Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/4372

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/ukin

Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки" створена в 2018 році на основі об’єднання кафедр: "Етика, естетика та історія культури" (від 1977), "Історія науки і техніки" (від 2004) і "Політична історія" (1920-ті рр.).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Основою концепції виховної роботи є гуманізація й гуманітаризація всього навчального процесу.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор історичних наук, 8 кандидатів історичних наук, 3 – філософських, 2 – технічних, 1 філологічних; 1 співробітник має звання професора, 13 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 9 з 9

Футуристичний цифровий зображувальний контент як засіб російської пропаганди на початку ХХІ ст.
(Міленіум, 2023) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
На початку ХХІ ст. помітним сегментом цифрового середовища Російської Федерації стала масова репрезентація візуальних образів, що рекламують її збройну експансію з метою утвердження в межах СРСР та захоплення територій інших держав. Серед подібних цифрових зображень привертають увагу ілюстрації в жанрі альтернативної історії, метою яких є здійснення агітаційного впливу у молодіжному середовищі. Автори цих робіт ототожнюють Росію і Радянський Союз та пропонують користувачам пабліків помріяти на тему: "Як би змінився хід світової історії, якби в ХХІ ст. існував СРСР?". Джерелознавча критика даних візуальних джерел свідчить про їх належність до засобів інформаційно-психологічного впливу, які є складовою частиною російсько-української гібридної війни. Підсвідомість глядача відчуває агресивний вплив візуального ряду радянської політичної символіки в сюжеті, в якому використовуються мотиви відомих творів масової культури та сцени насильства. Як наслідок, у глядача формується психологічна установка на позитивну оцінку історичного досвіду СРСР і толерантне ставлення до героїзації радянського тоталітарного минулого. Одним із найпопулярніших сюжетів пропагандистського контенту є відродження Радянського Союзу як неоімперського комуністичного проєкту з використанням передових військово-космічних технологій та війна Російської Федерації з НАТО. Спільноти "СРСР-2061" і "Російське космічне товариство" є точками кристалізації прихильників таких ідей в Інтернеті. Ці спільноти поширюють свої візуальні повідомлення в мережах Telegram, Facebook, Twitter, ВКонтакте, LiveJournal та відеохостингу YouTube. Як носій ідеологічних алюзій використовується цифровий живопис, виконаний за допомогою технік концепт-арту та промо-арту. Обидва види візуального мистецтва знайшли широке застосування в процесі гейміфікації цифрового простору, тому відповідають естетичним смакам сучасної молоді, що перетворює її на головний об’єкт візуальної інформаційної атаки. Змістовне навантаження забезпечується використанням історичної образотворчої символіки: герба і прапора СРСР, деталей ландшафту, інтер'єру, одягу, зброї, транспорту. На картинах, що зображують мегаполіси другої половини ХХІ ст., глядач бачить пам’ятки архітектури в стилі сталінського ампіру. Колоритні сцени батального живопису "обіцяють" глядачеві повне знищення радянськими солдатами майбутнього світу "колективного Заходу". Отже, на думку авторів статті, футуристичний візуальний політичний меседж для російського режиму в ході гібридної війни перетворився на один із засобів інформаційно-психологічного впливу, що здатний виконувати маніпулятивні та агітаційні функції як в Російській Федерації, так і в інших країнах, що належать до орбіти її бажаного політичного впливу. Потенційні можливості використання футуристичних політичних меседжів як інформаційної зброї зумовлюють необхідність подальшого наукового вивчення цього феномену.
Методологічні аспекти застосування цифрової історії у гуманітарній освіті військовослужбовців Збройних Сил України
(Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського, 2021) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
У статті розглянуто методологію використання інструментів цифрової історії у гуманітарній підготовці особового складу Збройних Сил України. Висвітлено особливості застосування цифрових інструментів, веб-сервісів та 3D-технологій як засобу оптимізації вивчення воєнно-історичних дисциплін курсантами вищих військових навчальних закладів. Розкрито особливості зовнішньої і внутрішньої критики цифрових документів. Автори статті наголошують на необхідності використання ІТ-технологій, електронних бібліотек і архівів з дотриманням принципів педагогічної доцільності, критичного осмислення змісту оцифрованих джерел та поєднання змісту наукової роботи з навчальною метою.
