Кафедра "Філософія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3016
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/philosophy
Сучасна назва – кафедра "Філософія", первісна – кафедра діалектичного та історичного матеріалізму.
Кафедра створена 20 квітня 1957 року з ініціативи Івана Івановича Чорного, який і став її першим завідувачем.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 4 доктора і 4 кандидата філософських наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.
Переглянути
7 результатів
Результати пошуку
Документ Документ Interest to the eastern philosophy: names and borders of the search(ТОВ "Планета-Принт", 2019) Lobas, ViktoriaДокумент Цінність взаємовпливу культур Сходу та Заходу(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Лобас, Вікторія Володимирівна; Дольська, Ольга ОлексіївнаДокумент Метафора сприйняття світу в контексті роздумів про кризу метафізичного дискурсу(Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 2019) Дольська, Ольга ОлексіївнаБуттєва структура Світу, тобто реальність, в якій ми існуємо, формується завдяки організації простору. Єдиним механізмом цього процесу виступають смисли і значення, якими наповнює людина певні предмети, явища. Так, наприклад, оформлення простору будинку була досить складною процедурою створення символів, які й визначали саме простір як придатну для житла реальність. Структура світу традиційно реалізується в понятті геометрія Світу. У статті показано, що уявлення забраження Світу впливає не тільки на його розуміння і "бачення", але й задає нормативність думки. Метафізичний дискурс залишає нас в Світі-сфері, але сучасна філософія і людина сьогодення облаштовує Світ за допомогою метафори Світ-стільники. Геометрія Світу представлена метафорою стільників. Таке твердження розглядається в контексті кризи метафізичного дискурсу, матеріал для якої дає постметафізична філософія. На противагу картезіанської парадигми спостерігається звернення філософії до осмислення багаторозмірного топосу людського буття, до його зовнішнім, просторовим формам і проявам. Постметафізичний дискурс свідчить також про зміни в мисленні сучасної людини. Між сприйняттям Світу та думкою, яка оформлює його, існує зв'язок. Її можна виразити в наступному: геометрія простору облаштованого Світу є одночасно продуктом і джерелом інтелектуальних зрушень (проблема буття і мислення). Якщо зміни стосуються світорозуміння, світобудови, то така трансформація образу Світу "тягне" за собою переворот також в світогляді людини і дорівнюється до інтелектуальних революцій. Зміна уявлень про Світ свідчить про зміни характеру мислення людини, а отже перед нами факт онтологічних, вітальних і пізнавальних трансформацій. У сучасній геометрії Світу знаходить свою реалізацію трансверсальний розум, який активізує феномен комунікацій. Отже, просторова метафора Світу, його геометрія і стиль мислення, переплітаючись, впливають один одного.Документ Інтелектуально-когнітивні технології (технології мислення) як нова опція наукового аналізу(Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди, 2018) Дольська, Ольга ОлексіївнаАвтор обґрунтовує необхідність введення та використання інтелектуальнокогнітивних технологій (технологій мислення) в наукових дослідження в якості нової опції, інструменту наукового аналізу. Як правило, нові уявлення про світ, про соціальний устрій, про нові концептуалізації сприйняття світу і його пізнання формуються на ґрунті нових за характером думок. Автор приводить фактичний матеріал, який засвідчує необхідність введення такої технології, звертаючись до першоджерел. Така опція має справу із міждисциплінарним каркасом знань при аналізі мислення, що дає нам можливість стверджувати її трансконтекстуальний характер. Спираючись на інтелектуально-когнітивні технології можливо роз’яснення фактів та їх наслідків, можливо й моделювання мислення. Звернення до них дає можливість усвідомити, чому, з яких причин, на ґрунті чого створюється особливий інтелектуальний продукт, який "формує" бачення і розуміння світу.