Кафедра "Безпека праці та навколишнього середовища"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/2354
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/safetyofliving
Від 2020 року кафедра має назву "Безпека праці та навколишнього середовища", попередня назва – "Охорона праці та навколишнього середовища", первісна назва – кафедра "Охорона праці".
Кафедра "Охорона праці" була створена в 1963 році. Першим її завідувачем був доцент Наумов С. С., який очолював кафедру протягом 1963-1970 років.
За час існування кафедри, крізь її "стіни" пройшло понад 70 тисяч студентів.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту механічної інженерії і транспорту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 25 викладачів, серед яких 2 доктора технічних наук, 17 – кандидатів технічних, біологічних та психологічних наук, 1 – доктор філософії, 3 співробітника мають звання професора, 14 – доцента.
Переглянути
6 результатів
Результати пошуку
Документ Принципи і механізми європейського й українського правового регулювання скидання пріоритетних забруднювальних речовин(Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, 2024) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаУ статті порівнюються принципи та еколого-правові особливості найбільш дієвих механізмів правового регулювання безпеки речовинного складу поверхневих вод України та ЄС, які входять до підінституту регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) зі зворотною водою точкових стаціонарних джерел. Актуальність дослідження визначається переходом українського водного законодавства у практичну фазу наближення до acquis ЄС – менеджменту річковими басейнами. Остання має здійснюватися одночасно з дотриманням загальних правових вимог екологічної безпеки, урахуванням вимог особливого періоду та повоєнного відновлення, в умовах економічної кризи та наслідків бойових дій. Метою статті є порівняння відповідності європейського та українського еколого-правових механізмів, якими регулюється скидання пріоритетних ЗР, зокрема небезпечних, з точкових джерел у поверхневі води. Бойові дії на території України викликають значне розширення номенклатури та обсягу екзогенних речовин, які потрапляють у водні об’єкти. Дослідження ґрунтується на порів няльному аналізі законодавчих вимог до: обмежувальних нормативів впливу на склад та вміст пріоритетних ЗР у водних об’єктах; цільових нормативів речовинного складу (стану) води; ланок регулювання впливу, які зменшують небезпеку ЗР всередині водного об’єкта. Виявлено існування численних невідповідностей, які перешкоджають апроксимації. Визначено найголовніші відмінності українського РСЗР від європейського: застарілий на 40 років науковий принцип побудови УРСЗР; кількість одночасно регульованих джерел скидання з наданням переваги т. зв. «басейновому принципу» реалізації РСЗР, який не відповідає українському законодавству; відсутність законодавчих пріоритетів щодо знешкодження та боротьби із ЗР, їх поділу за небезпекою для поверхневих вод; принципова відмінність нормативів ГДК від європейських аналогів. Найважливішою відмінністю європейського РСЗР є його призначення лише для пріоритетних ЗР та наявність законодавчих вимог до ланок регулювання всередині водойм.Документ Еколого-правові засади українського регулювання скидання забруднювальних речовин у поверхневі води(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2024) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаУ статті досліджено принципи та еколого-правові особливості найбільш дієвих інструментів правового механізму охорони якості поверхневих вод України, які у складі інститутут спеціального водокористування входять до підінституту регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) зі зворотною водою точкових джерел (промислових, господарських тощо). Актуальність дослідження визначається переходом українського водного законодавства у практичну фазу наближення до законодавства ЄС. Остання має здійснюватися одночасно з дотриманням загальних правових вимог екологічної безпеки, урахуванням вимог особливого періоду та повоєнного відновлення. Метою статті є визначення еколого-господарської природи та структури українського правового механізму РСЗР, відповідності його інструментів чинному законодавству і можливих шляхів спрощення у перехідний період. Дослідження ґрунтується на аналізі модельної структури логіко-функціональних зв’язків між головними елементами еколого-правового механізму РСЗР. Визначено, що наразі українське РСЗР здійснюється за точковим (один скид) та басейновим або каскадним (низка скидів) варіантами, з яких другий – вважається головним. РСЗР ґрунтуються на господарському використанні екологічної властивості водного об’єкта – асиміляційної спроможності, базовою характеристикою якої є різниця між нормативом ГДК та фоновою концентрацією, – шляхом встановлення нормативу ГДС. Виявлено, що: 