Кафедра "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64968

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/hirurgiyi-normalnoyi-ta-topografichnoyi-anatomiyi

Від 2-го листопада 2021 року кафедра має назву "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія", первісна назва – кафедра "Хірургія".

Кафедра "Хірургія" заснована в 2021 році (НАКАЗ 305 ОД від 02.07.2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 2 кандидата медичних наук, 1 – доктор філософії.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 18

Зв'язок поліморфізмів генів системи цитохрому P450 та небажаних сторонніх явищ терапії у дітей з фармакорезистентними епілепсіями
(Національний фармацевтичний університет, 2023) Танцура, Людмила Миколаївна; Пилипець, Олена Юріївна; Танцура, Євген Олександрович; Третьяков, Дмитро Володимирович
Хірургічні захворювання і травми стравоходу
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Захворювання стравоходу становлять досить велику групу серед різної патології шлунково-кишкового тракту. До захворювань, які найбільш часто зустрічаються, відносяться такі захворювання як рак, кардіоспазм, дивертикули, хімічні опіки і рубцеві стриктури, ятрогенні пошкодження стравоходу. Так, кардіоспазм зустрічається в 16-25% випадках серед усіх захворювань стравоходу і займає 3 місце після раку і рубцевих стриктур. Дивертикули стравоходу становлять від 5 до 29% випадків, часто їх існування носить безсимптомний характер і вони є рентгенологічною знахідкою, а іноді приносять хворому тяжкі страждання, приводячи, при відсутності лікування, до інвалідності, а при приєднанні деяких ускладнень і до смерті. З вищевказаними захворюваннями стравоходу доводиться зустрічатися всім лікарям основних спеціальностей і кожен з них повинен вміти розбиратися в даній патології, призначити необхідне обстеження і в разі необхідності консервативне лікування або направити його на операцію.
Травми грудної клітки
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Кількість хворих з травмою грудей неухильно зростає у зв'язку з технічним прогресом і посиленою автомобілізацією країни. В економічно розвинених країнах травма, як причина смерті, займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Понад сто тисяч чоловік щорічно гинуть в США через нещасні випадки, а травма залишається провідною причиною смерті людей працездатного віку. Серед причин травматичних ушкоджень грудей особливе місце займає дорожньо-транспортна пригода (ДТП), на частку якої, за даними численних авторів, припадає 60-90% випадків закритих ушкоджень грудей. Травма грудей є однією з найбільш важких видів пошкодження. Навіть при сучасних досягненнях хірургії та анестезіології летальність при важкій травмі грудної клітки залишається високою і становить від 10 до 35%, а при супутніх ушкодженнях інших органів, що зустрічаються в 80% випадків, вона збільшується до 50-60%. Серед причин летальності від травми травма грудей займає друге місце після черепно-мозкової травми. Основними причинами смерті потерпілих з травмою грудей є пошкодження легені, поранення серця, жирова емболія, кровотеча, посттравматична пневмонія. Отже, пошкодження грудей представляє собою особливу небезпеку і обумовлені, в першу чергу, розташуванням в ній життєво важливих органів. В останні роки у зв'язку з ростом дорожньо-транспортного травматизму значно підвищився інтерес до закритих травм грудей як у вітчизняних, так і у зарубіжних хірургів. З'явився ряд фундаментальних досліджень, які охоплюють ряд питань, що стосуються аналізу механогенезу ушкоджень грудної клітки і її органів, діагностики, клініки та лікування важких ушкоджень грудей. Д. Д. Trunkey (1982) зазначає, що за кількістю втрачених життів нещасні випадки, що виникають тільки на дорогах в результаті дорожньо-транспортних пригод, за своєю кількістю і тяжкості рівносильні постійній війні середнього масштабу. Вірогідність летальних наслідків у постраждалих з важкими ушкодженнями грудей залежить від віку, кількості і тяжкості супутніх пошкоджень, а також від раніше існуючих змін в життєво важливих органах (легенях, серці, печінці, нирках та ін.). Таким чином, за останнє десятиліття відзначається подальше збільшення частоти, тяжкості і летальності закритої травми грудей за рахунок зростання дорожньо-транспортних пригод. Зростання кількості травм, матеріальні витрати, що витрачаються на попередження травматизму, лікування та реабілітацію потерпілих, а також на виплату допомоги надають травматизму характер соціального явища особливої значимості.
