Кафедра "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія"

Постійне посилання колекціїhttps://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/64968

Офіційний сайт кафедри https://web.kpi.kharkov.ua/medicine/uk/hirurgiyi-normalnoyi-ta-topografichnoyi-anatomiyi

Від 2-го листопада 2021 року кафедра має назву "Хірургія, нормальна та топографічна анатомія", первісна назва – кафедра "Хірургія".

Кафедра "Хірургія" заснована в 2021 році (НАКАЗ 305 ОД від 02.07.2021 року).

Кафедра входить до складу Навчально-наукового медичного інституту Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут". Співробітники кафедри, окрім забезпечення навчального процесу та виконання наукових досліджень, надають консультативно-профілактичну допомогу населенню, розробляють та впроваджують нові медичні технології.

У складі науково-педагогічного колективу кафедри працюють 2 кандидата медичних наук, 1 – доктор філософії.

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 5 з 5

The problem of the surgical treatment of non-specific chronic pleural empyema: literature review
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2020) Sochnieva, Anastasiia Lvovna
Despite the rapid development of thoracic surgery, the problem of the surgical treatment of non-specific chronic pleural empyema remains relevant. The variability of the proposed treatment methods: puncture and drainage interventions aimed at pleural cavity sanitation, minimally invasive videothoracoscopic surgeries and traditional lung decortication, dictates the need for case-by-case surgical tactics and determining the stages and duration of the above methods. Treatment outcomes are significantly worsened by the presence of bronchial fistulas, which either cause the development of chronic pleural empyema or develop as a result of its presence and late treatment. Some answers to these key questions are provided in this paper, which aims to identify them in the Ukrainian and foreign literature.
The problem of the surgical treatment of non-specific chronic pleural empyema: literature review
(ДУ "Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України", 2020) Sochnieva, Anastasiia Lvovna
Despite the rapid development of thoracic surgery, the problem of the surgical treatment of non-specific chronic pleural empyema remains relevant. The variability of the proposed treat-ment methods: puncture and drainage interventions aimed at pleural cavity sanitation, minimally invasive videothoracoscopic surgeries and traditional lung decortication, dictates the need for case-by-case surgical tactics and determining the stages and duration of the above methods. Treatment outcomes are significantly worsened by the presence of bronchial fistulas, which either cause the development of chronic pleural empyema or develop as a result of its presence and late treatment. Some answers to these key questions are provided in this paper, which aims to identify them in the Ukrainian and foreign literature.
Екстрагенітальний ендометріоз як причина катаменіального пневмотораксу у жінок: власний досвід
(Національна академія медичних наук України, 2021) Бойко, Валерій Володимирович; Краснояружський, А. Г.; Сочнєва, Анастасія Львівна; Кріцак, В. В.
Вступ. Катаменіальний пневмоторакс – один з найбільш складних для діагностики видів спонтанного пневмотораксу у жінок. Причиною виникнення останнього є ектрагенітальна локалізація ендометріозу. На сьогодні немає чіткого патогенетично обумовленого діагностично-лікувального алгоритму щодо ведення цієї категорії пацієнток. Мета: проаналізувати та структурувати власний досвід лікування катаменіального пневмотораксу. Матеріали та методи. За період 2011–2020 рр. у торакоабдомінальному відділенні ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» на стаціонарному лікуванні знаходилось 7 жінок із катаменіальним пневмотораксом. Результати. Після дообстеження усім хворим першим етапом після встановлення діагнозу виконували дренування плевральної порожнини за Бюлау. Другим етапом усім пацієнткам були виконані малоінвазивні оперативні втручання – відеоторакоскопічна резекція уражених ендометріозом ділянок костальної парієтальної плеври та діафрагми,механічна плеврабразія та пле-вродез з використанням фібринколагенових пластин у ділянках дефектів діафрагми. Післяопераційних ускладнень та летальних випадків не було. Висновки. У лікуванні екстрагенітального ендометріозу, ускладненого катаменіальним пневмотораксом, повинні брати участь не лише торакальні хірурги, а й лікарі акушер-гінекологи, з метою створення мультидисциплінарних комісій, спрямованих насамперед на визначення патогенетично обумовленої тактики лікування.