1) поняття асиміляційної спроможності й право на неї у законодавстві відсутнє; 2) асиміляційна спроможність є локальною екологічною характеристикою, яка є неподільною за просторовою ознакою; 3) використання каскадного варіанту порушує еколого-політичний принцип єдиності на території України нормативів ГДК. За наслідками виявлених особливостей каскадний варіант РСЗР не відповідає вимогам водного, екологічного, господарського та цивільного законодавств, сприяє корупційним ризикам при організації й здійсненні спеціального водокористування та погіршенню якості води. Запропоновано зміни, які не вимагають значних нормотворчих зусиль, для включення відповідних правових інструментів у тимчасове водне законодавство в умовах особливого періоду і подальшого відновлення економіки.Документ Правові особливості екосистемних послуг для регулювання скидання забруднювальних речовин в Україні і в ЄС(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2023) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджено принципи та правові особливості властивостей водних екосистем – самоочисної здатності (СЗ) і асиміляційної спроможності (АС), як факторів водних екосис темних послуг з регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у зонах змішування (ЗЗ), прилеглих до точкових скидів ЗР у поверхневі води. Аналізуються та порівнюються еколого-правова структура та поняттєві засади українського та європейського підінститутів РСЗР. Перший базується на принципі «емісія – іммісія» ЗР, правовими інструментами якого є нормативи ГДС на скидах та екологічні нормативи (або ГДК) ЗР для водного об’єкта. Європейський РСЗР використовує комплексний підхід (КП), головним елементом якого є найкращі доступні технології (НДТ) для джерел ЗР. Законодавче виокремлення СЗ і АС потрібно для забезпечення якості води водних об’єктів у воєнний час та при післявоєнному відновленні на шляху переходу до європейського РСЗР. Досліджено статус та особливості водних екосистемних послуг, які можуть використовуватися для встановлення ГДС, а також поняттєві особливості АС і СЗ українського РСЗР. Виявлено, що ці властивості стосуються різних екологічних механізмів, характеризуються різними показниками й принципово відрізняються. Крім того, в українському водному законодавстві та у нормативно-технічних документах щодо ГДС здійснюється необґрунтована підміна важливих понять, містяться помилкові визначення та суперечливі вимоги. Зазначено, що центральний методичний засіб українського РСЗР – басейновий принцип визначення ГДС, базується на вигаданому праві водокористувачів на «отримання квоти» АС і містить невідповідності законодавству. Причиною є успадкування наукових помилок із застарілих документів та нормативних актів. Задля створення поняттєвої бази екосистемних послуг з РСЗР пропонується включити в екологічне та водне законодавство понять «водна екосистема» та її головних властивостей – АС і СЗ. Саме цими властивостями забезпечується зменшення шкідливості ЗР, що скидаються зі зворотною водою, до рівня екологічного нормативу якості води для ЗР або до ГДК у водному об’єкті. Зазначається необхідність розроблення Закону України «Про екологічні послуги», вимоги якого могли б слугувати необхідною тимчасовою альтернативою КП.Документ Правові особливості басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин у поверхневі води(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського", 2022) Уберман, В. І.; Васьковець, Людмила АнтонівнаУ статті досліджується еколого-правовий механізм українського лімітаційного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) у водні об’єкти (ВО). Розгляд зосереджено на центральній методологічній ланці РСЗР: «басейновому принципі визначення нормативів гранично допустимого скидання ЗР» (БПВНГДСЗР). Останній запроваджено застарілими нормативно-правовими та нормативно-технічними актами минулого століття. Басейновий принцип (БП) ґрунтується на використанні асимілювальної спроможності (АС) ВО задля еколого-економічних цілей зменшення шкідливості ЗР, що скидаються у ВО, до рівня гранично допустимих концентрацій (ГДК) у воді для різних цілей водокористування. Такий спосіб РСЗР не відповідає вимогам гармонізації із сучасним водним законодавством ЄС. Термінологічна помилка у назві не дозволяє диференціювати поняття «басейнового принципу управління», яке має коріння у водному законодавстві ЄС, та не пов’язаний з ним БПВНГДСЗР. Натомість запропоновано термін «визначення нормативів ГДС для каскадного скидання ЗР». Виявлено еколого-правові підстави, обґрунтованість та наслідки застосування БПВНГДСЗР, вимоги до гранично допустимих скидів (ГДС) ЗР в екологічному та водному законодавстві України. Визначено, що за БП явище АС має розглядатися як спільна корисна властивість ВО для каскаду скидів ЗР, яка підлягає розподілу між суб’єктами господарювання при спеціальному водокористуванні. Доведено, що насправді АС має не басейнову, а локальну (точкову) належність, і тому не може бути поділеною. В екологічному та водному законодавстві України і ЄС поняття АС відсутнє, а вимоги до користування АС не встановлені. Зроблено висновки, що «права квотування» АС для водокористувачів, на якому ґрунтується БП, не існує, а фактична реалізація БП призводить до порушення базового законодавчого права на користування однаковими ГДК для всієї території України. Запропоновано шлях до правового врегулювання каскадного скидання ЗР через внесення в українське водне законодавство змін, спрямованих на організацію спільного спеціального водокористування.