Набуті вади серця
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Набуті вади клапанів серця, вражаючи людей різного віку, нерідко ведуть до стійкої втрати працездатності. Соціальна значимість даної проблеми визначається також тим, що часто набутими вадами клапанів серця страждають молоді люди. У той же час безсумнівні успіхи кардіохірургії в розвинених країнах сприяли значному покращенню результатів лікування цього захворювання. У загальній структурі набутих вад клапанів серця частіше зустрічаються ураження мітрального клапану, а також поєднання патології мітрального і аортального клапанів. За даними М.М.Амосова і Я.А. Бендета (1983), заснованим на досвіді 14 752 операцій при набутих вадах серця, ізольоване ураження лівого атріовентрикулярного клапана становить 71,5%, клапана аорти - 8,8%, поєднане ураження мітрального і аортального клапанів - 12,3%. Близько 7,4% складають ураження тристулкового клапана в поєднані з іншими вадами. На сучасному етапі хірургія набутих вад клапанів серця володіє різними варіантами високоефективних оперативних втручань, які забезпечують сприятливі віддалені результати. Проте, залишаються проблеми реконструктивної хірургії патології клапанів, протезного ендокардиту, первинного інфекціонного ендокардиту, патології висхідної аорти, протезування при вузькому корені аорти, багатоклапанних вадах, а також патології клапанів, що поєднуються з ІХС і аритміями серця.
Гнійні захворювання легень та плеври
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
Гострі легеневі нагноєння частіше виникають в зрілому віці, переважно у чоловіків, які хворіють в 3-4 рази частіше, ніж жінки, що пояснюється зловживанням алкоголем, курінням, більшою схильністю до переохолоджень, а також професійними шкідливостями. У 60% вражається права легеня, в 34% - ліва і в 6% ураження виявляється двостороннім. Велика частота ураження правої легені обумовлена особливостями її будови: широкий правий головний бронх є ніби продовженням трахеї, що сприяє потрапленню в праву легеню інфікованого матеріалу.
Ішемічна хвороба серця та її ускладнення
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Бойко, Валерій Володимирович; Пономарьов, Володимир Іванович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.; Ткаченко, В. В.; Корж, П. І.
На тлі значних успіхів медикаментозного лікування ішемічної хвороби серця (ІХС) та її ускладнень хірургічні методи не тільки не втратили свого значення, але почали ще ширше використовуватися в повсякденній клінічній практиці. Після широкого впровадження в клінічну практику коронарографії, що дозволяє провести точну діагностику уражень коронарних артерій, методи прямої реваскуляризації міокарда почали розвиватися надзвичайно широко. У деяких країнах число операцій прямої реваскуляризації міокарда досягає більше 600 на 1 млн населення. Всесвітня організація охорони здоров'я встановила, що потреба в таких операціях з урахуванням частоти смертності від ІХС повинна становити не менше 400 на 1 млн населення в рік. Сьогодні вже немає необхідності доводити ефективність хірургічного лікування ІХС методами прямої реваскуляризації міокарда. В даний час операції супроводжуються низькою смертністю (0,8-3,5 %), призводять до поліпшення якості життя, запобігають виникненню інфаркту міокарда, збільшують тривалість життя у багатьох важких хворих.
Variants of the formation and course of drug-resistant epilepsy in children with genetic polymorphisms of CYP2C9, CYP2C19, CYP3A4
(Wydawnictwo ALUNA, 2023) Tantsura, Liudmyla M.; Pylypets, Olena Yu.; Tretiakov, Dmytro V.; Tantsura, Yevhen O.
To clarify the frequency with which various variants of the formation and course of drug-resistant epilepsy occur in children with genetic polymorphisms of cytochromes CYP2C9, CYP2C19, CYP3A4. Materials and methods: The genotyping of CYP2C9*2, CYP2C9*3, CYP2C19*2, CYP3A4*1B by the allele-specific polymerase chain reaction was performed in 116 children with drug-resistant epilepsy aged from 2 to 17 years. Thirty cases (boys-15; girls-15) with a follow-up period of more than 5 years were analyzed in detail. Results: Of 30 cases analyzed, polymorphisms were not detected in 8 (26.67%) children, and 22 (73.33%) had polymorphisms of the CYP2C9, CYP2C19 and CYP3A4 genes associated with a slow metabolism of AED. In children with polymorphisms of the CYP450 genes, the wave-like course of the disease with the periods of remission and its failures was characteristic, while for children with a presumably normal metabolism there was the initial resistance to the treatment with AED. Conclusions: Individual changes in the AED metabolism affect the course of drug-resistant epilepsies. For patients with a slow metabolism of AED the wavelike course of the disease and the “slipping off” phenomenon were more characteristic.
