Кафедра "Інформаційно-вимірювальні технології і системи"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/4327

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/iits

Від 2007 року кафедра має назву "Інформаційно-вимірювальні технології і системи", попередня назва – "Інформаційно-вимірювально техніка" (від 1970), первісна – "Електровимірювальна техніка".

Кафедра "Електровимірювальна техніка" заснована у червні 1961 року. Першим завідувачем кафедри став Олександр Васильович Федоров (1961–1974) – відомий фахівець у галузі електромагнітних вимірювань, випускник Харківського електротехнічного інституту. Серед перших викладачів кафедри були В. І. Дякін, В. І. Піскляров, В. І. Бондаренко, В. О. Федоров, К. С. Полулях і О. П. Копняєва – донька видатного вченого-електротехніка П. П. Копняєва.

Виключно з числа викладачів кафедри "Інформаційно-вимірювально техніка" та її випускників була сформована нова кафедра "Прилади та методи неруйнівного контролю".

До 2017 року кафедра була структурною одиницею факультету автоматики та приладобудвання, від 2017 по 2021 року – факультету комп’ютерних та інформаційних технологій, від 2021 року – кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту комп'ютерного моделювання, прикладної фізики та математики Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора технічних наук, 1 – доктора історичних наук та 6 кандидатів технічних наук; 3 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 10

