Кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7696

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/fuel

Сучасна назва – кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива", попередня – "Технологія палива та вуглецевих матеріалів".

У перші роки існування ХПІ їх попередниці входили до складу хімічного відділення. Усі розділи хімії спочатку були представлені однією кафедрою хімії, з часом створювалися кафедри технологічного профілю, зокрема з хімічної технології мінеральних речовин та барвників. Серед випускових технологічних кафедр хімічного спрямування ХПІ була і кафедра технології органічних та фарбувальних речовин. У 1885 році професор Валерій Олександрович Гемеліан першим почав читати лекції з дисципліни "Хімія та технологія барвників і їх використання".

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

Підготовка здійснюється за такими основними напрямами: – Переробка нафти з отриманням широкого спектру товарних нафтопродуктів; – Проектування устаткування процесів переробки нафти, вугілля та газового конденсату; – Методи оцінки якості нафти, нафтопродуктів (бензину, дизельного пального), вугілля та газу; – Виробництво альтернативного палива; – Переробка нафтошламів; – Виробництво усіх видів мастил та моторних олив, присадок; – Виробництво синтез-газу; – Коксування, газифікація вугілля; – Виробництво графітових матеріалів; – Очищення та знезараження стічних вод.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора технічних наук, 4 кандидата технічних наук, 1 доктор філософії; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 5 з 5

Розмолоздатність вугілля. Бінарні вугільні суміші
(Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Прінт", 2021) Коваль, Валентин Валерійович; Мірошниченко, Денис Вікторович
Визначено коефіцієнти розмолоздатності HGI бінарних вугільних сумішей, до складу яких входили вугілля різного ступеня метаморфізму чотирьох основних марок в змінюваному процентному співвідношенні. Встановлено наявність систематичних відхилень фактичних значень коефіцієнтів розмолоздатності HGI сумішей від розрахованих за правилом адитивності. Виявлено математична залежність, що дозволяє за даними значень коефіцієнтів розмолоздатності HGI окремих компонентів прогнозувати величину коефіцієнта їх розмолоздатності в бінарній суміші.
Вологість та насипна густина вугільної шихти
(Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета-Прінт", 2021) Мєщанін, Валерій Іванович; Мірошниченко, Денис Вікторович; Десна, Наталія Анатоліївна; Коваль, Валентин Валерійович; Мирошниченко, Ігор Володимирович; Гаврилюк, Валерій Валерійович
Згідно ДСТУ ГОСТ 17070:2019 ГОСТ 17070–2014 «Вугілля. Терміни та визначення» насипна густина – відношення маси вугілля до його об'єму, визначеного в встановлених умовах заповнення ємності.
Дробимість вугілля методом Протод'яконова
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Коваль, Валентин Валерійович; Мірошниченко, Денис Вікторович
Наведено дослідження складу, будови й властивостей вугілля України, рф, США та Казахстана з показником коефіцієнта міцності за Протод’яконовим. Встановлено, що зниження коефіцієнта міцності по Протод’яконову викликано зростанням у вугіллі вмісту загального вуглецю (Cᵈᵃᶠ), зниженням кисню (Odᵈᵃᶠ). Встановлено, що показник К пов’язаний з багатьма показниками якості вугілля, а саме: ступенем метаморфізму, елементним, петрографічним і мінеральним складами, а також з показником розмолоздатності по Хардгрову. Показник подрібнюваності вугілля К, що визначається методом Протод’яконова, задовільно прогнозується за вмістом вуглецю (Cᵈᵃᶠ), кисню (Odᵈᵃᶠ), показником відображення вітриніту R₀, а також по значенню коефіцієнта Хардгрова HGI. Застосування метода визначення величини коефіцієнта міцності вугілля по Протод’яконову дозволяє успішно з високою точністю оцінювати ступінь його впливу на витрати електроенергії на його подрібнення.
Використання гумінових кислот для модифікації біодеградабельних плівок, виготовлених на основі полівинілового спирту та гідроксипропілметилцелюлози
(ДП "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут", 2021) Чжан, Сяобінь; Лебедєв, Володимир Володимирович; Мірошниченко, Денис Вікторович
Статтю присвячено проблемі отримання пакувальних матеріалів, які б поєднували високий рівень газо- та/або вологостійкості й міцності зі здатністю швидко розкладатися без шкідливого впливу на середовище. Метою викладених у статті досліджень є вивчення можливості виготовлення подібного матеріалу, котрий впродовж періоду використання буде стійким до дії різних бактерій і навіть запобігатиме їх появі, а при захороненні матиме здатність до біорозкладання. Обґрунтовано обрано вихідні компоненти, а саме полівініловий спирт (ПВС), гідроксипропілметилцелюлозу та гумінові кислоти вугільного походження (як антибактеріальні добавки). Вивчено модифікуючу дію гумінових речовин, які були отримані з трьох різних зразків низькосортного українського вугілля. В ході виконаних досліджень встановлено, що гумінові кислоти різного походження та з різними характеристиками спричинюють специфічний вплив на процеси структуроутворення в розчинах ПВС та гідроксипропілметилцелюлози. Зокрема показано, що в розчинах що ПВС, то й гідроксипропілметилцелюлози з додаванням гумінових кислот, котрі не вміщують частинок вугільних залишків різного ступеня дисперсності, спостерігається посилення процесів утворення впорядкованої структури. Наведено мікрофотографії розчинів ПВС і гідроксипропілметилцелюлози з гуміновими кислотами. Досліджено особливості впливу гумінових речовин на процеси структуроутворення розчинів ПВС та гідроксипропілметилцелюлози для одержання гібридних екологічно чистих біодеградабельних полімерних плівок. Розроблено відповідні експериментально-статистичні математичні моделі (ESMM), які описують залежність умовної в'язкості та питомої електропровідності ПВС і гідроксипропілметилцелюлози від вмісту гумінових кислот, тривалості приготування та однієї з характеристик сировини, що використовується для отримання гумінових кислот. Наведено відповідні рівняння.
Теплота згоряння коксу
(ТОВ "Планета-Принт", 2020) Мирошниченко, Ігор Володимирович; Мірошниченко, Денис Вікторович; Шульга, Ігор Володимирович; Балаєва, Я. С.
Значення вищої теплоти згорання доменного коксу мокрого гасіння зазнають суттєвих змін залежно від його крупності. Класи крупності менше 25 мм, характеризуються максимальними значеннями вищої теплоти згорання, що досягає 33,0 МДж/кг і більше. Рівень "готовності" коксу, виражений величиною виходу летючих речовин і дійсної щільністю коксу, значно впливає на величину вищої теплоти згорання. Менш "готовий" доменний кокс, отриманий на коксової батареї № 1 КХП ПрАТ "МК"Азовсталь", характеризується більш високими значеннями вищої теплоти згорання його класів крупності. Значення вищої теплоти згорання доменного коксу може служити критерієм (на додаток до вже наявних) оцінки ступеня "готовність" доменного коксу.