Peculiarities of the effect of antiepileptic drugs on seizures in mice with corneal kindling against the background of low-dose premedication with carbamazepine and sulthiame
(National University of Pharmacy, 2023) Boiko, Yurii; Tantsura, Yevhen; Boiko, Irina; Tantsura, Liudmyla
The aim of the study was to evaluate the effectiveness of antiepileptic drugs (AED) with a different mechanism of action against the background of prior use of low doses of carbamazepine and sultiam in the model of corneal kindling in mice. Materials and methods. The corneal kindling model in mice was used. The convulsive model was reproduced under the parallel preliminary administration of carbamazepine and sulthiame 30 minutes before electrostimulation. The anticonvulsant activity of AED (sulthiame, levetiracetam, carbamazepine, valproate, lamotrigine and retigabine) was studied under conditions after the formation of a stable syndrome of the generalised convulsive activity. Results and discussion. The administration of carbamazepine and sulthiame drugs modulates the activity of the cytochrome P450 enzyme system. Thus, carbamazepine in the dose of 7 and 12 mg/kg showed no significant anticonvulsant activity (the convulsive intensity – 4.42±0.25 points; 4.44±0.32 points) after its preliminary chronic administration, the same doses of carbamazepine showed a noticeable anticonvulsant effect in the control group of animals (3.52±0.26 points; 3.2±0.6 points, respectively). The anticonvulsant activity of lamotrigine changed both in the case of the preliminary chronic administration of an inducer (carbamazepine), and an inhibitor (sulthiame) of the cytochrome P450 system. Conclusion. Changes in the pharmacological effects of AED observed against the background of chronic administration of carbamazepine and sulthiame, in our opinion, may be due to both the modulation of the cytochrome P450 system and other groups of enzymes involved in the AED metabolism.
Використання антеградних ендобіліарних втручань при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2021) Євтушенко, Денис Олександрович; Тарабан, І. А.; Авдосьєв, Ю. В.; Сочнєва, Анастасія Львівна; Мінухін, Д. В.; Шевченко, О. М.; Сідоряк, А. В.
Вступ. Одним з найбільш частих проявів захворювань жовчно-вивідних шляхів є стриктури або стенози. Вони можуть мати злоякісну, запальну та травматичну етіологію, а також супроводжуватись синдромом механічної жовтяниці. Мета. Вивчити результаті використання антеградних ендобіліарних утручань при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Проведено аналіз оперативного лікування 34 пацієнтів із доброякісними захворюваннями жовчно-вивідних шляхів (ЖВШ), ускладненими механічною жовтяницею (МЖ) в ДУ «ІЗНХ ім. В.Т. Зайцева НАМНУ». Холедохолітіаз став причиною МЖ у 21 (61,8 %) випадку, стриктури ЖВШ у 6 (17,6 %) та стриктури біліодигестивного анастомозу (БДА) у 7 (20,6 %) пацієнтів. Стриктури БДА розвилися після таких операцій: біліобіліостомія — 1 (14,3 %), гепатикоєюноанастомоз (ГЄА) — 3 (42,9 %), холедоходуоденоанастомоз (ХДА) — 2 (28,5 %) і гепатикодуоденостомія — 1 (14,3 %). Результати досліджень. Зовнішнє ЧЧХД виконано 7 (46,7 %) пацієнтам, зовнішньо-внутрішнє ЧЧХД — 6 (40 %), ЧЧХС — 2 (13,4 %) пацієнтів. При незначно розширених внутрішньопечінкових протоках (<5 мм) холангіодренаж вдалося встанови-ти 3 (20 %) пацієнтам. З них в 3 (20,0 %) випадках виконано роздільне ЧЧХД правої й лівої часточкових проток печінки. Виконання ЧЧХГ та ЧЧХД дозволяє мініінвазивним шляхом визначити рівень та характер біліарного блоку, здійснити біліарну декомпресію та профілактику розвитку ускладнень після невдалої спроби ендоскопічного лікування. Висновки. Застосовуючи антеградні ендобіліарні втручання, нам вдалося знизити ризик розвитку ускладнень біліарної декомпресії порівняно з пацієнтами, у яких спроба ендоско-пічного лікування була невдалою, з 15 (78,9 %) до 1 (6,67 %), а також знизити кількість ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 10 (52,6 %) до 1 (6,67 %) і рівень летальності з 2 (10,5 %) до 1 (6,67 %).