Outcomes of surgical reconstruction of the superior vena cava syndrome in patients with locally advanced thymomas
(Scientific Route OÜ, Estonia, 2021) Boyko, Valeriy; Krasnoyaruzhskyi, Andriy; Minukhin, Dmytro; Dubovyk, Dmytro; Ponomarova, Kateryna; Sochnieva, Anastasiia Lvovna; Kritsak, Vasil
The aim of the study: to study and demonstrate the potential and technical aspects of the surgical treatment of locally advanced thymus tumours with the tumour infiltrate affecting superior vena cava and its branches. Methods. 56 patients with locally advanced thymomas complicated by SVCS were study. The control group included 30 patients with SVCS were treated with conventional techniques, while the experimental group included 26 patients who underwent a novel bypass surgery developed by us. Results. Based on our observations, patients tolerated these surgeries much better. The venous bypass was mandatorily complemented with cytoreduction. Auriculo-jugular (left and right) and auriculo-subclavian (left and right) bypasses were used in our observations Complications in the post-operative period were reported from the experimental group and included auriculo-subclavian bypass thrombosis, post-operative complications were reported in the control group including haemorrhage from the sternotomy wound in 1 (3.3 %) case, superior vena cava thrombosis in 2 (6.6 %) cases, pneumonia in 2 (6.6 %) cases and thromboembolism of small pulmonary arteries in 2 (6.6 %) cases. Post-operative lethality in the study groups was reported in the control and in the experimental group. Total lethality rate was 8.9 % (5 patients). The relative risk of complications and lethal outcome was calculated for patients from both groups. It was found that the risk of complications was twice as high in the control group as in the experimental group (standard error of relative risk equals 0.64), whereas the risk of lethal outcome increased by a factor of 3.5 in the control group (standard error of relative risk equals 1.09). Conclusion. It has been established that the superior vena cava syndrome in patients with locally advanced thymoma is an emergency condition whose surgical correction must be personalised depending on the anatomic and topographic classification of SVC lesion types. It is known that an obligatory pre-condition of the perioperative period in this category of patients is an adequate. Original Research Article: full paper vascular approach to the superior vena cava system. The first mandatory step of the radical surgery in patients with locally advanced thymomas with SVC invasion should be the auriculo-jugular and auriculo-subclavian bypasses, which can reduce the relative risk of post-operative complications by a factor of the risk of lethal by a factor of 3.5.
Хирургическое лечение патологии органов гепатобилиарной зоны после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке
(ТОВ "ВІТ-А-ПОЛ", 2018) Тищенко, А. М.; Мушенко, Е. В.; Смачило, Р. М.; Сочнева, Анастасия Львовна; Бабынкина, И. Б.
Цель работы — проанализировать причины возникновения патологии желчевыводящих путей после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке, а также возможность их коррекции. Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 46 больных с желчнокаменной болезнью, развившейся после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке. Большинство из них были прооперированы по поводу осложненной язвенной болезни. Осложненное течение раннего послеоперационного периода наблюдали у 18 пациентов. Развитие патологии органов гепатопанкреатобилиарной системы отмечено в сроки от 14 дней до 15 лет. Результаты и обсуждение. Объем повторных хирургических вмешательств зависел от выявленной патологии органов гепатопанкреатобилиарной системы. Осложнения после повторных вмешательств отмечены у 7 пациентов: желчеистечение по дренажам — у 2, нагноение послеоперационной раны — у 1, плевриты — у 4. Умерли после операции 2 больных. Выводы. Основными факторами возникновения патологии гепатобилиарной системы после операций на желудке и двенадцатиперстной кишке являются: ятрогенные повреждения желчевыводящих путей, несостоятельность зоны швов пилоропластики или желудочно-кишечного анастомоза, нарушения функции сфинктера Одди и ваготомия. При выполнении повторных вмешательств по поводу патологии желчевыводящей системы хирургическую тактику выбирают индивидуально в зависимости от изменений, выявленных на дооперационном и интраоперационном этапе. При необходимости выполнения реконструктивных вмешательств наиболее оправданным является формирование холедохо-/гепатикоеюноанастомоза по Ру.