Кафедра "Педагогіка та психологія управління соціальними системами ім. акад. І. А. Зязюна"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/26

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/ppuss

Від 2014 року кафедра має назву "Педагогіка та психологія управління соціальними системами ім. акад. І. А. Зязюна", первісна назва – "Педагогіка та психологія управління соціальними системами".

Кафедра "Педагогіка та психологія управління соціальними системами" – перша та єдина в Україні кафедра серед технічних ЗВО України, яка цілеспрямовано займається проблемами лідерства та управлінської підготовки на різних рівнях освіти, створена 15 лютого 2000 року. Від 2000 року під керівництвом чл.-коресп. НАПН України, доктора педагогічних наук, професора Олександра Георгійовича Романовського функціонує наукова школа лідерства "Формування особистості лідера в науці, освіті, бізнесі", від 2015 року – Центр лідерства.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 2 доктора педагогічних наук, 1 доктор наук з державного управління, 12 кандидатів педагогічних, 11 – психологічних, 2 – технічних, 1 – мистецтвознавства, 1– філософських, 1 – наук з державного управління; 5 співробітників мають звання професора, 21 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 5 з 5

Е-туризм як напрям соціально-економічного розвитку держави (Частина 2)
(Хмельницький університет управління та права ім. Леоніда Юзькова, 2021) Помаза-Пономаренко, Аліна Леонідівна; Грень, Лариса Миколаївна; Батир, Ю. Г.; Лопатченко, І. М.
У частині 1 наукового дослідження визначено, що поширення вірусу COVID-19 в усьому світі зумовило нову хвилю розвитку е-туризму. У цій частині дослідження обґрунтовано його напрямки з позиції визначення їх функціонального наповнення (соціальні медіа, рекомендації тощо). У межах Частини 2 дослідження акцентовано на розвитку екологічного туризму за допомогою застосування електронних технологій. При цьому доводиться важливість розвитку туристичної сфери загалом і екологічного туризму зокрема за допомогою використання кластерного підходу. З цією метою уточнено кільцеву модель упровадження туристичних кластерів в Україні. Установлено, що створення 10 туристичних кластерів протягом 5 років дає можливість державі отримати додаткові 500 млн дол. до бюджету, залучити від 800 млн до 1,5 млрд доларів інвестицій у туристичну сферу, а також створити 800 робочих місць в ній та суміжних сферах. Зважаючи на збільшення впливу екзогенних та ендогенних факторів на сферу туризму, визнано необхідність дослідження стану електронного представлення заповідників і національних парків. Власне кажучи, оцінено їхні веб-сайти й акаунти в соціальних мережах. Таке оцінювання здійснено за допомогою застосування контент-аналізу. Виявлено, що сьогодні не можна однозначно стверджувати про належний рівень е-представлення заповідників і національних парків. Дослідження дозволило дати оцінку готовності адміністрацій цих заповідників і національних парків до сучасних змін за допомогою таких чинників і показників: даних щодо відвідуваності; розвитку інфраструктури; факторів формування туристичного потоку. З’ясовано, що адміністрації цих заповідників і національних парків належним чином не готові до сучасних умов розвитку Індустрії 4.0. Визначено, що наразі прийнятними формами розвитку туризму є електронний та екологічний, а також їхнє поєднання. Перспективним у цьому напрямку є визна-чення й аналітичне оцінювання моделі упровадження е-туризму як соціальної орієнтованої й екологічної практики, а також визначення потенційних можливостей у розвитку інновацій на рекреаційних територіях.
Е-туризм як напрям соціально-економічного розвитку держави (Частина 1)
(Хмельницький університет управління та права ім. Леоніда Юзькова, 2021) Помаза-Пономаренко, Аліна Леонідівна; Грень, Лариса Миколаївна; Батир, Ю. Г.; Лопатченко, І. М.
