Кафедра "Соціологія і публічне управління"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/5835

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/sp

Від квітня 2021 року кафедра має назву "Соціологія і публічне управління", попередня назва – кафедра "Соціологія і політологія" (від вересня 1992 року), первісна – кафедра наукового комунізму (заснована в 1964 році).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора соціологічних наук, 3 доктора наук з державного управління, 2 кандидата соціологічних, 1 – філософських наук; 4 співробітника мають звання професора, 5 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 11

Соціологічна діяльність в реалізації проективної функції: питання методології
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017) Бірюкова, Марина Василівна
В статті аналізуються основні підходи до реалізації особливостей сучасної соціологічної діяльності. Увага акцентована на відокремлені проективної функції та питанням методології здійснення соціологічної практики. Розглянуто особливості праксиології як методологічних засад сучасної соціологічної діяльності. В статті здійснена спроба визначення контексту проективної функції соціології та особливостей її реалізації в сучасній соціологічній практиці. Визначено, що завдання соціології, її проективна функція – це надання суспільству інформації, знань про поле перспективних альтернатив і можливості вибору при просуванні до бажаного. Саме такий підхід являє собою альтернативу домінанті класичного соціологічного знання, коли соціології пропонувалось й очікувалось продукування загальних закономірностей розвитку соціуму та його елементів. Показано, що проектна функція соціології передбачає дослідження широкого спектру можливих перспектив об’єкта і залишає відповідальність суб’єкта за прийняття рішення. В такому аспекті майбутнє стає об’єктом пізнання проектування та сферою, в якій соціологія реалізує свою проективну функцію. У цьому контексті в статті доведено, що проектування як функція соціології являє собою усвідомлення, дослідження і створення поля можливостей, в якому "сплетені" як суспільні, так і суб’єктні настанови щодо бажаного майбутнього, обмеженого ресурсами і технологіями втілення, середовищем й активістською позицією суб’єкта.
Учебное заведение как объект социологического исследования
(Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", 2021) Бирюкова, Марина Васильевна
Социология образования в рамках микро- и макросоциологических концепций исследования учебных заведений отслеживает специфику религиозных, социальных процессов, связанных с: - доступностью образования; - равенством каждого гражданина на получение образования независимо от национальной, религиозной принадлежности, места жительства и материального положения; - совмещением национально-культурной и региональной основы образования, с ориентацией на усвоение высших достижений национальной и мировой культуры; - гуманизацией, гуманитаризацией и демократизацией образования; - единством образовательных и воспитательных задач; - вариативностью путей получения образования; - охраной здоровья подрастающего поколения; - непрерывностью образования с преемственностью его ступеней.
Сучасні технології формування регіонального освітнього простору
(Харківський гуманітарний університет "Народна українська академія", 2020) Бірюкова, Марина Василівна
У статті проведено ретроспективний аналіз впровадження соціальних технологій в освітній простір регіону. Виявлено особливості сучасного розвитку освіти в межах глобальних й локальних процесів. Сформульовано, що соціальні технології перманентно ініціюються й впроваджуються в освітній простір. Технології супроводжують нелінійність соціальних процесів, мінімізують ризики й забезпечують функціонування соціальних об’єктів в межах обмеження ресурсів. Досліджено етапи розвитку освіти України відповідно до специфіки впровадження технологій. Визначено, що специфіка сучасного етапу розвитку освіти пов’язана з розгортанням процесів глобалізації, глокальності та аутсорсінгу. Визначено, що сучасний етап розвитку освітнього простору пов'язано зі створенням різноманітних мережевих структур. Виявлено, що сучасні технології формування регіонального освітнього простору спрямовано на, по-перше, створення великих освітніх комплексів; по-друге, створення укрупнених регіональних професійних коледжів і ліцеїв на основі об’єднання, реорганізації та злиття освітніх установ; по-третє, створення міжміських освітніх комплексів в малих містах і сільських районах з включенням вечірньої школи, навчального центру служби зайнятості, бібліотек, професійних училищ та ін.; по-четверте, створення корпоративних освітніх комплексів у формі освітніх організацій на основі горизонтальної (змістовний компонент навчальної діяльності) і організаційної (спільні структури управління) інтеграції освітніх установ і соціальних партнерів; й наприкінці, збереження, зміцнення і ресурсна підтримка унікальних, видатних і соціально спрямованих навчальних закладів.
