Кафедра "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64968

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/hirurgiyi-normalnoyi-ta-topografichnoyi-anatomiyi

Від 2-го листопада 2021 року кафедра має назву "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія", первісна назва – кафедра "Хірургія".

Кафедра "Хірургія" заснована в 2021 році (НАКАЗ 305 ОД від 02.07.2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 2 кандидата медичних наук, 1 – доктор філософії.

Переглянути

Фільтри

2018 - 201912020 - 20231

Налаштування

Автор: search.filters.author.Смачило, Р. М.Містить файли: Так

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 2 з 2
  • Ескіз
    Документ
    Сучасні методи лікування пацієнтів на захворювання жовчно-вивідних шляхів, що ускладнені механічною жовтяницею
    (ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2023) Бойко, Валерій Володимирович; Авдосьєв, Ю. В.; Євтушенко, Денис Олександрович; Сочнєва, Анастасія Львівна; Тарабан, І. А.; Смачило, Р. М.; Мінухін, Д. В.
    Вступ. Лікування пацієнтів на захворювання жовчно-вивідних шляхів, ускладнені жовтяницею, залишається актуальною проблемою в абдомінальній хірургії. Розвиток механічної жовтяниці спостерігається у 15-40 % пацієнтів з жовчно-кам’яною хворобою, ускладненою холедохолітіазом. Механічна жовтяниця (МЖ) злоякісної етіології зустрічається у 40-67 % пацієнтів. Мета. Вивчити результати використання мініінвазивних оперативних утручань у пацієнтів зі захворюваннями жовчно-вивідних шляхів, ускладнених механічною жовтяницею. Матеріали та методи. Об’єктом дослідження були 56 пацієнтів із захворюваннями жовчно-вивідних шляхів, ускладнених МЖ, які перебували на лікуванні в ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України». В першу групу увійшли 34 пацієнта з непухлинними захворюваннями жовчно-вивідних шляхів, ускладнених МЖ, в другу групу увійшли 22 пацієнти з холангіокарциномами. Результати. У 1А підгрупі 15 (41,1 %) пацієнтам з метою біліарної декомпресії виконані антеградні ендобіліарні втручання, в 1Б підгрупі 19 (55,9 %) пацієнтам спроби ретроградної біліарної декомпресії були невдалими. Другим етапом хірургічного лікування були реконструктивно-відновлювальні операції або застосовування комбінованих втручань з антеградного та ретроградного доступів. Застосування антеградних ендобіліарних втручань дозволило знизити розвиток ускладнень біліарної декомпресії в порівнянні з пацієнтами, у яких була невдала спроба ендоскопічного лікування, з 15 (78,9 %) до 1 (6,67 %) випадку, а також знизити кількість ускладнень після реконструктивно-відновлювальних операцій з 10 (52,6 %) до 1 (6,67 %) та рівень летальності з 2 (10,5 %) до 1 (6,67 %). Після успішно виконаної біліарної декомпресії 11 (50 %) пацієнтам виконані реконструктивно-відновлювальні оперативні втручання, які увійшли в 2А підгрупу. Решті 11 (50 %) пацієнтам, які склали 2Б підгрупу, аналогічні оперативні втручання виконувались без попередньої біліарної декомпресії. У пацієнтів 2А групи виконання антеградні ендобіліарні втручання дозволило зменшити кількість післяопераційних ускладнень на 9,1 % і летальність на 9,1 % у порівнянні з пацієнтами 2Б підгрупи. Висновки. Таким чином, антеградні ендобіліарні втручання є альтернативним методом лікування захворювань жовчно-вивідних шляхів, ускладнених МЖ. Антеградні ендобіліарні втручання знизили кількість ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 27,3 % до 18,2 %, рівень летальності з – 18,2 % до 9,1 %. Антеградні ендобіліарні втручання при доброякісних захворюваннях жовчно-вивідних шляхів та удосконалені мініінвазивні методи лікування «ендоскопічно складних» форм холедохолітіазу знизили кількість ускладнень біліарної декомпресії порівняно з випадками ендоскопічної декомпресії, яка була неефективною, з 78,9 % до 6,67 %, а також знизили рівень післяопераційних ускладнень після реконструктивно-відновлювального лікування з 52,6 % до 6,67 % та летальність з 10,5 % до 6,67 %.
  • Ескіз
    Документ
    Хирургическое лечение патологии органов гепатобилиарной зоны после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке
    (ТОВ "ВІТ-А-ПОЛ", 2018) Тищенко, А. М.; Мушенко, Е. В.; Смачило, Р. М.; Сочнева, Анастасия Львовна; Бабынкина, И. Б.
    Цель­ работы — проанализировать причины возникновения патологии желчевыводящих путей после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке, а также возможность их коррекции. Материалы ­и­ методы. Проведен анализ результатов лечения 46 больных с желчнокаменной болезнью, развившейся после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке. Большинство из них были прооперированы по поводу осложненной язвенной болезни. Осложненное течение раннего послеоперационного периода наблюдали у 18 пациентов. Развитие патологии органов гепатопанкреатобилиарной системы отмечено в сроки от 14 дней до 15 лет. Результаты­ и­ обсуждение. Объем повторных хирургических вмешательств зависел от выявленной патологии органов гепатопанкреатобилиарной системы. Осложнения после повторных вмешательств отмечены у 7 пациентов: желчеистечение по дренажам — у 2, нагноение послеоперационной раны — у 1, плевриты — у 4. Умерли после операции 2 больных. Выводы. Основными факторами возникновения патологии гепатобилиарной системы после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке являются: ятрогенные повреждения желчевыводящих путей, несостоятельность зоны швов пилоропластики или желудочно-кишечного анастомоза, нарушения функции сфинктера Одди и ваготомия. При выполнении повторных вмешательств по поводу патологии желчевыводящей системы хирургическую тактику выбирают индивидуально в зависимости от изменений, выявленных на дооперационном и интраоперационном этапе. При необходимости выполнения реконструктивных вмешательств наиболее оправданным является формирование холедохо-/гепатикоеюноанастомоза по Ру.