Кафедра "Облік і фінанси"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/1125

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/acctfin/main

Кафедра "Облік і фінанси" створена в 2021 році на основі кафедр "Бізнес-аналітика, облік і готельно-ресторанна справа" та "Міжнародний бізнес і фінанси" (НАКАЗ 552 ОД від 26.11.2021 року).

Кафедра "Бізнес-аналітика, облік і готельно-ресторанна справа" носила цю назву від червня 2021 року, попередня назва – "Економічний аналіз та облік". Кафедра "Міжнародний бізнес та фінанси заснована в 1996 році.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 5 докторів економічних наук, 17 кандидатів наук: 15 –економічних, 2 – технічних; 4 співробітника мають звання професора, 11 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 25

Тенденції розвитку готельного бізнесу в Україні
(Державний біотехнологічний університет, 2023) Носирєв, Олександр Олександрович; Полупан, В. В.
Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни "Міжнародний ринок цінних паперів"
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Кочетова, Тетяна Іванівна; Носирєв, Олександр Олександрович
Сучасні економічні реформи, акцент на макроекономічній стабілізації, всебічну приватизацію, розвиток схем приватної власності, лібералізація ринку створюють в Україні фундаментальну основу для подальшого вдосконалення інвестиційного клімату. У країні цілеспрямовано усунені бюрократичні перешкоди для інвестицій та зменшені інвестиційні ризики. «Портфель цінних паперів» – сукупність різних інвестиційних інструментів, які збираються разом для досягнення конкретних інвестиційних цілей інвестора. Об'єкти портфельних інвестицій виконують різні цінні папери: акції, облігації, деривативи, цінні папери, ощадні сертифікати тощо. Формуючи свій портфель, інвестор повинен мати певний механізм вибору для включення до портфелю певних видів цінних паперів, тобто мати можливість оцінювати якість їх інвестицій за допомогою методів фундаментального та технічного аналізу. Основним завданням цих методів є виявлення серед безлічі цінних паперів тієї їх сукупності, в яку можна інвестувати кошти, не піддаючи свої вкладення високому ризику. На практиці існує стійка залежність між ризиком і прибутковістю вкладень: чим вища доходність, тим вище ризик. Основною метою портфеля є досягнення оптимального поєднання ризику та прибутку для інвестора, тобто відповідного набору інвестиційних інструментів, призначених для мінімізації ризику втрат та максимізації його доходів. Метою цієї роботи є консолідація, поглиблення та систематизація наукових знань та практичних навичок студентів з інвестицій, в результаті вивчення дисципліни «Міжнародний ринок цінних паперів».
Тренди розвитку туристичної індустрії: світовий та національний виміри
(2023) Носирєв, Олександр Олександрович; Литвиненко, Анастасія Павлівна
Значення туризму в міжнародній економічній діяльності постійно зростає, а сам ринок набуває нових тенденцій і особливостей, впливаючи на торгівлю, транспорт і зв'язок, сільське господарство та будівництво. Процеси глобалізації на туристичному ринку характеризуються зміною технологій, модернізацією транспортної інфраструктури, інтернаціоналізації підприємницької діяльності та створення механізму регулювання. Функціонування та розвиток туристичної галузі безпосередньо залежить від розвинутої туристичної інфраструктури та туристичних ресурсів (природних, етнічних, історико-культурних, розважальних та інших). Важливим складовим туристичної привабливості областей України є ступінь розвитку транспортної інфраструктури, до якої належить розвиток та стан обласних магістралей, міжнародні транспортні коридори, розвиток периферійних магістральних доріг і транспортна доступність популярних рекреаційних місць відпочинку. Розвиток сталого туризму тісно пов’язаний з якістю туристичних послуг. Якість послуг важливіша, ніж їх кількість, тому що занадто великі обсяги туризму можуть легко перевершити межі навантаження, яке може нести відповідний регіон, тим самим ставлячи під загрозу туристичну діяльність в цілому. Туристичні організації повинні вписуватися в єдину систему регіонального управління та організаційно-економічного механізму господарювання, метою яких є забезпечення постійної та довготривалої конкурентоспроможності на ринку. При цьому обґрунтування організаційно-економічного механізму ефективної туристичної діяльності повинен враховувати сукупну дію ряду об’єктивних і суб’єктивних чинників, які визначають реальні умови його реалізації. У повоєнний час потрібно буде розвивати туристичне підприємництво; на державному рівні відпрацювати механізми економічного регулювання господарських відносин туристичної сфери; відбудувати виробничу та соціальну інфраструктуру загального призначення, (дороги, транспортне сполучення, зв'язок, водопровідного – забезпечення, каналізація, торгівля, громадське