Соціально-економічний розвиток в Україні та світі може від-буватися в різних напрямках, серед яких туристичний займає одне з визначальних місць, на рівні з машинобудівельною та наф-товидобувною сферами. Напрямки такого розвитку постійно уточнюються через поширення використання інноваційних технологій у суспільному житті. Установлено, що таке використання відбувається в межах процесів цифровізації. Її головною метою є безперешкодне й оперативне задоволення потреб суспільства та захист його інтересів. Туристичну сферу з упевненістю можна віднести до сфери послуг. Виявлено, що вона, а також економічна сфера, бізнес та ін. в Україні визначені як одні з перспективних у впровадженні новітніх технологій. Отже, метою статті є визначення особливостей їхнього використання в туристичній сфері як напрямі соціально-економічного розвитку держави. Запропоновано й обґрунтовано е-туризм розглядати не тільки з позиції використання новітніх технологій, а також упровадження таких наукових принципів: оперативності, системності, ефективності, раціональності тощо, що передбачають виважене та результативне використання природних рекреаційних ресурсів, а також збереження культурно-історичної спадщини для майбутніх поколінь. Через важливість такої комплексної характеристики е-туризму вирішено його здійснити в межах двох частин дослідження. Перша частина стосується розгляду туризму як складової електронної комерції, а друга – його екологічних аспектів. Щодо першої частини дослідження, то акцентовано, що в умовах невизначеності складно робити точні оцінки щодо швидкості розвитку е-туризму. Проте деякі фактори, ризики та перспективи цього процесу для України певною мірою можна окреслити. З’ясовано, що останнім часом активіза ція е-туризму зумовлена поширенням вірусу COVID-19. Тому перспективним визнано розвиток туристичної сфери насамперед у таких напрямках: 1) застосування новітніх технологій, що полегшують доступ до туристичних послуг через закритість державних кордонів; 2) екологічний, лікувально-оздоровчий, медичний та ін. соціально орієнтований туризм. Акцентовано, що розвиток е-туризму покликаний забезпечити підвищення результативності функціонування медичної, освітньої, наукової, міграційної та інших сфер суспільної життєдіяльності. З’ясовано, що дієве використання новітніх технологій у туристичній та інших сферах покликано: 1) підвищити реалізацію прав та інтересів людини; 2) забезпечити довгострокову конкурентоспроможність України на міжнародних ринках; 3) підвищити рівень та якість туристичних послуг; 4) забезпечити доступ до інформації, необхідної для надання цих послуг тощо. Обґрунтовано, що в Україні в короткостроковому періоді можна очікувати реалізації сценарію щодо розвитку е-туризму в межах напрямків, що виокремленні в залежності від функцій, що е-туризм виконує.
Мотивація трудової діяльності: крос-культурні особливості та їхній прояв у системі соціально-економічних відносин
(Університет банківської справи, 2020) Мороз, Світлана Анатоліївна; Мороз, Володимир Михайлович; Грень, Лариса Миколаївна; Помаза-Пономаренко, Аліна Леонідівна
Сучасні глобалізаційні та інтеграційні процеси і, як наслідок, підвищення рівня взаємозалежності національних економік сприяють актуалізації питань узгодження не лише змісту національних систем соціально-економічних відносин, а й механізмів державного управління розвитком трудових ресурсів. Складність вирішення цих питань обумовлюється, з одного боку, існуванням суперечностей як на рівні релігійно-культурологічних доктрин, зацікавлених у використанні потенціалів інтеграції до світової спільноти країн, так і у площині традицій функціонування національних соціально-економічних систем, а з другого — наявністю особливостей (відмінностей) у сприйнятті соціальними об’єктами місця і ролі окремих з детермінант у забезпеченні подальшого розвитку людини, держави і суспільства. Серед таких детермінант позиціонують у тому числі й ті з них, природа виникнення яких пов’язана з діями людини щодо задоволення нею своїх потреб у трудовій діяльності. Урахування національним урядом таких потреб, як і пов’язаних з ними мотивів, усе далі частіше розглядається на рівні однієї з обов’язкових умов для підвищення ефекту від інтеграції країни до світових політичних та економічних інститутів. З огляду на неабияку значущість інтеграційних процесів для України та обумовлену ними необхідність адаптування національної державної політики до вимог євроатлантичних політичних та економічних інститутів питання крос-культурних особливостей, у тому числі й у контексті формування трудових можливостей людини, є суспільно-політично та соціально-економічно значущими. З’ясування крос-культурних особливостей через призму проблематики мотивації трудової діяльності було здійснено в межах авторського дослідження "Оцінка рівня розвитку трудового потенціалу особистості". Відповідно до програми дослідження було проведено опитування респондентів з України, Латвії та Фінляндії. Партнерами в організації дослідження на території Європейського Союзу виступили кафедра менеджменту Інституту транспорту та зв’язку (Рига, Латвія) і кафедра індустріального менеджменту Університету прикладних наук Савония (Варкаус, Фінляндія). Фокус уваги, запропонованих у змісті анкети питань, було зосереджено на з’ясуванні: перешкод, які заважають людині використовувати наявний у неї трудовий потенціал; потужності впливу якісних характеристик трудового потенціалу на його загальний рівень; розподілу часток відповідальності між людиною, організацією і державою за ефективність формування трудового потенціалу особистості. За результатами аналізу відповідей респондентів було з’ясовано місце і роль крос-культурних особливостей мотивації трудової діяльності в системі ціннісних орієнтацій людини, а також обґрунтовано напрями впливу окремих релігійно-культурологічних доктрин на ефективність функціонування системи трудової мотивації.
Залежність якості вищої освіти від джерел її фінансування та спеціалізації ЗВО: аналіз думки роботодавців і напрями вдосконалення державної політики
(Університет банківської справи, 2021) Мороз, Світлана Анатоліївна; Романовський, Олександр Георгійович; Мороз, Володимир Михайлович; Грень, Лариса Миколаївна; Помаза-Пономаренко, Аліна Леонідівна; Попова, О. В.
