Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/4372

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/ukin

Кафедра "Українознавство, культурологія та історія науки" створена в 2018 році на основі об’єднання кафедр: "Етика, естетика та історія культури" (від 1977), "Історія науки і техніки" (від 2004) і "Політична історія" (1920-ті рр.).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарних технологій Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Основою концепції виховної роботи є гуманізація й гуманітаризація всього навчального процесу.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 1 доктор історичних наук, 8 кандидатів історичних наук, 3 – філософських, 2 – технічних, 1 філологічних; 1 співробітник має звання професора, 13 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 30

Невгасиме світло науки: Георг Сімон Ом
(Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця", 2024) Гутник, Марина Валеріївна
Розвиток досліджень з історії науки через аматорські розвідки на початку 20 ст.: доробок астронома Миколи Барабашова
(ФОП Жукова Ірина Віталіївна, 2024) Гутник, Марина Валеріївна
Розглядається процес впровадження науково-технічних технологій, ідей та методів західноєвропейської науки і техніки у різні сфери суспільного життя мешканців Російської імперії, частиною якої на той час була Україна. Наголошується на значному відставанні проти досліджень у країнах Західної Європи та Америки. В той час, коли на Заході вже існували спеціальні кафедри з історії науки й техніки, в Російській імперії ця галузь науки була ще на ранніх стадіях формування, а значну частину наукових досліджень ініціювали окремі вчені, часто на власному ентузіазмі. Аналіз робіт тогочасних дослідників показав, що розвиток науки і техніки відбувався одночасно в різних країнах, але в Російській імперії цей процес часто був ініційований не централізовано, а на рівні окремих наукових осередків, зокрема, університетів, які стали центрами концентрації наукової думки в першій половині 19 ст. Характерною особливістю перших наукових товариств в Російській імперії була їх енциклопедичність і відсутність вузької спеціалізації. Наприклад, Вільне економічне товариство в Петербурзі та Філотехнічне товариство в Харкові включали в себе дослідників з різних галузей науки. Лише в другій половині 19 ст. починається процес спеціалізації наукових організацій та диференціації наукових дисциплін, що сприяло подальшому розвитку науки й техніки в Російській імперії. Зазначається, що окрім офіційних наукових установ, значний внесок у розвиток науки внесли аматорські дослідження. В цей час виникли наукові товариства, які об’єднували як професіоналів, так і серйозних аматорів, що намагалися задовольнити своє прагнення до наукової діяльності. Роль аматорських досліджень у розвитку науки особливо підкреслюють сучасні дослідники. Україна також має свої приклади успішних аматорів-науковців. Яскравим прикладом є Микола Павлович Барабашов, який на початку 20 ст. починав як аматор, але згодом став провідним астрономом. Його діяльність, як і діяльність інших аматорів, не лише сприяла розвитку науки, але й формувала наукову спільноту, яка мала великий вплив на подальший розвиток досліджень в Україні. Аматорські дослідження відігравали важливу роль у формуванні «великої» науки, оскільки багато наукових установ і досліджень виросли саме з ініціатив аматорів, які, незважаючи на відсутність професійної підготовки, часто робили важливі наукові відкриття. Це явище заслуговує на увагу в контексті історії науки й техніки, адже воно показує, як навіть у несприятливих умовах можна було досягати значних наукових успіхів.
The development of agriculture in Germany and its impact on the agricultural sector of Ukraine over the past century
(ТВОРИ, 2024-05-23) Gutnyk, Maryna
Харків – Залізобетон. Внесок архітектора Олександра Гінзбурга у розбудову міста
(2024-01) Гутник, Марина Валеріївна
Розглянуто внесок інженера-архітектора, підприємця та викладача Олександра Марковича Гінзбурга у розбудову міста Харкова на початку ХХ ст. Представлено відомості про його освіту та родину, зокрема щодо навчання у Харкові та за кордоном. Представлено деяку інформацію, що розкриває характер майбутнього архітектора. Показано перші архітектурні спроби О. М. Гінзбурга, в тому числі участь у проєктуванні власного будинку із ліфтом. Всі його несучі конструкції були виконані у залізобетоні. Разом із тим, архітектор отримав дозвіл на організацію електричної станції для освітлення навколишніх будинків. Саме залізобетон стає надзвичайно популярним будівельним матеріалом як в Америці так і в Європі. О. М. Гінзбург відкриває власний бізнес – будівельну контору «Залізобетон». Представлено інформацію про рекламну кампанію у тогочасних газетах і розміщення рекламних вивісок. Аналізується попит на виконання робіт архітектором, спрямованість замовлень. Якщо на початковому етапі його діяльності це були виключно приватні будинки, то з часом – це замовлення на проєкти театрів, клубів, готелів та палаців. Показано, що архітектор залучався до благоустрою Харкова, він склав топографічний план міста. Наголошується, що ця робота стала останнім повним реєстром урбанонімів Харкова імперської доби. Націоналізація родинного будинку, тиф у Харкові, смерть сина – такими стали 1920-ті роки для О. М. Гінзбурга. Науковець спрямовує свою діяльність у напрямку викладання. У науковому плані – це період дослідження архітектурної симетрії, використання принципів кристалографії. Відображено роботу архітектора у період Другої світової війни. Виокремлено його діяльність у Грузії, Києві та згодом знову в Харкові. Виокремлено роботу О. М. Гінзбурга у єврейській громаді міста. Підсумовано творчий доробок науковця та його визнання у ХХІ ст.