харчування). Туристичний бізнес чутливий до політичних подій. Цей фактор у поєднанні з падінням життєвого рівня населення, ростом цін на путівки й вартості послуг в найближчі роки буде серйозним гальмом розвитку туристичної індустрії. Туристична галузь в Україні, попри вплив як позитивних, так і негативних факторів, є однією з найбільш прибуткових галузей, яка активно розвивається. Становлення і розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму сприятиме створенню нових оригінальних туристичних продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, патріотичному вихованню, пропаганді здорового способу життя, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави. Після закінчення війни, в Україні очікувано з’являться нові види туризму. Оскільки зацікавленість Україною серед багатьох країн світу проявляється в різних напрямках: від розташування нашої країни до історії, менталітету, української мови, кухні тощо. Тому вже сьогодні варто подумати над програмами турів, які можна буде запропонувати іноземним туристам після завершення війни. Такі тури допоможуть і надалі популяризувати нашу країну і навіть масштабніше розвити туризм в Україні. Ринок туристичних послуг України є досить розгалуженим, він має багато конкурентних переваг, які здатні покращити становище країни на міжнародній арені та залучити іноземних туристів. Одним з головних зовнішніх факторів, який гальмує розвиток туризму в країні, є недосконалість інфраструктури, несприятливі умови туристичних послуг, рівень сервісу, що не відповідає міжнародним стандартам. Головною проблемою виступає відсутність необхідної зацікавленості та інвестування для розвитку туризму з боку держави.
Стратегічні перспективи розвитку туризму в Харківській області
(2023) Носирєв, Олександр Олександрович; Чернат, Альона Андріївна
Харківська область традиційно вважається регіоном з високим рівнем розвитку промисловості, сільського господарства, освіти і науки. Ресурсна база кожного із районів Харківської області має значний потенціал для комплексного розвитку різних видів відпочинку й оздоровлення: санаторно-курортного лікування, спортивно-оздоровчого, культурно-пізнавального, сільського зеленого, мисливського та рибальського туризму. Харківська область є багатопрофільною дестинацією літнього та зимового відпочинку, бальнеологічного лікування й масового пізнавального туризму. Метою розвитку туризму в Харківській області є інтенсифікація галузі передусім зростання її ролі в соціально-економічному житті регіону шляхом ефективного використання наявного туристичного потенціалу на основі принципів сталого розвитку. Створення на цій основі умов для розвитку людського капіталу, забезпечення зайнятості населення, зростання доходів, формування національної та регіональної конкурентоспроможності. Реалізація стратегії розвитку туризму в Харківській області повинна сприяти капіталізації природних, екологічних, ландшафтних, історико-культурних та інших надбань регіонів через розвиток туристичної галузі. Харківська область має достатньо сприятливі кліматичні умови, барвистий ландшафт і наявність цілющих мінеральних джерел, здатними генерувати значний інтерес вітчизняних та іноземних туристів. Харківська область володіє великою кількістю пам’яток архітектури, які є складовою його історико-культурних туристсько-рекреаційних ресурсів. Найбільш забезпеченими пам’ятками архітектури виявилися Богодухівський, Вовчанський, Валківський, Зміївський, Чугуївський та Краснокутський райони. Саме їх можна вважати осередками для розвитку культурно-пізнавального туризму та подорожей вихідного дня. Проте, більша частина культурної спадщини Харківської області, в тому числі й архітектурної, перебуває у незадовільному стані й потребує проведення робіт із реставрації, або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань. Сприятливими передумовами для розвитку туризму в Харківській області є значний історико-культурний та природно-рекреаційний потенціал. За кількістю пам’яток культурної спадщини м. Харків стоїть на другому місці в Україні (після м. Київ). Туристичні ресурси Харківської області складають природні комплекси та штучно створені об’єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, рекреаційну, естетичну цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду, рослинного і тваринного світу, збереження біорізноманіття.Коливання туристичних потоків у Харківському регіоні викликані погіршенням соціально-економічного положення країни в цілому та регіону зокрема; зубожінням значної частки населення регіону; дорожнечею туристичного продукту, що робить його недоступним для соціальних категорій населення; недостатньою кількістю комфортабельного та безпечного автотранспорту для обслуговування екскурсантів; незадовільним станом більшості автомобільних шляхів; практичною відсутністю реклами туристичних маршрутів Харківщини.
