Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving
Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".
Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.
За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.
Переглянути
5 результатів
Результати пошуку
Документ Еколого-правові засади українського регулювання скидання забруднювальних речовин у поверхневі води(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2024) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаУ статті досліджено принципи та еколого-правові особливості найбільш дієвих інструментів правового механізму охорони якості поверхневих вод України, які у складі інститутут спеціального водокористування входять до підінституту регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) зі зворотною водою точкових джерел (промислових, господарських тощо). Актуальність дослідження визначається переходом українського водного законодавства у практичну фазу наближення до законодавства ЄС. Остання має здійснюватися одночасно з дотриманням загальних правових вимог екологічної безпеки, урахуванням вимог особливого періоду та повоєнного відновлення. Метою статті є визначення еколого-господарської природи та структури українського правового механізму РСЗР, відповідності його інструментів чинному законодавству і можливих шляхів спрощення у перехідний період. Дослідження ґрунтується на аналізі модельної структури логіко-функціональних зв’язків між головними елементами еколого-правового механізму РСЗР. Визначено, що наразі українське РСЗР здійснюється за точковим (один скид) та басейновим або каскадним (низка скидів) варіантами, з яких другий – вважається головним. РСЗР ґрунтуються на господарському використанні екологічної властивості водного об’єкта – асиміляційної спроможності, базовою характеристикою якої є різниця між нормативом ГДК та фоновою концентрацією, – шляхом встановлення нормативу ГДС. Виявлено, що: 1) поняття асиміляційної спроможності й право на неї у законодавстві відсутнє; 2) асиміляційна спроможність є локальною екологічною характеристикою, яка є неподільною за просторовою ознакою; 3) використання каскадного варіанту порушує еколого-політичний принцип єдиності на території України нормативів ГДК. За наслідками виявлених особливостей каскадний варіант РСЗР не відповідає вимогам водного, екологічного, господарського та цивільного законодавств, сприяє корупційним ризикам при організації й здійсненні спеціального водокористування та погіршенню якості води. Запропоновано зміни, які не вимагають значних нормотворчих зусиль, для включення відповідних правових інструментів у тимчасове водне законодавство в умовах особливого періоду і подальшого відновлення економіки.Документ Правові напрями й особливості оновлення українського регулювання скидання забруднювальних речовин(Національний університет "Одеська юридична академія", 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджено головний правовий засіб забезпечення якості поверхневих вод екологічного законодавства України: лімітаційне регулювання скидання забруднювальних речовин (ЗР) з точкових джерел (РСЗР). Удосконалення РСЗР вимагається доктринальними природоохоронними документами. Зазначено, що РСЗР існує в українському водному законодавстві у майже незмінному вигляді біля 60 років, ґрунтується на застарілих екологічних уявленнях, еколого-політичних та еколого-економічних принципах, містить помилки і вимагає реформування та оновлення. Цілями змін є забезпечення дотримання вимог актів українського водного і екологічного законодавства, створення умов для наближення до європейського водного законодавства та дій у післявоєнний відновлюваний період. Виявлено, що при використанні поняття ЗР не враховується його релятивність. Констатується, що поняття «водна екосистема» та її властивості «асиміляційна спроможність» (АС) і «самоочисна здатність» (СЗ), через які здійснюється РСЗР, не відображено у водному законодавстві. Зазначено, що першочергові зміни мають стосуватися понятійного апарату Водного кодексу України. У його регулятивних нормах необхідно встановити вимоги до складових законодавчого механізму РСЗР, а у підзаконних нормативно-правових актах – до операційних методичних засобів та екологічних властивостей водних об’єктів, до інструментів регулювання складу та якості поверхневих вод. До таких належать: об’єкти регулювання – ЗР з урахуванням їх релятивності; екологічні фактори впливу на склад води – АС і СЗ; інструменти регулювання – нормативи ГДС, зона змішування; вимоги до результатів – ЕНЯВ та нормативи ГДК. Доведено, що басейновий принцип визначення нормативів ГДС не відповідає вимогам законодавства. Напрями змін визначаються: 1) невиявленими раніше прогалинами, розбіжностями та помилками в актах водного законодавства; 2) політикою адаптації до acquis ЄС; 3) кризовим погіршенням екологічної безпеки водокористування в умовах воєнного стану та необхідністю післявоєнного відновлення економіки.Документ Правові особливості екосистемних послуг для регулювання скидання забруднювальних речовин в Україні і в ЄС(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджено принципи та правові особливості властивостей водних екосистем – самоочисної здатності (СЗ) і асиміляційної спроможності (АС), як факторів водних екосис темних послуг з регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у зонах змішування (ЗЗ), прилеглих до точкових скидів ЗР у поверхневі води. Аналізуються та порівнюються еколого-правова структура та поняттєві засади українського та європейського підінститутів РСЗР. Перший базується на принципі «емісія – іммісія» ЗР, правовими інструментами якого є нормативи ГДС на скидах та екологічні нормативи (або ГДК) ЗР для водного об’єкта. Європейський РСЗР використовує комплексний підхід (КП), головним елементом якого є найкращі доступні технології (НДТ) для джерел ЗР. Законодавче виокремлення СЗ і АС потрібно для забезпечення якості води водних об’єктів у воєнний час та при післявоєнному відновленні на шляху переходу до європейського РСЗР. Досліджено статус та особливості водних екосистемних послуг, які можуть використовуватися для встановлення ГДС, а також поняттєві особливості АС і СЗ українського РСЗР. Виявлено, що ці властивості стосуються різних екологічних механізмів, характеризуються різними показниками й принципово відрізняються. Крім того, в українському водному законодавстві та у нормативно-технічних документах щодо ГДС здійснюється необґрунтована підміна важливих понять, містяться помилкові визначення та суперечливі вимоги. Зазначено, що центральний методичний засіб українського РСЗР – басейновий принцип визначення ГДС, базується на вигаданому праві водокористувачів на «отримання квоти» АС і містить невідповідності законодавству. Причиною є успадкування наукових помилок із застарілих документів та нормативних актів. Задля створення поняттєвої бази екосистемних послуг з РСЗР пропонується включити в екологічне та водне законодавство понять «водна екосистема» та її головних властивостей – АС і СЗ. Саме цими властивостями забезпечується зменшення шкідливості ЗР, що скидаються зі зворотною водою, до рівня екологічного нормативу якості води для ЗР або до ГДК у водному об’єкті. Зазначається необхідність розроблення Закону України «Про екологічні послуги», вимоги якого могли б слугувати необхідною тимчасовою альтернативою КП.Документ Правові особливості басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин у поверхневі води(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського", 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаУ статті досліджується еколого-правовий механізм українського лімітаційного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у водні об’єкти (ВО). Розгляд зосереджено на центральній методологічній ланці РСЗР: «басейновому принципі визначення нормативів гранично допустимого скидання ЗР» (БПВНГДСЗР). Останній запроваджено застарілими нормативно-правовими та нормативно-технічними актами минулого століття. Басейновий принцип (БП) ґрунтується на використанні асимілювальної спроможності (АС) ВО задля еколого-економічних цілей зменшення шкідливості ЗР, що скидаються у ВО, до рівня гранично допустимих концентрацій (ГДК) у воді для різних цілей водокористування. Такий спосіб РСЗР не відповідає вимогам гармонізації із сучасним водним законодавством ЄС. Термінологічна помилка у назві не дозволяє диференціювати поняття «басейнового принципу управління», яке має коріння у водному законодавстві ЄС, та не пов’язаний з ним БПВНГДСЗР. Натомість запропоновано термін «визначення нормативів ГДС для каскадного скидання ЗР». Виявлено еколого-правові підстави, обґрунтованість та наслідки застосування БПВНГДСЗР, вимоги до гранично допустимих скидів (ГДС) ЗР в екологічному та водному законодавстві України. Визначено, що за БП явище АС має розглядатися як спільна корисна властивість ВО для каскаду скидів ЗР, яка підлягає розподілу між суб’єктами господарювання при спеціальному водокористуванні. Доведено, що насправді АС має не басейнову, а локальну (точкову) належність, і тому не може бути поділеною. В екологічному та водному законодавстві України і ЄС поняття АС відсутнє, а вимоги до користування АС не встановлені. Зроблено висновки, що «права квотування» АС для водокористувачів, на якому ґрунтується БП, не існує, а фактична реалізація БП призводить до порушення базового законодавчого права на користування однаковими ГДК для всієї території України. Запропоновано шлях до правового врегулювання каскадного скидання ЗР через внесення в українське водне законодавство змін, спрямованих на організацію спільного спеціального водокористування.Документ Відповідність екологічному законодавству басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджується головна компонента еколого-правового механізму нормативного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України – «басейновий принцип» розрахунку гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є визначення відповідності українському законодавству термінологічних, базових екологічних та еколого-правових особливостей чинного БПРГДС. Дослідження БПРГДС, який є складовою комплексного еколого-правового інституту якості вод та її регулювання, здійснюється методами порівняльного правознавства. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики та екологічної безпеки, Водною стратегією України тощо. Виявлено, що у назві БПРГДС використовується некоректний прикметник «басейновий», який пропонується змінити на «каскадний». Визначено, що асиміляційна спроможність (АС) водного об’єкта, яка використовується водокористувачами для екологічної реалізації правового регулювання, має не басейнову, тобто подільну між всіма скидами, а локальну – точкову для одного скиду, еколого-правову природу. Відсутність подільності не дозволяє розподіляти властивість АС між окремими водокористувачами розрахункового басейну. Головний результат полягає у виявленні порушення вимоги екологічного законодавства щодо загальнодержавної «єдиності» обмежень концентрацій ЗР у поверхневій воді в межах розрахункового басейну. Також виявлено, що т. зв. «право водокористувача на квоту АС», на якому ґрунтується БПРГДС, у законодавстві відсутнє, спільна діяльність водокористувачів з реалізації БПРГДС водним законодавством не передбачена, а її здійснення створює умови для погіршення якості води. Зроблено висновки, що запровадження БПРГДС створило законодавчі протиріччя з початку свого існування (з 1977 р.), а вимоги до найбільш дієвих інструментів РСЗР, якими є нормативи ГДС, не відповідають екологічному (з 1992 р.) та водному (з 1995 р.), а також цивільному та господарському законодавствам.