Кафедра "Автомобіле- і тракторобудування"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5257
Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/ait/
Кафедра "Автомобіле- і тракторобудування" (первісна назва – кафедра "Тракторобудування") створена разом із Харківським тракторним заводом у 1930 році у складі новоствореного автотракторного факультету (пізніше – факультет транспортного машинобудування). Засновником кафедри "Автомобіле- і тракторобудування" був академік, доктор технічних наук, професор Медведєв Михайло Іванович, який очолював кафедру з 1930 по 1962г.
У 1972 році на базі кафедри "Автомобіле- і тракторобудування" було створено спеціальну кафедру "Колісні і гусеничні машини" для підготовки спеціалістів з танкобудування.
Кафедра "Автомобіле- і тракторобудування" за роки її існування внесла гідний внесок у становлення і розвиток наукової думки в області теорії автомобілів і тракторів.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту.
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 3 доктори технічних наук, 8 кандидатів технічних наук, 1 співробітник має звання професора, 7 – звання доцента.
Переглянути
3 результатів
Результати пошуку
Публікація Спосіб відриву бортів шини від обода колеса транспортного засобу і пристрій для його здійснення(ДП "Український інститут інтелектуальної власності", 2020) Сергієнко, Микола Єгорович; Худолій, Олександр Іванович; Сергієнко, Антон Миколайович; Гасанов, Магомедємін Ісамагомедович; Калінін, Павло Миколайович; Агапов, Олег Миколайович; Борисенко, Анатолій Миколайович; Стаховський, Олег Валерійович; Косарєв, Олександр Владиславович; Шабалін, Олег ЮрійовичВинахід належить до ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів, зокрема, до способів і пристроїв для демонтажу шин. Спосіб відриву бортів шини від обода колеса транспортного засобу полягає в силовому впливі робочою частиною відбортовочного механізму у вигляді роликів на шину біля обода колеса у зустрічному напрямку по осі, паралельній осі колеса при його обертанні відносно робочої частини отбортовочного механізму до відриву бортів шини від обода. Обертання колеса здійснюється періодично від двигуна через трансмісію транспортного засобу. Причому після виконання зближення роликів в зустрічному напрямку виконується один оборот колеса, наприклад, вперед, з подальшою зупинкою і подальшим виконанням зближення роликів в зустрічному напрямку, виконується один оборот колеса, наприклад, назад, з подальшою зупинкою і повторенням періодичності операцій до повного відриву бортів шини від обода. Пристрій відриву бортів шини від обода колеса транспортного засобу містить корпус, встановлений на ньому механізм повороту колеса, закріплені на корпусі віджимні важелі з роликами на кінцях, привід переміщення зазначених важелів. На корпусі над колесами жорстко паралельно осі колеса в горизонтальній площині встановлені підтримуючі направляючі елементи для подовжнього переміщення по них і замкової взаємодії з відповідним двотаврових профілем, виконаним у верхній частині важелів, що мають по всій довжині в поперечному перерізі Т-подібний профіль ребер жорсткості. Причому вертикальний елемент профілю виконаний в площині, перпендикулярній осі коліс. Нижче кріплення важелів на напрямних елементах по вертикалі на важелях в горизонтальній площині паралельно осі колеса виконані різьбові гнізда для взаємодії зі стрижнем, виконаним складеним з двох стрижнів з можливістю взаємодії між собою в осьовому напрямку за допомогою замкового механізму двосторонньої дії, що містить на одному кінці стрижня знімний порожнистий наконечник з симетричними наскрізними Т-подібними проточками в діаметральному напрямку, а на іншому кінці іншого стрижня знімний наконечник з виступами, виконаними на зовнішній поверхні в діаметральном напрямку, для взаємодії з вищезазначеними проточками. Стрижні з кінців протилежних замкового з'єднання мають різьбові ділянки і на периферії квадратні наконечники з проточками і округлими торцями, з можливістю взаємодії згаданих проточок з горизонтальними пазами, виконаними на Г-подібних кронштейнах, закріплених на корпусі нижче підтримуючих напрямних елементів в одній вертикальній площині. Причому зовнішній діаметр наконечників не більше зовнішнього діаметра різьби, а різьба на ділянках з'єднувальних стрижнів і у відповідних різьбових гніздах виконана з протилежним напрямком витків. Кріплення напрямних елементів на корпусі по вертикалі виконано між осями коліс транспортного засобу. Кількість місць кріплення напрямних елементів на стороні корпусу на одне менше кількості коліс на цій же стороні корпусу транспортного засобу. Технічний результат полягає в підвищенні оперативності, автономності, мобільності демонтажу шин і зниженні витрат на ремонт коліс транспортного засобу.