Сучасні соціальні практики студентів НТУ "ХПІ" в соціальних мережах, або Чи існує життя в соціальних мережах?
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2021) Бірюкова, Марина Василівна
Opportunities and some results of measuring cultural capital in sociological research practice
(2022) Nechitailo, I.; Nazarkin, P.; Biriukova, M.; Stadnik, O.; Boriushkina, O.; Rozova, O.
The article is devoted to the problem of measuring cultural capital in modern sociological practice. Following J. C. Alexander, authors focus on the significance of cultural structures in individuals' and groups' lives, which actualizes the need for a more detailed study of them. The purpose of the article is to identify indicators for cultural capital measuring and present empirical research results, which is an attempt to verify these indicators. Based on the results of studies by P. DiMaggio, C. J. Crook, N. D. De Graaff, such indicators of cultural capital are highlighted as the frequency of visits to theaters and cinemas, concerts of classical and contemporary music, museums, exhibitions, etc.; having a home library; the frequency of reading books, Internet articles, news, etc. These indicators, at the same time, are the resources of accumulation of certain types of cultural capital such as "status" and "knowledgeinformation" (author's typology). The results of measurements of the cultural capital of Ukrainian students using the above indicators are presented. It is concluded that the transmission of status cultural capital and the knowledge-information cultural capital is a powerful factor in influencing the processes of personal development and academic success of students.
Мобільні месенджери як технології сучасної self-взаємодії у фокусі цифрової соціології
(Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", 2019) Бірюкова, Марина Василівна
У статті представлено авторські роздуми щодо функціонування та впливу на соціальні процеси розвитку сучасних соціальних комунікаторів – мобільних месенджерів, які виступають одночасно як цифровими, так і соціальними технологіями та формують нове феноменологічне й дослідницьке поле – self-технології. У роботі проаналізовано темпи розвитку споживачів Інтернет-послуг і користувачів мобільних технологій в Україні й світі. Визначено, що в Україні найпопулярнішими мобільними месенджерами є Viber, Telegram і Skype, які об’єднують представників різних соціальних верств у мобільні соціальні мережі. Саме динаміка споживчого інтересу актуалізує соціологічне вивчення питання специфіки комунікації за допомогою мобільних месенджерів. У статті констатовано, що сучасна людина цілодобово, як кажуть 24/7, знаходиться не тільки під впливом цифрових технологій, а й вибудовує своє життя, бізнес, розваги, подорожі та інше за допомогою "цифри", на першому місці серед яких позиціонується смартфон та розташовані на ньому додатки, й передусім мобільні месенджери. За допомогою такого цифрового гаджету й месенджера кожна людина керує власно створеною мережею, презентує власні наробки соціальній спільноті й узагалі світу та стає не тільки споживачем, а й активним суб’єктом цих технологій. Визначено, що self-технології, які здійснюються за допомогою цифрових додатків і мобільного та Інтернет-зв’язку, на сьогодні стають реалією суспільного життя, й особливе місце в них відіграють мобільні месенджери. Під self-технологіями розуміємо постійно повторювальні дії для ініціювання, створення власної соціальної мережі з метою самопрезентації, просування серед прихильників власного контенту й керування комунікацією та взаємодією всередині мережі.
