніх ушкодженнях інших органів, що зустрічаються в 80% випадків, вона збільшується до 50-60%. Серед причин летальності від травми травма грудей займає друге місце після черепно-мозкової травми. Основними причинами смерті потерпілих з травмою грудей є пошкодження легені, поранення серця, жирова емболія, кровотеча, посттравматична пневмонія. Отже, пошкодження грудей представляє собою особливу небезпеку і обумовлені, в першу чергу, розташуванням в ній життєво важливих органів. В останні роки у зв'язку з ростом дорожньо-транспортного травматизму значно підвищився інтерес до закритих травм грудей як у вітчизняних, так і у зарубіжних хірургів. З'явився ряд фундаментальних досліджень, які охоплюють ряд питань, що стосуються аналізу механогенезу ушкоджень грудної клітки і її органів, діагностики, клініки та лікування важких ушкоджень грудей. Д. Д. Trunkey (1982) зазначає, що за кількістю втрачених життів нещасні випадки, що виникають тільки на дорогах в результаті дорожньо-транспортних пригод, за своєю кількістю і тяжкості рівносильні постійній війні середнього масштабу. Вірогідність летальних наслідків у постраждалих з важкими ушкодженнями грудей залежить від віку, кількості і тяжкості супутніх пошкоджень, а також від раніше існуючих змін в життєво важливих органах (легенях, серці, печінці, нирках та ін.). Таким чином, за останнє десятиліття відзначається подальше збільшення частоти, тяжкості і летальності закритої травми грудей за рахунок зростання дорожньо-транспортних пригод. Зростання кількості травм, матеріальні витрати, що витрачаються на попередження травматизму, лікування та реабілітацію потерпілих, а також на виплату допомоги надають травматизму характер соціального явища особливої значимості.
Набуті вади серця
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Набуті вади клапанів серця, вражаючи людей різного віку, нерідко ведуть до стійкої втрати працездатності. Соціальна значимість даної проблеми визначається також тим, що часто набутими вадами клапанів серця страждають молоді люди. У той же час безсумнівні успіхи кардіохірургії в розвинених країнах сприяли значному покращенню результатів лікування цього захворювання. У загальній структурі набутих вад клапанів серця частіше зустрічаються ураження мітрального клапану, а також поєднання патології мітрального і аортального клапанів. За даними М.М.Амосова і Я.А. Бендета (1983), заснованим на досвіді 14 752 операцій при набутих вадах серця, ізольоване ураження лівого атріовентрикулярного клапана становить 71,5%, клапана аорти - 8,8%, поєднане ураження мітрального і аортального клапанів - 12,3%. Близько 7,4% складають ураження тристулкового клапана в поєднані з іншими вадами. На сучасному етапі хірургія набутих вад клапанів серця володіє різними варіантами високоефективних оперативних втручань, які забезпечують сприятливі віддалені результати. Проте, залишаються проблеми реконструктивної хірургії патології клапанів, протезного ендокардиту, первинного інфекціонного ендокардиту, патології висхідної аорти, протезування при вузькому корені аорти, багатоклапанних вадах, а також патології клапанів, що поєднуються з ІХС і аритміями серця.
Гнійні захворювання легень та плеври
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Гострі легеневі нагноєння частіше виникають в зрілому віці, переважно у чоловіків, які хворіють в 3-4 рази частіше, ніж жінки, що пояснюється зловживанням алкоголем, курінням, більшою схильністю до переохолоджень, а також професійними шкідливостями. У 60% вражається права легеня, в 34% - ліва і в 6% ураження виявляється двостороннім. Велика частота ураження правої легені обумовлена особливостями її будови: широкий правий головний бронх є ніби продовженням трахеї, що сприяє потрапленню в праву легеню інфікованого матеріалу.
Ішемічна хвороба серця та її ускладнення
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
На тлі значних успіхів медикаментозного лікування ішемічної хвороби серця (ІХС) та її ускладнень хірургічні методи не тільки не втратили свого значення, але почали ще ширше використовуватися в повсякденній клінічній практиці. Після широкого впровадження в клінічну практику коронарографії, що дозволяє провести точну діагностику уражень коронарних артерій, методи прямої реваскуляризації міокарда почали розвиватися надзвичайно широко. У деяких країнах число операцій прямої реваскуляризації міокарда досягає більше 600 на 1 млн населення. Всесвітня організація охорони здоров'я встановила, що потреба в таких операціях з урахуванням частоти смертності від ІХС повинна становити не менше 400 на 1 млн населення в рік. Сьогодні вже немає необхідності доводити ефективність хірургічного лікування ІХС методами прямої реваскуляризації міокарда. В даний час операції супроводжуються низькою смертністю (0,8-3,5 %), призводять до поліпшення якості життя, запобігають виникненню інфаркту міокарда, збільшують тривалість життя у багатьох важких хворих.
Використання антеградних ендобіліарних втручань при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2021) Євтушенко, Денис Олександрович; Тарабан, І. А.; Авдосьєв, Ю. В.; Сочнєва, Анастасія Львівна; Мінухін, Д. В.; Шевченко, О. М.; Сідоряк, А. В.