Методологічні основи інструменталізації історії (на прикладі курсу "Історія вітчизни" у середніх загальноосвітніх навчальних закладах ОРДО)
(Міленіум, 2021) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
Стаття розкриває методологічні особливості інструменталізації курсу «Історія Вітчизни» у середніх загальноосвітніх навчальних закладах ОРДО протягом 2016–2020 рр. Актуальність проблеми зумовлена об‘єктивними обставинами розгортання «гібридної» війни на території України та необхідністю захисту національних інтересів у сфері інформаційної безпеки. Автори розглядають систему освіти ОРДО як засіб політичної пропаганди Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України. У статті наголошується на особливому значенні вивчення методики викладання історичних дисциплін на території ОРДО, оскільки саме гуманітарні науки моделюють поведінку людини і значною мірою формують ціннісні орієнтації особистості. Таким чином, існує невідкладна потреба у розробці методів визначення потенційних ризиків, що містить курс «Історія Вітчизни» як засіб репрезентації минулого. На думку авторів статті, навчально-методичний комплекс із курсу «Історія Вітчизни» успішно поєднує якості навчальної літератури та інструменту інформаційно-психологічного впливу. Методами викладання курсу «Історія Вітчизни» є гіперболізація регіональних інтересів (які апріорі вважаються нерозривно пов‘язаними з державними інтересами Російської Федерації) та «мнемонічна війна» (коли сам факт існування української нації та української державності стає об‘єктом замовчування). У статті доведено, що, маніпулюючи навчальним матеріалом та використовуючи політичні міфи російської імперської та радянської історіографії, автори курсу «Історія Вітчизни» формують регіонально-центричний, українофобський світогляд в учнів шкіл ОРДО. Курс генерує уявлення про Україну як виключно географічне поняття. Національні інтереси українців трактуються авторами курсу як несумісні з інтересами регіональних спільнот українсько-російського прикордоння. У статті стверджується, що рівень інструменталізації курсу «Історія Вітчизни» дозволяє говорити про нього, як про засіб інформаційної війни. На думку авторів, запропоновані висновки мають допомогти усвідомити українському суспільству і владі серйозність проблеми та спонукати їх до співраці з науковцями з метою захисту національної політики пам'яті, адже нехтування цим питанням у перспективі може призвести до співіснування в Україні молодіжних спільнот, що будуть носіями антагоністичних політичних і культурних цінностей.
Методичні вказівки до семінарських занять з історії України
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Дворкін, Ігор Володимирович; Кабачек, Володимир Вікторович; Мотенко, Ярослав Володимирович; Савченко, Леонід Петрович; Скляр, Володимир Миколайович; Телуха, Світлана Степанівна; Харченко, Артем Вікторович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
Методичні вказівки покликані забезпечити отримання студентами ґрунтовних знань з історії України як основи формування світогляду відповідальних громадян та патріотів своєї держави. Метою методичних вказівок є вивчення основних політичних і соціально-економічних процесів, що відбувалися на різних етапах розвитку українського народу та його державності. Отримані студентом знання мають враховувати сучасний стан та найбільш актуальні досягнення історичної науки в дослідженні українського минулого. На останніх заняттях студенти виконують письмову контрольну роботу з питань модулю "Історія України". Сукупність оцінок, отриманих студентом за виконання різних видів навчальних завдань, формує підсумкову оцінку за модуль.
Приватні паперові гроші в українських містах доби революції 1917–1921 рр.: джерелознавча критика за зовнішніми ознаками
(2019) Шишкіна, Євгенія Костянтинівна; Мотенко, Ярослав Володимирович
У статті здійснюється джерелознавча критика приватних паперових грошей, які мали обіг в українських містах у 1917–1921 рр. Визначаються особливості її здійснення і відмінність від критики загальнодержавних грошових знаків. Аналізуються зовнішні ознаки аверсу і реверсу приватних паперових грошей (геральдичні, емблематичні, сфрагістичні, неографічні, орнаментальні, хронологічні та метрологічні). Особлива увага в аналізі паперових бон приділяється печаткам та текстовій інформації.