Праксіологічні засади проектування структури вищої освіти регіону
(2021) Бірюкова, Марина Василівна
Технології самопросування в соціальних мережах
(Класичний приватний університет, 2021) Бірюкова, Марина Василівна
У статті представлено авторські роздуми щодо систематизації соціологічного дискурсу стосовно сучасних технологій самопрезентації та самопросування особистості в соціальних мережах. Передумовою вибухового прояву таких технологій стала передусім світова пандемія, яка перенесла більшість соціальних інтереакцій у віртуальний простір. Робота продовжує серію статей щодо сучасних технологій діджиталізації у віртуальному просторі за допомогою мобільних месенджерів та соціальних мереж. У статті проаналізовано особливості поширення технологій самопрезентації в соціальних мережах у період глобальних трансформації, а особливо в період світової пандемії. Визначено, що в недалекому минулому важливими функціями соціальної комунікацій та соціального управління слугували домінантні технології суб’єктно-об’єктної взаємодії, потім їх замінили партнерські технології суб’єктно-суб’єктної інтеракції, а нині актуалізуються технології самопросування як організаційного рівня, так і особистісного. У статті констатовано, що до класичних функцій соціальних мереж, серед яких найпоширенішими виступають зрощування, переплетіння реального та віртуального соціального життя; "глобалізація" життєвого простору людини (створення груп, які реально включають людей, що фізично проживають та перебувають у різних країнах); зберігання персональних даних анкет учасників та інформації про їхні зв’язки; можливість встановлювати зв’язки типу "друг", "читач", "колега" та інші. Натепер одними з важливіших функцій соціальних мереж стають функції самоактуалізації, "оцінювання" та фільтрації. Визначено, що основною технологією, що дає змогу реалізовувати всі вищезазначені функції в соціальних мережах, виступає особистий аккаунт, який розвивається за допомогою фото-контенту, постів і сторіз. Для просування "власного бренду" використовуються лайки, дізлайки, коментарі, хештеги, проведення конкурсів і здійснення діалогу з "армією" підписників. Новою технологією самопросування за допомогою соціальних мереж виступають різноманітні колаборації. Соціальні мережі так само активно допомагають просувати не тільки свої блоги й онлайн-бізнес, але й оффлайн-бізнес, послуги та товари. Однак наявні деструктивні технології, але вони також стають технологіями самопрезентації та самопросування, – це технології хайпу й кібербулінгу.
Згуртованість в сучасному світі: realem vs virtual
(Видавничий дім "Гельветика", 2021) Бірюкова, Марина Василівна
У статті представлено авторські роздуми щодо питання згуртованості, які розглянуто в методології соціального партнерства. Проаналізовано особливості проявів соціальної згуртованості в оффлайн і онлайн. Передумовою вибухового прояву технологій згуртованості стала, передусім, світова пандемія, яка перенесла більшість соціальних інтереакцій у віртуальний простір. Стаття продовжує серію публікацій щодо сучасних технологій диджиталізації у віртуальному просторі за допомогою мобільних месенджерів та соціальних мереж. У роботі констатовано, що сучасна теорія соціальної згуртованості базується на ідеях О. Ярської-Смирнової та В. Ярського, які визначають її як системні зусилля основних акторів, що спрямовані та ресурсно забезпечують добробут населення і соціальну інтеграцію за допомогою інституційної бази, у тому числі установ і організацій, які проводять цю політику на практиці. Між тим із праксиологічних позицій дослідження соціальної згуртованості дають змогу оцінювати її як намір або колективну дію, яку здійснює особистість або співтовариство, які здатні до досягнення як внутрішньої згоди, кооперації і консенсусу, так і вибудовування партнерства у соціальному середовищі, в якому вони діють. У вітчизняних умовах велику популярність отримала ідея соціального партнерства, яка тлумачиться як корпоративізм. Як визначається у статті, метою соціального партнерства виступає спільне вирішення соціально значущих проблем шляхом налагодження конструктивної співпраці між державними, владними структурами, бізнесом і некомерційними організаціями. Між тим сьогодні, під час поширення пандемії, ідеї та практика соціального партнерства, а з ними й згуртованість переходять із взаємодії у реальному світі у віртуальний. При цьому віртуальний простір дає змогу особистості відчувати себе не одинокою в складні часи. Між тим міжособистісна інтеракція під час пандемії сконцентрувалася у соціальних мережах. Глобальна пандемія стимулювала появу нової соціальної мережі Clubhouse, яка з’явилася у квітні 2020 р. та серед призначень якої виступають пошук і створення співтовариств партнерів для живого спілкування за інтересами.
Оцінки персоналом корпоративної культури закладу вищої освіти: діагноз та прогноз
(2020) Бірюкова, Марина Василівна