Кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/7696

Офіційний сайт кафедри http://web.kpi.kharkov.ua/fuel

Сучасна назва – кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива", попередня – "Технологія палива та вуглецевих матеріалів".

У перші роки існування ХПІ їх попередниці входили до складу хімічного відділення. Усі розділи хімії спочатку були представлені однією кафедрою хімії, з часом створювалися кафедри технологічного профілю, зокрема з хімічної технології мінеральних речовин та барвників. Серед випускових технологічних кафедр хімічного спрямування ХПІ була і кафедра технології органічних та фарбувальних речовин. У 1885 році професор Валерій Олександрович Гемеліан першим почав читати лекції з дисципліни "Хімія та технологія барвників і їх використання".

Кафедра входить до складу Навчально-наукового інституту хімічних технологій та інженерії Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут".

Підготовка здійснюється за такими основними напрямами: – Переробка нафти з отриманням широкого спектру товарних нафтопродуктів; – Проектування устаткування процесів переробки нафти, вугілля та газового конденсату; – Методи оцінки якості нафти, нафтопродуктів (бензину, дизельного пального), вугілля та газу; – Виробництво альтернативного палива; – Переробка нафтошламів; – Виробництво усіх видів мастил та моторних олив, присадок; – Виробництво синтез-газу; – Коксування, газифікація вугілля; – Виробництво графітових матеріалів; – Очищення та знезараження стічних вод.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють: 3 доктора технічних наук, 4 кандидата технічних наук, 1 доктор філософії; 2 співробітника мають звання професора, 4 – доцента.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 7 з 7

