Кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7696

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/fuel

Сучасна назва – кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива", попередня – "Технологія палива та вуглецевих матеріалів".

У перші роки існування ХПІ їх попередниці входили до складу хімічного відділення. Усі розділи хімії спочатку були представлені однією кафедрою хімії, з часом створювалися кафедри технологічного профілю, зокрема з хімічної технології мінеральних речовин та барвників. Серед випускових технологічних кафедр хімічного спрямування ХПІ була і кафедра технології органічних та фарбувальних речовин. У 1885 році професор Валерій Олександрович Гемеліан першим почав читати лекції з дисципліни "Хімія та технологія барвників і їх використання".

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

Підготовка здійснюється за такими основними напрямами: – Переробка нафти з отриманням широкого спектру товарних нафтопродуктів; – Проектування устаткування процесів переробки нафти, вугілля та газового конденсату; – Методи оцінки якості нафти, нафтопродуктів (бензину, дизельного пального), вугілля та газу; – Виробництво альтернативного палива; – Переробка нафтошламів; – Виробництво усіх видів мастил та моторних олив, присадок; – Виробництво синтез-газу; – Коксування, газифікація вугілля; – Виробництво графітових матеріалів; – Очищення та знезараження стічних вод.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора технічних наук, 4 кандидата технічних наук, 1 доктор філософії; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Фільтри

2018 - 201932020 - 20211

Налаштування

ORCID: search.filters.orcid.https://orcid.org/0000-0001-5370-7016Ключове слово: search.filters.subject.polyethylene

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Займистість вуглеводневих фракцій, отриманих деструкцією полімерної сировини
    (Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Шевченко, Кирило Володимирович; Григоров, Андрій Борисович
    В статті розглянуто можливість використання вуглеводневих фракцій – продуктів термічної деструкції полімерної сировини (поліетиленової та поліпропіленової) при атмосферному тиску у якості компонентів товарних дизельних палив. Такий підхід дозволить, з одного боку поліпшити властивості товарного дизельного палива, з іншого – підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняного виробництва. Крім цього, також частково вирішується проблема, що пов‘язана з накопиченням полімерних відходів і їх негативним впливом на навколишнє середовище. Встановлено характер залежностей між такими показниками якості досліджуваних фракцій 160–350 °С, 200–350 °С, 240–350 °С як температура самозаймання, температура початку кипіння фракції та цетанове число – показник, що характеризує займистість. Залежність температури самозаймання від температури початку кипіння фракцій має поліномінальний характер та свідчить про зменшення температури самозаймання при збільшенні температури початку кипіння фракцій. Залежність цетанового числа від температури початку кипіння фракцій має лінійний характер та свідчить про збільшення цетанового числа при збільшенні температури початку кипіння фракцій. Залежність цетанового числа від температури самозаймання фракцій має поліномінальний характер та свідчить про зменшення цетанового числа при збільшенні температури самозаймання фракцій. Встановлено, що температура самозаймання досліджуваних фракцій не залежно від типу полімерної сировини, коливається у досить вузькому діапазоні, від 229 до 348 °С, а цетанове число – від 41 до 55 од. Спираючись на літературні данні, саме цей діапазон є близьким до діапазону, який мають товарні дизельні палива, а власне досліджені нами фракції можна використовувати при виробництві дизельного палива.
  • Ескіз
    Документ
    Отримання захисних мастил шляхом термодеструктивної переробки поліетиленових виробів – твердих побутових відходів
    (ГП "УХИН", 2018) Григоров, Андрій Борисович
    Запропонована технологія термічної деструкції твердих побутових відходів з поліетилену, що направлена на отримання захисних пластичних мастил. Результати досліджень дозволяють віднести отриману важку фракцію за відсутністю корозійно-небезпечних домішок та значеннями температури краплепадіння до захисних пластичних мастил.
  • Ескіз
    Документ
    The prospects of obtaining plastic greases from secondary hydrocarbon raw material
    (2018) Grigorov, Andrey; Zelenskii, Oleg; Sytnik, Alexey
    The paper presents the results of producing lubricating grease from industrial and household waste in the laboratory. Partially prepared diesel engine oil SAE 10W-40 was used as a dispersion environment, and high and low pressure polyethylene (household polyethylene bags used) was used as thickener. It has been established that by using selected base oil, thickener and anti-wear additive DF-11, recy-cling oils can be obtained, which will be classified according to DIN 51502 to K2PF-30 and K3PF-30. It is proposed to expand the raw material base for the production of recycling oils through the using of waste industrial, hydraulic, transmission oils, as well as high-boiling petroleum fractions extracted from oil sludge or acidic tar and selective waste distillate oils. On the basis of the analysis of the researching results, it was established that on the basis of exhausting motor oil and polyethylene with the addition of additives of different functional purpose, it is possible to obtain a number of antifriction plastic lub-ricants used in swing bearings, railway and protective greases that can be used in the range of oper-ating temperatures, on average up to 100ºC.
  • Ескіз
    Документ
    Вплив в’язкості базової оливи на показники якості рециклінгових пластичних мастил
    (НТУ "ХПІ", 2018) Григоров, Андрій Борисович
    Представлено результати лабораторного дослідження по визначенню залежності між показниками якості пластичних мастил та кінематич-ною в’язкістю базової оливи на прикладі рециклінгових мастил, які отримані з відпрацьованих змащувальних олив. У якості загущувача використовувався вторинний поліетилен низького тиску у концентрації 5 % (мас.). Встановлено, що отримані залежності між визначеними показниками якості мастила та кінематичною в’язкістю базової оливи адекватно описуються поліномом другого ступеня, про що свідчать дуже високі (0,93-0,99) значення коефіцієнтів достовірності апроксимації R². Отже кінематична в’язкість базової оливи значно впливає на випаровуваність мастила, втрату оливи при зберіганні мастила та її реологічні властивості. При додаванні однакової концентрації загущувача, найліпшими властивостями володіло мастило, отримане з високов’язкої трансмісійної оливи. Найгіршими реологічними властивостями відрізнялося мастило з мало в’язкої гідравлічної оливи. Зважаючи на це, кінематична в’язкість базової оливи виступає тим фактором у процесі виробництва пластичного мастила, керуючи яким можна формувати його структуру, прогнозувати властивості та знизити собівартість завдяки раціональному використанню загущувача.