Туристично-рекреаційний комплекс як складова активізації регіонального розвитку
(2023) Носирєв, Олександр Олександрович
Розвиток туризму та рекреації суттєво впливає на економічний розвиток України та її регіонів. Територіальні туристично-рекреаційні системи формуються на основі об’єктів, які задовольняють потреби людей у туризмі та рекреації, тому їх розглядають як рекреаційні ресурси, одна частина яких безпосередньо споживається населенням під час неорганізованого відпочинку, а інша – пов’язана зі спеціальними закладами та установами сфери обслуговування, що реалізують рекреаційну функцію (будинки відпочинку, санаторії, пансіонати тощо). Серед переваг, якими володіє Україна та може скористатися для активізації індустрії туризму й рекреації, можна виділити вигідне географічне положення, наявність сприятливих природно-кліматичних умов, центрів історичної та культурної спадщини, до переваг належить і відносно невисокий рівень цін на послуги галузі та супутніх їй видів діяльності. Україна посідає одне з провідних місць в Європі за рівнем забезпеченості цінним природно-ресурсним потенціалом, здатним забезпечити сучасний характер різноманітних потреб мандрівників, і тим самим зацікавити вітчизняних та іноземних туристів. Одним з потенційно привабливих напрямів розвитку переважної більшості регіонів України є розвиток рекреаційної сфери. Потужний природно-ресурсний та історико-культурний потенціал, стан існуючої транспортної інфраструктури, географічне розташування та досвід функціонування рекреаційної сфери України, існування значного попиту як з боку внутрішнього, так і зовнішнього споживча дозволяють визначити саме цю сферу одним є важливих пріоритетів економічного розвитку регіонів країни. Специфікою даної сфери є те, що її розвиток забезпечує не тільки зростання кількісних параметрів розвитку регіонів (зростання валового регіонального продукту, обсягу виробництва тощо), а й позитивні зрушення в інших ланках господарського комплексу регіону (торгівлі, побутовому обслуговуванні, транспорті та зв’язку, будівництві, АПК, охороні довкілля тощо), створює передумови для підвищення рівня доходів населення та розв'язання соціальних проблем, поліпшення інвестиційного клімату, інтеграції країни до світового економічного простору. Протягом останніх років, переорієнтація переважної більшості населення України та сусідніх держав на переваги здорового образу життя, призвело до перегляду підходів до питання організації відпочинку, а також посилення вимог до інфраструктури сфери рекреації. Аналіз даних офіційної статистики України свідчать, що дохід від надання послуг у сфері рекреації щорічно динамічно зростає, при цьому даний бізнес є галуззю, яка генерує і активізує розвиток суміжних галузей: готельно-ресторанного бізнесу, малого підприємництва у сфері мистецтва, спорту, розваг та відпочинку, сприяє розвитку сільської місцевості тощо. Сучасний стан розвитку туризму та рекреації залежить від великої кількості чинників, що проявляються на глобальному, національному та регіональному рівнях. Аналіз сучасного стану галузі туризму та курортно-рекреаційної сфери потрібен для того, щоб забезпечити розробку стратегії розвитку туризму із врахуванням низки чинників: політична ситуація в країні, нормативно-правове забезпечення, COVID-19, військова агресія, соціально-економічний розвиток регіонів та країни загалом тощо. Галузь туризму та курортно-рекреаційної сфери формує економічний та соціальний ефекти, які тісно взаємопов’язані. Туристичний бізнес та курортно-рекреаційна сфера містить у собі функціонування дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, це дитячі заклади санаторного типу, дитячі центри, позаміські заклади оздоровлення та відпочинку, табори з денним перебуванням, дитячі заклади праці та відпочинку і наметові містечка. По Україні їхня кількість постійно зменшується. Але в умовах воєнного стану внутрішній туризм набуває специфічних рис, пов’язаних з наявністю обмежень, які залишатимуться актуальними до перемоги України у відносно безпечних західних та центральних областях. Важливою складовою рекреаційно-туристичного потенціалу є туристична привабливість рекреаційних об'єктів і територій. З нею пов'язана характеристика рекреаційної місткості територій, що визначає верхні межі потоків рекреантів та туристів, що не порушують природну, екологічну та соціально-економічну рівновагу у місцях рекреації та туризму.
Тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму
(2023) Носирєв, Олександр Олександрович; Чернікова, Єлизавета Андріївна
Туризм є основним джерелом доходу в 38% країн і одним із п’яти основних джерел доходу в 83% країн. Туризм відіграє важливу роль у формуванні валового внутрішнього продукту, забезпечує зайнятість населення, поповнює бюджети різних рівнів, сприяє припливу іноземної валюти, забезпечує соціальний добробут і якість життя людей, сприяє розвитку суміжних галузей, таких, як зв'язок, транспорт, сільське господарство, виробництво товарів народного вжитку. Сфера туризму прямо впливає на соціальні параметри життя людей (покращення здоров’я та розвиток людини в цілому) та опосередкований вплив через поліпшення показників економічного розвитку країни: зростання ВВП, доходів населення, зайнятості тощо. Поліпшення всіх параметрів економічного життя населення – основа підвищення добробуту, покращення здоров’я та збільшення тривалості життя. Сьогодні для багатьох країн світу міжнародний туризм є пріоритетною галуззю економіки, що веде до інклюзивного та сталого економічного розвитку, соціальної інтеграції, збільшення зайнятості та боротьби з бідністю, ефективного використання ресурсів, захисту довкілля та міжкультурного розвитку. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки та створює індустрію у сфері туризму. Міжнародний туризм у світі дуже неоднорідний, що пояснюється різним рівнем соціально економічного розвитку країн та регіонів. Туризм не є продуктом першої життєвої потреби, а тому стає нагальною потребою людини лише за певного рівня доходів та достатку суспільства. Міжнародний туризм найбільш розвинений у країнах Західної Європи. На частину цього регіону припадає понад 70% світового туристичного ринку та понад 60% валютного виторгу. За даними СОТ, у світі налічується 15 країн, які спеціалізуються на туристичних послугах, а доходи від туризму в багато разів перевищують доходи від експорту. До них відносяться малі острівні країни в субтропіках та тропіках Барбарос, Сейшели та інші. Найбезпечніші країни для туристів: Острови Аруба, Бонайре та Кюрасао, Сінгапур, Ісландія, Швейцарія, Бутан, Нова Зеландія, Ірландія, Кіпр, Дубаї. Сорок п’ять країн отримують понад чверть свого експорту від туризму (в основному це країни, що розвиваються зі слаборозвиненою економікою). Світовий ринок туризму протягом останнього десятиліття демонструє стійке зростання від 3 до 7% щорічно. Можна припустити, що в міру того, як попит на подорожі та туристські послуги зростатиме, зростуть і вимоги мандрівників до сфери гостинності. У боротьбі за споживача на першому плані виступатимуть такі конкурентні переваги компанії, як: екологічність, технологічність, індивідуальність товару/послуги, соціальна відповідальність. Природа туристичної індустрії, як соціального явища, зумовлює його тісні взаємозв’язки із процесами, які протікають у межах окремих туристичних дестинацій. Проте, поширення міжнародного тероризму, нелегальної міграції, зростання захворюваності на соціально небезпечні нові хвороби, загальне погіршення екологічної ситуації, не дивлячись на інтенсифікацію туристичних потоків, призводить до суттєвого зростання їх негативного впливу на бізнес і туристичну діяльність та має різний ступінь прояву на просторовому рівні. Світовий досвід показує, що туристичну індустрію можливо розвивати й в період економічних криз, оскільки витрати на створення одного робочого місця у 22 рази менші, ніж у промисловості, а оборотність інвестиційного капіталу у 4,2 раза вища, ніж в інших галузях господарства. Яскравим прикладом цього є такі країни як Мексика, Аргентина, Єгипет, Бразилія, Перу, Туніс та інші. Дані факти свідчать про необхідність активізації розвитку туризму в Україні, який при ефективній організації та управлінні з боку держави дозволить швидко отримати позитивні результати.