Поліфункціональні присадки до паливно-мастильних матеріалів
(ДП "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)", 2021) Троценко, О. В.; Григоров, Андрій Борисович; Назаров, В. М.; Жарова, О. В.
В статті розглянуто можливість підвищення рівня експлуатаційних властивостей паливномастильних матеріалів за рахунок використання поліфункціональних присадок. Враховуючи вартість присадок, умови їх застосування та широкий спектр властивостей, які вони надають паливно-мастильним матеріалам, цей шлях на сьогоднішній день можна вважати найбільш перспективним у порівнянні з закупівлею якісної нафтової сировини та тотальним переоснащенням існуючого виробництва. Запропоновано класифікувати поліфункціональні присадки до паливно-мастильних матеріалів за властивостями, які вони проявляють, та ступенем цих властивостей. Така класифікація дозволяє здійснювати підбір збалансованого пакету присадок до паливно-мастильних матеріалів, збільшувати обсяги їх виробництва (в середньому пакет присадок складає біля 10 % за масою) та знизити собівартість товарного продукту. Для контролю та упорядкування обігу паливно-мастильних матеріалів, а також з метою запобігання їх фальсифікації (особливо при виробництві брендованих сортів паливномастильних матеріалів преміум класу), запропоновано використовувати барвники, котрі, завдяки їх властивостям, можна розглядати як поліфункціональні присадки / компоненти. Серед усіх речовин, на базі яких наразі виробляються промислові барвники широкого призначення, найперспективнішими є азобарвники. Це пов’язано, насамперед, з широким спектром властивостей, котрі проявляють ці речовини: антиокиснювальні, біоцидні, миючо-диспергуючі, захисні, протизносні. Спираючись на проведений аналіз інформації, що присвячена використанню барвників у паливно-мастильних матеріалах, є можливим розширення існуючої гами барвників за рахунок використання діазосполук, які мають стійкий колір, що він у залежності від структури сполуки коливається від жовтого до пурпурово-червоного. У статті показано, що завдяки здатності надавати колір та проявляти інші корисні властивості, притаманні азосполукам, ці речовини можна розглядати як перспективні з точки зору використання в якості поліфункціональних присадок при виробництві паливно-мастильних матеріалів.
Деякі аспекти виробництва автомобільних бензинів Євро 5
(ТОВ "Планета-Принт", 2020) Григоров, Андрій Борисович; Троценко, Олександр Володимирович
Запропоновано загальний методологічний підхід щодо виробництва автомобільних бензинів марок А-92 та А-95 з вузьких прямогоних фракцій, отриманих з установок первинної переробки нафти або газового конденсату, та антидетонаційних добавок.
Підвищення екологічності автомобільних бензинів
(Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2022) Троценко, Олександр Володимирович; Григоров, Андрій Борисович
В статті розглянуто заходи, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації великих міст, за рахунок зниження шкідливої дії вихлопних газів, що утворюються при експлуатації автомобільного транспорту. Обґрунтовано, що безпосереднє підвищення екологічності автомобільних бензинів є найбільш перспективним підходом щодо зниження токсичності вихлопних газів. Досягти цього підвищення можливо за рахунок зниження в складі бензинів розчинених вуглеводневих газів (C4H10 та ізоC4H10) і металів (Pb, Fe, Mn); полегшення фракційного складу бензинів (зниження температури кін-ця кипіння); зменшення в бензинах вмісту сірки, ароматичних вуглеводнів та олефінів. Зниження цих небажаних, з екологічної точки зору, компонентів, дозволить підвищити якість автомобільних бензинів до прийнятих в Україні, вимог Євро-5, а також значно подовжити термін експлуатації спеціальних каталізаторів, що встановлюються на автомобільний транспорт з метою очищення вихлопних газів. Досліджено вплив на бензинову фракцію (п.к. – 180 °С) та товарні автомобільні бензини А-95, оксигенатів (метилтрет-бутилового ефіру та етилового спирту) і 1,3-діфенілтриазену. Встановлено, що використання 1 % мас. 1,3-дифенілтріазену, в складі прямогоного бензину дозволяє підвищити його стійкість до детонації на 12 пунктів, знизити токсичність вихлопних газів на 24 % за вмістом СО та 17 % за вмістом СН. Визначено, що додавання до товарних бензинів А-95 1,3-дифенілтріазену в кількості 1 % мас., на відміну від оксигенатів, не призводить до змінення випаровуваності бензинів та їх фізичної стабільності. Використання в складі товарних автомобільних бензинів 1,3-дифенілтріазен, завдяки його позитивним властивостям, в майбутньому, дозволить оптимізувати використання інших присадок, зокрема оксигенатів, які сьогодні широко застосовуються в технології виробництва товарних автомобільних бензинів.
Застосування 1,3-дифенілтріазена як антидетонаційної присадки до автомобільних бензинів
(ДП "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)", 2022) Троценко, Олександр Володимирович; Григоров, Андрій Борисович
В статті надано аналіз наявних уявлень щодо механізму дії антидетонаційних присадок, котрі на сьогоднішній день широко застосовуються в автомобільних бензинах. Розглянуто найімовірніші реакції, які протікають з вуглеводнями паливно-повітряної суміші при її потраплянні до камери згоряння двигуна внутрішнього згоряння. Означені реакції, головним чином, репрезентовано крекінгом з утворенням активних радикалів, які в свою чергу вступають у реакції окиснення киснем повітря. Утворені таким чином гідропероксиди приймають участь в ланцюгових реакціях окиснення, що сприяє виникненню ефекту детонаційного згоряння паливно-повітряної суміші. З огляду на ці реакції, як антидетонаційну присадку до автомобільних бензинів запропоновано використовувати 1,3-дифенілтріазен, який входить до класу діазосполук. Принцип антидетонаційної дії цієї речовини полягає, насамперед, в можливості її термічного розкладання в діапазоні температур 130-160 °С. При цьому будуть утворюватися азот, радикали фенілу і аніліну. Радикал фенілу, який є однією з найнестабільніших частинок, через свою підвищену реакційну здатність миттєво реагує з найбільш активними радикалами палива: атомарним воднем; метильним і гідроксильним радикалами. При цьому велика імовірність утворення серед продуктів подібних взаємодій молекулярного водню, толуолу та фенолу. Це стабільні сполуки, які не здатні продовжувати та підтримувати ланцюгові реакції окиснення, що виникають при згорянні паливно-повітряної суміші в камері згоряння двигуна. Таким чином, у зоні реакції за безпосередньої участі фенільних радикалів відбувається зниження концентрації радикалів-ініціаторів ланцюгових окисних реакцій, що веде до обриву ланцюга. Також, дуже позитивним моментом від використання 1,3-дифенілтріазену є те, що цю речовину можливо використовувати у композиції зі спиртами або з метил-трет-бутиловим ефіром у прямогінних бензинових фракціях нафти, їх суміші з фракціями каталітичного крекінгу та риформінгу. Використання запропонованої добавки у складі автомобільних бензинів повністю відповідає вимогам стандарту екологічної безпеки Євро-5.
Діелькометричний контроль роботи установки компаундування автомобільних бензинів
(Крок, 2022) Сатер, Набіль Абдель; Григоров, Андрій Борисович
Запропоновано систему діелькометричного контролю роботи установки компаундування товарних автомобільних бензинів марок А-80, А-92, А-95 та А-98. Дана система дозволить здійснювати оперативний контроль технологічного процесу компаундування, корегувати склад товарних автомобільних бензинів, тим самим формуючі їх експлуатаційні властивості.
Використання ароматичних амінів у високооктанових автомобільних бензинах
(ТОВ "Планета-Прінт", 2021) Троценко, Олександр Володимирович; Григоров, Андрій Борисович
Розглянуто сучасні перспективи застосування ароматичних амінів у якості антидетонаційних присадок до високооктанових автомобільних бензинів. Запропоновано їх використання для отримання нових класів сполук, які володіють високою стійкістю до детонації та не підпадають під існуючу заборону.
Особливості підбору базового компоненту під час виробництва моторних олив
(Центр учбової літератури, 2017) Григоров, Андрій Борисович; Шевченко, Кирило Володимирович
Базові оливи можуть бути продуктами переробки нафти (мінеральні оливи) і синтезованими з вуглеводневих речовин (синтетичні оливи). Їх хімічний склад залежить від материнської сировини та методів синтезу у разі синтетичних олив. Один з напрямків поліпшення експлуатаційних властивостей моторних олив і збільшення терміну їх заміни досягається підвищенням якості базових олив шляхом ускладнення технологічного процесу їх виробництва. З метою підбору бази, яку, на нашу думку, можна використовувати для виробництва якісних вітчизняних моторних олив, у лабораторних умовах були досліджені базові оливи різної природи.

Кафедра "Технологія переробки нафти, газу і твердого палива"

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Результати пошуку