Теоретичні аспекти визначення стійкості соціально-економічних систем

Abstract

У статті розкрито сутність дефініції "стійкість соціально-економічної системи", визначено взаємозв'язок базових понять, що її зумовлюють: "соціально-економічна система", "рівновага", "мінливість", "розвиток". Визначені основні види стійкості соціально-економічних систем: структурна, функціональна, позиційна та характеристики: еластичність, грубість, надійність, життєздатність, гнучкість, квазистійкість. Запропоновано основні вимоги до побудови системи управління зі забезпечення стійкості: безперервність; якість та своєчасність оцінки значень поточних параметрів стійкості та їх відповідності цільовим рівням; своєчасність та проактивний характер реакції на збурення стану соціально-економічної системи, що викликані впливами зовнішнього та внутрішнього середовища. Доведено, що стійкість соціально-економічних систем у просторі їх взаємодії забезпечується як на макрорівні – через формування відповідної економічної політики держави, так і на мікрорівні – шляхом розробки відповідних цільових управлінських інструментів та технологій.

The article discloses the content of the definition of "stability of socioeconomic system", determines the relationship of the basic concepts that define it: "socio-economic system", "balance", "volatility", "development". The basic types of the stability of socio-economic systems have been determined: structural, functional, and positional, with such characteristics as: elasticity, roughness, reliability, vitality, flexibility, quasi-stability. Some major requirements for building a management system for ensuring stability have been proposed: continuity; quality and timeliness of evaluation of the current parameters of stability, their correspondence with the target levels; timeliness and proactive nature of the response to state perturbation of socioeconomic system, caused by external and internal influences of environment. It has been proven that stability of socio-economic systems in space of their interaction is provided both at the macro level through the formation of appropriate economic policy of the State, and at the micro level – through the development of relevant target managerial tools and technologies.