Кафедра "Ділова іноземна мова та переклад"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7501

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/dim

Кафедра "Ділова іноземна мова та переклад" була заснована в грудні 1998 року з ініціативи професорів Михайла Дмитрович Годлевського, Віктора Яковича Заруби, Олександра Сергійовича Куценка та колишнього ректора НТУ "ХПІ", професора Юрія Трохимовича Костенка.

Викладачі кафедри є членами міжнародних професійних організацій викладачів англійської мови, розробляють і упроваджують інтенсивні програми вивчення іноземної мови, які дозволяють випускникам вільно володіти професійною термінологією іноземною мовою.

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 11 кандидатів філологічних наук, 6 співробітників мають звання доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 12

Мультимедійні технології в навчанні
(FOP Marenichenko V. V., 2024) Карачова, Дар'я Володимирівна; Мирошниченко, Вікторія Марківна
Синтаксис, граматика і морфологія наукових текстів
(FOP Marenichenko V. V., 2023) Буйвол, Олег Вікторович; Мирошниченко, Вікторія Марківна
Щодо трансформації при перекладі англомовних хімічних термінів українською мовою
(FOP Marenichenko V. V., 2023) Буйвол, Олег Вікторович; Мирошниченко, Вікторія Марківна
Особливості перекладу текстів науково-технічного стилю (на прикладі IT-сфери)
(НТМТ, 2021) Мирошниченко, Вікторія Марківна; Шкурченко, А. Ю.
Граматична семантика в художньому перекладі
(НТМТ, 2021) Агібалова, Тетяна Миколаївна; Голікова, Оксана Миколаївна; Мирошниченко, Вікторія Марківна
Афористика німецької мови в ґендерному аспекті
(Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, 2020) Мирошниченко, Вікторія Марківна; Самаріна, Вікторія Вікторівна
Статтю присвячено вивченню афористики німецької мови в ґендерному аспекті. Вивчення мовних та мовленнєвих явищ крізь призму ґендерної парадигми нині актуальне, оскільки не суперечить постулатам антропоцентризму, а розширює можливості останнього. Ґендер як соціокультурний конструкт визначається системою норм мовної поведінки у спектрі комунікативних відносин: суб’єкт – інформація – об’єкт – комунікативна ситуація. Кожен відрізок часу створює властивий йому ґендерний стереотип мужності і жіночності під впливом нових відносин, водночас нейтралізує одні його ознаки, акцентує інші. Використання стереотипу як категорії культури, що відтворюється у вербальних і невербальних текстах та є необхідною приналежністю соціуму й оцінюється ним як норма, уже апріорі може забезпечити найбільш ефективний вплив такого афоризму на адресата. У процесі історичного і соціально-культурного розвитку ґендер піддається процесу моделювання, «ламає» старі стереотипи і формує нові традиційні настанови, що відображають розуміння ролі, місця та функцій чоловіків і жінок як в окремо взятому суспільстві, так і у світовому співтоваристві загалом. Експліцитне вираження ґендерного компонента полягає в наявності у структурі афоризму лексеми, що вказує на представника чоловічої чи жіночої статі. Імпліцитне вираження роду в афоризмі зумовлене наявністю в його дефініції (плані змісту) слова, що вказує на певну стать. У процесі дослідження було встановлено, що структурно ґендерний компонент може бути представлений антропонімами, антропометричними лексемами, термінами спорідненості й агентивними. Через інформацію та форму подання інформації у процесі комунікативного акту виникає стереотип чоловічого погляду на світ і його фрагменти з погляду владності, розумності, тактовності, раціональності, ініціативності. Більшість афоризмів орієнтовані на дефініції та оцінки жінок з погляду чоловіка, водночас акцент робиться на таких традиційно приписуваних жінкам пороках, як балакучість, сварливість, дурість і хитрість. Дослі дженням виявлено, що жіноче світобачення представлено фрагментарно.
Технології створення продуктивного освітнього середовища в системі професійної підготовки
(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2024) Голікова, Оксана Миколаївна; Мирошниченко, Вікторія Марківна; Буйвол, Олег Вікторович
У статті проаналізовано особливості проектування продуктивного освітнього середовища закладу вищої освіти з урахуванням багатоаспектності та багаторівневості процесу професійної підготовки. Уточнено сутність понять «освітнє середовище», «освітній простір», «інформаційно-освітнє середовище». З’ясовано, що продуктивне освітнє середовище являє собою цілісну педагогічну систему, яка інтегрує в собі сучасні інноваційні освітні технології, інформаційні освітні ресурси, засоби управління освітнім процесом; психолого-педагогічні умови, що сприяють творчому саморозвиткові й формують установки на розвиток креативного потенціалу здобувачів. Характерною особливістю продуктивного освітнього середовища визначено цілеспрямований педагогічний вплив на особистість шляхом активізації внутрішньо особистісних факторів (увага, інтерес, прагнення, мотиви тощо), що передбачає превалювання співробітництва, задоволення потреб та підтримку домінанти творчості у майбутнього фахівця. Обгрунтовано, що концептуальною основою проектування продуктивного освітнього середовища є взаємоінтеграція навчальної та професійної діяльності здобувачів шляхом відтворення у змісті, формах і методах навчальної діяльності реальних професійних проблем з метою формування професійної компетентності. Доведено перспективність впровадження практико-орінтованого підходу у систему професійної підготовки як сучасної методологічної бази проектування освітнього середовища. Проаналізовано теоретико-практичні аспекти впровадження технології тьюторингу, проектної технології та коуч–технології як таких, що сприяють формуванню суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників освітнього процесу на засадах партнерства, активному засвоєнню знань, їх поглибленню і систематизації, стимулюють потребу в освітній та професійній самоідентифікації та особистісному самовираженні.
