Теоретичні аспекти визначення стійкості соціально-економічних систем

Abstract

У статті розкрито сутність дефініції "стійкість соціально-економічної системи", визначено взаємозв'язок базових понять, що її зумовлюють: "соціально-економічна система", "рівновага", "мінливість", "розвиток". Визначені основні види стійкості соціально-економічних систем: структурна, функціональна, позиційна та характеристики: еластичність, грубість, надійність, життєздатність, гнучкість, квазистійкість. Запропоновано основні вимоги до побудови системи управління зі забезпечення стійкості: безперервність; якість та своєчасність оцінки значень поточних параметрів стійкості та їх відповідності цільовим рівням; своєчасність та проактивний характер реакції на збурення стану соціально-економічної системи, що викликані впливами зовнішнього та внутрішнього середовища. Доведено, що стійкість соціально-економічних систем у просторі їх взаємодії забезпечується як на макрорівні – через формування відповідної економічної політики держави, так і на мікрорівні – шляхом розробки відповідних цільових управлінських інструментів та технологій.The article discloses the content of the definition of "stability of socioeconomic system", determines the relationship of the basic concepts that define it: "socio-economic system", "balance", "volatility", "development". The basic types of the stability of socio-economic systems have been determined: structural, functional, and positional, with such characteristics as: elasticity, roughness, reliability, vitality, flexibility, quasi-stability. Some major requirements for building a management system for ensuring stability have been proposed: continuity; quality and timeliness of evaluation of the current parameters of stability, their correspondence with the target levels; timeliness and proactive nature of the response to state perturbation of socioeconomic system, caused by external and internal influences of environment. It has been proven that stability of socio-economic systems in space of their interaction is provided both at the macro level through the formation of appropriate economic policy of the State, and at the micro level – through the development of relevant target managerial tools and technologies.