Документ Відповідність екологічному законодавству басейнового регулювання скидання забруднювальних речовин(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджується головна компонента еколого-правового механізму нормативного регулювання скидання забруднювальних речовин (РСЗР) з точкових техногенних джерел у поверхневі води України – «басейновий принцип» розрахунку гранично допустимих скидів (БПРГДС). Метою статті є визначення відповідності українському законодавству термінологічних, базових екологічних та еколого-правових особливостей чинного БПРГДС. Дослідження БПРГДС, який є складовою комплексного еколого-правового інституту якості вод та її регулювання, здійснюється методами порівняльного правознавства. Актуальність дослідження визначається документами державної екологічної політики та екологічної безпеки, Водною стратегією України тощо. Виявлено, що у назві БПРГДС використовується некоректний прикметник «басейновий», який пропонується змінити на «каскадний». Визначено, що асиміляційна спроможність (АС) водного об’єкта, яка використовується водокористувачами для екологічної реалізації правового регулювання, має не басейнову, тобто подільну між всіма скидами, а локальну – точкову для одного скиду, еколого-правову природу. Відсутність подільності не дозволяє розподіляти властивість АС між окремими водокористувачами розрахункового басейну. Головний результат полягає у виявленні порушення вимоги екологічного законодавства щодо загальнодержавної «єдиності» обмежень концентрацій ЗР у поверхневій воді в межах розрахункового басейну. Також виявлено, що т. зв. «право водокористувача на квоту АС», на якому ґрунтується БПРГДС, у законодавстві відсутнє, спільна діяльність водокористувачів з реалізації БПРГДС водним законодавством не передбачена, а її здійснення створює умови для погіршення якості води. Зроблено висновки, що запровадження БПРГДС створило законодавчі протиріччя з початку свого існування (з 1977 р.), а вимоги до найбільш дієвих інструментів РСЗР, якими є нормативи ГДС, не відповідають екологічному (з 1992 р.) та водному (з 1995 р.), а також цивільному та господарському законодавствам.Документ Поняття "забруднення" у водному законодавстві України і ЄС та вимоги повоєнної екологічної безпеки(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Уберман, Володимир; Васьковець, Людмила АнтонівнаДосліджуються базові еколого-правові поняття українського та європейського водних законодавств, які стосуються їх цільової водоохоронної спрямованості та інститутів регулювання скидання (емісії) хімічних речовин: «забруднення» (З) та «забруднюючи речовини» (ЗР). Метою статті є виявлення головних особливостей законодавчих визначень понять ЗР і З, їх зв’язку із загальноекологічними поняттями, можливостей зближення з відповідними визначеннями законодавства ЄС і врахування особливостей повоєнного часу. Вперше виявлено, що в українському водному законодавстві поняття ЗР має релятивний (відносний) характер, який вимагає спеціальних попередніх досліджень для визнання статусу речовини як ЗР. Зазначено, що поняття З порівняно з іншими українськими законодавствами та усіма європейськими визначеннями є значно звуженим через відсутність посилань на властивості, якість та можливий вплив води. Такі визначення ЗР і З перешкоджають правозастосовчій діяльності. Виявлено, що разом з важливими поняттєвими відмінностями від законодавства ЄС українське водне законодавство базується на застарілих еколого-політичних принципах регулювання скидання ЗР. Стверджується, що для гармонізації водного законодавства України і ЄС потрібні зміни української парадигми охорони вод від задоволення господарських потреб у напрямі екологічної якості, яка вимагає глибинних поняттєвих змін. Умови та вимоги повоєнного відновлення передбачають реформу регулювання промислового забруднення. Остання разом з переходом до європейських технік повинна враховувати ризики збільшення транскордонного надходження ЗР, збільшення попиту та обмеження пропозицій води кращої якості. Зроблено висновки що: чинні українські поняття ЗР і З вимагають змін у бік створення окремих змістовних визначень; зміни поняття З шляхом розширення спектра факторів впливу та зазначення про шкідливі властивості речовин.