Професійне самовдосконалення фахівця в умовах трансформації освітнього середовища
(Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, 2023) Вишківська, Ванда Болеславівна; Голікова, Оксана Миколаївна; Мирошниченко, Вікторія Марківна
У статті здійснено теоретичний аналіз понять “компетенції” та “компетентності”, які складають основу компетентнісного підходу як концептуальної основи професійної підготовки. Проаналізовано процес професійного самовдосконалення фахівця, який відбувається шляхом удосконалення професійного мислення, професійної діяльності, професійної спеціалізації, професійного тайм-менеджменту, професійного новаторства, професійно-особистісних якостей, змінюючи при цьому вектор розвитку фахівця від оволодіння знаннями до осмисленого особистісного зростання у позиції активного субʼєкта професійної діяльності, в якій реалізуються його творчий потенціал та здібності.
Особливості професійно-педагогічної підготовки в умовах становлення інноваційної освітньої парадигми
(Видавничий дім "Гельветика", 2023) Вишківська, Ванда Болеславівна; Кондратенко, Л. І.; Мирошниченко, Вікторія Марківна
У статті визначено провідні концепти професійно-педагогічної підготовки в умовах становлення інноваційної освітньої парадигми у контексті сучасних трансформаційних перетворень у соціумі. Доведено необхідність створення цілісного професійного освітнього інформаційного середовища, яке сприятиме становленню та розвитку системи інноваційної освіти на основі впровадження інноваційних педагогічних та інформаційних технологій з метою забезпечення мобільності, стабільності, ефективності підготовки фахівців. Обгрунтовано думку про те, що модернізація професійної освіти передбачає уточнення та оновлення її змісту на основі вимог сучасного суспільства та виробництва; компетентність фахівця як освіченої та професійно успішної особистості визначається здатністю реалізувати отримані знання, уміння та навички у конкретній соціально професійній діяльності. Визначено, що ключові зміни у змісті освіти і в організації освітнього процесу у вищій школі передбачають: розвиток електронного навчання та перехід на якісно новий інформаційний рівень з метою підвищення ефективності управління освітнім процесом; переведення студента з пасивної позиції об'єкта навчально-пізнавальної діяльності в активну, рефлексивно-дослідницьку позицію суб'єкта; забезпечення єдності глибокої теоретичної та практичної підготовки майбутніх фахівців. Розкрито сутнісні характеристики тьюторської технології навчання, яка реалізується на засадах індивідуалізації, спрямовується на побудову індивідуального маршруту професійної освіти, надає студентам з різними освітніми особливостями та потребами можливість гнучкого освоєння обраної освітньої програми. Акцентовано на значущості процесу диверсифікації, для якого характерним є підвищення гнучкості освітнього процесу, модернізація змісту і технологій підготовки фахівців; удосконалення механізмів посилення її практичної спрямованості; осучаснення моделей соціального та професійного обліку фахівця відповідно соціального замовлення.
Інформаційно-культурний простір закладу вищої освіти як сфера професійного становлення майбутніх фахівців
(Видавничий дім "Гельветика", 2022) Вишківська, Ванда Болеславівна; Патлайчук, О. В.; Мирошниченко, Вікторія Марківна; Козлов, Євген Дмитрович
У статті здійснено аналіз підходів до визначення сутності та змістового наповнення понять «освітнє середовище», «культурно-освітнє середовище», «культурно-освітній простір», «інформаційно-освітнє середовище», «інформаційно-культурний простір». Доведено, що усі зазначені поняття взаємодіють між собою та забезпечують особистісний рух студента у процесі навчання, набуття ним культурної цілісності. Культурно-освітній простір розуміється як особливим чином організоване соціо-культурне та педагогічне середовище, що цілеспрямовано стимулює розвиток та саморозвиток кожного включеного до нього суб’єкта. Актуалізовано, що інформаційний простір як органічна складова культурно-освітнього простору може бути потрактований як сукупність об'єктів, що вступають в інформаційну взаємодію, а також технологій, які забезпечують цю взаємодію. Використання єдиного інформаційного простору забезпечує безперешкодну взаємодію між усіма учасниками інформаційного обміну. Інформаційний простір суспільства нерозривно пов'язаний із освітнім простором, що обумовило введення в науковий обіг поняття «інформаційно-освітній простір». Його складовою виступає «інформаційно-освітнє середовище», яке трактується як інтегральна педагогічна система, що об'єднує в собі необхідне методичне забезпечення та засоби управління навчальним процесом і забезпечує оволодіння суб'єктом навчання необхідним рівнем професійних компетенцій та особистісних характеристик. В сучасних умовах інформатизації особливої актуальності набуває педагогічний феномен «інформаційно-культурний простір», який виступає як відкрита педагогічна система, що має на меті організацію умов для гуманної цілеспрямованої взаємодії суб’єктів навчання з електронними інформаційно-освітніми ресурсами на користь їх особистісно-культурного розвитку, позитивної соціалізації та професійного становлення.