Земельне питання як конфліктогенний чинник у революційних подіях 1917-1921 років у Харківській губернії
(Міленіум, 2019) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
У пропонованій статті на прикладі революційних подій 1917-1921 років у Харківській губернії розглянуто взаємозв’язок збереження внутрішньополітичної стабільності з розв’язанням земельного питання. Предметом дослідження є аграрні відносини як конфліктогенний чинник, що ускладнював стосунки влади і населення краю. Здобуваючи контроль над регіоном, протидіючі державні утворення були змушені вирішувати окрім військових і економічні питання. Найскладнішою проблемою виявилося врегулювання земельних відносин і визначення державної частки у загальному обсязі продукції вирощеної селянством. Вирішуючи це завдання політичні режими поєднували репресивно-каральні акції, заохочення місцевого населення до співпраці і методи інформаційної війни. Аграрне населення Харківської губернії, незважаючи на відсутність підтримки українських національних політичних режимів, чинило спротив "білому" і "червоному" терору та політиці воєнного комунізму. Найбільш вживаними формами опору селянства Харківщини були нелегальні активні (збройні повстання, створення повстанських загонів, терористичні акти), нелегальні пасивні (дезертирство, приховування продовольства, саботаж повинностей), легальні активні (сільські сходи, селянські конференції) та легальні пасивні (відмова від участі в роботі місцевих органів влади, небажання вступати до лав певної партії). Підбиваючи підсумки автори вказують, що конфліктогенними чинниками в регіоні слід визнати мінливість військово-політичної ситуації, брак достовірної інформації на місцях, популярність соціально-утопічних ідей серед широких народних мас, надзвичайні продовольчі заходи владних структур, терор репресивно-каральних органів і стихійність селянського руху опору.
Історична освіта у вищій школі як консолідуючий чинник українського суспільства
(Міленіум, 2018) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
У статті запропоновано аналіз основних тенденцій розвитку історичної освіти як важливої складової навчально-виховного процесу у вищій школі України на початку XXI століття. Акцентовано увагу на тому, що трансформація України протягом 2013 – 2018 рр. зумовила необхідність реформування вітчизняної системи освіти. Визначено дискусійні питання модернізації викладання історичних дисциплін на сучасному етапі. Окремо розглянуто особливості викладання «Історії України» в технічних вузах. Автори розглядають модернізацію навчального процесу в закладах вищої освіти України як складний, багатогранний процес, що містить певні ризики для гуманітарної складової підготовки бакалаврів і магістрів. Найважливішими етапами цього процесу є події 2009, 2014 і 2015 років, які продемонстрували розходження поглядів значної частини гуманітарної академічної спільноти і державної бюрократії на реформування вищої школи в Україні. Автори статті доходять висновку, що прагнення вищого менеджменту МОН України до максимального скорочення обсягу суспільствознавчих дисциплін у навчальному навантаженні установ вищої освіти (особливо технічних) загрожує серйозними соціально-політичними наслідками. Робиться висновок про те, що ігнорування важливості дисципліни «Історія України» для формування світогляду студентів і курсантів військових навчальних закладів в умовах «гібридної війни» є передумовою до поразки України в інформаційній війні. Автори вказують на те, що в середовищі управлінської еліти України домінує технократичне трактування поняття «інформаційна безпека». Як наслідок, історичні дисципліни перетворюються в аутсайдерів навчального процесу, що ускладнює їхнє завдання консолідації українського суспільства в умовах масштабної військово-політичної кризи.
Історія селянського руху 1917–1921 років у Харківській губернії: джерелознавчий аспект
(2018) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
Стаття є результатом дослідження проблеми систематизації і використання джерел з історії селянського руху у Харківській губернії в 1917– 1921 роках. Існуючу джерельну базу запропоновано розділити на документальні джерела, періодичні видання і мемуарну літературу. Комплекс документальних джерел складається з опублікованих та неопублікованих актових і канцелярських матеріалів. До першої групи належать нормативно-правові документи. Матеріали другої групи становить протокольна документація і міжвідомче листування. Тенденційність авторських статей у періодичних виданнях зумовлює критичний підхід при їх використанні. З огляду на суб’єктивний характер мемуаристики при її вивченні варто застосовувати порівняльний аналіз, співставлення з документальним матеріалом.
Становлення друкарства у Центральній та Східній Європі (ХV–XVI століття)
(НТУ "ХПІ", 2018) Шишкіна, Євгенія Костянтинівна; Мотенко, Ярослав Володимирович
Розглянуто процес становлення друкарської справи у Центральній та Східній Європі у ХV–XVI століттях. Дано загальну характеристику книгодрукуванню у даному історико-географічному регіоні. Досліджено взаємовплив поліграфічних традицій різних країн Центральної і Східній Європи. Розкрито історію використання глаголичного та кириличного друку. Відтворено хід розповсюдження друкарства в слов’янських країнах. Визначено технічні особливості здійснення друку у зазначений період. Особливу увагу приділено типографській справі у Чехії, Польщі, Чорногорії, Великому князівстві Литовському та Московському царстві. З'ясовано роль Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини та Івана Федорова у розвитку слов’янського друку. Встановлено значення робіт перших друкарів у формуванні базису для подальшого розвитку типографської справи у східних слов’ян, в тому числі української друкарської традиції.