Розвиток електрики в Україні: внесок професора М. А. Артем'єва в реалізацію практичних проєктів
(Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України, 2023) Гутник, Марина Валеріївна; Тверитникова, Олена Євгенівна
Розглянуто внесок професора М. А. Артем’єва у розбудову досліджень у галузі електрики та впровадження його винаходів у практику. Подано маловідомі факти біографії вченого, зокрема щодо його родини. Уточнено дату народження науковця та зроблено аналіз біографічних публікацій, в яких виявлено значні розбіжності з біографічними даними, що їх надавав сам професор в автобіографіях. Закінчивши технічний заклад у Російській імперії, майбутній науковець відправився на подальше навчання до Німеччині. У Вищій технічній школі Берліну опановував нову для себе науку – електрику, під керівництвом відомого електротехніка Адольфа Слабі. За активної підтримки свого керівника Микола Артем’єв виконував розрахунки та здійснював проєкти на різні електротехнічні споруди. Подальшого практичного досвіду набував наелектротехнічному заводі Сіменса і Гальське у Санкт-Петербурзі, де завідував технічним бюро. Науковець був постійним учасником загальноросійських електротехнічних з’їздів. Провадив активну популяризаторську роботу з новітніх на той час досягнень та винаходів у галузі електротехніки. Визначено, що більшість електротехнічних підприємств на початку ХХ ст. знаходилися у володінні іноземного капіталу. До 90 % енергоринку імперії було «окуповано» німцями та бельгійцями. Науковці Російської імперії намагалися змінити цю ситуацію через численні клопотання до уряду. Саме М. Артем’єв був одним із членів комітету з розробки законопроєкту про організацію передачі електрики на значні відстані. Окрім роботи у з’їздах науковець часто представляв результати свої винаходів на шпальтах журналу «Електрика». Зокрема, у 1902 р. доволі детально наведено опис сконструйованого ним захисного костюму. Разом із тим показано педагогічну діяльність професора у Київському політехнічному інституті, у якому науковець викладав упродовж 11 років. Стверджується, що професор М. Артем’єв був організатором та Головою Південно-західного товариства електротехніків. Цю організацію було створено за аналогією з Асоціацією німецьких інженерів-електриків, членом якої також був науковець. Професор також брав активну участь у розбудові електротехнічної мережі у Києві, Харкові, Таганрозі, Петрограді та інших міст Російської імперії. Чималий пласт досліджень науковця стосувався упроваджень досягнень електрики у сільське господарство. Наведено дані щодо його діяльності з інтенсифікації життєдіяльності рослин. М. А. Артем’єв був розробником спеціальної лабораторії штучного клімату, а також запропонував проєкт створення спеціального електроізольованого поля для стимулювання росту насіння рослин.
Наукова школа електротехніки НТУ "ХПІ": до 100-річчя з дня застосування
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Тверитникова, Олена Євгенівна
Досліджено початковий етап становлення наукової школи в галузі електротехніки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». З’ясовано роль професорів О. К. Погорєлко, М. П. Клобукова та М. Д. Пильчикова у становленні дисциплін електротехнічного профілю, створенні спеціалізованих лабораторій та формуванні матеріально-технічної бази для розвитку електротехнічних досліджень. Висвітлено наукову, організаційну та навчальну діяльність професора П. П. Копняєва зі створення електротехнічного факультету. Ним було організовано дипломне проєктування з електротехніки, що дало змогу вже у 1900 р. зробити перший випуск інженерів-електротехніків. П. П. Копняєвим було розроблено низку підручників та посібників з теорії і практики електричних машин, загальної електротехніки, електричних вимірювань, техніки високих напруг, які стали основою системи підготовки інженерів-електротехніків всіх українських закладів вищої освіти. На основі нових методологічних підходів до навчання ним було створено дієву систему підготовки інженерів-електротехніків. Відкритий за ініціативи вченого у 1921 р. електротехнічний факультет мав контингент понад 300 студентів. Створення Харківського електротехнічного інституту надало значний поштовх у розвитку вітчизняної електропромисловості. Крім підготовки фахівців науковці інституту проводили спільні наукові дослідження, організовували навчання для інженерів підприємств, проводили конференції, друкували наукові статті. Поступово в Харківському політехнічному інституті сформувалася потужна наукова школа в галузі електротехніки, що згодом набула розвитку, а її перспективні дослідження отримали світове визнання і стали окремими науковими школами.
Міжнародний трансфер інновацій технічних наук України у ХХ ст.
(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського", 2019) Тверитникова, Олена Євгенівна; Гутник, Марина Валеріївна; Радогуз, Сергій Анатолійович
Досліджено інтеграцію наукових досягнень українських учених у галузі електротехніки та механіки в міжнародну наукову сферу, що сприяло конкурентоспроможності інновацій і технологій української науки на світовому рівні. Розглянуто міжнародну діяльність професорсько-викладацького складу вищих технічних закладів України на початку ХХ ст. та розвиток міжнародної співпраці в академічних установах у подальші роки.
Реструктуризація Інституту електродинаміки Академії наук України впродовж 1963–1970 рр.
(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", 2016) Тверитникова, Олена Євгенівна
Досліджено період реорганізації Інституту електродинаміки Академії наук України на початку 1960-х рр. Проаналізовано зміни кадрового складу установи та структурні перебудови з метою поглиблення наукових досліджень, розширення профілю дослідної тематики. На основі опрацювання архівних матеріалів висвітлено внесок учених Інституту електродинаміки у створення наукової бази для розвитку електротехнічної промисловості другої половини ХХ ст.
Науково-технічна еліта Харківського політехнічного інституту в цивілізаційному поступі українства (кінець ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.)
(Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, 2012) Тверитникова, Олена Євгенівна; Мельник, Тамара Василівна
У статті розглянуто становлення науково-технічної еліти Харкова наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Розкрито процес зародження наукових шкіл в галузі електротехніки та промислової хімії в Харківському технологічному інституті.
Дослідження вчених Харківського політехнічного інституту в галузі електромеханіки (1950–1960)
(Національна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук, 2015) Тверитникова, Олена Євгенівна
Розглянуто розвиток наукових напрямів електроапаратобудування, електромашинобудування, електромеханічних систем у Харківському політехнічному інституті в 1950–1960 рр. На основі вивчення архівних матеріалів та документальних джерел досліджено внесок провідних вчених Б.Ф. Вашури, Ю.М. Файнберга, І.С. Рогачова, В.Г. Васильєва, О.О. Маєвського, В.Т. Долбні в розгортання інноваційних наукових досліджень. Доведено, що організація дослідної роботи в 1950-ті рр. стала підґрунтям інтенсивного розвитку наукових досліджень на кафедрах електромеханічного профілю в 1960-ті рр. і сприяла започаткуванню таких новаторських напрямів, як промислова електроніка та електронне моделювання.
Дослідження з історії науки і техніки в Інституті електродинаміки Національної академії наук України
(Тернопільський національний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, 2015) Тверитникова, Олена Євгенівна
Проведено дослідження наукового доробку вчених Інституту електродинаміки НАН України з історії науки і техніки. З’ясовано, що початкові дослідження в грому напряму започатковані С. Лебедєвим ще у другій половині 1940-х pp. Власне за його ініціативою історична тематика стала складовою науково-дослідних робот Інституту електродинаміки Поглиблене вивчення документів Інституту архівознавства Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського НАН України, серед яких зберігаються чисельні чернетки О Міляха, Л. Цукерника та ін. дозволило виявити нову інформацію щодо наукового доробку вчених цієї наукової установи в галузі історії науки і техніки, розширити джерелознавчу базу. Особливої уваги заслуговують публікації науковців Інституту електродинаміки, де проведено порівняльний аналіз розвитку основних напрямів електротехніки в Україні із закордонними країнами, зокрема СІЛА, Великобританією, Німеччиною тощо. Ці роботи тривалий час залишалися єдиними публікаціями з даної тематики Важливим є і те, що і на сучасному етапі вчені Інституту електродинаміки також продовжують звертаються у своїх дослідженнях до історичної тематики.
Нариси історії розвитку прикладних технічних наук в Україні. З досвіду Харківського політехнічного інституту
(НТУ "ХПІ", 2015) Тверитникова, Олена Євгенівна; Посвятенко, Наталія Іванівна; Мельник, Тамара Василівна
Монографія присвячена дослідженню розвитку прикладних технічних наук в Україні в першій половині ХХ ст. Висвітлено внесок та уточнено історичні факти діяльності окремих фахівців, які працювали в Харківському технологічному та політехнічному інститутах. Розраховано на викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться історією науки і техніки.
Історична спорідненість розвитку прикладних технічних наук
(НТУ "ХПІ", 2017) Посвятенко, Едуард Карпович; Тверитникова, Олена Євгенівна; Посвятенко, Наталія Іванівна; Мельник, Тамара Василівна
У монографії розглянуто еволюцію становлення і розвитку класичних технічних наук механічного, електротехнічного та хімічного циклів. Вияв-лено основні тенденції та особливості їх формування, проведено зіставлен-ня процесів розвитку з найдавніших часів до сучасності. Призначено для науковців, викладачів природничих і технічних дисциплін, істориків науки і техніки, студентів вищих навчальних закладів.
П. П. Копняєв – фундатор електротехнічної освіти в Україні
(НТУ "ХПІ", 2011) Скляр, Володимир Миколайович; Тверитникова, Олена Євгенівна
Розкрито процес зародження вищої електротехнічної освіти в Харківському технологічному інституті на початку ХХ ст. Окреслено внесок професора Павла Петровича Копняєва в організацію підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі електротехніки.