Ураховуючи той факт, що Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area ідентифікують роботодавців на рівні одного з основних стейкхолдерів забезпечення якості вищої освіти, було проведено їхнє опитування в межах позагрантового проєкту "Оцінка якості вищої освіти". Серед фокусів уваги проекту були в тому числі й ті питання, зміст яких зосереджувався на з'ясуванні думки роботодавців щодо існування залежності якості вищої освіти від джерел її фінансування і спеціалізації ЗВО. Використовуючи інструментарій експертного інтерв'ю та анкетування, було опитано 184 роботодавців з Харківської, Полтавської, Сумської, а також підконтрольних Україні частин Донецької та Луганської областей. Отримані результати були розглянути через призму аналізу університетських рейтингів за напрямом з'ясування спеціалізації та форм власності тих з університетів, які займають у їх межах так звані топові позиції. Проведений аналіз дозволив виявити принципові розбіжності між трендами національного академічного рейтингу "ТОП-200 Україна" та міжнародного університетського рейтингу "QS World University Rankings" щодо спеціалізації та форм власності ЗВО-лідерів. Було встановлено, що серед топових університетів світового рівня домінують класичні ЗВО та існує паритет між кількістю приватних та державних ЗВО у межах обраної для аналізу вибірки. Аналіз національного академічного рейтингу дозволив констатувати той факт, що серед топових українських університетів домінують спеціалізовані ЗВО, а частка приватних ЗВО взагалі відсутня. Сприйняття результатів опитування роботодавців та результатів аналізу змісту університетських рейтингів через призму залежності якості вищої освіти від джерел її фінансування та спеціалізації університету, дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення державної політики у сфері вищої освіти. Серед практичних заходів, реалізація яких, з одного боку, забезпечить підвищення якості вищої освіти, а з іншого – сприятиме оптимізації використання державного бюджету на утримання та розвиток системи вищої освіти, було запропоновано розробити та забезпечити виконання двох державних цільових програм, а саме: Програми пріоритетного розвитку спеціалізованих ЗВО та Програми пріоритетного розвитку класичних ЗВО. Для кожної з цих програм було визначено критерії відбору ЗВО для включення у програму, а також визначено граничну кількість її учасників. Крім того, в статті обґрунтовано необхідність залучення роботодавців до моніторингу якості вищої освіти на регіональному та державних рівнях, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного управління забезпеченням якості вищої освіти.
Дистанційна форма здобуття вищої освіти: аналіз думки студентів щодо якості, переваг і недоліків
(2020) Мороз, Світлана Анатоліївна; Романовський, Олександр Георгійович; Мороз, Володимир Михайлович; Домбровська, Світлана Миколаївна; Грень, Лариса Миколаївна; Помаза-Пономаренко, Аліна Леонідівна
Стаття містить результати аналізу наукової літератури щодо проблематики використання інформаційно-комунікаційних технологій у системі дистанційної освіти, а також напрямів вирішення питань забезпечення якості здобутої у її межах вищої освіти. Переважна більшість наукових досліджень, особливо в межах вітчизняної наукової думки, була виконана за допомогою теоретичних методів наукового пізнання та зосереджувалась на теорії, системі, законах, ідеях та парадигмах знань щодо дистанційної освіти та її якості. Такий підхід дещо звужує фокус розгляду відповідного феномену, адже питання практики функціонування окремих елементів відповідної системи залишаються відкритими для подальших наукових пошуків. На відміну від вітчизняних учених зарубіжні дослідники зосереджують свою увагу на вирішенні питань ефективності функціонування системи дистанційної освіти та використовують для цього суто емпіричні методи дослідження. З огляду на брак висвітлення у вітчизняній науковій літературі здобутих за допомогою емпіричних методів наукового пізнання результатів досліджень феномену якості вищої освіти в системі дистанційної форми її здобуття та факт існування запиту з боку суб’єктів державного управління розвитком системи вищої освіти, так само як і з боку адміністрацій закладів вищої освіти, на результати таких наукових пошуків, авторами публікації пропонуються до уваги та подальшого обговорення результати аналізу проведеного у 2018/19 навчальному році опитування студентів «Ставлення до дистанційної освіти та оцінювання її якості». Стаття містить результати аналізу відповідей респондентів щодо очікуваної якості здобутої в межах дистанційної форми навчання вищої освіти. Отримані авторами результати подаються через призму умовного порівняння якості вищої освіти, здобутої в системі денної та заочної форм навчання. Крім того, у статі висвітлено результати оцінювання студентами значущості основних переваг та недоліків дистанційної форми навчання, за результатами аналізу яких було опрацьовано пропозиції щодо можливості підвищення якості вищої освіти в межах дистанційної форми її здобуття, а також напрямів удосконалення змісту та практики реалізації державної політики щодо використання інформаційно-комунікаційних технологій в освіті.