Тенденції розвитку системи інформаційного забезпечення туристичної індустрії
(2023) Шарко, Маргарита Василівна; Носирєв, Олександр Олександрович
Сучасний туризм є інформаційно насиченою діяльністю, в якій збір, обробка, передача та використання якісної інформації забезпечують щоденне злагоджене функціонування туристичної індустрії. Саме завдяки ефективному використанню інформаційної діяльності можлива висока конкурентоспроможність туризму як галузі економіки). Державна політика розвитку туризму повинна орієнтувати суб’єкти ринку туристичної галузі на новий стратегічний підхід до формування туристичного інтегрованого продукту та створення системи його інформаційного забезпечення. Сьогодні в туристичній галузі існує суперечність: з одного боку, достатньо розроблений математичний апарат моделювання процесів туристичної галузі, що допомагає науково обґрунтовано приймати рішення; з іншого боку – рішення в туристичній галузі приймають на якісному рівні. Достатньо розвиненою практикою є використання геоінформаційних систем (ГІС) для потреб туристичної галузі. Цього питання стосуються численні дослідження, основою яких є використання ГІС для розв'язання вузькоспеціалізованих проблем. Значно рідше ГІС застосовують в комплексних задачах і для інтеграції з інформаційними системами. Крім цього, існує і вдосконалюється клас математичних моделей, що можуть ефективно використовуватися в задачах дослідження характеристик туристичних урбанізованих систем, прогнозування процесів розвитку та ефективного землекористування. Сфера туристичних послуг знаходиться у тісному взаємозв‘язку із такими ключовими секторами господарського комплексу як транспорт, зв'язок, будівництво, виробництво товарів масового споживання та багато інших, виступаючи каталізатором комплексного розвитку економіки країни. Для прийняття менеджером чи іншою особою ефективного управлінського рішення найголовнішим є своєчасна, повна, перевірена інформація. У сучасних умовах неможливо забезпечити якісне ведення туристичного бізнесу без впровадження й застосування новітніх інформаційних технологій. Саме їх використання на практиці забезпечує дотримання суб’єктами туристичної діяльності комплексу взаємодіючих і взаємодоповнюючих вимог, що формують якість туристичних послуг. Наявне програмне забезпечення управління туристичною діяльністю дозволяє вирішувати різні завдання, як-то складання бізнес-плану, компонування передбачуваних турів, управління готелем, при тому, що керівник має можливість коригувати найрізноманітніші фактори за допомогою комп’ютера. Активне впровадження сучасних інформаційних технологій у діяльність туристичних підприємств є необхідною умовою їхньої успішної роботи, оскільки точність, надійність, оперативність і висока швидкість обробки та передавання інформації визначає ефективність управлінських рішень. У загальній концепції інформаційних технологій у сфері туризму є діалектичний взаємозв'язок – розвиток інформаційних технологій вимагає вдосконалення засобів, які їх забезпечують і, навпаки, поява удосконалених засобів вимагає створення нових прийомів, методів і способів дослідження. Тому значний інтерес має визначення інваріантів технологій, тобто опорних структур даних і процесів, що можуть бути досить стабільними властивостями та характеристиками гнучкої інформаційної технології. Це вимагає глибокого вивчення можливостей, як сучасних і перспективних засобів обчислювальної техніки й програмного забезпечення, так і технологічних процесів у сфері туризму та їх технічного оснащення. Серед проблем, що стримують розвиток туристичного потенціалу регіонів України, можна назвати відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі. Запровадження нових інформаційних технологій у туристичний сектор – це необхідна передумова не лише його розвитку, але й нормального існування, адже туристичний продукт продається (пропонується, замовляється) у вигляді інформації. За такої умови визначальними для споживача є об’єктивність туристичної інформації, легкість доступу до неї, оперативність її отримання, повнота, наочність, можливість інтерактивного оформлення замовлень і оплати послуг. Один з аспектів глобалізації ринку туристичних послуг полягає в глобальному поширенні туристичної інформації. Система інформаційних технологій у туризмі охоплює інформаційні системи менеджменту, глобальні системи бронювання, мультимедіа, інтегровані комунікаційні мережі.
