Кафедра "Філософія"
Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/3016
Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/philosophy
Сучасна назва – кафедра "Філософія", первісна – кафедра діалектичного та історичного матеріалізму.
Кафедра створена 20 квітня 1957 року з ініціативи Івана Івановича Чорного, який і став її першим завідувачем.
Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".
У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 4 доктора і 4 кандидата філософських наук; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.
Переглянути
10 результатів
Результати пошуку
Документ Духовний світ особистості у працях сучасних вітчизняних філософів(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Смоляга, Марина Віталіївна; Дишкант, Тетяна МиколаївнаСтаття присвячена проблемі духовності особистості. На підставі виявлення сутнісних характеристик духовного світу особистості формуються загальне уявлення про його багатогранність, інтелектуальний запит щодо його структурного аналізу. Спроба такого аналізу здійснюється на основі звернення до праць видатних вітчизняних філософів, які створили певні теоретичні засади для подальшого осягнення феномена духовності. Автор звертається до праць С. Кримського, М. Поповича, І. Беха, В. О. Лозового з метою виявлення загальної структури духовності особистості. До складу такої структури в якості духовної основи належать Ціннісно-смисловий універсум та різноманітні форми духовної іррадіації та духовного впливу. Таке розуміння духовного світу особистості вимагає реалізації культурно-діяльнісного підходу у духовному вихованні.Документ Совість як внутрішня духовна форма культури у етиці І. Канта(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2023) Разводова, Тетяна ОлександрівнаСтаття присвячена проблемі духовності особистості. На підставі виявлення сутнісних характеристик духовного світу особистості формуються загальне уявлення про його багатогранність, інтелектуальний запит щодо його структурного аналізу. Спроба такого аналізу здійснюється на основі звернення до праць видатних вітчизняних філософів, які створили певні теоретичні засади для подальшого осягнення феномена духовності. Автор звертається до праць С. Кримського, М. Поповича, І. Беха, В. О. Лозового з метою виявлення загальної структури духовності особистості. До складу такої структури в якості духовної основи належать Ціннісно-смисловий універсум та різноманітні форми духовної іррадіації та духовного впливу. Таке розуміння духовного світу особистості вимагає реалізації культурно-діяльнісного підходу у духовному вихованні.Документ Історичний вимір духовності(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2023) Міщенко, Віктор ІвановичУ статті розглядається проблема визначення загальноісторичного рівня розвитку духовності з метою осягнення її ніверсального філософського смислу, ролі в долі цивілізації. Автор виділяє психологічний, психолого-педагогічний, психолого-соціальний, соціально-психологічний та аксіологічний рівень аналізу, які застосовуються сучасними дослідниками. З метою виявлення найзагальнішого рівня аналізу – соціального автор застосовує діалектичний підхід, розглядає духовність в історичному русі, тобто як історичне поняття. У пошуках методології наукового дослідження автором виявлені певні недоліки загальноприйнятих світоглядних підходів: матеріалізму, суб’єктивного та об’єктивного ідеалізму. Визначається, що певну роль інтегративного підходу може здійснити звернення до категорії «цивілізація», яка поєднує матеріальні та духовно-культурні складники, є підґрунтям виявлення екоантропологічного підходу. Застосування екоантропологічного підходу дає можливість виділити основні історичні типи цивілізаційної діяльності людства – освоєння, підкорення й одухотворення природи, та відповідні їм історичні типи цивілізації: космогенну, техногенну та антропогенну. Автор робить висновок про те, що історичні типи духовності відповідають цим типам цивілізаційного устрою, та вказує на їх зв’язок з відповідними типами духовного устрою – катарсичної, інноваційної та інтелектуально-моральної духовності. Розкривається історичне завдання кожного типу духовності стосовно людини: створення людського в людині, розвиток та удосконалення лю дини, реалізація людиною власної місії або покликання людини у Всесвіті. Інтелектуально моральна духовність має первинне завдання: гармонізувати цивілізаційний розвиток на зламі тисячоліть, усі складники антропо-інфо-техно-екосфери, забезпечити створення справжнього технотронного суспільства, трансформацію до планетарно-космічної в найбільш загрозливий час існування людства. Робиться висновок про те, що нова форма не скасовує стару взагалі, а народжується на її основі, але визначає нові пріоритети існування, стратегії розвитку нової цивілізації. Розвиток нових типів духовності стає когерентним стосовно розвитку матеріальних утворень Всесвіту, форм руху матерії (фізичної, хімічної, біологічної, соціальної), що може розглядатися як подальший крок у розвитку теорії глобального еволюціонізму.Документ О душе, приятном и неприятном, а также о важности философии для науки(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019) Фидровская, Мария ГеоргиевнаВ данной статье говориться о важности философии для современной науки, акцентируются проблемы, связанные с отхождением современной науки от философии. Также анализируется важность эмоциональных проявлений человека и предлагается новая концепция и парадигма человека для последующего использования в науке, в том числе естественной через гносеологические аспекты теории. Мы говорим о том, что современную науку, в частности парадигму человека на сегодняшний день необходимо пересмотреть, сделать это необходимо прежде всего в философии, а затем и в науке. Дело в том, что почему-то в науке осталась устаревшая парадигма человека, кроме того и в самой философии необходимо сделать существенное дополнение по этому поводу. В этой статье также есть и критика некоторых более-менее современных подходов, тем не менее, основной темой этой статьи являются авторские разработки на тему парадигмы человека в философии, их изложение и обоснование. Это значит, что мы предлагаем новую концепцию, над которой работаем в настоящий момент, и хотим представить ее с точки зрения современной науки, и, кроме того, как уже было сказано, посмотреть на ту ситуацию, которая сегодня в науке сложилась. Мы обратимся к работе Дельгадо «Мозг и сознание», которая как раз является научным трудом на стыке наук и посмотрим, как же обстоит дело в современных наукаx о человеке. Вопрос о человеке, как говорят многие антропологи – это один из важнейших вопросов для самого человека, а здесь мы рассматриваем не только, конкретно человека, но и живую душу вообще, вместе с ним. Безусловно, проведется анализ существующей парадигмы науки, будут кратко показаны ее недостатки. И кроме того, в данной работе будет вновь изложен фундаментальный взгляд Немецкой Классической философии о необходимости возвращения философии в лоно современной науки.