Антеградні ендобіліарні втручання у хворих з нерезектабельними злоякісними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими жовтяницею
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2022) Бойко, Валерій Володимирович; Авдосьєв, Ю. В.; Євтушенко, Денис Олександрович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Тарабан, І. А.; Мінухін, Д. В.; Шевченко, О. М.
Вступ. Причинами механічної жовтяниці стають доброякісні та злоякісні захворювання органів гепатікопанкреатікодуоденальної зони. Літературні джерела описують розвиток механічної жовтяниціу 15–40 % пацієнтів з жовчно-кам’яної хворобою та у переважної більшості пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів. Механічна жовтяниця злоякісної етіології зустрічається в 40–67 % пацієнтів. Мета. Вивчити результати використання антеградних ендобіліарних втручань у хворих з нерезектабельними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими жовтяницею. Матеріалі та методи. Проведено аналіз оперативного лікування 62 пацієнтів з нерезектабельними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими механічною жовтяницею, класифіковними за Bishmuth-Corlette в ДУ «ІЗНХ ім. В. Т. Зайцева НАМН України»: холангіокарцинома — I тип пухлини, спостерігалася у 9 (14,52 %) пацієнтів, II тип — у 16 (25,81 %), IIIA тип — у 10 (16,3 %), IIIB тип — у 8 (12,9 %), IV тип — у 13 (20,97 %). Рак дистальних відділів жовчно-вивідних шляхів діагностован у 6 (9,68 %) пацієнтів.У 36 (58,1 %) пациєнтів було встановлено зовнішньовну-трішній чрезшкірний чрезпечінковий холангіодренаж (1 гру-па), — 26 (41,9 %) пацієнтам — зовнішній чрезшкірний чрезпечінковий холангіодренаж (2 група). Результати дослідження. Ускладнення, які пов’язані безпосередньо з виконанням ЧЧХД виявлено у 13 пацієнтів (21,0 %). У 7 (26,9 %) пацієнтів після зовнішнього ЧЧХД та у 6 (16,7 %) після зовнішньо-внутрішнього ЧЧХД (p>0,05). У 5 (8,06 %) пацієнтів спостерігалася часткова міграція холангіодренажу. Міграцію холангіодренажу після ЧЧХД лівої дольової протоки було у 1 (1,6 %) пацієнта. При ЧЧХД правої часточкової протоки холангіодренаж мігрував у 4 (6,4 %) пацієнтів. Холангіт після зовнішньо-внутрішнього ЧЧХД розвинувся у 2 (3,2 %) пацієнтів, який був розрішений завдяки виконання санації та проведенн антибактеріальної терапії. Жовчовитікання у черевну порожнину після ЧЧХД в у 1 (1,6 %) пацієнта, яке розрішено шляхом постановки дренажу більшого діаметра. Спостерігали гемобілію у 2 (3,2 %) пацієнтів. У 3 (4,8 %) випадках постановка зовнішнього ЧЧХД була неефективною. Висновки. При відсутності анатомічних та технічних обмежень ефективніше використовувати зовнішньо-внутрішнє дренування при лікуванні пацієнтів з нерезектабельними новоутвореннями жовчно-вивідних шляхів, ускладненими жовтяницею, який є більш фізіологічним та функціональним. Зовшіньо-внутрішнє ЧЧХД супроводжується меншою частотою ускладнень — 16,7 % у порівнянні з зовнішнім ЧЧХД — 26,9 %, рівень летальності при зовнішньо-внутрішньому ЧЧХД склав 8,33 % у порівнянні з зовнішнім ЧЧХД — 11,54 %.