Документ Парадигмальні зміни у сучасній філософії освіти(Інститут вищої освіти Національної Академії педагогічних наук України, 2018) Дольська, Ольга ОлексіївнаСтаття продовжує традицію роздумів про педагогічну раціональність. Аналізується наявність двох її рівнів – змістовного та формально-функціонального, обґрунтовується їх значення для дидактики. Демонструється їхня реалізація в стратегіях освіти. У статті йдеться про більш уважне ставлення до формально-функціонального рівня при формуванні дидактики в новій парадигмі освіти – освіти інформаційного суспільства з використанням можливостей Інтернету. Дається огляд інтернет-ресурсів, аналізується поява терміну "відкриті освітні ресурси", проглядається хронологія ідеї їх впровадження в освітні практики. Відштовхуючись від кращих психолого-педагогічних концепцій останніх десятиліть, наголошується на необхідності формування нових педагогічних стратегій. Аналізується теорія, яка пристосована до умов роботи у кіберпросторі, – коннективізм (connectivism). Вона зростає на ґрунті нового розуміння і можливостей цифрових навчальних матеріалів, які якісно відрізняються від традиційних навчальних матеріалів своєю можливістю керувати ними. Автори теорії ставлять завдання включати себе (викладач/учень/студент) в систему мережі, активно використовуючи усі можливі її інструменти і створюючи навколо себе групи за інтересами. На прикладах трендів сучасності підкреслюється значення цієї теорії для нових форм навчання і нових компетенцій у вигляді навичок роботи з інформацією. Також наголос ставиться на неформальних формах навчання і підкреслюється зростання тенденції до надання різноманітного навчального контексту представникам різних поколінь. Аналізуються практики та можливості інформаційно-комунікативних форм навчання: від дистанційних курсів та відкритих он-лайн курсів до практики Відкритих університетів.Документ Йога як крок до "автентичного вертикального напруження": можливості та реальності(Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна, 2019) Дольська, Ольга Олексіївна; Лобас, Вікторія ВолодимирівнаСучасні зміни в суспільстві, глобалізація, міжкультурні контакти привели до несподіваних результатів, пов’язаних із розумінням традиції Йоги. Фахівці досліджують культурологічний, психологічний, медико-практичний, соціальний виміри занять Йогою, але основне значення Йоги як пошуку можливостей для вертикального сходження в умовах напруженого та стрімкого за темпами розвитку світу нівелюється. Є ряд досліджень із описами типів сучасної Йоги, які сформувалися під впливом саме культури Заходу. Автори статті пропонують переглянути ідею освіти саме західного зразка, спираючись на роздуми П. Слотердайка. Мистецтво виховання (Paideia) стало інноваційним кроком давніх греків з метою наближення учнів до вертикальної стіни як символу здійснювати кроки до неможливого. Але вимоги життя за умов становлення індустріального суспільства знизили напругу цього гасла. В культурі індустріального суспільства Йога як традиційна сфера східної філософії трансформувалась в новий феномен, роль та значення якого має досить розпливчатий характер по відношенню до своїх коренів. Найчастіше Йогу розуміють як синтез духовного і фізичного із домінуванням останнього, не беручи до уваги її світоглядний характер і досвід та філософію Гуру, Йогіна (вчителя). Автори підкреслюють схожість ідей між вищими вимогами у пошуках виходу до трансцендентного у культурах Сходу та Заходу на прикладах паралельного читання ідей Paideia та традиційної Йоги. Епістемологія Йоги допомагає усвідомити нерозривність знань та моралі. В умовах розвитку сьогодення, коли ми відчуваємо перехід до нового характеру знань, де зацікавленість тілесним розгортається в нових контекстах, Йога починає новий віток трансформацій. До того ж феномен тілесного набуває особливого значення в умовах відходу від метафізичної традиції розуміння людини. Тіло стає метафорою для означеності усього, що виходить за межі суто фізичного. Якщо епоха модерну позбавила людину найголовнішої її знахідки пошуку трансцендентного, пошуку виходу до нього, то в нових умовах розвитку людства ідея навчання антропотехнікам може наблизити Йогу до її первісних витоків.