Вступ. Одним з найбільш частих проявів захворювань жовчно-вивідних шляхів є стриктури або стенози. Вони можуть мати злоякісну, запальну та травматичну етіологію, а також супроводжуватись синдромом механічної жовтяниці. Мета. Вивчити результаті використання антеградних ендобіліарних утручань при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Проведено аналіз оперативного лікування 34 пацієнтів із доброякісними захворюваннями жовчно-вивідних шляхів (ЖВШ), ускладненими механічною жовтяницею (МЖ) в ДУ «ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ». Холедохолітіаз став причиною МЖ у 21 (61,8 %) випадку, стриктури ЖВШ у 6 (17,6 %) та стриктури біліодигестивного анастомозу (БДА) у 7 (20,6 %) пацієнтів. Стриктури БДА розвилися після таких операцій: біліобіліостомія — 1 (14,3 %), гепатикоєюноанастомоз (ГЄА) — 3 (42,9 %), холедоходуоденоанастомоз (ХДА) — 2 (28,5 %) і гепатикодуоденостомія — 1 (14,3 %). Результати досліджень. Зовнішнє ЧЧХД виконано 7 (46,7 %) пацієнтам, зовнішньо-внутрішнє ЧЧХД — 6 (40 %), ЧЧХС — 2 (13,4 %) пацієнтів. При незначно розширених внутрішньопечінкових протоках (<5 мм) холангіодренаж вдалося встанови-ти 3 (20 %) пацієнтам. З них в 3 (20,0 %) випадках виконано роздільне ЧЧХД правої й лівої часточкових проток печінки. Виконання ЧЧХГ та ЧЧХД дозволяє мініінвазивним шляхом визначити рівень та характер біліарного блоку, здійснити біліарну декомпресію та профілактику розвитку ускладнень після невдалої спроби ендоскопічного лікування. Висновки. Застосовуючи антеградні ендобіліарні втручання, нам вдалося знизити ризик розвитку ускладнень біліарної декомпресії порівняно з пацієнтами, у яких спроба ендоско-пічного лікування була невдалою, з 15 (78,9 %) до 1 (6,67 %), а також знизити кількість ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 10 (52,6 %) до 1 (6,67 %) і рівень летальності з 2 (10,5 %) до 1 (6,67 %).
Антеградні ендобіліарні втручання у хворих з нерезектабельними злоякісними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими жовтяницею
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2022) Бойко, Валерій Володимирович; Авдосьєв, Ю. В.; Євтушенко, Денис Олександрович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Тарабан, І. А.; Мінухін, Д. В.; Шевченко, О. М.
Вступ. Причинами механічної жовтяниці стають доброякісні та злоякісні захворювання органів гепатікопанкреатікодуоденальної зони. Літературні джерела описують розвиток механічної жовтяниціу 15–40 % пацієнтів з жовчно-кам’яної хворобою та у переважної більшості пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів. Механічна жовтяниця злоякісної етіології зустрічається в 40–67 % пацієнтів. Мета. Вивчити результати використання антеградних ендобіліарних втручань у хворих з нерезектабельними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими жовтяницею. Матеріалі та методи. Проведено аналіз оперативного лікування 62 пацієнтів з нерезектабельними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими механічною жовтяницею, класифіковними за Bishmuth-Corlette в ДУ «ІЗНХ ім. В. Т. Зайцева НАМН України»: холангіокарцинома — I тип пухлини, спостерігалася у 9 (14,52 %) пацієнтів, II тип — у 16 (25,81 %), IIIA тип — у 10 (16,3 %), IIIB тип — у 8 (12,9 %), IV тип — у 13 (20,97 %). Рак дистальних відділів жовчно-вивідних шляхів діагностован у 6 (9,68 %) пацієнтів.У 36 (58,1 %) пациєнтів було встановлено зовнішньовну-трішній чрезшкірний чрезпечінковий холангіодренаж (1 гру-па), — 26 (41,9 %) пацієнтам — зовнішній чрезшкірний чрезпечінковий холангіодренаж (2 група). Результати дослідження. Ускладнення, які пов’язані безпосередньо з виконанням ЧЧХД виявлено у 13 пацієнтів (21,0 %). У 7 (26,9 %) пацієнтів після зовнішнього ЧЧХД та у 6 (16,7 %) після зовнішньо-внутрішнього ЧЧХД (p>0,05). У 5 (8,06 %) пацієнтів спостерігалася часткова міграція холангіодренажу. Міграцію холангіодренажу після ЧЧХД лівої дольової протоки було у 1 (1,6 %) пацієнта. При ЧЧХД правої часточкової протоки холангіодренаж мігрував у 4 (6,4 %) пацієнтів. Холангіт після зовнішньо-внутрішнього ЧЧХД розвинувся у 2 (3,2 %) пацієнтів, який був розрішений завдяки виконання санації та проведенн антибактеріальної терапії. Жовчовитікання у черевну порожнину після ЧЧХД в у 1 (1,6 %) пацієнта, яке розрішено шляхом постановки дренажу більшого діаметра. Спостерігали гемобілію у 2 (3,2 %) пацієнтів. У 3 (4,8 %) випадках постановка зовнішнього ЧЧХД була неефективною. Висновки. При відсутності анатомічних та технічних обмежень ефективніше використовувати зовнішньо-внутрішнє дренування при лікуванні пацієнтів з нерезектабельними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими жовтяницею, який є більш фізіологічним та функціональним. Зовшіньо-внутрішнє ЧЧХД супроводжується меншою частотою ускладнень — 16,7 % у порівнянні з зовнішнім ЧЧХД — 26,9 %, рівень летальності при зовнішньо-внутрішньому ЧЧХД склав 8,33 % у порівнянні з зовнішнім ЧЧХД — 11,54 %.
