Кафедра "Фізичне виховання"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/1195

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/sport

Кафедра "Фізичне виховання" заснована в 1950 році з ініціативи тодішнього ректора, професора Михайла Федоровича Семка у зв’язку з реорганізацією кафедри військово-прикладної підготовки. Першим її завідувачем був Костянтин Терентійович Черниченко .

Спеціальність "Фізична культура і спорт" заснована в 1994 році. Кафедра володіє унікальною матеріальною базою для занять більш ніж з 30 видів спорту і рекреації.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

На кафедрі працюють понад 50 викладачів, тренерів, вчених, з них: 4 кандидата педагогічних наук, 2 кандидата технічних наук, 1 кандидат психологічних наук, 1– доктор філософії; 8 співробітників мають звання доцента, 1 – старшого наукового співробітника.

Переглянути

Фільтри

20232

Налаштування

Автор: search.filters.author.Семаль, Наталія Володимирівна

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Формування здоров'язбережувальної компетентності у здобувачів вищої освіти засобами фізичної культури та спорту
    (Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2023) Ганчева, Крістіна Миколаївна; Бабаджанян, Вікторія Володимирівна; Семаль, Наталія Володимирівна; Курій, Олена Володимирівна; Мироненко, Світлана Георгіївна
    У статті досліджуються питання головних особливостей формування здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти засобами фізичної культури та спорту. Розглянуто, що компетентнісний підхід – це спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей особистості, які вона буде використовувати під час професійної діяльності. Визначено, що компетентність – це готовність вирішувати завдання зі знаннями справи. Надано авторське визначення здоров’язбережувальної компетентності: це знання особистості щодо основ здоров’я: психічного, фізіологічного та духовного; вміння: дотримуватися здорового способу життя та правильного харчування; навички: здійснювати різні вправи, займатися психогігієною та психопрофілактикою щодо власних сфер здоров’я. Розроблено структуру здоров’язбережувальної компетентності здобувачів вищої освіти. До неї віднесено наступні компоненти: когнітивний, емоційно-рефлексивний, мотиваційний та вольовий. Охарактеризовано, що: когнітивний компонент здоров’язбережувальної компетентності полягає у формуванні знань щодо фізичного виховання та спорту, про закономірності збереження і розвитку здоров’я і прагнення до самоосвіти в питаннях здоров’язбереження; емоційно-рефлексивний компонент полягає у здійсненні постійного аналізу та осмислення своїх власних дій та емоційних станів самопізнання в процесі заняття фізичною культурою та спортом; мотиваційний компонент здоров’язбережувальної компетентності має на меті постійне спонукання до занять фізичною культурою та спортом, задля забезпечення здорового способу життя; вольовий компонент – це здатність зосереджуватися на досягненні мети, пошуку шляхів та способів дотримання вибраної стратегії вдосконалення знань та постійне заняття фізичною культурою та спортом. Акцентовано увагу на тому, що для того, щоб студенти набули навичок здоров’язбереження, необхідно впроваджувати в освітню діяльність низку завдань: оздоровчих; освітніх; виховних. Зроблено висновок, що розвиток здоров’язбережувальної компетентності студентів вищих навчальних закладів засобами фізичної культури і спорту набуває особливого значення в сучасних умовах, оскільки йдеться про формування системи ціннісних орієнтацій і установок, що відповідають активній життєвій позиції майбутніх фахівців, їх позитивної мотивації до саморозвитку і самовдосконалення, відповідальності за власне здоров’я і самореалізацію в соціальному та професійному середовищі.
  • Ескіз
    Документ
    Сучасний стан фізичного виховання студентів у закладах вищої освіти під час війни в Україні
    (Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2023) Бабаджанян, Вікторія Володимирівна; Семаль, Наталія Володимирівна; Беседа, Наталія Анатоліївна; Фаріонов, Володимир Миколайович; Курій, Олена Володимирівна
    У статті розкрито особливості організації фізичного виховання студентів у закладах вищої освіти. Підчас війни в Україні. Виявлено недоліки дистанційного навчання під час занять фізичними вправами. Зазначено сучасні підходи, рішення та методи фізичного виховання студентів в умовах війни. Проведено аналіз рівня фізичної підготовленості та рухової активності студентської молоді в умовах дистанційного навчання. Проаналізовано стан здоров'я сучасної молоді та досліджено рівень мотивації студентів до занять з фізичного виховання. Під час аналізу літературних джерел визначено різні підходи до вирішення цієї проблеми: переосмислення змісту фізкультурно-оздоровчої освіти; удосконалення фізкультурно-оздоровчої роботи у закладах вищої освіти та педагогічної підготовки фахівців; підвищення рівня соматичного здоров'я в результаті впровадження контролю за функціональним станом організму в процесі фізкультурно-оздоровчої діяльності. Певне занепокоєння викликає невизначеність самої системи організації фізичного виховання студентів. На сучасному етапі розвитку суспільства фізична культура є одним з найважливіших чинників формування, зміцнення і збереження здоров'я людини. Все це безпосередньо стосується студентської молоді. Підвищення ефективності фізичного виховання студентів вимагає вирішення низки наукових проблем, пов'язаних з пошуком і науковим обґрунтуванням більш раціональних форм, засобів і методів оптимізації стану їх здоров'я і фізичної працездатності. Визначено, що основним завданням сучасної системи фізичного виховання у закладах вищої освіти є: підвищення у студентів рівня фізичної підготовленості, забезпечення оптимальних умов для їх фізичного розвитку, формування потреби до систематичних занять фізичними вправами. Аргументовано, що кожний заклад вищої освіти та викладачі мають змогу самі обирати методи та способи викладання фізичної культури, головне, щоб студенти досягали результатів та покращували своє фізичне та емоційне здоров’я.