Інноваційні підходи у викладанні навчальних дисциплін на початку ХХ ст. (на прикладі Харківського технологічного інституту)
(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2024-08) Гутник, Марина Валеріївна
У статті досліджено впровадження інноваційних підходів у викладанні у вищій школі на початку ХХ ст. Висвітлено, що сучасні українські університети активно застосовують цифровізацію освіти, запроваджуючи онлайн-платформи для дистанційного навчання, створюючи електронні бібліотеки та використовуючи цифрові інструменти для інтерактивного викладання. Це дозволяє студентам мати доступ до навчальних матеріалів з будь-якого місця та в будь-який час. Проаналізовано історичний контекст формування системи вищої освіти в Україні на початку ХІХ ст., коли вступні іспити мали формальний характер, а система оцінювання не була регламентованою. У цей період професори мали значну свободу у викладанні, що впливало на навчальний процес та оцінювання студентів. Наведено приклади індивідуальних методів оцінки, що використовувалися в університетах того часу. Особлива увага приділена переходу від курсової до предметної системи навчання в Харківському технологічному інституті на початку ХХ ст. Запровадження предметної системи із іспитами за опанування конкретних предметів дозволило студентам мати гнучкий графік навчання, однак призвело до подовження терміну навчання. Такий підхід спирався на досвід Європейських країн. Разом із тим, результати наукових досліджень викладачів впроваджувалися у практику, таким чином відбувалося оновлення навчальних планів. Проаналізовано бюрократичний процес переходу на нову систему навчання та розглянуто вплив цього переходу на організацію навчального процесу. Представлено інформацію про роботу тогочасного ректора та провідних викладачів із впровадження нових для того часу підходів у викладанні та організації навчального процесу, а також наведено приклади найбільш знакових методик. Окрім суто адміністративної діяльності ректор проводив наукову та методичну роботу, що у підсумку оформилося у оригінальні методичні підходи. Підкреслено, що інноваційні підходи початку ХХ ст. включали насамперед внесок окремих особистостей, що прагнули змін у вищій освіті та вдосконалення методів подачі матеріалу студентам. Ці зміни стали фундаментом для сучасної системи вищої освіти, що продовжує розвиватися і адаптуватися до нових викликів.
Urban planning in Ukraine from the 19th to the early 20th century: integration of science and state management
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2024) Tverytnykova, Olena; Gutnyk, Maryna; Heinemann, Manfred
The research is dedicated to analyzing the process of urbanization, particularly the formation and development of cities in northeastern Ukraine at the end of the 19th and beginning of the 20th cen. Special attention is given to the city of Kharkiv and the activities of its mayor, Oleksandr Kostiantynovych Pohorelko (1848–1912). The importance of urban studies as a key direction of humanities research that determines the development of the nation, community, and state is justified. The main tasks faced by the city during that period, such as the municipalization of the economy and the expansion of the city’s rights to private property objects, are highlighted. The role of scientists and researchers, including D. I. Bahalii and M. F. Sumtsov, in promoting the modernization of the city through active participation in municipal authorities is discussed. As a result of the research, significant contributions of O. K. Pohorelko and his colleagues to the development and improvement of Kharkiv at the end of the 19th cen. are identified. The conclusions of the research emphasize the importance of combining scientific potential and civic activism for the implementation of infrastructure development projects in the city.
Abram Slutskin and Radiophysics in Ukraine of the First Half of the 20th Century: World Dimension
(Polish Academy of Arts and Sciences, 2022) Tverytnykova, Elena; Gutnyk, Maryna
The article discusses the scientific and pedagogical activity of the outstanding Ukrainian radiophysicist Abram Slutskin in the context of the development of world radiophysical research. It is substantiated that the theoretical works of the scientist defined a new direction of research in Ukraine, namely the radar, and were important for the development of ultrahigh frequency physics. Innovative research initiated by Abram Slutskin found application in new defense technologies, military equipment, and special devices for medicine, biology, navigation, communications, household television and the radio industry. The article proves that Abram Slutskin had priority in launching research in the field of biophysics in Ukraine. The research on the use of ultrahigh frequencies for treatment of oncological patients carried out by scientists were unique for that time. Abram Slutskin᾽s graduate students became well-known specialists, who further developed the scientist’s ideas by initiating innovative areas of research and creating new institutions. We have grounds to consider Abram Slutskin as one of the founders of the Ukrainian scientific radio-physical school.
