Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/4372

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/ukin

Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки" створена в 2018 році на основі об’єднання кафедр: "Етика, естетика та історія культури" (від 1977), "Історія науки і техніки" (від 2004) і "Політична історія" (1920-ті рр.).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Основою концепції виховної роботи є гуманізація й гуманітаризація всього навчального процесу.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор історичних наук, 8 кандидатів історичних наук, 3 – філософських, 2 – технічних, 1 філологічних; 1 співробітник має звання професора, 13 – доцента.

Переглянути

Фільтри

20231

Налаштування

Автор: search.filters.author.Шишкіна, Євгенія КостянтинівнаDOI: search.filters.doi.https://doi.org/10.17721/2520-2626/2023.33.7

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Футуристичний цифровий зображувальний контент як засіб російської пропаганди на початку ХХІ ст.
    (Міленіум, 2023) Мотенко, Ярослав Володимирович; Шишкіна, Євгенія Костянтинівна
    На початку ХХІ ст. помітним сегментом цифрового середовища Російської Федерації стала масова репрезентація візуальних образів, що рекламують її збройну експансію з метою утвердження в межах СРСР та захоплення територій інших держав. Серед подібних цифрових зображень привертають увагу ілюстрації в жанрі альтернативної історії, метою яких є здійснення агітаційного впливу у молодіжному середовищі. Автори цих робіт ототожнюють Росію і Радянський Союз та пропонують користувачам пабліків помріяти на тему: "Як би змінився хід світової історії, якби в ХХІ ст. існував СРСР?". Джерелознавча критика даних візуальних джерел свідчить про їх належність до засобів інформаційно-психологічного впливу, які є складовою частиною російсько-української гібридної війни. Підсвідомість глядача відчуває агресивний вплив візуального ряду радянської політичної символіки в сюжеті, в якому використовуються мотиви відомих творів масової культури та сцени насильства. Як наслідок, у глядача формується психологічна установка на позитивну оцінку історичного досвіду СРСР і толерантне ставлення до героїзації радянського тоталітарного минулого. Одним із найпопулярніших сюжетів пропагандистського контенту є відродження Радянського Союзу як неоімперського комуністичного проєкту з використанням передових військово-космічних технологій та війна Російської Федерації з НАТО. Спільноти "СРСР-2061" і "Російське космічне товариство" є точками кристалізації прихильників таких ідей в Інтернеті. Ці спільноти поширюють свої візуальні повідомлення в мережах Telegram, Facebook, Twitter, ВКонтакте, LiveJournal та відеохостингу YouTube. Як носій ідеологічних алюзій використовується цифровий живопис, виконаний за допомогою технік концепт-арту та промо-арту. Обидва види візуального мистецтва знайшли широке застосування в процесі гейміфікації цифрового простору, тому відповідають естетичним смакам сучасної молоді, що перетворює її на головний об’єкт візуальної інформаційної атаки. Змістовне навантаження забезпечується використанням історичної образотворчої символіки: герба і прапора СРСР, деталей ландшафту, інтер'єру, одягу, зброї, транспорту. На картинах, що зображують мегаполіси другої половини ХХІ ст., глядач бачить пам’ятки архітектури в стилі сталінського ампіру. Колоритні сцени батального живопису "обіцяють" глядачеві повне знищення радянськими солдатами майбутнього світу "колективного Заходу". Отже, на думку авторів статті, футуристичний візуальний політичний меседж для російського режиму в ході гібридної війни перетворився на один із засобів інформаційно-психологічного впливу, що здатний виконувати маніпулятивні та агітаційні функції як в Російській Федерації, так і в інших країнах, що належать до орбіти її бажаного політичного впливу. Потенційні можливості використання футуристичних політичних меседжів як інформаційної зброї зумовлюють необхідність подальшого наукового вивчення цього феномену.