Документ Моделювання динаміки автомобіля при управлінні потужністю споживачів енергії двигуна внутрішнього згорання(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Сергієнко, Микола Єгорович; Любарський, Борис Григорович; Пастущина, Марія Ігорівна; Губський, Сергій Олександрович; Косарєв, Олександр ВладиславовичПроведено аналіз досліджень в напрямку підвищення ефективних показників ДВЗ автомобіля. Визначені основні потоки, види витрат потужності ДВЗ і шляхи підвищення його ефективної потужності. Проаналізовано вплив швидкісного режиму роботи навісного обладнання на витрати потужності в залежності від умов руху автомобіля. Досліджено зміни динамічних показників автомобіля при управлінні потоками потужності ДВЗ на привід ведучих коліс та навісного обладнання. Розроблено модульну схему управління режимами роботи навісного обладнання та досліджено зміну показників автомобіля на прикладі керування його генератором. Виготовлено робочий зразок пристрою керування приводами навісного обладнання. Розроблено імітаційну модель автомобіля та його складових. Наведено залежності зміни динамічного фактору від швидкості руху автомобіля при різних витратах потужності ДВЗ на привід навісного обладнання. На підставі теоретичних і експериментальних досліджень зроблені висновки щодо необхідності оптимізації витрат потужності на привід навісного обладнання ДВЗ при експлуатації автомобіля для покращення його динамічних характеристик, паливної економічності та екологічної безпеки.Документ Визначення витрат потужності ДВЗ автомобіля на привід навісного обладнання(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2020) Сергієнко, Микола Єгорович; Пастущина, Марія Ігорівна; Косарєв, Олександр ВладиславовичРозглянуто витрати потужності ДВЗ на навісне обладнання для підвищення ефективної енергії двигуна внутрішнього згорання та автомобіля з метою покращення тягово-динамічних показників та паливної економічності при розгоні, сталій швидкості руху, гальмуванні в різних умовах експлуатації. Запропоновано варіант удосконалення конструкції автомобіля шляхом впровадження системи керування споживанням енергії додатковим обладнанням в залежності від режимів руху автомобіля. Завдяки управлінню потоками потужності двигуна внутрішнього згорання, мінімізації споживання енергії накопичувача або перетворювача та самого автомобіля на роботу додаткового обладнання забезпечується збільшення ефективної потужності двигуна. Розглянуто такі допоміжні агрегати як водяний насос системи охолодження, привід компресора системи кондиціювання повітря салону автомобіля, вентилятор системи охолодження, насос гідропідсилювача керма рульового управління та генератора автомобіля. Проаналізовано вплив на вихідну потужність двигуна внутрішнього згорання кожного з перерахованих пристроїв і в кінцевому випадку визначено наскільки можливо підвищення потужності на привід ведучих коліс автомобіля. При розгоні витрати потужності двигуна на приводи навісного обладнання необхідно зменшувати до мінімуму, при гальмуванні – збільшувати до максимуму використовуючи кінетичну енергію автомобіля на привід цього обладнання, а при сталому руху – в залежності від параметрів регулювання і стану систем та агрегатів. Витрати потужності визначаються частотою обертання і регульованим параметром вузла. В роботі з’ясовано залежності витрат потужності наведеного навісного обладнання від обертів колінчастого валу двигуна внутрішнього згорання автомобіля, а для генератора і от струму збудження. На підставі теоретичних і експериментальних досліджень зроблені висновки щодо можливості оптимізації витрат потужності при експлуатації автомобіля. Найбільша ефективність досягається в умовах міста. Розроблено методику визначення витрат потужності для кожного приводу допоміжного обладнання, що є дуже важливим для врахуванні цих витрат при розрахунках тягово-динамічних, паливно-економічних характеристик автомобілів і створенні системи керування. Задані умови зміни витрат потужності на привід допоміжних агрегатів в залежності від зміни прискорення автомобіля. Підрахована сумарна витрата енергії ДВЗ для автомобіля класу 2 із урахуванням прийнятих основних навісних споживачів автомобіля.