Сучасні методи лікування пацієнтів на захворювання жовчно-вивідних шляхів, що ускладнені механічною жовтяницею
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2023) Бойко, Валерій Володимирович; Авдосьєв, Ю. В.; Євтушенко, Денис Олександрович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Тарабан, І. А.; Смачило, Р. М.; Мінухін, Д. В.
Вступ. Лікування пацієнтів на захворювання жовчно-вивідних шляхів, ускладнені жовтяницею, залишається актуальною проблемою в абдомінальній хірургії. Розвиток механічної жовтяниці спостерігається у 15-40 % пацієнтів з жовчно-кам’яною хворобою, ускладненою холедохолітіазом. Механічна жовтяниця (МЖ) злоякісної етіології зустрічається у 40-67 % пацієнтів. Мета. Вивчити результати використання мініінвазивних оперативних утручань у пацієнтів зі захворюваннями жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були 56 пацієнтів із захворюваннями жовчно-вивідних шляхів, ускладнених МЖ, які перебували на лікуванні в ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України». В першу групу увійшли 34 пацієнта з непухлинними захворюваннями жовчно-вивідних шляхів, ускладнених МЖ, в другу групу увійшли 22 пацієнти з холангіокарциномами. Результати. У 1А підгрупі 15 (41,1 %) пацієнтам з метою біліарної декомпресії виконані антеградні ендобіліарні втручання, в 1Б підгрупі 19 (55,9 %) пацієнтам спроби ретроградної біліарної декомпресії були невдалими. Другим етапом хірургічного лікування були реконструктивно-відновлювальні операції або застосовування комбінованих втручань з антеградного та ретроградного доступів. Застосування антеградних ендобіліарних втручань дозволило знизити розвиток ускладнень біліарної декомпресії в порівнянні з пацієнтами, у яких була невдала спроба ендоскопічного лікування, з 15 (78,9 %) до 1 (6,67 %) випадку, а також знизити кількість ускладнень після реконструктивно-відновлювальних операцій з 10 (52,6 %) до 1 (6,67 %) та рівень летальності з 2 (10,5 %) до 1 (6,67 %). Після успішно виконаної біліарної декомпресії 11 (50 %) пацієнтам виконані реконструктивно-відновлювальні оперативні втручання, які увійшли в 2А підгрупу. Решті 11 (50 %) пацієнтам, які склали 2Б підгрупу, аналогічні оперативні втручання виконувались без попередньої біліарної декомпресії. У пацієнтів 2А групи виконання антеградні ендобіліарні втручання дозволило зменшити кількість післяопераційних ускладнень на 9,1 % і летальність на 9,1 % у порівнянні з пацієнтами 2Б підгрупи. Висновки. Таким чином, антеградні ендобіліарні втручання є альтернативним методом лікування захворювань жовчно-вивідних шляхів, ускладнених МЖ. Антеградні ендобіліарні втручання знизили кількість ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 27,3 % до 18,2 %, рівень летальності з – 18,2 % до 9,1 %. Антеградні ендобіліарні втручання при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів та удосконалені мініінвазивні методи лікування «ендоскопічно складних» форм холедохолітіазу знизили кількість ускладнень біліарної декомпресії порівняно з випадками ендоскопічної декомпресії, яка була неефективною, з 78,9 % до 6,67 %, а також знизили рівень післяопераційних ускладнень після реконструктивно-відновлювального лікування з 52,6 % до 6,67 % та летальність з 10,5 % до 6,67 %.
Аналіз причин неефективних спроб ендоскопічного лікування резидуального холедохолітіазу
(Європейська наукова платформа, 2021) Бадалов, Заур Адалят огли; Сочнєва, Анастасія Львівна
Тромбоз коротких артерій шлунку як причина некрозу кукси шлунку після субтотальної дистальної резекції: випадок із практики
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2021) Краснояружський, А. Г.; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ковцур, В. П.
У цій статті висвітлено проблему ішемічного некрозу кукси шлунку після його дистальної резекції, що є рідким, але одним із найбільш грізних ускладнень оперативного лікування.