Готельний бізнес в системі розвитку конкурентоспроможності економіки та туризму
(2023) Носирєв, Олександр Олександрович
Розвитку національного готельного господарства, особливо через підключення його до міжнародного готельного бізнесу, надається величезне значення в багатьох країнах світу, оскільки це господарство відіграє важливу роль у забезпеченні зайнятості місцевого населення, здійснюючи позитивний вплив на інші сектори національної економіки. У багатьох країнах готельний бізнес є важливим джерелом валютних надходжень до державного бюджету. Крім того, його активність в окремо взятій країні сприяє її доступу до міжнародного інвестиційного капіталу і глибокої інтеграції у світову економіку. Готельний бізнес як галузь сфери обслуговування за умови динамічного розвитку здатний приносити значний прибуток. Наявні програми розвитку готельної галузі як на державному, так і на регіональних рівнях, в основному є рамковими, що не враховують всієї складної системи взаємовідносин у готельному бізнесі. Можна визначити наступні тенденції, які будуть характеризувати розвиток ринку готельного бізнесу в найближчі роки: очікуване зростання туристичної активності та збільшення кількості підприємств готельного господарства в Україні у найближчому періоді зумовлює відповідне збільшення потреби у фахівцях та професіоналах з готельно-ресторанної справи. Галузь готельного бізнесу є перспективною сферою капіталовкладень, оскільки розвивається достатньо швидкими темпами, зумовлює рівень зайнятості у відповідних регіонах, створює матеріальну базу для розвитку туризму. Але в останні роки підприємства готельного господарства розвиваються в негативних умовах, зокрема нестабільної економіко-політичної ситуації країни, що призводить до зниження туристичної та бізнес-активності, дефіциту фінансування, відсутності привабливих для будівництва готельних комплексів земельних ділянок, довгої окупності таких проєктів тощо. Підприємства готельного господарства України розвиваються нестабільно, зі значним ступенем ризику для свого функціонування. А це відбувається тому, що туристичний попит має сезонний характер, ціни на послуги з кожним роком ростуть, а самі послуги змінюються і вдосконалюються, що вимагає швидкої реакції від суб’єктів готельного бізнесу та залучення додаткових коштів. Також зниження завантаженості готелів можна ще пояснити не тільки нестабільною ситуацією в країні, а й тим, що в Україні вже кілька років поспіль активно розвивається ринок тіньових послуг. Як правило, приватні особи надають гостям повний спектр додаткових послуг, а саме: забезпечують їх транспортом, перекладачем (якщо потрібно), харчуванням та іншими послугами. Маючи низькі фіксовані витрати й, найчастіше, не сплачуючи податки, приватні особи отримують достатні оборотні засоби для підтримки якості послуг на високому рівні та розширення бізнесу. До того ж тіньовий готельний бізнес має можливість гнучко оперувати цінами залежно від попиту та сезону, знаходиться поза сферою державного регулювання, а отже, не має додаткових витрат. Сучасний готельний бізнес зараз знаходиться на грані можливостей, і тільки ті заклади отримають шанс залишитися на ринку туризму та готельно-ресторанного бізнесу, які зможуть запровадити інформаційні технології, інноваційні підходи та запропонувати нові послуги на підприємствах готельного господарства. Стрімкі зміни в індустрії гостинності вимагають нових імпульсів для підкріплення своїх позицій у конкурентній боротьбі, адже використання тільки тих резервів, що лежать на поверхні, не є гарантією стабільного доходу, функціонування і розвитку бізнесу. Аналіз, дослідження і використання готельним підприємством актуальних світових тенденцій ведення господарської діяльності, перш за все, активне використання і розвиток інформаційних технологій та інформаційних програм для мобільних телефонів, впливає на поліпшення якості обслуговування, підвищення конкурентоспроможності, іміджу та репутації готельного підприємства, робить його привабливим і унікальним для клієнтів. Величезна кількість різноманітних факторів впливає на конкурентоспроможність готелю: його географічне положення, розмір і різноманітність номерного фонду, зірковість, інфраструктура, інноваційні технології, що застосовуються в готелі, вартість окремого номера, матеріально-технічне оснащення, унікальність готельних послуг, кваліфікованість персоналу, наявність пам'яток та історичних місць поруч з готелем та інші важливі чинники. Однак наразі не тільки ці чинники є істотними для туристів.