Документ Динаміка розвитку науки в нелінійних моделях: нові пошуки духовності технотронне суспільство(Гілея, 2020) Владленова, Іліана ВікторівнаВ рамках нелінійної моделі розвивається концепція "теорія мережевого актора", яка використовує трансдисциплінарний підхід, який дозволяє багатоаспектно проаналізувати процеси, що протікають в сучасній науці, виявити великі масштаби технологічних розробок в контексті політичних, організаційних, правових, технічних, світоглядних, внутрішніх наукових і т. ін. чинників. Мережі служать своєрідними зв’язками між різними науковими і соціальними компонентами, які просувають наукові факти.Документ "Мыслящий тростник" или властелин духа(Евразийский национальный университет им. Л. Н. Гумилева, 2018) Мищенко, Виктор ИвановичСтатья посвящена рассмотрению источников формирования и, следовательно, уяснению сущности человека не только как мыслящего, но и духовного существа. В качестве основных этапов формирования человека, как существа духовного рассматривается эстетический, этический и философский этап формирования духовности. Формирование эстетической формы духовного облика личности есть формирование открытости миру чувство святости и миропочитания. Оно связано с особым положением в человека в космосе, есть результат его творческой активности, как способности одновременно осознавать могущество, восхищаться грозными силами природы и противостоять им, осознавать таинство мироустроения. формировать катарсическое чувство возвышенного. В результате потрясения, удивления и смятения, возвышенного чувства одухотворённости, открытости миру возникает к способность самотрансцендентации и самоотстранения, как способности понимания своего духовного призвания. Следующими этапами рассматривается формирование ноосферной, ответственной личности, как этической формы духовности, пассионарности личности и, наконец, - философской её формы, как спосбности восприятия противоречий и проблем социального и индивидуального бытия.Документ Миропостижение как стратегия философии образования(Національна академія Національної гвардії України, 2017) Мищенко, Виктор ИвановичПроанализировано соотношение педагогики, психологии и философии образования, на основе синергетической парадигмы выделены три иерархических уровня их взаимодействия. В этой синергетической системе специфика философии образования рассматривается авторов в рефлексии, концентрации усилий на смысловых аспектах педагогической деятельности. Актуальным представляется анализ кризисных явлений и процессов в образовании. Продуктивным видится использование постпозитивистской методологии в анализе социальных и культурных процессов в обществе, науке, искусстве, влияющих на процесс образования, расширения диапазона предмета исследования, как на мегауровне, так и в исследовании экзистенциальных основ бытия личности. В предметном логическом поле современного образования рассматривается проблема формирования духовного облика, определены три взаимосвязанных компонента духовного облика личности: открытость миру, интеллигентность и пассионарность. Выявлено системообразующее свойство духовного облика личности – чувств святости, для формирования которого автор предлагает осуществлять обучение на основе катарсического мировосприятия, разработать и реализовать новую философскую стратегию современного образования на основе интеграции знаний о современном мироустройстве – миропостижение. Миропостижение есть соединение философской теории с новейшими научными исследованиями, единство когнитивных и ценностных параметров знания процесс духовного освоения человеком Вселенной, стратегия развития современного образования.Документ Постижение духовности(Харьковский национальный университет им. В. Н. Каразина, 2017) Мищенко, Виктор ИвановичВ статье анализируются основные направления в исследовании духовности, в основании которых лежит как определённое основополагающее, по мнению авторов, свойство, качество личности, так и система определённых ценностей, свойств функционального характера, делается попытка оценить степень продуктивности результатаов исследования для практики духовного воспитания. Исходя из результатов исследования, автор предлагает динамическую саморазвивающуюся систему взаимосвязанных элементов, в основании которой рассматривается определённый механизм катарсического воздействия, которое раскрывается через анализ предпосылок и факторов возникновения духовности. Рассматривается особая роль возвышенного в формировании основополагающего свойства духовного – категории святости. Определяется стратегия философии образования – миропостижение как источник и основа духовного воспитания.Документ Развитие техногенной цивилизации как фактор обретения новой духовности и ноосферной ответственности(НТУ "ХПИ", 2017) Мищенко, Виктор ИвановичВ статье рассматривается этапы становления духовного облика человека, причины кризисного состояния современной цивилизации, роль техники в формировании человека будущего.Документ Свободная, активная индивидуальность – эпицентр современного образования(НТУ "ХПИ", 2015) Мищенко, Виктор ИвановичВ статье рассматриваются проблемы формирования индивидивидуальности в контексте культурологичной парадигмы образования И. Зязюна, формируется философский подход по её исследованию, определяются уровни, пути и условия формирования индивидуальности.