Діяльність К. Г. Шиндлера у становленні агрономічних досліджень у Київському політехнічному інституті
(ТОВ "Твори", 2020) Гутник, Марина Валеріївна
The patent-license system of Ukraine in the second half of the XX century
(Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, 2020) Tverytnykova, E. E.; Gutnyk, M. V.
The formation of the patent-licensing system of Ukraine during the second half of the XX century is investigated. It is established that the first funds of technical literature, which was necessary for patent work, were created in the departments of the institutes of the Academy of Sciences of the USSR in the first postwar years. For example, the fund of scientific and technical literature, documentation, patents and inventions began to form in the Institute of Electrical Engineering of the USSR. It was established in 1944. But various special centers for providing information support for the development of the patent and license business were organized a somewhat later. In particular, at the Institute of Electrical Engineering of the Academy of Sciences of the USSR only 20 years later in 1964. Employees were making a preliminary examination of applications for inventions and expanding the funds of scientific and technical documentation, were completing foreign patent documentation from foreign countries. A network of special Patent Departments was created on the basis of the higher technical institutions. A small group for the systematization of patent information was created at the Kharkiv Polytechnic Institute in 1967. In 1971, the patent office was also established at the Odessa Polytechnic Institute. In 1974, at the Kyiv Polytechnic Institute an organizational and analytical department was created, it contributed to the development of inventive activities of the Institute. The intensification of inventive search occurred in the 1980s and was aimed at improving quality, which contributed to the creation of prospective, competitive world-class developments and their introduction into industry. During this period, the vast majority of scientists took part in patent and licensing activities, a large number of patents were obtained and scientific and technical cooperation was started on a commercial basis with the conclusion of licensing agreements. A number of devices were patented in the following countries: Spain, Italy, England, Switzerland, Japan, Germany, Hungary, Poland, Bulgaria and others. In the early 1990s, the situation with inventive and patent licensing activities changed. A significant reduction in the number of inventions demonstrated the general state of scientific research in the country.
Роль музеїв у формуванні компетенцій майбутніх фахівців-політехніків (на прикладі Харківщини)
(Громадська наукова організація "Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління", 2024-03) Гутник, Марина Валеріївна
Досліджується роль музеїв Харківщини у формуванні фахових компетенцій. Україна сьогодні стоїть перед важливим вибором у сфері вищої освіти, зосереджуючи увагу на концепції «укрупнення» університетів. Спільно з цим виникає питання про існування закладу вищої освіти, який буде конкурентоспроможним та адаптивним до сучасних викликів, таких як пандемія та військові дії. Дискусії сфокусовані на необхідності створення освітніх установ, здатних швидко адаптуватися до змін у навколишньому середовищі, надавати якісні освітні послуги та відповідати потребам ринку праці. Трансформація в освіті розглядається як частина глобального процесу модернізації, зокрема застосування компетентнісного підходу. Політехнізація освіти, інтеграція знань та навичок, розвиток м’яких навичок та використання інноваційних методів визначають стратегії управління та організації освітніх закладів для забезпечення високого рівня підготовки студентів до викликів сучасного суспільства і технологій. Стверджується що вимогам формування фахових компетенцій відповідає підготовка у політехнічному університеті. Наведено відомості з історії формування курсу, а потім і окремої кафедри з вивчення історії науки і техніки. Окрім загального університетського курсу для студентів НТУ «ХПІ» пропонуються спеціалізовані курси, а силабуси містях інформацію з історії галузей. Проаналізовано роль музеїв Харківщини під час війни та яку роль вони відіграватимуть у повоєнний час. Наведено відомості про експозиції історичного музею ім. М.Ф. Сумцова, WOOM-музею, літературного музею та інших. Досліджується вплив вивчення експозицій музеїв у збагаченні культурного та інтелектуального капіталу студента, зокрема формуються компетентності та навички для успішної реалізації у сучасному світі, що швидко змінюється. Розглядається концепція STEAM освіти як міждисциплінарної підготовки студентів. Так, для студентів які вивчають історію науки і техніки в НТУ «ХПІ» обов’язковим стало відвідування Software and Computer» музею, щоб прослідковувати розвиток комп’ютерної техніки у світі завдяки наочним прикладам. Для підкріплення наукової складової лекцій з розвитку інформаційних технологій в університеті було захищено відповідну дисертацію, здійснюються й інші дослідження у галузі історії та археології. Стверджується що саме поліосвіта забезпечить конкурентоспроможну унікальну особистість з набутими фаховими компетенціями. Водночас, визнається важлива роль музеїв у цьому процесі, що виступають керівними структурами у культивуванні інтелектуального, культурного та соціального розвитку особистості. Музеї не лише стимулюють поглиблення знань, але й виконують провідну функцію у вихованні та формуванні освіченої особистості, сприяючи розвитку критичного мислення та творчих здібностей.