Світовий досвід реалізації моделей промислової політики
(ДВНЗ "Ужгородський національний університет", 2017) Носирєв, Олександр Олександрович
В статті узагальнено досвід реалізації моделей промислової політики окремих провідних держав світу (США, Великобританії, Франції, Німеччини, Австрії, Японії). Досліджено вплив обраних моделей на соціально-економічний стан досліджуваних країн. Результати узагальнення може бути використано при адаптації закордонного досвіду до умов впровадження промислової політики до пріоритетів розвитку вітчизняної економіки. Підкреслено, що розробка національної промислової політики має спиратися на багатий історичний досвід високорозвинутих країн та одночасно виходити з власного минулого й сучасного соціально-економічного і політичного розвитку країни. Виявлено основні проблеми у впровадженні державного регулювання розвитку економіки та промислового сектору в провідних країнах світу з метою використання світового досвіду при можливій інтенсифікації державної промислової політики в Україні.
Socio-cultural transformation of Ukraine in the context of European values
(LLC Publishing House "Baltija Publishing", Latvia, 2021) Nosyriev, O. O.; Bukina, T.
The article considers the issues of changing accents and cultural transformation in Ukraine, Great Britain and other European countries. In recent years, Ukraine has seen an active revival in the cultural sphere. From publishing to music, from film production to theater, from fashion to curatorial exhibitions – the Ukrainian cultural environment has become bold, diverse and large-scale. Euromaidan has given impetus to a powerful wave of cultural activism: from discussion platforms to spontaneous exhibitions, from urban regeneration projects to volunteer groups seeking to protect dilapidated national heritage sites. The impetus for it was the dynamism of the Ukrainian creative community. And further development became possible thanks to the support of new state cultural institutions. These institutes emerged after Euromaidan, such as the Ukrainian Cultural Foundation, the Ukrainian Book Institute, and the Ukrainian Institute. Institutions with a long history, such as the State Agency of Ukraine for Cinema, have strengthened their positions. The creation of these new institutions marked the departure from the post-Soviet system of cultural management. And the transition to a consistent and comprehensive cultural policy. The main thing is that the creation of a new system of culture in Ukraine has helped to bridge the gap between the state and cultural activists and the creative sector. One of the most important problems of the cultural sector in Ukraine for the last 25 years is funding. This problem is also relevant for the United Kingdom. But when it comes to finding resources for artists and cultural institutions, British policy has a respectable tradition and a number of successful answers. Support for the arts by both the state and business seems to be a matter of course for the British. At the same time, the idea of the self-worth of art is also supported by the idea of its social significance, as well as the perception of art as a primary source of creativity, innovative development, creative industry. The relationship between the European Union and the society of Ukraine is already yielding some results in the context of ensuring the democratic and European development of the state. For the successful implementation of European integration in Ukraine, it is necessary to apply such mechanisms that will ensure coordinated management of social processes of the state in the direction of European integration. The main mechanism is cultural policy, which should be aimed at regulating the regulatory framework. And the application of regulations in practice. This will allow culture to take a leading position on the path to national modernization. Legislation should be a mechanism for achieving goals, and the main thing should remain that the person should be at the center of cultural policy of the state. Given the experience of the United Kingdom, the formation of Ukraine's cultural policy should be based on the idea of the all-encompassing impact of culture on modern society. Accordingly, such a policy, being aimed at the cultural sector, effectively affects all spheres of public life. Consistent support for culture at the financial and fiscal, legislative and executive, national and local levels should, above all, be based on an awareness of the value of culture. Culture enriches people's lives, changes their worldview and inspires creativity. In the social dimension, its impact has the most significant impact on education, health and cohesion.